Тезисы / УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СТАРТАПІВ І МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ФІРМ

Гуменюк В.А.

Студент 56 гр. ФЕУП

Бабій О.М.

к.е.н., доцент

УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ЯК ФАКТОР

РОЗВИТКУ СТАРТАПІВ І МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ФІРМ

Вперше концепція "інтелектуального капіталу" знайшла своє практичне втілення в 1980 році, коли групою шведських вчених під керівництвом К.Е. Свейбі була запропонована удосконалена форма фінансової звітності, відома в наукових колах під назвою "Звіт Конрада", де з практичної точки зору була обґрунтована необхідність застосування, поряд із фінансовими, нефінансових показників для відображення інформації про нематеріальні активи підприємства, які формують так зване "ноу-хау". У представленому "Звіті Конрада" капітал підприємства було запропоновано розділити на дві групи: фінансовий капітал і капітал знань, пізніше названий інтелектуальним капіталом (ІК) [1, с. 135]. Починаючи з 1990-х років ХХ століття в наукових колах стає помітним швидкий динамічний ріст тематики "економіки знань" ("Knowledge Economy") та інтелектуального капіталу ("Intellectual Capital") як найважливішого фактора зростання вартості підприємств [1].

Сучасна економічна наука все частіше використовує поняття "інтелектуальний капітал" для діагностики та оцінки явищ, які відбуваються в умовах "нової економіки". Становлення та розвиток "економіки знань", яка є сьогоднішнім етапом загального економічного прогресу суспільства, активізувала наукові дослідження доктрини ІК, з урахуванням глобалізаційних процесів у світовій економіці. Звертають на себе увагу дослідження вчених, які пропонують розглядати ІК суб'єктів господарювання не як сукупність певних елементів (знань, інформації), а безпосередньо як систему, яка акумулює певні взаємопов'язані між собою елементи.

Опираючись на раніше проведені дослідження, виділимо специфічні ознаки поняття ІК малої інноваційної фірми: [2]

1) базується на знаннях і інтелекті, тому головним інструментом розвитку ІК є "інтелігентне підприємство", для якого характерний постійний процес навчання;

2) виступає одночасно ресурсом і результатом здійснення підприємницької діяльності;

3) при обороті може перебувати одночасно у різних формах (наприклад, у "запасі" та "готовій продукції"), а також одночасно функціонує у сферах виробництва та обігу;

4) накопичується і зберігається у специфічних формах, зокрема, ІК має динамічний характер, тому його накопичення є складною задачею, оскільки в результаті не використання ІК може зникати або швидко втрачати свою цінність;

5) передається частково, важко піддається копіюванню (на відміну від індивідуального ІК);

6) швидко поширюється, що забезпечується функціонуванням умов "нової економіки";

7) підлягає одночасному та багаторазовому використанню в економічних процесах, на відміну від матеріального або фінансового капіталу, ІК не зношується, а зростає, розвивається, збагачується;

8) економічна цінність відображається різницею між ринковою та балансовою вартістю господарювання;

9) обмеженими сьогодні є можливості вимірювання та оцінки ІК в традиційних системах бухгалтерського обліку, зокрема, це пояснюється частковим відображенням ІК в традиційних формах фінансової звітності (наприклад, стаття "Нематеріальні активи");

10) складові елементи ІК відрізняються за своєю природою та характером функціонування, що вимагає розробки загальноприйнятої класифікації для обробки критеріїв, покладених в основу їх оцінки, та встановлення однорідних елементів, а також забезпечить підвищення на цій основі якості стандартів фінансової звітності;

11) ІК забезпечує генерацію очікуваних грошових потоків та позитивно впливає на капіталізацію, а, отже, все більше визначає стратегічний аспект розвитку господарюючих суб'єктів;

У теоретичних та прикладних дослідженнях сучасної економічної науки все частіше піднімається проблема управління ІК в політиці забезпечення економічної безпеки корпорації. Це викликано і ускладнюється комплексом внутрішніх взаємозв'язків та інформаційних потоків, вимагає оперативної реакції на зовнішні та внутрішні фактори впливу, вдосконалення інституціональних механізмів стимулювання, накопичення та розвитку ІК. При цьому захист ІК слід здійснювати виходячи з уявлення його як динамічної системи, яка постійно змінюється за характеристиками ресурсів і прагне розширити зони господарювання шляхом освоєння ресурсних джерел в нових зонах інтересів.

Список використаних джерел

1. Brooking A. Corporate Memory: Strategies for Knowledge Management. London; New-York: International Thomson Business Press, 1999.

2. . Yaluner E.V., Chesnova O.A., Ivanov S.A., Mikheeva D.G., Kalugina Y.A. Entrepreneurship development: technology, structure, innovations. International Journal of Recent Technology and Engineering. 2019. Т. 8. № 2. С. 6020- 6025.

.Начало формы