Топалов

10Base-F - оптоволоконний кабель. Топологія аналогічна стандарту на витій парі. Є кілька варіантів цієї специфікації - FOIRL, 10Base-FL, 10Base-FB.

Число 10 позначає бітову швидкість передачі даних цих стандартів - 10 Мб/з, а слово Base - метод передачі на одній базовій частоті 10 МГц (на відміну від стандартів, що використовують кілька несучих частот, які називаються broadband - широкосмуговими).

Для передачі двійкової інформації по кабелю для всіх варіантів фізичного рівня технології Ethernet використовується манчестерский код.

Всі види стандартів Ethernet використовують той самий метод поділу середовища передачі даних - метод CSMA/CD.

У мережах Ethernet використовується метод доступу до середовища передачі даних, названий методом колективного доступу із впізнаванням несучої й виявленням колізій (carrier-sense-multiply-access with collision detection, CSMA/CD).

Цей метод використовується винятково в мережах із загальною шиною. Всі комп'ютери такої мережі мають безпосередній доступ до загальної шини, тому вона може бути використана для передачі даних між будь-якими двома вузлами мережі. Простота схеми підключення - це один з факторів, що визначили успіх стандарту Ethernet. Говорять, що кабель, до якого підключені всі станції, працює в режимі колективного доступу (multiply-access, MA).

Всі дані,які передаються по мережі, поміщаються в кадри певної структури й забезпечуються унікальною адресою станції призначення. Потім кадр передається по кабелі. Всі станції, підключені до кабелю, можуть розпізнати факт передачі кадру, і та станція, що довідається власну адресу в заголовках кадру, записує його вміст у свій внутрішній буфер, обробляє отримані дані й посилає по кабелю кадр-відповідь. Адреса станції-джерела також включена у вихідний кадр, тому станція-одержувач знає, кому потрібно послати відповідь.

При описаному підході можлива ситуація, коли дві станції одночасно намагаються передати кадр даних по загальному кабелю. Для зменшення ймовірності цієї ситуації безпосередньо перед відправленням кадру передавальна станція слухає кабель (тобто приймає й аналізує виникаючі на ньому електричні сигнали), щоб виявити, чи не передається вже по кабелю кадр даних від іншої станції. Якщо зорієнтується несуча (carrier-sense, CS), то станція відкладає передачу свого кадру до закінчення чужої передачі, і тільки потім намагається знову його передати. Але навіть при такому алгоритмі дві станції одночасно можуть вирішити, що по шині в цей момент часу немає передачі, і почати одночасно передавати свої кадри. Говорять, що при цьому відбувається колізія, тому що вміст обох кадрів зіштовхується на загальному кабелі, що приводить до перекручування інформації.

Щоб коректно обробити колізію, всі станції одночасно спостерігають за виникаючими на кабелі сигналами. Якщо передані й спостережувані сигнали відрізняються, то фіксується виявлення колізії (collision detection, CD). Для збільшення ймовірності негайного виявлення колізії всіма станціями мережі, ситу-

101

ація колізії підсилюється посилкою в мережу станціями, що почали передачу своїх кадрів, спеціальної послідовності біт, названою jam-послідовністю.

Після виявлення колізії передавальна станція зобов'язана припинити передачу й очікувати протягом короткого випадкового інтервалу часу, а потім може знову зробити спробу передачі кадру.

З опису методу доступу видно, що він носить імовірнісний характер, і ймовірність успішного одержання у своє розпорядження загального середовища залежить від завантаженості мережі, тобто від інтенсивності виникнення в станціях потреби передачі кадрів.

Метод CSMA/CD визначає основні тимчасові й логічні співвідношення, що гарантують коректну роботу всіх станцій у мережі:

Між двома послідовно переданими по загальній шині кадрами інформації повинна дотримуватися пауза в 9.6 мкс; ця пауза потрібна для приведення

увихідний стан мережних адаптерів вузлів, а також для запобігання монопольного захоплення середовища передачі даних однією станцією.

При виявленні колізії (умови її виявлення залежать від застосовуваного фізичного середовища) станція видає в середовище спеціальну 32-х бітову послідовність ( jam-послідовність), що підсилює явище колізії для більш надійного розпізнавання її всіма вузлами мережі.

Після виявлення колізії кожний вузол, що передавав кадр і зіштовхнувся з колізією, після деякої затримки намагається повторно передати свій кадр. Вузол робить максимально 16 спроб передачі цього кадру інформації, після чого відмовляється від його передачі. Величина затримки вибирається як рівномірно розподілене випадкове число з інтервалу, довжина якого експоненціально збільшується з кожною спробою. Такий алгоритм вибору величини затримки знижує ймовірність колізій і зменшує інтенсивність видачі кадрів у мережу при її високому завантаженні.

Чітке розпізнавання колізій всіма станціями мережі є необхідною умовою коректної роботи мережі Ethernet. Якщо яка-небудь передавальна станція не розпізнає колізію й вирішить, що кадр даний нею переданий вірно, то цей кадр даних буде загублений, тому що інформація кадру спотвориться через накладення сигналів при колізії, він буде відбракований приймаючою станцією (швидше за все через розбіжність контрольної суми). Звичайно, швидше за все перекручена інформація буде повторно передана яким-небудь протоколом верхнього рівня, наприклад, транспортним або прикладним, працюючим із установленням з'єднання й нумерацією своїх повідомлень. Але повторна передача повідомлення протоколами верхніх рівнів відбудеться через набагато більше тривалий інтервал часу (десятки секунд) у порівнянні з мікросекундними інтервалами, якими оперує протокол Ethernet. Тому, якщо колізії не будуть надійно розпізнаватися вузлами мережі Ethernet, те це приведе до помітного зниження корисної пропускної здатності даної мережі.

Всі параметри протоколу Ethernet підібрані таким чином, щоб при нормальній роботі вузлів мережі колізії завжди чітко розпізнавалися. Саме для цього мінімальна довжина поля даних кадру повинна бути не менш 46 байт (що разом

102

зі службовими полями дає мінімальну довжину кадру в 72 байта або 576 біт). Довжина кабельної системи вибирається таким чином, щоб за час передачі кадру мінімальної довжини сигнал колізії встиг би поширитися до самого далекого вузла мережі.

Зі збільшенням швидкості передачі кадрів, що має місце в нових стандартах, що базуються на тім же методі доступу CSMA/CD, наприклад, Fast Ethernet, максимальна довжина мережі зменшується пропорційно збільшенню швидкості передачі. У стандарті Fast Ethernet вона становить 210 м, а в гігабітном Ethernet обмежена 25 метрами.

Незалежно від реалізації фізичного середовища, всі мережі Ethernet повинні задовольняти двом обмеженням, пов'язаним з методом доступу:

максимальна відстань між двома будь-якими вузлами не повинна перевищувати 2500 м,

у мережі не повинно бути більше 1024 вузлів.

Крім того, кожний варіант фізичного середовища додає до цих обмежень свої обмеження, які також повинні виконуватися.

Уточнимо основні параметри операцій передачі й прийому кадрів Ethernet, коротко описані вище.

Станція, що хоче передати кадр, повинна спочатку за допомогою MACвузла впакувати дані в кадр відповідного формату. Потім для запобігання змішання сигналів із сигналами іншої передавальної станції, MAC-вузол повинен прослуховувати електричні сигнали на кабелі й у випадку виявлення несучої частоти відкласти передачу свого кадру. Після закінчення передачі по кабелю станція повинна вичекати невелику додаткову паузу, названу міжкадровим інтервалом (interframe gap), що дозволяє вузлу призначення прийняти й обробити переданий кадр, і після цього почати передачу свого кадру.

Одночасно з передачею бітів кадру приймально-передавальний пристрій вузла стежить за прийнятими по загальному кабелі бітами, щоб вчасно виявити колізію. Якщо колізія не виявлена, то передається весь кадр, після чого MACрівень вузла готовий прийняти кадр із мережі або від LLC-рівня.

Якщо ж фіксується колізія, то MAC-вузол припиняє передачу кадру й посилає jam-послідовність, що підсилює стан колізії. Після посилки в мережу jamпослідовності вузол-MAC-вузол робить випадкову паузу й повторно намагається передати свій кадр.

У випадку повторних колізій існує максимально можливе число спроб повторної передачі кадру (attempt limit), що дорівнює 16. При досягненні цієї межі фіксується помилка передачі кадру, повідомлення про яку передається протоколу верхнього рівня.

Для того, щоб зменшити інтенсивність колізій, кожний MAC-вузол з кожною новою спробою випадковим образом збільшує тривалість паузи між спробами. Тимчасовий розклад тривалості паузи визначається на основі усіченого двійкового експонентного алгоритму відстрочки (truncated binary exponential backoff). Пауза завжди становить ціле число так званих інтервалів відстрочки.

103

Інтервал відстрочки (slot time) - це час, протягом якого станція гарантовано може довідатися, що в мережі немає колізії. Цей час тісно пов'язаний з іншим важливим тимчасовим параметром мережі - вікном колізій (collision window). Вікно колізій дорівнює часу дворазового проходження сигналу між самими вилученими вузлами мережі - найгіршому випадку затримки, при якій станція ще може виявити, що відбулася колізія. Інтервал відстрочки вибирається рівним величині вікна колізій плюс деяка додаткова величина затримки для гарантії:

інтервал відстрочки = вікно колізій + додаткова затримка

У стандартах 802.3 більшість тимчасових інтервалів виміряється в кількості міжбітових інтервалів, величина яких для бітової швидкості 10 Мб/зі становить 0.1 мкс і дорівнює часу передачі одного біта.

Стандарт на технологію Ethernet, описаний у документі 802.3, дає опис єдиного формату кадру МАС-рівня. Тому що в кадр МАС-рівня повинен вкладатися кадр рівня LLC, описаний у документі 802.2, то по стандартах IEEE у мережі Ethernet може використовуватися тільки єдиний варіант кадру канального рівня, утворений комбінацією заголовків МАС і LLC підрівнів. Проте, на практиці в мережах Ethernet на канальному рівні використовуються заголовки 4-х типів. Це пов'язане із тривалою історією розвитку технології Ethernet до прийняття стандартів IEEE 802, коли підрівень LLC не виділявся із загального протоколу й, відповідно, заголовок LLC не застосовувався. Потім, після прийняття стандартів IEEE і появи двох несумісних форматів кадрів канального рівня, була зроблена спроба приведення цих форматів до деякого загального знаменника, що привело ще до одного варіанта кадру.

Розходження у форматах кадрів можуть іноді приводити до несумісності апаратури, розрахованої на роботу тільки з одним стандартом, хоча більшість мережних адаптерів, мостів і маршрутизаторів уміє працювати з усіма використовуваними на практиці форматами кадрів технології Ethernet.

Заголовок кадру 802.3/LLC є результатом об'єднання полів заголовків кадрів, певних у стандартах 802.3 і 802.2.

Стандарт 802.3 визначає вісім полів заголовка:

Поле преамбули складається із семи байтів синхронізуючих даних. Кожний байт містить ту саму послідовність бітів - 10101010. При манчестерском кодуванні ця комбінація представляється у фізичному середовищі періодичним хвильовим сигналом. Преамбула використовується для того, щоб дати час і можливість схемам приемопередатчиків (transceiver) прийти в стійкий синхронізм із прийнятими тактовими сигналами.

Початковий обмежник кадру складається з одного байта з набором бітів 10101011. Поява цієї комбінації є вказівкою на майбутній прийом кадру.

Адреса одержувача – довжиною 6 байтів ( MAC-адреса одержувача). Перший біт адреси одержувача – це ознака того, є адреса індивідуальним або груповим: якщо 0, то адреса вказує на певну станцію, якщо 1, те це групова адреса декількох (можливо всіх) станцій мережі. При широкомовній адресації всі біти

104

поля адреси встановлюються в 1. Загальноприйнятим є використання 6- байтових адрес.

Адреса відправника – 6-ти байтове поле, що містить адресу станції відправника. Перший біт – завжди має значення 0.

Двухбайтове поле довжини визначає довжину поля даних у кадрі.

Поле даних може містити від 0 до 1500 байт. Але якщо довжина поля менше 46 байт, то використовується наступне поле – поле заповнення, щоб доповнити кадр до мінімально припустимої довжини.

Поле заповнення складається з такої кількості байтів заповнювачів, що забезпечує певну мінімальну довжину поля даних (46 байт). Це забезпечує коректну роботу механізму виявлення колізій. Якщо довжина поля даних достатня, то поле заповнення в кадрі не з'являється.

Поле контрольної суми – 4 байти, що містять значення, що обчислюється по певному алгоритмі (поліному CRC-32). Після одержання кадру робоча станція виконує власне обчислення контрольної суми для цього кадру, порівнює отримане значення зі значенням поля контрольної суми й, таким чином, визначає, чи не перекручений отриманий кадр.

Кадр 802.3 є кадром MAС-підуровня, у відповідності зі стандартом 802.2 у його поле даних вкладається кадр підуровня LLC з вилученими прапорами початку й кінця кадру.

Тому що кадр LLC має заголовок довжиною 3 байти, те максимальний розмір поля даних зменшується до 1497 байт.

80 00 20 7А 3F 3E		80 00 20 9А 3F 3E		08 00		IP, ARP		00 20 20 00
MAC адреса отримувача		MAC адреса відправника		Поле типа		Дані		CRC сума
МАС заголовок (14 байтів)					46-1500 байт			4 байти

Рисунок 2 Формат кадру Ethernet

Кадр стандарту Ethernet DIX, названий також кадром Ethernet II, схожий на кадр Raw 802.3 тим, що він також не використовує заголовки підуровня LLC, але відрізняється тим, що на місці поля довжини в ньому визначене поле типу протоколу (поле Type). Це поле призначене для тих же цілей, що й поля DSAP і SSAP кадру LLC - для вказівки типу протоколу верхнього рівня, що вложили свій пакет у поле даних цього кадру. Для кодування типу протоколу використовуються значення, що перевищують значення максимальної довжини поля даних, рівне 1500, тому кадри Ethernet II і 802.3 легко помітні.

Протокол ARP

Протокол дозволу адрес ARP (Address Resolution Protocol) є обов'язковим стандартом TCP/IP, описаним у документі RFC 826 «Address Resolution Protocol (ARP)». ARP дозволяє IP-адреси, використовувані програмним забезпеченням

105

TCP/IP, в апаратні адреси мережних адаптерів локальної мережі. ARP надає вузлам, розташованим в одній фізичній мережі, наступні служби протоколу.

Апаратні адреси (або МАС-адреси – адреси рівня керування доступом до середовища передачі) визначаються шляхом посилки широкомовного мережного запиту наступного виду «Яка апаратна адреса має пристрій із зазначеним IP-адресою?»

Коли на ARP-запит відправляється відповідь, то відправник ARPвідповіді й запитуючий вузол заносять IP-адреси й апаратні адреси один одного

влокальну таблицю, названу кешем ARP, для подальшого використання.

ARP-таблиця для перетворення адрес

Перетворення адрес виконується шляхом пошуку в таблиці. Ця таблиця, називана ARP-таблицею, зберігається в пам'яті й містить рядки для кожного вузла мережі. У двох стовпцях утримуються IP- і Ethernet-адреси. Якщо потрібно перетворити IP-адреса в Ethernet-адресу, то шукається запис із відповідної IPадресою. Нижче наведений приклад спрощеної ARP-таблиці.

Табл.1 Приклад ARP-таблиці

IP-адреса

223.1.2.1

223.1.2.3

223.1.2.4

Ethernet-адреса

08:00:39:00:2F:C3

08:00:5A:21:A7:22

08:00:10:99:AC:54

Прийнято всі байти 4-байтної IP-адреси записувати десятковими числами, розділеними крапками. При записі 6-байтної Ethernet-адреси кожний байт вказується в 16-річній системеі і відділяється двокрапкою.

ARP-таблиця необхідна тому, що IP-адреси й Ethernet-адреси вибираються незалежно, і немає якого-небудь алгоритму для перетворення одного в іншій. IP-адреса вибирає менеджер мережі з урахуванням положення машини в мережі internet. Якщо машину переміщають в іншу частину мережі internet, то її IPадреса повинна бути змінена. Ethernet-адресу вибирає виробник мережного інтерфейсного устаткування з виділеного для нього по ліцензії адресного простору. Коли в машини заміняється плата мережного адаптера, то міняється і її

Ethernet-адреса.

Порядок перетворення адрес

У ході звичайної роботи мережна програма, така як TELNET, відправляє прикладне повідомлення, користуючись транспортними послугами TCP. Модуль TCP посилає відповідне транспортне повідомлення через модуль IP. У результаті складається IP-пакет, що повинен бути переданий драйверу Ethernet.IPадреса місця призначення відома прикладній програмі, модулю TCP і модулю IP. Необхідно на його основі знайти Ethernet-адресу місця призначення. Для визначення шуканої Ethernet-адреси використовується ARP-таблиця.

Запити й відповіді протоколу ARP

106

Як же заповнюється ARP-таблиця? Вона заповнюється автоматично модулем ARP, у міру необхідності. Коли за допомогою існуючої ARP-таблиці не вдається перетворити IP-адресу, то відбувається наступне:

1.По мережі передається широкомовний ARP-запит.

2.Вихідний IP-пакет ставиться в чергу.

Кожний мережний адаптер приймає широкомовні передачі. Всі драйвери Ethernet перевіряють поле типу в прийнятому Ethernet-кадрі й передають ARPпакети модулю ARP. ARP-запит можна інтерпретувати так: "Якщо ваш IPадреса збігається із зазначеним, то повідомите мені вашу Ethernet-адресу". Пакет ARP-запиту виглядає приблизно так:

Табл.2 Приклад ARP-запиту

IP-адреса відправника Ethernet-адреса відправника

IP-адреса пошуку Ethernet-адреса пошуку

192.168.0.2

08:00:39:00:2F:C3

192.168.0.12

<порожньо>

Кожний модуль ARP перевіряє поле шуканої IP-адреси в отриманому ARP-пакеті й, якщо адреса збігається з його власною IP-адресою, то посилає відповідь прямо по Ethernet-адресі відправника запиту. ARP-відповідь можна інтерпретувати так: "Так, це моя IP-адреса, їй відповідає така-то Ethernet-адреса". Пакет з ARP-відповіддю виглядає приблизно так:

Табл.3. Приклад ARP-відповіді

IP-адреса відправника		192.168.0.3
Ethernet-адреса відправника		08:00:28:00:38:A9
IP-адреса пошуку		192.168.0.2
Ethernet-адреса пошуку		08:00:39:00:2F:C3

Цю відповідь одержує машина, що зробила ARP-запит. Драйвер цієї машини перевіряє поле типу в Ethernet-кадрі й передає ARP-пакет модулю ARP. Модуль ARP аналізує ARP-пакет і додає запис у свою ARP-таблицю.

Оновлена таблиця виглядає в такий спосіб:

Табл.4 ARP-таблиця після обробки відповіді

IP-адреса		Ethernet-адреса
192.168.0.2		08:00:39:00:2F:C3
192.168.0.3		08:00:28:00:38:A9
192.168.0.10		08:00:5A:21:A7:22
192.168.0.12		08:00:10:99:AC:54

Продовження перетворення адрес

Новий запис в ARP-таблиці з'являється автоматично, через мілісекунди після того, як вона потрібна була. Як ви пам'ятаєте, раніше на кроці 2 вихідний

107

IP-пакет був поставлений у чергу. Тепер з використанням оновленої ARPтаблиці виконується перетворення IP-адреси в Ethernet-адресу, після чого Ethernet-кадр передається по мережі. Повністю порядок перетворення адрес виглядає так:

1.По мережі передається широкомовний ARP-запит.

2.Вихідний IP-пакет ставиться в чергу.

3.Вертається ARP-відповідь, що містить інформацію про відповідність IP- і Ethernet-адрес. Ця інформація заноситься в ARP-таблицю.

4.Для перетворення IP-адреси в Ethernet-адресу в IP-пакета, постав ленного в чергу, використовується ARP-таблиця.

5.Ethernet-кадр передається по мережі Ethernet.

Коротше кажучи, якщо за допомогою ARP-таблиці не вдається відразу здійснити перетворення адрес, то IP-пакет ставиться в чергу, а необхідна для перетворення інформація виходить за допомогою запитів і відповідей протоколу ARP, після чого IP-пакет передається по призначенню.

Якщо в мережі немає машини із шуканою IP-адресою, то ARP-відповіді не буде й не буде запису в ARP-таблиці. Протокол IP буде знищувати IPпакети, що направляються по цій адресі. Протоколи верхнього рівня не можуть відрізнити випадок ушкодження мережі Ethernet від випадку відсутності машини із шуканою IP-адресою.

Деякі реалізації IP і ARP не ставлять у чергу IP-пакети на той час, поки вони чекають ARP-відповідей. Замість цього IP-пакет просто знищується, а його відновлення покладає на модуль TCP або прикладний процес, що працює через UDP. Таке відновлення виконується за допомогою таймаутів і повторних передач. Повторна передача повідомлення проходить успішно, тому що перша спроба вже викликала заповнення ARP-таблиці.

Слід зазначити, що кожна машина має окрему ARP-таблицю для кожного свого мережного інтерфейсу.

Протокол Internet (IP) [1] використовується для обробки датаграми, переданої між хост-комп'ютерами в системі об'єднаних мереж, названої Catenet [2]. Пристрої, що здійснюють з'єднання різних мереж, називаються шлюзами. Для забезпечення керування шлюзи спілкуються один з одним за допомогою прото-

колу Gateway to Gateway Protocol (GGP) [3,4]. Часом шлюз або хост-комп'ютер,

що одержує дані, обмінюється інформацією с хост-комп'ютером, що відправляє ці дані. Саме для таких цілей використовується даний протокол - протокол контрольних повідомлень Internet (ICMP). ICMP використовує основні властивості протоколу Internet (IP), як якби ICMP був протоколом більше високого рівня. Однак фактично ICMP є складовою частиною протоколу Internet і повинен бути складовою частиною кожного модуля IP.

Повідомлення ICMP повинні відправлятися в деяких складних ситуаціях. Наприклад, коли датаграма не може досягти свого адресата, коли шлюз не має досить місця у своєму буфері для передачі якої-небудь датаграми, або коли шлюз наказує хост-комп'ютеру відправляти інформацію по більш короткому маршруті.

108

Протокол Internet не створений для того, щоб забезпечувати абсолютну надійність передачі інформациії. Метою же даних контрольних повідомлень є забезпечення зворотного зв’язку, оповіщення відправника даних про проблеми, що виникають у комунікаційному устаткуванні. Їхньою метою не є додання надійності протоколу IP. Протокол не дає гарантій, що датаграма досягає свого адресата або що контрольне повідомлення буде повернуто комп'ютеру, що відправив дані. Деякі з датаграм можуть зникнути в мережі, не викликавши при цьому ні яких оповіщень. Протоколи більш високого рівня, що використовують протокол IP, повинні застосовувати свої власні процедури для забезпечення надійності передачі даних, якщо така потрібна.

Повідомлення ICMP протоколу, як правило, оповіщають про помилки, що виникають при обробці датаграм. Щоб проблеми з передачею повідомлень не викликали поява нових повідомлень, щоб це у свою чергу не привело до лавиноподібного росту кількості повідомлень, що циркулюють у мережі, констатується, що не можна посилати повідомлення про повідомлення. Також констатується, що ICMP повідомлення можна посилати тільки про проблеми, що виникають при обробці нульового фрагмента в сегментованій датаграмі (нульовий фрагмент має нуль у полі зсуву фрагмента).

Формати повідомлень

ICMP повідомлення посилають за допомогою стандартного IP заголовка. Перший октет у полі даних датаграми - це поле типу ICMP повідомлення. Значення цього поля визначає формат всіх інших даних у датаграмі. Будь-яке поле, що позначене "unused", зареєстровано для наступних розробок і повинне при відправленні містити нулі. Однак одержувач не повинен використовувати значення цих полів (за винятком процедури обчислення контрольної суми). Якщо зворотне особливо не обговорене при описі окремих фрагментів, Internet заголовок повинен мати у своїх полях наступні значення:

Версія 4.

IHL Довжина Internet заголовка; одиниця виміру - 32-бітне слово. Тип сервісу 0.

Загальна довжина - довжина Internet заголовка й поля даних в октетух. Ідентифікація, прапори, зсув фрагмента - використовуються у випадку

фрагментації, див. [1].

Час життя – час життя в секундах. Оскільки значення цього поля зменшується на одиницю в кожній машині, на якій обробляється дана датаграма, то значення цього поля повинне, принаймні, перевищувати кількість шлюзів, через які буде проходити дана датаграма.

Протокол ICMP=1.

Контрольна сума заголовка 16-бітне доповнення до одиниці суми доповнень до одиниці всіх 16-бітних слів у заголовку. При обчисленні даної суми варто спочатку встановлювати значення цього поля в нуль.

Надалі цей алгоритм обчислення контрольної суми повинен бути зміне-

ний.

109

Адреса відправлення – адреса шлюзу або хост-комп'ютера, що склав дане ICMP повідомлення. Якщо не обговорене зворотнє, у цьому полі може перебувати кожна з адрес шлюзу.

Адреса одержувача – адреса шлюзу або хост-комп'ютера, якому варто послати дане повідомлення.

Табл. 5 Повідомлення про недосяжність порту

012345678910111213141516171819202122232425262728293031

Тип		Код		Контрольна сума

не використовується

Internet заголовок + 64 біта даних з вихідної датаграми

Поля Internet протоколу:адреса одержувача, локальна мережа й адреса комп'ютера, що відправив вихідну датаграму.

Поля ICMP протоколу - тип 3.

Код неможливо передати датаграму на локальну мережу, де перебуває адресат

неможливо передати датаграму на хост-комп'ютер, що є адресатом

не можна скористатися зазначеним протоколом не можна передати дані на зазначений порт

для передачі датаграми по мережі потрібна фрагментація, однак виставлений прапор DF.

збій у маршрутизації при відправленні

Контрольна сума - контрольна сума є 16-бітним доповненням до одиниці суми доповнень октетів у полях ICMP повідомлення, починаючи з поля типу ICMP. Для обчислення контрольної суми первинне значення цього поля обнуляється. У майбутньому процедура обчислення контрольної суми може бути змінена.

Internet заголовок + 64 біта даних з вихідної дата грами - дане поле міс-

тить Internet заголовок і перші 64 біта даних з вихідної датаграми для вироблення повідомлення для відповідного процесу. Якщо протокол більше високого рівня використовує номери портів, то передбачається, що ці номери перебувають у перших 64 бітах поля даних.

Опис - якщо, відповідно до інформації в таблицях маршрутизації шлюзу, локальна мережа, зазначена в Internet заголовку датаграми в поле адресата, є недосяжною, наприклад, через її надмірну дальність, то шлюз може послати хост-комп'ютеру, що відправив датаграму по Internet мережі, повідомлення про недосяжність адресата.

110