BANK_testiv_psihu

г) оцінюється як неуточнена шизофренія;

д) оцінюється як епізод шизофренії;

4. До атипових нейролептиків відносяться наступні:

а) сертіндол;

б) клозапін;

в) оланзапін;

г) тіоридазин;

д) хлорпротиксен.

4. До факторів, зв’язаних з терапевтичною резистентністю при шизофренії відносяться:

а) алкоголізація, тютюнопаління;

б) чоловіча стать;

в) патологія шлунково-кишкового тракту;

г) поліморфна продуктивна симптоматика;

д) вік початку хвороби після 40 років

4. Діагностична група шизотипового розладу за МКХ-10 включає наступні діагностичні категорії:

а) псевдоневротична шизофренія;

б) латентна шизофренія;

в) психопатоподібна шизофренія;

г) резидуальна шизофренія;

д) проста шизофренія.

4. До симптомів шизофренії 1-го рангу за К.Шнайдером відносяться:

а) відчуття відчуження думок і дій;

б) відчуття стороннього впливу;

в) слухові псевдогалюцинації;

г) агресивність;

д) парадоксальність емоційного реагування.

4. Для шизофренічного мислення характерними рисами є:

а) аглютинація понять;

б) зісковзування думки;

в) символічне мислення;

г) патологічно ґрунтовне мислення;

д) скачка ідей (fuga idearum)/

4. Розрізняють наступні типи перебігу шизофренії:

а) безперервний;

б) епізодичний з наростаючим дефектом;

в) епізодичний ремітуючий;

г) гострий;

д) хвилеподібний.

4. Що з наведеного належить до негативних симптомів шизофренії?

а) аутизм;

б) дискордантність психічної діяльності;

в) зниження енергетичного потенціалу;

г) агресивність;

д) псевдогалюцинації.

ЕПІЛЕПСІЯ

1. Поширеність епілепсії залежно від діагностичних підходів оцінюють у:

а) 0,3-1%;

б) 1-2 %;

в) 3-5%;

г) 5-10%

д) до 15%.

2. До епілептичних радикалів Згідно Г. Л. Воронкова належать наступні, крім:

а) відсутність потреби у спілкуванні;

б) «неспокійне раннє дитинство»;

в) стереотипні кошмарні сновидіння;

г) часті нападоподібні головні болі за типом мігрені;

д) систематичні сноходіння з наступною амнезією.

3. До характеристик нападів епілепсії відносяться усі наступні, крім:

а) виникнення виключно під впливом зовнішнього подразника;

б) раптовість виникнення і припинення;

в) короткочасність;

г) стереотипність;

д) повторюваність.

4. Стан слабкості, розбитості, загального нездужання, що спостерігається за 0,5-1 годину до судомного нападу, являє собою:

а) ближні провісники;

б) ауру;

в) віддалені провісники;

г) епілептичну депресію;

д) абсанс.

5. Розрізняють наступні типи перебігу епілепсії, крім:

а) приступоподібно-прогредієнтний;

б) безперервно-прогредієнтний;

в) середньо-прогредієнтний;

г) ремітивний;

д)стаціонарний.

5. Розрізняють наступні клінічні форми епілепсії, крім:

а) параноїдна;

б) проста;

в) класична;

г) психічна;

д) латентна.

5. У ранньому дитинстві диференційну діагностику епілепсії слід проводити насамперед з:

а) спазмофілією;

б) раннім дитячим аутизмом;

в) синдромом гіперактивності з дефіцитом уваги;

г) істерією;

д) шизофренією.

5. Розвиток психозів при епілепсії спостерігається в:

а) 7-10%;

б) 1-2%;

в) 15-20%;

г) 40-50%;

д) до 75%.

5. Когнітивні пароксизми з дереалізаційними явищами (симптом «уже баченого» тощо) типові для локалізації епілептичних осередків:

а) у скроневій частці;

б) у тім’яній частці;

в) у лобній частці;

г) у потиличній частці;

д) у стовбурових структурах.

5. Тривалість великого епілептичного припадку...

а) 1-5 хв.;

б) кілька секунд;

в) 1-2 год,;

г) до доби;

Д. кілька діб.

5. З інструментальних методів для діагностики епілепсій найбільше значення має.

а) електроенцефалографія;

б) рентгенографія черепа;

в) реоенцефалографія;

г) люмбальна пункція;

д) доплерографія

5. Аура...

а) спостерігається у 50% випадків нападів;

б) виникає за кілька годин до нападу;

в) дозволяє попередити припадок;

г) спостерігається у всіх хворих на епілепсію;

д) усі відповіді невірні.

5. Епілептичний статус...

а) є невідкладним станом в клініці епілепсії;

б) є результатом епілептичних змін особи;

в) знімається введенням тегретолу, камфори;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

5. Усі наступні положення щодо абсансів вірні, крім:

а) втрата свідомості триває зазвичай від 1 до 2 хвилин;

б) вони відомі також як petit mal (малі напади);

в) раптово втрачається увага до оточуючого;

г) після епізоду у пацієнта зазвичай не спостерігається розгубленості;

д) під час нападу пацієнт може бездумно дивитись в одну точку або в нього можуть відмічатись автоматизми, наприклад, причмокування губами.

5. Які з нижчеподаних медикаментів протипоказано призначати при епілептичному статусі?

а) камфора;

б) діазепам;

в) сірчанокисла магнезія;

г) кордіамін;

д) гексенал.

5. Для лікування малих нападів рекомендовано застосовувати:

а) етосуксимід;

б) триметин;

в) фенобарбітал;

г) вальпроат натрію;

д) клопіксол.

5. Які з наведених препаратів найбільш доцільно призначити пацієнту з епілептичним статусом?

а) сібазон;

б) сірчанокисла магнезія;

в) препарати камфари;

г) флюоксетин;

д) галоперідол.

5. Найтиповішими безсудомними формами пароксизмів (психічними еквівалентами) при епілепсії є:

а) присмеркові стани;

б) дисфоричні пароксизми;

в) паранояльний психоз;

г) складні абсанси;

д) кататонічний психоз.

5. Які з наступних характристик епілептичного нападу дозволяють віддиференціювати його від функціональних судомних нападів?

а) тривалість до 5 хвилин;

б) фазність, стереотипність нападів;

в) відсутність зіничних фотореакцій під час нападу;

г) відсутність провокуючих чинників;

д) падіння під час нападу.

5. До епілептичних пароксизмів відносять...

а) абсанси;

б) petit mal.

в) grand mal.

г) епілептичне недоумство;

д) епілептичні зміни особистості;

21. До генералізованих малих нападів належать:

а) простий абсанс;

б) складний абсанс;

в) пікнолептичний напад;

г) сенсорні джексонівські напади;

д) дисфоричні пароксизми.

21. До умов припинення лікування епілепсії відносяться

а) повна відсутність пароксизмів протягом 5 років;

б) поступове зниження дози препарату;

в) контроль ЕЕГ;

г) неефективність антиконвульсантів;

д) ризик виникнення барбітурової залежності у пацієнта.

23. Розрізняють такі типи епілептичної деменції:

а) амнестично-олігофазична;

б) афективна;

в) паралогічна;

г) аутична;

д) псевдопаралітична.

24. До гострих епілептичних психозів з розладами свідомості відносяться:

а) епілептичний делірій;

б) епілептичний онейроїд;

в) епілептичний ступор;

г) епілептична депресія;

д) галюцинаторно-параноїдний психоз.

24. Типовими змінами ЕЕГ при епілепсії є наступні:

а) спорадичні або множинні піки;

б) комплекс «гостра хвиля-повільна хвиля»;

в) гіперсинхронний частий ритм;

г) скорочення фази повільних дельта-хвиль під час сну;

д) дифузні зміни біоелектричної активності в лобних ділянках.

АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

1. Загальні діагностичні вказівки щодо рекурентного афективного розладу включають наступні, крім:

а) виникає виключно в молодому віці;

б) щонайменше два епізоди в анамнезі;

в) відсутність розгорнутих маніакальних епізодів;

г) тривалість в середньому півроку;

д) може бути спровокований стресовою ситуацією.

2. Тріада Протопопова характеризує:

а) сомато-вегетативний компонент депресивного синдрому;

б) типові клінічні прояви маніакальної фази;

в) типові клінічні прояви депресивної фази;

г) діагностичні критерії прихованої депресії;

д) типовий перебіг біполярного психозу.

3. До змішаних варіантів маніакального синдрому відноситься:

а) гнівлива манія;

б) весела манія;

в) непродуктивна манія;

г) сплутана манія;

д) гіпоманія.

4. Монополярний тип перебігу МДП в МКХ-10 відповідає критеріям:

а) рекурентного депресивного розладу;

б) дистимії;

в) депресивного епізоду;

г) циклотимії;

д) шизоафективний розлад, депресивний тип

4. Згідно МКХ-10 до підрубрики “Хронічні афективні розлади” відносять

а) дистимію;

б) циклотимію;

в) гіпоманію;

г) біполярний афективний розлад;

д) рекурентний афективний розлад

4. До варіантів прихованої депресії відносять усі наступні, крім:

а) гіпоманіакального;

б) алгічно-сенестопатичного;

в) агрипнічного;

г) наркоманічного;

д) діенцефального.

4. Для діагностики прихованої депресії важливими є наступні критерії, крім:

а) соматичні скарги;

б) поліпшення загального стану ввечері;

в) наявність стертих симптомів депресії;

г) сезонні (осінньо-весняні) загострення депресії;

д) позитивна реакція на антидепресанти.

4. Циклотимія характеризується:

а) чіткими маніакальними і депресивними фазами;

б) постійною хронічною нестабільністю настрою;

в) виключно маніакальними станами;

г) проявами субдепресії чи гіпоманії;

д) станом хронічно зниженого настрою.

4. В МКХ-10 існують усі наступні діагностичні категорії, крім:

а) Маніакально-депресивний психоз;

б) Маніакальний епізод;

в) Депресивний епізод;

г) Біполярний афективний розлад;

д) Дистимія.

4. При лікуванні солями літію його концентрація в плазмі крові не має перевищувати:

а) 0,6-1,2 ммоль/л;

б) 0-0,3 ммоль/л;

в) 0,3-0,6 ммоль/л;

г) 1,2-2,4 ммоль/л;

д) 3,0-6,0 ммоль/л.

4. Щодо антидепресанту ніаламіду вірними є наступні ствердження, крім:

а) є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну;

б) протипоказаний при захворюваннях печінки, нирок;

в) неприпустимо поєднувати з трициклічними антидепресантами;

г) має активуючу дію;

д) не можна поєднувати з продуктами, що містять тиамін (сир, какао, кава тощо).

4. Для депресивного епізоду найбільш характерними симптомами є:

а) ангедонія;

б) настрій більш знижений зранку;

в) дратівливість і подразливість;

г) погіршення самопочуття у вечірній час;

д) гіперчутливість до звуків і кольорів.

4. До атипових варіантів маніакального синдрому відноситься:

а) непродуктивна манія;

б) сплутана манія;

в) весела манія;

г) гнівлива манія;

д) гіпоманія.

4. Стосовно маніакальних і депресивних фаз біполярного психозу вірними є наступні ствердження:

а) депресивні фази триваліші за маніакальні;

б) депресивні фази бувають частіше за маніакальні;

в) в похилому віці частішають маніакальні фази;

г) ризик суїциду однаково високий під час обох видів фаз;

д) депресивні фази загалом краще піддаються медикаментозному лікуванню.

4. Щодо циклотимії вірними є наступні ствердження:

а) проявляється гіпоманіакальними і субдепресивними станами;

б) може мати біполярний або моно полярний перебіг;

в) ніколи не трансформується в типовий МДП;

г) фази більш часті і затяжні, ніж при типовому МДП;

д) призводить до значного особистісного дефекту.

4. Щодо рекурентного афективного розладу вірними є наступні ствердження:

а) вік початку – зазвичай п’ятий десяток життя;

б) епізод може бути спровокований стресовою ситуацією;

в) початок зазвичай в підлітковому віці;

г) обов’язкова наявність розгорнутих маніакальних станів;

д) у чоловіків зустрічається частіше, ніж у жінок.

17. Найбільш прогностично обтяжливими факторами при МДП є:

а) перебіг типу континуа;

б) високий ризик суїциду;

в) переважання маніакальних фаз над депресивними;

г) «здвоєні фази»;

д) наявність змішаних фаз.

17. Для лікування маніакальних станів найчастіше використовуються:

а) нейролептики;

б) солі літію;

в) інсуліно-коматозна терапія;

г) антидепресанти із седативним компонентом дії;

д) психотерапія.

17. Для профілактики афективних фаз в структурі біполярного розладу використовують:

а) солі літію;

б) фінлепсин;

в) транквілізатори;

г) антидепресанти із збалансованою дією;

д) ноотропи.

17. Для подолання резистентності до антидепресантів застосовують:

а) одномоментну відміну препарату;

б) електроконвульсивну терапію;

в) мегадози аміназину;

г) препарати літію до 900 мг на добу;

д) піротерапію.

17. Які з нижче перерахованих препаратів відносяться до трициклічних антидепресантів?

а) амітриптилін;

б) меліпрамін;

в) нуредал;

г) флуоксетин;

д) циталопрам.

22. Які з нижчеподаних антидепресантів небажано призначати хворому з високим ризиком суїциду?

а) іміпрамін;

б) флуоксетин;

в) альпразолам;

г) амітриптилін;

д) доксепін.

22. Щодо біполярного афективного розладу вірними є наступні ствердження:

а) наявність в анамнезі хворого з депресією щонайменше одного маніакального, гіпоманіакального або змішаного епізоду;

б) вік маніфестації 15-25 років;

в) депресії мають тенденцію до більшої тривалості з віком;

г) афективні приступи за проявами і динамікою нагадують розлади особистості

д) включає хворих з уніполярною депресією.

22. Стосовно біполярного психозу вірними є наступні ствердження:

а) в етіопатогенезі має значення спадковий фактор;

б) в дитячому віці має атиповий перебіг;

в) прогноз загалом сприятливий;

г) чоловіки хворіють у 1,5-2 рази частіше за жінок;

д) хворі з цією формою патології складають 25-30% госпіталізованих до психіатричного стаціонару.

22. Типовими варіантами депресивної фази МДП є:

а) тужлива депресія;

б) анестетична депресія;

в) тривожна депресія;

г) сенестопатично-іпохондрична депресія;

д) маячна депресія.

РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ

1. Щодо акцентуйованої особистості вірними є наступні ствердження, крім:

а) відповідають усім трьом критеріям Ганушкіна-Кербікова;

б) є крайнім варіантом норми;

в) можуть бути преморбіднм тлом для психогеній;

г) характеризуються вибірковою уразливістю до певних психогенних впливів;

д) не є самі собою клінічним діагнозом.

2. Термін «акцентуація характеру» був запропонований:

а) А.Е. Лічко;

б) П.Б.Ганушкіним;

в) О.В.Кербіковим;

г) С.Г.Жисліним;

д) Е. Кречмером.

3. Діагностичні критерії психопатій були запропоновані:

а) П.Б. Ганушкіним;

б) К.Леонгардом;

в) А.Е.Лічко;

г) К.Ясперсом;

д) Е.Кречмером.

4. Схильність до самоушкоджень і суїцидальної поведінки найбільш притаманна для:

а) межового розладу особистості;

б) диссоціального розладу особистості;

в) істеричного розладу особистості;

г) анакастного розладу особистості;

д) шизоїдного розладу особистості.

5. В рубриці «Розлади особистості» МКХ-10 наявні усі нижчеподані типи розладів, крім:

а) нарцистичного;

б) істеричного;

в) параноїдного;

г) залежного;

д) емоційно нестійкого.

6. Астенічна психопатія за МКХ-10 відповідає діагностичним критеріям:

а) залежного розладу особистості;

б) ананкастного розладу особистості;

в) емоційно нестійкого розладу особистості;

г) пасивно-агресивного розладу особистості;

д) шизоїдного розладу особистості.

7. Психастенічний тип психопатії за МКХ-10 відповідає діагностичним критеріям:

а) анакастного розладу особистості;

б) залежного розладу особистості;

в) емоційно нестійкому розладу особистості;

г) пасивно-агресивному розладу особистості;

д) параноїдного розладу особистості.

8. Класифікацію, згідно якої виділяють наступні типи психопатичних особистостей: циклоїди, астеніки, шизоїди, істеричні, нестійкі, антисоціальні, конституційно тупі запропонував:

а) E.Kretschmer

б) K.Scheder

в) E.Kraepelin

г) Г.Б. Ганнушкін

д) О.В. Кербіков

9. Даний розлад особистості має спадковий зв'язок з маячним психозом та шизофренією. Основною ланкою патогенезу визнано дефіцит активності дофамінової системи. З т. зору психогенезу цей розлад пов'язаний з порушенням раннього розвитку; відображає базову недовіру до себе. Вкажіть розлад особистості:

а) параноїдний;

б) шизоїд ний;

в) обсесивно-компульсивний;

г) диссоціальний;

д) тривожний.

10. Відчуженість від соціальних зв’язків і обмежена емоційність в міжособистісному спілкуванні характеризує:

а) Шизоїдний розлад особистості;

б) Параноїдний розлад особистості;

в) Диссоціальний розлад особистості;

г) Обсесивно- компульсивний розлад особистості;

д) Істеричний розлад особистості.

11. Вкажіть розлад особистості, що проявляється емоційною лабільністю та імпульсивністю, нестабільністю міжособистісних відносин, схильністю до розладів сприйняття:

а) Емоційно-лабільний розлад особистості ;

б) Істеричний розлад особистості;

в) Тривожний розлад особистості;

г) Обсесивно-компульсивний розлад особистості;

д) Диссоціальний розлад особистості

12. Нездатність дотримуватись соціальних та суспільних норм і стандартів, байдужість, імпульсивність, безвідповідальність, впертість, брехливість, жорстокість, відсутність критичної оцінки своїх вчинків, схильність до вживання спиртних напоїв та наркотиків характеризує:

а) Дисоціальний розлад особистості.

б) Шизоїдний розлад особистості

в) Тривожний розлад особистості.

г) Обсесивно-компульсивний розлад особистості.

д) Все невірно

13. Принципи терапії розладів особистості:

а) Всі відповіді вірні

б) Лікування коморбідних психічних розладів

в) Профілактика прогресування розладу

г) Профілактика агресії і суїцидів

д) Лікування окремих психічних порушень (дисфорії, імпульсивності, емоційної лабільності) поведінкових проявів

14. Депсихопатизація – це…

а) Стійке згладжування психопатичних рис характеру з багаторічною компенсацією

б) Тимчасове пом’якшення характерологічних рис, яке забезпечує адаптацію особистості до мікро середовища

в) Період у динаміці психопатій, що характеризується тривалим загостренням психопатичних рис і виявляється порушеннями поведінки та соціальною дезадаптацією

г) Всі відповіді вірні

д) Усі відповіді невірні.

15. Надмірна чутливість до образ, войовниче ставлення до питань, пов’язаних з правами людини, оцінка дій інших людей як ворожі і підозрілі – критерії, що характеризують:

а) Параноїдний розлад особистості;

б) Диссоціальний розлад особистості;

в) Імпульсивний розлад особистості;

г) Обсесивно- компульсивний розлад особистості;

д) Істеричний розлад особистості.

15. Постійне напруження і важкі передчуття, відчуття власної неспроможності, непривабливості, небажання вступати у стосунки без гарантій сподобатись – критерії, що характеризують:

а) Тривожний, ухильний розлад особистості;

б) Шизоїдний розлад особистості;

в) Межовий розлад особистості;

г) Ананкастний розлад особистості;

д) Істеричний розлад особистості.

15. Перекладання на інших більшої частини важливих рішень, нездатність висувати вимоги до важливих для себе людей, безпорадність на самоті, страх бути покинутим – критерії, що характеризують:

а) Залежний розлад особистості;

б) Шизоїдний розлад особистості;

в) Межовий розлад особистості;

г) Тривожний, ухильний розлад особистості;

д) Істеричний розлад особистості.

15. Надмірна схильність до сумнівів, увага до деталей, надмірна педантичність, ригідність і впертість– критерії, що характеризують:

а) Ананкастний розлад особистості;

б) Параноїдний розлад особистості;

в) Межовий розлад особистості;

г) Тривожний, ухильний розлад особистості;

д) Шизоїдний розлад особистості.

15. Виділяють такі різновиди емоційно нестійкого розладу особистості:

а) Межовий;

б) Імпульсивний;

в) Ексцентричний;

г) Пасивно-агресивний;

д) Інфантильний.

15. Згідно МКХ-10 до розладів звичок і потягів відносять усі нижчеподані, крім:

а) Алкоголізм;

б) Кокаїноманія;

в) Патологічного потягу до азартних ігор;

г) Патологічного потягу до підпалів;

д) Трихотиломанії.

15. Щодо істеричного розладу особистості вірними є наступні ствердження:

а) характеризується перебільшеним вираженням емоцій;

б) навіюваність, піддатливість впливу оточуючих або обставин;

в) зустрічається виключно у жінок;

г) маніфестує у віці після 20 років;

д) характеризується частими психотичними декомпенсаціями.

15. До розладів сексуального переважання (парафілії) відносяться:

а) фетишизм;

б) вуайеризм;

в) трихотиломанія;

г) транссексуалізм;

д) гомосексуалізм.

15. Щодо експертизи осіб з розладами особистості (психопатіями) вірними є наступні ствердження:

а) звільняються від строкової військової служби;

б) працездатність зазвичай збережена;

в) здебільшого визнаються неосудними;

г) визнаються придатними до строкової військової служби;

д) зазвичай визнаються інвалідами ІІ групи.

15. Нездатність переносити відмову, схильність звинувачувати оточуючих, войовничість – ознаки, спільні для таких розладів особистості як:

а) Параноїдний;

б) Диссоціальний;

в) Шизоїдний;

г) Ананкастний;

д) Істеричний.

15. До діагностичних критеріїв психопатій (П.Ганушкіна-О.Кербікова) відносяться:

а) тотальність патологічних рис характеру;

б) стабільність патологічних рис характеру;

в) соціальна дезаптація внаслідок патологічних рис характеру;

г) розвиток в період становлення характеру і зникнення з віком;

д) поглиблення емоційно-вольового дефекту з розвитком хвороби.

15. До специфічних для розладів особистості проявів динаміки можна зарахувати:

а) патохарактерологічні реакції;

б) компенсації;

в) декомпенсації;

г) акцентуації характеру;

д) розвиток органічного дефекту.

ДІТЯЧИЙ І ПІДЛІТКОВИЙ ВІК

1. Імбецильність із розумінням і використанням мови, наявністю навичок самообслуговуванняі моторики відповідає критеріям:

а) розумової відсталості легкого ступеню;

б) помірної розумової відсталості;

в) важкої розумової відсталості;

г) гармонійного психофізіологічного інфантилізму;

д) специфічним розладам розвитку.

2. Показник інтелекту в діапазоні 50-69 є одним з діагностичних критеріїв:

а) розумової відсталості легкого ступеню;

б) помірної розумової відсталості;

в) важкої розумової відсталості;

г) глибокої розумової відсталості;

д) специфічним розладам розвитку.

3. Для помірного недоумства коефіцієнт розумового розвитку становить:

а) 35-49;

б) 20-34;

в) 50-69;

г) до 20;

д) 70-89.

3. Для тяжкого недоумства коефіцієнт розумового розвитку становить:

а) 20-34;

б) до 20;

в) 35-49;

г) 50-69;

д) не визначається.

3. Олігофренія у дітей, хворих на фенілкетонурію, найчастіше поєднується з:

а) епілептичними пароксизмами;

б) раннім дитячим аутизмом;

в) гіперактивністю з дефіцитом уваги;

г) афективними розладами;

д) шизофренією.

3. Серед хворих на олігофренію частота синдрому Дауна досягає:

а) 9-10%;

б) 1-2%;

в) 15-20%;

г) до 1%;

д) до 50%.

3. Для синдрому Ретта характерні наступні ознаки, крім:

а) початок розладу після 3 років;

б) зустрічається лише у дівчаток;

в) ранній розвиток без помітної патології;

г) втрата спонтанних рухів рук;

д) розвиток атаксії, апраксії, важкої психічної інвалідності.

3. Ймовірність народження дитини з фенілкетонурією в родині, де вже є такий хворий становить:

а) 25%;

б) 1-5%;

в) 5-10%;

г) 10-15%;

д) 50%.

3. До емоційних розладів з початком, специфічним для дитячого віку відносять усі наступні, крім:

а) реактивний розлад прив’язаності в дитячому віці;

б) тривожний розлад у дітей, спричинений розлукою;

в) фобічний тривожний розлад в дитячому віці;

г) соціальний тривожний розлад в дитячому віці;

д) розлад внаслідок сиблінгового суперництва.

3. До спадково зумовлених форм розумової відсталості відносять:

а) синдром Дауна;

б) амавротичну ідіотію;

в) алкогольну фетопатію;

г) внаслідок імуногенетичної несумісності;

д) всі вищеподані.

3. Щодо хвороби Дауна вірними є наступні ствердження:

а) у більшості хворих інтелект знижений до імбецильності;

б) порівняно збережена емоційна сфера;

в) зустрічається лише у хлопчиків;

г) діагностується зазвичай на 2 році життя;

д) хворі не піддаються навчанню і набуттю навичок.

3. Щодо кретинізму вірними є наступні ствердження:

а) це психічне недорозвинення, спричинене гіпотиреозом;