Volodimir_Rutkivsky_Dzhuri_kozaka_Shvayki

-Чому ж не залишилися? - заперечив дід Кібчик. - Залишилися. Там і досі ті сім’ї живуть. Тільки ж ми за Хаджі-гірея трохи замирилися з татарами, тож і розійшлися по домівках. А тепер, бач, знову орда сказилася… То от я й думаю - чом би й тут такого не запровадити?

-Еге ж, тут нашим є де розвернутися, - згодився Вирвизуб. - Тут багато таких місць, що не тільки татари, а

йкомарі не знайдуть.

-Отепер люд уже посуне в плавні валом, - вів своєї дід Кібчик.- От збереться нас тисяч зо п’ять - тоді найближчі орди нас як вогню боятимуться. А стане тисяч з п’ятнадцять - тоді й далекі будуть не страшні…

-А я от про що думаю, діду, - втрутився Швайка. - Схоже, Остап мав таки рацію. Татари обійдуть нас стороною - і спробуй поганятися за ними. Ні, треба придивитися до його Хортиці. Плавні там не згірші тутешніх, а острів куди кращий.

-Це правда, - згодився дід Кібчик. - Наші предки там завжди зупинялися, коли рушали на турків.

-Атож. І головне - татари як на долоні. Не встигнуть і висунутися з Перекопу - а ми вже їм у бік цілимося. А коли що - можемо й до Криму увірватися, розквитатися за всі грабунки.

-Воно буцім і гарно, - почухав потилицю Вирвизуб. - Звісно, будемо їм, як кістка в горлянці. Тільки ж тоді важко нам буде - вони всією силою наваляться.

-Нічого, - заспокоїв його дід Кібчик. - Міцні будемо - не здолають. А поки годі про це. Треба степ стерегти. А то ж раптом вилетить орда з-за Перекопу - а ми тут боки відлежуємо.

-Ваша правда, - погодився Швайка.

Він уже був зодягнений для далекої дороги. Сакви були повні татарського одягу, вірний Вітрик нетерпляче бив копитом у землю, та й Барвінок частенько позирав туди, звідкіля повівав сухий степовий вітер.

-Сам їдеш? - запитав дід Кібчик.

-Та ні, - відказав Швайка. - На цей раз гадаю і джурів прихопити з собою.

-Що, заворожив тебе Санько, га? - посміхнувся Вирвизуб.

-Хтозна. Але що той, що інший - хлопці моторні, тямущі і на татарчат схожі. Тож ніхто до них особливо не придивлятиметься. А коли й спитає хтось, то татарською мовою завжди можуть відповісти… Звісно, хапатися за шаблі поки що їм не дозволю, про те гасати степом та козацької справи навчатися - саме час.

-Отже, на Хортицю, - дід Кібчик задивився на козаків, що з криками та сміхом тягли невода. - А далі куди?

-Коли все буде гаразд, думаю на море поглянути. Є там таке селище - Хаджибей чи Коцюбіїв, як предки його називали. Наш Остап казав, що він саме звідтіля родом.

-І прізвище в нього теж Коцюба, - нагадав Вирвизуб.

-То чи, бува, не нащадок він того Коцюби, від якого пішло селище? Ти поспитай там, коли випаде нагода.

-Поспитаю, - запевнив Швайка. - Заодно довідаюсь, чим дихає тамтешній люд - і назад. Сюди.

Швайка з джурами виїхав у дорогу надвечір. Далека вона стане їм чи близька - ніхто не знав. Спокійна чи небезпечна - теж ніхто не відав. Тож козаки стояли й дивилися їм услід, аж доки Швайка з джурами щезли за древньою могилою.

Ексклюзивне право на видання цієї книги українською мовою належить «Видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002

Адреса видавництва: 01004, Київ, вул.Басейна, 1/2

Поліграфія: Білоцерківська книжкова фабрика. Зам. 11-3

ISBN 966-7047-30-Х

www.ababahalamaha.com.ua

«Джури козака Швайки»

Автор: Володимир Рутківський Ілюстрації: Максим Паленко

Вікова група: для дітей молодшого та середнього шкільного віку

Тип видання: тверда ґлянцева палітурка

Формат: 145×215 мм

Кількість сторінок: 432

Рік видання: 2011 Рекомендована ціна: 35 грн. У продажу: з 2007 року

ISBN: 978-966-7047-98-6

Анотація

Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи.

А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського - одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників.

Його дивовижні герої - Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі - з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чигає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною - майже нікого…