Профілактика у дітей-Хоменко7

І

Найчастіше у клініці застосовуються індекси, які належать до 1-ї та 2-ї групи. Це обумовлене відносно нескладною методикою їх визначення та достатньою інформативністю, що дозволяє швидко оцінити гігієнічний стан порожнини рота.

Перша група індексів

До 1-ї групи гігієнічних індексів, які оцінюють площу коронки зуба, вкриту нальотом, належать індексі Федорова — Володкіної, індексі Сгееп-УегтіШоп,\'тпєкс Яат/іог(і, індекс Иауу-Оцщіеу-Неіп,

індекс Тигеску, індекс Агпігп та ін.

1. Індекс Федорова — Володкіної (1971)

Методика визначення полягає у фарбуванні вестибулярних по-

верхонь шести нижніх фронтальних зубів І	3	2	1	1	1	—-і розчином
^						2	3

Шиллєра — Пісарєва або іншим йодовмісним розчином. Критерії оцінки, балів:

1 — відсутність забарвлення;

2 — забарвлення 1/4 коронки зуба;

3 — забарвлення 1/2 поверхні коронки зуба;

4 — забарвлення 3/4 поверхні коронки зуба;

5 — забарвлення усієї поверхні коронки зуба. Формула для обчислення:

де І — сума значень індексу всіх зубів. Інтерпретація результатів:

1,1 — 1,5 бала — хороший ІГ 1,6—2,0 бали — задовільний ІГ 2,1—2,5 бала — незадовільний ІГ 2,6—3,4 бала — поганий ІГ 3,5—5,0 балів — дуже поганий ІГ

2. Спрощений індекс гігієни рота

(Огаі Нузіепе Іп(1ех-5ітіі/іе<і, Сгееп-УегтШіоп, 1964)

Для визначення індексу фарбують вестибулярні поверхні

6 1 1 6 . ! ,. ттт і Р | — і язикові поверхні т-у~т зубів розчином Шиллєра ~1

Пісарєва або іншим йодовмісним розчином. На досліджуваних по-]

нях спершу визначають зубний наліт ОеЬгіз-ігкіех, а потім — мий камінь Саісиіиз-ігкіех (рис. 4).

Рис. 4. Індекс Грин — Вермильйона

42	43

	Критерії оцінки
	Зубний наліт (йі)	Зубний камінь (СІ)
0 — зубний наліт відсутній		0 — зубний камінь не виявлений
1 — зубний наліт вкриває 1/3 по-		1 — над'ясенний зубний камінь вкриває 1/3
верхні коронки зуба		коронки зуба
2 — зубний наліт вкриває 2/3 по-		2 — над'ясенний камінь вкриває 2/3 корон-
верхні	коронки зуба	ки зуба; під'ясенний зубний наліт у вигляді
		окремих конгломератів
3 —	зубний наліт вкриває >2/3 по-	3 — над'ясенний камінь вкриває 2/3 корон-
верхні зуба		ки зуба і (або) під'ясенний зубний камінь
		оточує пришийкову частину зуба

Формула для обчислення

Ч { " У

де І — сума значень; зн — зубний наліт; зк — зубний камінь; п — кількість обстежених зубів (звичайно 6).

Інтерпретація результатів

Значення ОНІ-5	Оцінка ОНІ-5	Оцінка гігієни рота
0—0,6	Низький	Хороша	^
0,7—1,6	Середній	Задовільна 4&Р°
1Л~2,5	Високий	Незадовільна/^
Більш як 2,6	Дуже високий	Погана

3.Індекс Яат/іогсі (1956)

Єчастиною пародонтального індексу, запропонованого 8.Яат/іогсі. З метою визначення індексу фарбують бічні, щічні та

язикові поверхні шести зубів	4 11		6 розчином бісмарка ко-
	6	| 1 4

ричневого (рис. 5).

Критерії оцінки:

0 — відсутність зубного нальоту; 1 — зубний наліт присутній на деяких, але не на всіх апрок-

симальних, вестибулярних та язикових поверхнях зуба; 2 — наліт присутній на всіх апроксимальних, вестибулярних

та язикових поверхнях, але покриває не більше половини зуба;:

3 — зубний наліт присутній на всіх поверхнях зуба і покриває більш як половину зуба.

44

Індекс обчислюють шляхом поділу загальної суми балів кількість обстежених зубів (п = 6).

4.Індекс 8іаііаг(1

Воснову індекса, запропонованого К.Зіаііагсі (1969), взяї індекс гігієни порожнини рота Сгееп-УегтіШоп (1964).

Обстежують вестибулярні поверхні 6 1 6 , — 1 та язикс

поверхні , І г зубів.

Для виявлення зубного нальоту застосовується розчин еритро-

зину.

Критерії оцінки:

0 — відсутність забарвлення;

1 — забарвлюється не більш як 1/3 поверхні коронки; 2 — забарвлюється більш як 1/3, але не більш як 2/3 поверхні

коронки; 3 — забарвлюється більш як 2/3 поверхні коронки.

5. Індекс Иауу-Оці%іеу-Неіп

І.М^ауу, Е.(2иІ£Іеу, Х.Неіп у 1962 р. запропонували індекс, який оцінює площу зубного нальоту на вестибулярній поверхні зубів верхньої та нижньої щелепи. Перед обстеженням рот полощут 0,75% розчином лужного фуксину (рис. 6).

Критерії оцінки:

0 — відсутність зубного нальоту; 1 — виявлення окремих ділянок зубного нальоту у приший-*

ковій області; 2 — зубний наліт у вигляді тонкої суцільної лінії покрива

пришийкову частину зуба біля ясен; 3 — пришийкова поверхня вкрита зубним нальотом;

4 — 2/3 коронки зуба вкриті зубним нальотом;

5 — більш як 2/3 коронки зуба вкрито зубним нальотом. Формула для обчислення:

де І — сума значень індексу для всіх зубів.

ЗІЧМ23

Рис. 6. Індекс Квиглей — Хайна

46	47

6. Індекс Тигезкі

З.Тигезкі із співавт. (1970) запропонували гігієнічний індекс, заснований на системі підрахунку Оцщіеу-Неіп, але зубний наліт при цьому виявляється на вестибулярних та язикових поверхнях усього зубного ряду (рис. 7).

Критерії оцінки:

0 — відсутність бляшки;

1 — окремі плями зубного нальоту виявляються на приясенній поверхні зуба;

2 — тонка безперервна смужка зубного нальоту (до 1 мм) на приясенній поверхні зуба;

3 — смужка зубного нальоту ширша за 1 мм, але вона покриває менше 1/3 коронки зуба;

4 — бляшка покриває більше 1/3, але менше 2/3 коронки зуба. 7. Індекс Лгпіпг

Б.Агпіт у 1963 р. запропонував індекс для вивчення гігієнічного стану порожнини рота, який з великою точністю визначає площу

зубного нальоту, що вкриває вестибулярні поверхні „ 1 Ж . ^ зубів.

Для цього наліт на цих зубах фарбують еритрозином, потім забарвлені ділянки фотографують і друкують знімки із збільшенням у 4 рази. Контури відповідних зубів та забарвлених ділянок переводять на папір і обчислюють за допомогою планіметра відсотки поверхні, вкритої зубним нальотом.

Друга група індексів Індекс 5ііпе88-Ьое (1964, 1967)

Належить до 2-ї групи гігієнічних індексів, оскільки враховує товщину зубної бляшки у пришийковій області. При визначенні! цього індексу фарбування зубного нальоту не здійснюється. Його! товщина визначається за допомогою зонда на 4 поверхнях зуба| вестибулярній, язиковій та обох контактних (рис. 8).

Обстежують 6 зубів: -т ГТ~4—

Критерії оцінки:
0 — наліт біля шийки зуба зондом не визначається;
1 — наліт на око не помітний, але на кінчику зонда, якщо
ним провести біля шийки зуба, видно грудочку нальоту;	Рис. 7. Індекс Турескі

48

0

0

Рис. 8. Індекс Сілнесс — Лоу

2 — наліт видно оком; 3 — інтенсивне відкладення нальоту на поверхнях зуба і у

гбних	проміжках.
	Формула для обчислення:
а) для одного зуба — додають значення індексу, отримані при
«енні різних поверхонь одного зуба, та ділять на 4;
б) для групи зубів — індекс для окремих зубів (різців, великих
їм малих	кутніх зубів) можна згрупувати		з метою		отримання
М*н нічного індексу для різних груп зубів;
в) для індивідуума — додати значення індексу для зубів та
шти на кількість "обстежених зубів.
_	Індекси для оцінки стану тканин пародонту
Індекс гінгівіту		Пародонтальні			індекси
їм.і. м- РМА		пародонтальний		індекс (РІ)
П		індекс Рамф'єрда
		комплексний		пародонтальний
		індекс (КПІ)
		індекс	СР/ГІУ (ВООЗ)
Індекс РМА		(папілярно-маргінально-альвеолярний
		індекс, індекс гінгівіту)

^іпропонований Ма$8ег і модифікований Рагта у 1960 р. Ви- и ювується для оцінки запального процесу ясен. Запалення ясеніосочка (Р) біля одного зуба оцінюється в 1 бал, запалення ясен (М) — у 2 бали, запалення коміркових (альвеолярних)

її. м (Д) — у 3 бали.

Індекс РМА обчислюється у відсотках за такою формулою:

Індекс РМА	сума балів	100.
	З . число зубів

Сума балів визначається додаванням усіх найвищих показників гканин пародонту біля кожного зуба. Число зубів у віці 6—11 24, 12—14 — 28, 15 років та старше — 30. У період

оиого прикусу, тобто до 6 років, є 20 зубів.

			Критерії оцінки:
до	25%	— легкий ступінь гінгівіту;
/.*>	50% —		середній ступінь гінгівіту;
вище за		51%	— тяжкий ступінь гінгівіту.

50	51

Індекс

гінгівіту

(ІГ)

Запропонований

у

1967

р. 5ііпе$8-Ьое,

характеризує вира-

женість

запального

процесу ясен. Досліджуються ясна в області

6

1

1

4

*. .

.

л <

—-А

1—;—т зубів

і

оцінюються

за 4-оальною

системою:

4

1 1

о

0

—

запалення

відсутнє;

1

—

легке запалення (невелика

зміна забарвлення);

2 — помірне запалення (гіперемія, набряк, можлива гіпертро-

фія);

3 — тяжке запалення (виражена гіперемія, виразкуватість).

Формула для

обчислення:

ІГ

сума

значень

біля

шести

зубів

Критерії

6

оцінки

0,1 —1,0 — легкий гінгівіт; 1,1—2,0 — гінгівіт середньої тяжкості; 2,1—3,0 — тяжкий гінгівіт.

Пародонтальний індекс (РІ)

Запропонований у 1956 р. Яиз&еіу використовується для ви-1 вчення вираженості запально-деструктивних змін у пародонті. Оцінюється стан пародонту біля кожного зуба. При цьому беруть] до уваги ступінь запалення, глибину ясенної кишені, рухливосі зубів.

Критерії оцінки:

0 — запалення відсутнє; 1 — легке запалення, яке не охоплює всі ясна навколо з>

2 — запалення охоплює всі ясна навколо зуба, але епітеліальи прикріплення не порушене (пародонтальної кишені нема);

4 — те саме, крім того, на рентгенограмі спостерігається зорбція кісткової тканини;

6 — запалення ясен, наявність пародонтальної кишені, з> нерухомий;

8 — зуб рухомий, є пародонтальна кишеня (виражена де струкція усіх тканин пародонту).

Формула для обчислення:

	РІ (ПІ)	сума балів усіх досліджених зубів
		число досліджених зубів

Інтерпретація:

0,1—1,0 — початкова стадія пародонтиту; 1,5—4,0 — середній ступінь тяжкості; 4,5—8,0 — тяжка стадія пародонтиту.

Індекс Яат/іогсі

Запропонований З.Кат/іогсі (1956). Оцінюють два показники запалення ясен різного ступеня та глибина патологічних зубоиних кишень.

Досліджується пародонт в області —.	, 1 *	зубів. Обсте-
4	1 !	Ь ^

Кують стан ясен та глибину пародонтальної кишені з усіх сторін обстежуваних зубів.

Критерії оцінки:

1 — легкий ступінь запалення ясен із будь-якої однієї сторони

луба;

2 — запалення ясен середньої тяжкості (гіперемія, набряк);

3 — гінгівіт із гіперемією, кровоточивість, виразкуватість (паімщонтальна кишеня та реакція ясен відсутні);

4 — пародонтальна кишеня до 3 мм;

5 —- пародонтальна кишеня глибиною 3...6 мм;

6 — пародонтальна кишеня глибиною понад 6 мм.

	Формула для обчислення:
| Іі Сі —	сума оцінок;	п —	кількість досліджених	зубів.
Індекс Рамф'єрда		слід	застосовувати у дітей	та підлітків після
І Повного	прорізування зубів.

Глибина кишені визначається непрямим методом, тобто ІИмірюють відстань від емалево-цементної межі (шийки зуба) до

ісснного краю		і від краю ясен до дна		кишені.	При	ретракції ясен
| ібидві	відстані	додають, при	гіпертрофії	— від глибини (відстань від
І рию	ясен до	дна борозни)	віднімають	відстань	від	краю ясен до

іМйлево-цементної межі. Таким чином визначається справжня глибина кишені, оскільки цей показник залежить від стану кістки

коміркового відростка	щелепи.
Цей індекс дає	повноцінну уяву про ступінь запалення ясен
?# резорбції кістки,	оскільки три перші показники вказують на

52

53

ступінь запалення ясен (вони оборотні), а три наступні свідчать пі ступінь дистрофічно-запального процесу у тканинах пародонту (воні необоротні).

Комплексний пародонтальний індекс (КПІ)

Розроблений у ММСІ у 1987 р. Методика визначення: візуальі за допомогою звичайного набору зуболікувальних інструментів ви: начають зубний камінь, кровоточивість зубо-ясенного жолобка, під'ясенний зубний камінь, пародонтальні кишені, патологічну рухливість зуба і при наявності ознаки, незалежно від її тяжкості (кількості), реєструють у цифровому вираженні для кожного обстежуваного зуба. При наявності кількох ознак реєструють таку, що має більше цифрове значення.

Критерії оцінки:

0 — патологічні відхилення не виявляються;

1 — зубний наліт;

2 — кровоточивість;

3 — зубний камінь;

4 — пародонтальна кишеня;

5 — рухливість зуба.

Залежно від віку досліджують такі зуби:

у 3—4 роки 55, 51, 65, 75, 85 УУуу 11 {| у

у 7—14 років 16, 11,, 26,, 36,, 4646 %в 1*| | Ц*

понад 15 років 17(16), 11, 26(27), 47(46), 31, 36(37

7/6 1

7/6 І 1 И

Визначають КПІ індивідуальний і КПІ середній:

		КПІ:шд	сума ознак (кодів)
			кількість зубів
	КП1п		сума КПІ індивідуальних
		кількість обстежених зубів
		Критерії оцінки

0,1 —1,0 — ризик захворювання; 1,1—2,0 — легкий ступінь захворювання;

2,1—3,5 — середній ступінь захворювання; 3,6—6,0 — тяжкий ступінь захворювання.

Індекс потреби у лікуванні хвороб пародонту (СРІТЮ

(Докладно про цей індекс див. розділ "Епідеміологія стоматоюгічних захворювань".)

ЗАГАЛЬНІ ТА МІСЦЕВІ КАРІЄСОГЕНШ ФАКТОРИ

Карієс — дистрофічний процес твердих тканин зуба, який ниникає під впливом комплексу екзогенних та ендогенних факторів Фис.9).

Карієсогенні фактори	Місцеві карієсогенні	Порушена резистен-
.пального характеру	фактори	тність зубних тканин
неповноцінне	зубні відкладення;	неповноцінна
харчування;	патогенна	структура;
низький вміст фтору	мікрофлора;	відхилення у хіміч-
и питній воді;	зміна кількісного	ному складі;
н пороби та порушення	та якісного складу	спадкова схильність
функціонального стану	слини;	зубних тканин
внутрішніх органів	вживання харчових	до карієсу
ипини;	продуктів з великим
гкетремальні впливи	вмістом цукру

Карієс розвивається тоді, коли на зуби протягом тривалого часу їй поєднання згаданих чинників (рис. 10). Наприклад, у питній воді міститься недостатня кількість фтору, і їжа містить багато вуглеиодів; при високому рівні фтору в питній воді у хворого в анамнезі

дитячі хвороби, визначається гіпосалівація.

О.В.Удовицька (1987) виділяє 7 основних ознак ризику карієсу: і > в'язка слина; 2) кисла реакція середовища порожнини рота; 3)

іьність до поверхневого відкладення зубного нальоту при нор- ».ному гігієнічному режимі; 4) гіпоплазія емалі зубів як показник міного розвитку емалі; 5) передчасне прорізування зубів (на

• ни|юку та більше — тимчасових, на рік та більше — постійних); 6) «і ідкова схильність; 7) токсикози вагітності матері.

Роль нераціонального харчування у виникненні карієсу

иінюють з різних позицій. Більшість	дослідників, базуючись на
і>е відомих фактах, що при карієсі	зубів порушується білково-

мінеральна субстанція емалі, пов'язує розвиток каріозного процесу з /шенням мінералізації тканинних структур зуба внаслідок недо- і нього надходження білка або навіть окремих незамінних

амінокислот, з демінералізацією тканин під впливом карієсогенних

АІГИТІВ.

54

ЗУБИ,

ОРГАНІ КРО - РГАНІЗ

СУБСТРАХАРЧУВА

Рис 9. Схема основних факторів виникнення карієсу 1984)

счнии

Ач/а

( і/ !Л

41/К

г±иіекТа

ХВОРОБИ

ТА

порушення

ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ/ ОРГАНІЗМУ

КАРІЄСОГЄНН

ШТАМИ

МІКРООРГАНІЗМІВ

ЗУБНОГО

НАЛЬОТУ

КАРІЄСОГЄННЛ

ХАРЧОВІ

ПРОДУКТИ

знижують

структурну

резистентність

ДО КАРІЄСу

ВИРОБЛЯЮТЬ

кислоту,

піддержуючи

ТРИВАЛИЙ ЧАС

її критичну

не ЗАвезпечують

САМООЧИЩЄННЯ ТА ?!ЗІОЛОГІЧНЄ СТИРАННЯ ЗУБІВ

Рис. 10. Схема взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів у виникненні карієсу

56

57

Підвищену карієсогенність їжі пов'язують із надлишковим вмістом у раціонах вуглеводів, збіднінням їх мінеральними солями, вітамінами та іншими життєво важливими для організму компонентами. При цьому основним пусковим механізмом розвитку карієсу зубів вважають підвищене вживання рафінованих цукрів, передусім цукрози, розвиток специфічної мікрофлори та зниження кислотності порожнини рота, що є умовою, яка підвищує демінералізацію емалі

(рис.11).

Тісну кореляцію між кількістю вживаного цукру та інтенсивністю карієсу зубів підтверджують епідеміологічні спостереження, виконані в різних країнах. Проте і сам факт відтворення експериментального карієсу у лабораторних тварин шляхом використання дієти з надлишковим вмістом вуглеводів і неповноцінністю раціонів у якісному відношенні переконливо свідчить про роль аліментарного фактору в розвитку карієсу зубів.

Неповноцінне у якісному та кількісному відношенні харчування призводить до ряду порушень у системах вуглеводного та мінерального обміну, що різко послаблює опірність твердих тканин зубів до карієсогенних факторів.

Крім складу раціонів, у розвитку карієсу велике значення надають так званій цивілізації харчування, яка супроводжується високим ступенем кулінарної обробки їжі, що зменшує функціональне навантаження на жувальний апарат.

Численні дослідження епідеміології та медичної географи карієсу на території різних країн підтвердили зв'язок поширеності цього захворювання із вмістом фтору в питній воді. При цьому багатьма авторами показано, що ураження карієсом переважно пов'язане із вмістом фтору у воді і меншою мірою — в продуктах харчування, оскільки в останніх на території різних районів рівень фтору коливається незначно. Особливо висока ураженість карієсом виявлена у осіб, які вживають воду з дуже низькими концентраціям» фтору (на рівні 0,1...0,3 мг/л): уже у віці 12—14 років поширеність карієсу в цих районах досягає 85—98% при інтенсивності карієсу,^ що становить 6—8 уражених зубів на одного обстежуваного.

Значне місце у виникненні карієсу належить перенесеним супутним захворюванням. Важливо правильно зрозуміти зв'язки і визначити механізм цих процесів. Із урахуванням існуючих можлк востей впливу загального стану організму можуть бути два варіант» реалізація цих зв'язків через пульпу або через порожнину рота т слиновиділення.

58

Вплив загальних захворювань на вже сформовані (дозрілі) тканини зуба не доведений. Емаль зуба позбавлена нервових волокон та судин, а можливість зміни структури за рахунок емалевої рідини не має фактичного підтвердження.

Найбільш вірогідною є можливість зміни властивостей і складу емалі через слину. Характер слиновиділення, кількісні та якісні його показники змінюються при деяких загальних захворюваннях. Безперечно, загальні захворювання справляють вплив на мікрофлору порожнини рота, на місцеві механізми захисту організму, якими є лізоцим, секреторні імуноглобуліни.

Варто враховувати ще один важливий момент — час перенесеного захворювання. Найбільш виражений несприятливий вплив загальних захворювань на зуби визначається у період розвитку і в період найменшої зрілості. Припускається, що під впливом загальних захворювань змінюються умови формування та дозрівання твердих тканин зуба і у першу чергу емалі, що робить їх менш стійкими щодо впливу карієсогенних чинників. Таким чином, з урахуванням загального стану організму, перенесених у дитинстві захворювань і спадкового фактора можна трактувати формування сприйнятливих і резистентних до карієсу зубів.

У дітей різного віку, обтяжених перенесеними або супутніми захворюваннями внутрішніх органів, карієс зубів розвивається особливо часто. При цьому процес характеризується гострим перебігом.

Практично ураження будь-яких органів та систем дитячого організму екстраполюються на тверді тканини зубів.

Ступінь ураженості карієсом зубів пов'язаний із тяжкістю змін, що відбуваються, і в ряді випадків, на думку деяких дослідників, має характерні особливості.

Так, у дітей з гіпотиреозом поширеність карієсу тимчасових зубів у 1,6 раза, а постійних — у 1,4 раза вища, ніж у практично здорових; кп у 2, 3 раза, а КПВ в 1,7 раза перевищує відповідний показник у дітей контрольної групи.

При цьому незалежно від віку захворювання на гіпотиреоз збільшує інтенсивність карієсу. Гіпофункція щитовидної залози супроводжується зниженням швидкості секреції слини, збільшенням в'язкості ротової рідини. На підставі клінічних спостережень встановлена залежність між в'язкістю ротової рідини та інтенсивністю ураження карієсом зубів.

Обстеження хворих на тиреотоксикоз свідчить про те, що для гіпертиреозу характерне більше число ускладнених форм карієсу

(39,9+0,8%), висока частота (52,7+1,1%) і значне (48,7+1,3%) ураження фронтальних зубів, переважно в пришийковій ділянці.

Відомо, що патологія органів дихання приводить до розвитку множинного карієсу. Так, при бронхіальній астмі у дітей 4—16 років незалежно від статі показники КПВ і динамічність розвитку карієсу вищі, ніж у контрольній групі.

Серед хворих на хронічну пневмонію віком 8—17 років поширеність карієсу становить у середньому (98,7+0,76%) при КПВ 4,4+0,11, а кп — 2,3+0,08. Найвищий рівень захворюваності відзначається у дітей 10—12 років, досягаючи 100,0%. У контрольній групі поширеність становила (98,0+0,98%) при КПВ — 3,80+0,11, а кп — 1,6+0,11. Бронхоектатична хвороба супроводжується достовірним збільшенням поширеності та інтенсивності карієсу.

При туберкульозному бронхоаденіті підвищується поширеність карієсу зубів у школярів на 11,3%.

Особливістю перебігу карієсу зубів у школярів 7—15 років при захворюваннях шлунково-кишкового тракту є те, що на фоні поширеності захворювання, яка досягає 100%, знижується кислотостійкість емалі. Індекс ТЕР у 12 років становив у середньому 3,2 на 1 дитину при 2,7 у 10—11 років.

Р.С.Стародубцева із співавт. (1974), вивчаючи стоматологічний статус у дітей з цереброспінальними паралічами, встановили підвищення інтенсивності ураження зубів карієсом. При цьому каріозний процес у таких хворих уражав всі поверхні зубів, особливо руйнуючи коронкову частину.

Дослідження ряду авторів переконливо доводять значне ібільшення ураженості карієсом зубів школярів віком 7—14 років мри ревматизмі.

При обстеженні понад 4000 дітей із різним ступенем гармонічного розвитку було встановлено, що до 4 років поширеність та інтенсивність карієсу зростає у дошкільнят при різкому підвищенні 1.1 зниженні маси тіла. У школярів із дисгармонією розвитку показники КПВ + кп достовірно вищі за такі у дітей із гармонічним ужитком (Удовицька О.В., 1984; Бойченко Т.Е., 1984).

Заслуговує на увагу думка авторів про те, що зростання

мгнсивності карієсу у школярів у віці,	який передує статевому
• іріванню, може служити симптомом,	що свідчить про початок
• •к гармонічності фізичного розвитку і	потребує віднесення їх до

«руни ризику із подальшою кратністю проведення профілактичних >дів не менш як 3 рази на рік і спостереження з боку педіатра.

60	61