Електрофізіологічні явища на мембранах збудливих клітин merge

Фекета Володимир Петрович

11

сідніми ділянками волокна, а – між сусідніми перехватами Ранв’є. ПД нібито «перескакує» від одного перехвату Ранв’є до іншого. Такий спосіб проведення дістав назву – сальтаторний. Цей спосіб проведення має ряд переваг перед безперервним. Головні із них

– це більша швидкість проведення, та менші енергетичні затрати, оскільки значно менша площа мембрани охоплена збудженням.

Спільною рисою обох способів проведення ПД є пряма залежність між діаметром волокна та швидкістю проведення, а для мієлінових волокон – ще й пряма залежність між товщиною мієлінової оболонки та швидкістю проведення. Так, наприклад, максимальна швидкість проведення ПД у мієлінових волокон типу А досягає 120 м/с, а – найтонших безмієлінових волокон типу С – всього 1 м/с. Класифікація та характеристики різних типів нервових волокон наведена у табл.1.1

Таблиця 1.1. Класифікація нервових волокон

Тип во-	Діаметр (μM)	Швидкість про-	Приклади функції, яку
локон		ведення збу-	виконують нерви з даним
		джень (м/с)	типом волокон
			Проведення аферентної інформа-
A(α)	12-22	70-120	ції від пропріорецепторів скелет-
			них м’язів в ЦНС
			Проведення еферентної інформа-
A(β)	5-13	30-90	ції по рухових нервах до скелет-
			них м’язів
			Проведення аферентної сенсорної
A(γ)	3-8	15-40	інформації від тактильних рецеп-
			торів
			Проведення аферентної сенсорної
A(δ)	1-5	12-30	інформації від больових та темпе-
			ратурних рецепторів
			Проведення еферентної інформа-
B	1-3	3-15	ції по прегангліонарних волокнах
			автономної нервової системи
			Проведення еферентної інформа-
C	0,3-1,3	0,7-2,2	ції по постгангліонарних волокнах
			автономної нервової системи до
			серця та гладеньких м’язів