Структура санітарно-епідем. служби ЗСУ

Епідеміологічні відділи є одним з основних підрозділів, які забезпечують функціонування протиепідемічної системи. Вони призначені для організації, проведення протиепідемічних заходів і контролю за ними.

Розподіл обов'язків і відповідальності за проведення профілактичних і протиепідемічних заходів визначено відповідними законодавчими актами. Обов'язки командирів, посадових осіб продовольчої, речової, ветеринарної, квартирно-експлуатаційної та інших служб життєзабезпечення регламентуються статутами Збройних сил, наказами міністра оборони України та його заступників, керівництвами, настановами й інструкціями.

Крім безпосередньої участі в організації та проведенні протиепідемічних заходів, на санітарно-епідеміологічну службу покладається нагляд за їх виконанням. Усі рішення, висновки і рекомендації служби є обов'язковими для командирів, начальників і відповідних посадових осіб на об'єктах нагляду.

Висока ефективність протиепідемічних заходів досягається при обґрун­туванні їх змісту, обсягу і часу проведення в конкретних обставинах. Виконання цих вимог у практиці керівництва протиепідемічною роботою забезпечується системою санітарно-епідеміологічного нагляду.

► Таким чином, на епідеміологічні відділи в санітарно-епідеміологічних установах Збройних сил України, зокрема, покладаються:

• збір і отримання інформації про інфекційну захворюваність особового складу та населення;

• епідеміологічне обстеження осередків інфекційних хвороб;

• епідеміологічний аналіз інфекційної захворюваності;

• санітарно-епідеміологічна розвідка;

• організація, проведення протиепідемічних і профілактичних заходів, а також контроль за їх виконанням;

• вивчення колективного імунітету до інфекційних хвороб;

• спостереження за змінами властивостей збудників інфекційних хвороб;

• оцінка санітарно-епідеміологічного стану військ і району їх розташування;

• збір й отримання інформації про напруженість епізоотичного процесу при зоонозних інфекціях, небезпечних для людини;

• організація взаємодії з фахівцями інших служб;

• прогноз епідемічної ситуації;

• підготовка різних видів інформації для вищого командування;

• планування протиепідемічних заходів;

• надання практичної й методичної допомоги санітарно-епідеміологічним установам нижчих рівнів управління та військовій медичній службі.

► Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства оборони України має у своєму складі епідеміологічний відділ, до якого входять:

• начальник відділу;

• начальник епідеміологічного відділення;

• старший лікар;

• лікар епідеміологічного відділення;

• начальник дезінфекційного відділення.

► Проте епідеміологічний напрямок у діяльності Центру державного сані­тарно-епідеміологічного нагляду формується з урахуванням посад:

• начальника Центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

• заступника начальника Центру державного санітарно-епідеміологічно­го нагляду;

• начальника мікробіологічної лабораторії;

• начальника відділення бактерійних інфекцій;

• начальника відділення особливо небезпечних інфекцій.

► До складу санітарно-епідеміологічних загонів регіонів для формування епідеміологічного напрямку діяльності входять:

• начальник епідеміологічного відділу, начальник епідеміологічного відді­лення, старші лікарі епідемвідділення, лікар-епідеміолог, начальник пе­ресувного відділення, лікар-бактеріолог;

• уначальник бактеріологічного відділення, старший лікар, лікар-бактеріолог;

• начальник відділення особливо небезпечних інфекцій, начальник відділення вірусних і рикетсійних інфекцій, начальник відділення бактерійних інфекцій;

• начальник санітарно-епідеміологічного загону. Санітарно-епідеміологічні загони територій розташовані в обласних центрах

усіх економічних районів і фізико-географічних зон.

► Епідеміологічний напрямок їх діяльності формується зусиллями:

• начальника епідеміологічного відділення, старшого лікаря-епіде-міолога;

• начальника бактеріологічного відділення;

• начальника санітарно-епідеміологічного загону.

Санітарно-епідеміологічна лабораторія гарнізону має двох епідеміологів (начальник санітарно-епідеміологічної лабораторії та лікар-епідеміолог). Епі­деміологічний напрямок роботи у санітарно-епідеміологічній лабораторії за­безпечується також лікарем-бактеріологом (усього 3 посади).

Медичний контроль організовується начальниками медичних служб об'єд­нань, з'єднань, окремих частин, установ, закладів, гарнізонними спеціаліста­ми та здійснюється безпосередньо лікарями (фельдшерами) частин і підрозді­лів за обсягом і з періодичністю, попередньо узгодженими з представниками державної санітарно-епідеміологічної служби (санітарно-епідеміологічного загону зони відповідальності).

Зміст заходів медичного напрямку, які проводяться медичною службою військової ланки для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуч­чя, поділяється на:

1) контрольні функції;

2) безпосередньо виконавчі функції.

► Медичний контроль - це сукупність заходів, які проводяться медич­ною службою з метою збереження та зміцнення здоров'я військовослужбов­ців, забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя військ. В його основу покладено контроль за виконанням встановлених вимог з питань дотримання умов життя, побуту та праці військовослужбовців, дотримання санітарно-епідеміологічних правил, здійснення профілактичних і протиепіде­мічних заходів, проведення контрольних медичних оглядів й обстежень дек­ретованих груп військовослужбовців, працівників Збройних сил України, динамічного лікарського спостереження за станом здоров'я окремих профе­сійних груп військовослужбовців та осіб, що перенесли інфекційні недуги.

Медична служба військових частин, з'єднань, навчальних закладів здій­снює медичний контроль за умовами життя, побуту й праці у військах відпо­відно до вимог чинних статутів, довідників і настанов. У свою чергу, вона сама є об'єктом державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Контрольні запитання і завдання

1. Що вивчає військова епідеміологія?

2. Перерахуйте основні розділи військової епідеміології.

3. Що є змістом практичної частини військової епідеміології?

4. Назвіть основні етапи розвитку цієї науки?

5. Заслуга вітчизняних учених у розвитку військової епідеміології.

6. Сили та засоби, які входять до системи протиепідемічного захисту Збройних сил Украї-

ни?

7. Структура санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України.

8. Як організований державний санітарно-епідеміологічний нагляд?

9. Як здійснюється державний санітарно-епідеміологічний нагляд?

10. Назвіть підрозділи, які входять до складу регіонального і територіального санітарно-епідеміологічних загонів?

11. Основні напрямки діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби.

12. Перерахуйте загальні завдання санітарно-епідеміологічних установ.

13. Яка техніка є у їх розпорядженні?

14. Які завдання Центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних сил України?

15. Перерахуйте функції санітарно-епідеміологічного загону регіону.

16. Розкажіть про завдання санітарно-епідеміологічної лабораторії гарнізону в мирний і воєнний час.

17. Які основні завдання покладені на систему державного санітарно-епідеміологічного нагляду у Збройних силах України?

18. Роль епідеміологічних відділів у системі протиепідемічного захисту і формування протиепідемічного напрямку діяльності санітарно-епідеміологічних установ.

19. Що включає поняття медичного контролю у системі військової медичної служби?