аграрне право

Договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва

§2. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного, гідромеліоративного та інших видів обслуговування аграрних товаровиробників

Належне виробництво аграрних товаровиробників можливе за умови якісного та своєчасного виробничо-технічного обслуговування.

Такі послуги надають державні, кооперативні та приватні агросервісні підприємства, а також окремі підприємці за договором підряду.

Залежновідметитапредметадоговоруобслуговуванняподіляється на такі види: виробничо-технічне, агрохімічне, гідромеліоративне тощо. Серед них найважливіше місце посідають договори щодо виробничо-технічного обслуговування аграрних товаровиробників районнимиремонтно-транспортнимипідприємствами(РТП),машинно- технологічними станціями (МТС). Цими договорами передбачається виконання таких робіт:

–ремонт тракторів, комбайнів, автомобілів, інших сільськогосподарських машин, двигунів, агрегатів, вузлів та устаткування;

–технічне обслуговування машинно-тракторного парку, автомобілів, устаткування тваринницьких ферм, птахоферм, теплиць та ін.;

–спеціалізовані механізовані роботи;

–монтажні,спеціальнібудівельнітапусконалагоджувальніроботи;

–перевезення вантажів транспортними засобами виконавця;

–підготовка і перепідготовка механізаторських та інших кадрів. Залежно від потреби ці види робіт можуть бути як самостійним

предметомдоговору,такікомплекснимусферівиробничо-технічного агросервісу.

Основною правовою формою, яка юридично опосередковує відносини, пов’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільськогосподарських підприємств, є договір, згідно з яким виконавець здійснює діагностику і ремонт сільськогосподарської техніки.

У договорі визначаються обсяг ремонту (кількість машин, агрегатів),йоговиди,календарністрокиздаваннявремонттехнічнихзасобів і його закінчення, загальна вартість цих послуг.

Здавання-приймання в ремонт машин і агрегатів оформляються актом на кожну машину і агрегат, який підписується уповноваженими

81

Розділ 6

представникамизамовникаівиконавця.Вактізазначаютьсятехнічний стан і комплектність машин (агрегатів) та вид ремонту.

Якщо при здаванні техніки в капітальний ремонт буде виявлено потребувпроведенніїїпоточногоремонту,уповноваженіпредставники сторін мають скласти відомість дефектів, яку слід ураховувати при визначенні кошторису ремонтних робіт.

Аграрні товаровиробники беруть зобов’язання підготувати машини та агрегати до ремонту за чинними технічними умовами і, як правило, своїми силами і за свій рахунок доставити їх в агросервісні підприємства або інший пункт ремонту, передбачений договором,

іпередати її за актом, підписаним уповноваженими представниками, виконавцю.Вобумовленийудоговорістрокзамовникипісляодержанняповідомленняповинніприйнятивідремонтованімашиниіагрегати, оплатити вартість ремонту і вивезти відремонтовану техніку. Після капітального ремонту тракторів, автомобілів, комбайнів, складного обладнання, двигунів виконавець передає замовнику заповнений паспорт (формуляр) і гарантійний талон; після ремонту інших вузлів

іагрегатів, машин і нескладного устаткування — лише гарантійний талон. При виявленні невідповідності відремонтованих машин чи агрегатів стандартам або технічним умовам виконавець забезпечує термінове усунення недоліків за власні кошти. При цьому, сторони повинні скласти про це акт, зазначивши у ньому дефекти та строки усунення недоліків.

Самостійнимпредметомдоговоруєремонтітехнічнеобслуговування внутрішньогосподарськихмеліоративнихмереж.Згіднознимвиконавець зобов’язанийвиконативеськомплексробітустроки,передбаченіпроектнокошторисноюдокументацієютаграфіком.Вінберенасебезобов’язання очищативодоканалитаіншімеліоративнімережі,здійснюватиїхремонт, пусконалагоджувальніроботиіпрофілактичнеобслуговуваннягідроспоруд, насосних станцій та свердловин вертикального дренажу, проводити пусконалагоджувальні роботи та їх профілактичне обслуговування з додержаннямтехнічнихумов,норміправилтощо.

До групи договорів у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарськихтоваровиробниківналежатьтакождоговорина агрономічне обслуговування, з перевезення, з виконання авіаційнохімічнихробітпідприємствамицивільноїавіації,звиконанняробітпо терасуваннюсхилів,будівництвупротиерозійних,гідротехнічнихспоруд і створенню полезахисних лісових насаджень та ін.

82

Договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва

Договори на агрохімічне обслуговування укладаються з відповіднимиспеціалізованимипідприємствами,якімаютьнадаватиаграрним товаровиробникам послуги в хімічному обслуговуванні:

–роботи з внесення мінеральних добрив на посіви;

–внесення хімікатів по боротьбі з бур’янами на сільськогосподарські площі;

–внесення ядохімікатів по боротьбі з сараною та іншими шкідниками тощо.

Сторонамиутакомудоговорівиступаютьагрохімічнепідприємство (виконавець) та аграрне підприємство (замовник). У договорі зазначається, які саме роботи має здійснювати агрохімічне підприємство (виконавець).

Вимагається чітке і належне додержання Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»1 та законодавства про охорону землі.

Виробництво сільськогосподарської продукції неможливе без

матеріально-технічного забезпечення товаровиробників сільськогос-

подарськоютехнікою,пально-мастильнимиматеріалами,сільськогос- подарським устаткуванням, мінеральними добривами тощо. Таке забезпечення здійснюється через Міністерство аграрної політики та Украгротехсервіс шляхом оптової торгівлі, в результаті придбання матеріально-технічнихзасобівтаматеріалівнабіржах,безпосередньо в підприємствах, які їх виготовляють, та за договорами поставки.

Основною правовою формою, яка опосередковує відносини щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення. Зміст і порядок укладення цього договору мають відповідативимогамчинногозаконодавства,зокрема,ЦКУкраїни,ГКУкраїни, ГПК України, Закону України від 5 червня 2003 р. «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин»2, Указу Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України»3; а також Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)4, затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р., та ін.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

2Там само. – 2003. – № 38. – Ст. 315.

3 Уряд. кур’єр. – 1994. – № 154–155. – С. 4.

4 Офіц. вісн. України. – 2001. – № 39. – Ст. 1784.

83

Розділ 6

У договорі поставки повинні зазначатися:

–найменування,кількість,номенклатурапродукції,якщоєнеобхідність, то і комплекти машин, устаткування, державний стандарт або технічні умови, які мають бути зареєстровані в органі Держстандарту;

–якість і комплектність продукції;

–строк дії договору;

–ціна продукції, порядок, форми взаєморозрахунків (розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом мають здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати);

–умовипостачання,якіздійснюютьсявідповіднодоМіжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати;

–строкиповерненнятарибагаторазовоговикористання;реквізити сторін(банківські,поштові);заміжнароднимконтрактом—арбітраж- ні застереження та реквізити;

–інші умови.

У відносинах, пов’язаних з матеріально-технічним забезпеченням аграрних товаровиробників, виділяють також договори лізингу.

Відповідно дозаконів України від 11грудня2003р.«Профінансовий лізинг»1 (ст. 2) та від 5 червня 2003 р. «Про захист прав покупців сільськогосподарськихмашин»(ст.10)удоговорілізингуможепередбачатися право викупу лізингоодержувачем об’єкта лізингу (машин, обладнання, транспортних засобів та ін.) при амортизації 60 % його вартості, визначеної в день укладення договору, або ж при повній виплаті суми вартості об’єкта лізингу.

Договори на використання науково-технічної продукції усільсько-

му господарстві. Застосування новітніх енергозберігаючих, екологобезпечнихдосягненьітехнологійєоднимізважливихчинниківзбільшення обсягів і здешевлення виробництва.

Уціломусучаснесуспільневиробництвонеможебутиефективним без належного науково-технічного забезпечення. Тому в умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набувають договори на створення і використання результатів науково-технічної діяльності. Вонимаютьбагатоспільногоз авторськимидоговорами,алей істотно відрізняються від них. Якщо предметом авторських договорів є твори науки, літератури та мистецтва, то предметом науково-технічних —

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68.

84

Договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва

результати науково-технічної діяльності, досягнення науки і техніки. Здобуткомнауковихдослідженьєнауковіположення,тези,встановлені закономірності, властивості речей або явища, використання котрих складає галузь науково-технічної діяльності, суспільні відносини якої регулюються окремими видами договорів1.

Самевикористаннянауковихрозробокнадаєможливістьаграрним товаровиробникамзбільшуватиобсягвиробництва,покращуватиякість іконкурентоздатністьсільськогосподарськоїпродукції.Відносини,що виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками і вироб- никаминовихтехнологійтанауково-технічнихновацій,оформлюють- ся договором на створення, передання науково-технічної продукції.

Легальне визначення науково-технічної діяльності міститься

уст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р. «Про наукову і науковотехнічну діяльність»2 (в редакції Закону від 1 грудня 1998 р.). Вона розглядається як інтелектуальна творча діяльність, що спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій і має такі форми (види): науково-дослідні, дослідно- конструкторські,проектно-конструкторські,технологічні,пошуковіта проектно-пошуковіроботи,виготовленнядосліднихзразківабопартій науково-технічноїпродукції,атакожіншіроботи,пов’язаніздоведен- ням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного застосування. Отже, науково-технічна діяльність є не тільки науково- дослідноютворчістю,айроботамиусферідослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням результатів цієї творчості

убезпосередню продуктивну силу.

Класифікація договорів щодо науково-технічної продукції. Пред-

метами договорів щодо науково-технічної продукції може бути як готова продукція, так і та, що не існує на момент укладення договору. Впершомувипадкуйдетьсяпроготовийнауково-технічнийрезультат, яким можуть бути проведені дослідження, патентований (чи виведений) сорт рослин, порода тварин тощо. У тій ситуації, коли на момент укладеннядоговорурезультатунеіснує,особа,зацікавленав одержанні продукції (замовник), формує у технічному завданні бажаний (очікуваний) науково-технічний результат.

Відповідно, перша група договорів — це договори на передачу майнового права на науково-технічний результат та окремих прав,

1Підопригора, О. А. Право інтелектуальної власності в Україні [Текст] : навч. посіб. / О. А. Підопригора, О. О. Підопригора. – К., 1998. – С. 189.

2Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

85

Розділ 6

що з нього випливають. У свою чергу договори про передання готової науково– -технічної продукції також поділяються на дві групи:

договори, що опосередковують передання майнового права інтелектуальної власності на науково-технічний результат;

– договори, що опосередковують передання окремих прав, які випливають із права інтелектуальної власності на результат (права на використання, поширення тощо) відповідно до одержаної ліцензії.

Друга група договорів — це договори на виконання науководослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Метою цієї групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки виконання певних робіт, а й досягнення певного результату, сформульованого у завданні замовника, та його передання останньому з наданням тієї сукупності прав на одержаний результат, що визначені договором. У свою чергу договори на виконання робіт відповідно до природи дослідних робіт, які має виконати виконавець, поділяються на:

–договори на виконання науково-дослідних робіт;

–договори на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Особливістьдоговоріввизначаєтьсяприродоютієїчиіншоїнауковотехнічної продукції, що викликало потребу в розмежуванні правового регулювання різних видів науково-технічної продукції за допомогою різних нормативно-правових актів, зокрема, законів України «Про охоронуправнасортирослин»1,«Проплеміннусправуутваринництві»2, «Про насіння і садивний матеріал»3, «Про бджільництво»4 та ін.

§3. Договірні відносини з реалізації сільськогосподарської продукції. Біржові угоди

Реалізація сільськогосподарської продукції аграрними товаровиробникамиздійснюєтьсязадопомогоюрізноманітнихдоговорів.Вони посідають особливе місце у відносинах за участю сільськогосподарських товаровиробників. Законодавство України надало право всім підприємствам, у тому числі сільськогосподарським, вільно обирати види та способи реалізації виробленої продукції.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218.

2Там само. – 1994. – № 2. – Ст. 7.

3 Там само. – 2003. – № 13. – Ст. 92. 4 Там само. – 2000. – № 21. – Ст. 157.

86

Договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва

У пункті 2 статті 22 ГК України передбачено, що підприємство здійснюєреалізаціюсвоєїпродукції,іншихматеріальнихцінностейна основі прямих угод (контрактів), державного замовлення через товарні біржі, мережу власних торговельних підприємств, а також на основі бартерних угод.

Аналізчинногозаконодавства,зокремаЗаконуУкраїнивід22грудня 1995 р. «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»1 та Положення Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»2 свідчитьпроте,щореалізаціявиробленоїпродукціїсільськогосподарськими підприємствами здійснюється шляхом державної за- купівлі.Вонаможездійснюватисьінаосновідоговорівкупівлі-продажу, комісії, міни, контрактації.

Так, закупівля сільськогосподарської продукції за державні кошти може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного постачальника. Договір про закупівлюнабуваєчинностізмоментуйогопідписаннязамовникомта виконавцем — визначеним переможцем закупівлі. Договір укладається тільки в письмовій формі.

За допомогою комісії сільськогосподарське підприємство доручає відповідній торговельній організації продати на комісійних засадах сільськогосподарську продукцію.

Задоговоромконтрактації(ст.713ЦКУкраїни)виробниксільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену ним сільськогосподарськупродукціюі передатиїїувласністьзаготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язуєтьсяприйнятицюпродукціютаоплатитиїїзавстановленими цінами відповідно до умов договору. Слід зазначити, що положення ГК України (статті 272–274) є спеціальними стосовно положень ст. 713ЦКУкраїни,томувонимаютьпереважнезначенняврегулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договором контрактації.Зіншогобоку,якщоспеціальнимзакономокреміпитання не врегульовано, мають застосовуватися положення ЦК України.

Сільськогосподарськийтоваровиробникмаєправозавласнимбажанням вчинити бартерну угоду, тобто обміняти з другою стороною цього договору сільськогосподарську продукцію на іншу. Відповідно до п. 1

1Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.

2Офіц. вісн.України. – 2008. – № 80. – Ст. 2692.

87

Розділ 6

ст.715ЦКУкраїнизадоговоромміни(бартеру)кожназісторінзобов’язу­ єтьсяпередатидругійстороніувласністьодинтоварвобміннаінший.

Біржові угоди щодо реалізації сільськогосподарської продукції.

Однією з основних функцій біржової торгівлі є формування ринкових цін. Діяльність товарних бірж в Україні регламентується Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу»1.

Товарнабіржанезаймаєтьсякомерційнимпосередництвомінемає на меті одержання прибутку.

Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією2, затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Мінекономіки та Мінфіну України від 3 квітня 1996 р., врегульовано правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Аграрнітоваровиробникимаютьправонадоговірнійосновіреалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф’ючерснимиконтрактами,заопціонами,черезбіржу,торговийдімтаін.

Особливе місце в системі реалізації сільськогосподарської продукції український законодавець відводить біржовим договорам, розвиток яких покладається на спеціалізовані аграрні біржі. Створення системи спеціалізованих аграрних бірж започатковано Указом Президента України від 18 січня 1995 р. «Про заходи щодо реформування аграрних відносин»3. У ньому було передбачено організацію й проведеннянаУкраїнськійміжбанківськійвалютнійбіржіторгівф’ючерс­ ними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її перероблення із залученням до цього комерційних банків як агентів-брокерів з подальшим проведенням таких торгів на спеціалізованих товарних біржах.

Такождозаконодавства,якерегулюєбіржовуторгівлюсільськогосподарськоюпродукцієюналежать:закониУкраїнивід10грудня1991р. «Про товарну біржу», від 24 червня 2004 р. «Про державну підтримку сільськогогосподарства»4,від4липня2002р.«Прозернотаринокзерна в Україні»5, ЦК України, підзаконні нормативні акти, видані на підставі цих законів: Крім того, положення щодо біржових договорів, їх

1Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

2Бізнес. – 1996. – 22 квіт.

3 Уряд. кур’єр. – 1995. – № 11.

4 Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527. 5 Там само. – 2002. – № 35. – Ст. 258.

88

Договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва

видів,правіобов’язківзацимидоговорамивизначаєтьсяЗакономУкраїни від 28 грудня 1994 р.«Про оподаткування прибутку підприємств»1.

До підзаконних нормативних актів цієї сфери слід віднести також ПостановуКабінетуМіністрівУкраїнивід17листопада1995р.№916 «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку»2, в якій містяться положення, що регулюють біржовий ринок сільськогосподарської продукції взагалі та ринок зерна зокрема.

Біржоваторгівляскладаєтьсяз декількохвзаємопов’язанихкомпонентів. До них належать: біржові угоди (види угод, порядок їх укладення, відповідальність сторін за такими договорами тощо); порядок утворення та діяльності біржі; вимоги, що ставляться до біржі; правовий статус та вимоги до учасників біржових торгів тощо.

Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. «Про державну підтримку сільського господарства», аграрна біржа — це юридичнаособа,створеназгідноізЗакономУкраїни«Протоварнубіржу»,яка підпадає під регулювання норм такого Закону і статей 279–282 ГК України та надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Основніінструментифондовогоринку—форварднийтаф’ючерс­ ний контракти, які є деривативами. Відповідно до п. 1.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під чає укладення форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт на зерно — стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.

2Бюл. законодавства та юрид. практики України. – 1997. – № 6. – С. 171.

89

Розділ 6

Торгівлязаспотовимиконтрактамипроводитьсянаявнимстандартнимтоваром,якийпротягомтижняпісляукладенняугодипоставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукціїздійснюєтьсяпротягомдвохднівпісляукладенняугоди.

Опціон (від англ. option — вибір) надає можливість одній зі сторін договору обирати спосіб чи обсяг виконання обов’язків за договором або відмовитися від нього. У біржовому праві — це вид угоди, яка передбачає право покупця за таким договором відмовитися від його виконання, як правило, з оплатою премії.

§4. Договірні орендні (земельні, майнові) відносини

При здійсненні господарської діяльності аграрні товаровиробники можуть здавати і брати в оренду цілісні майнові комплекси та земельні ділянки. Оренда цілісних майнових комплексів державних сільськогос-

подарських підприємств, їх структурних підрозділів, а також окремого індивідуально визначеного державного і комунального майна регулюється Законом України від 24 квітня 1992 р. «Про оренду державного і комунального майна»1. Слід звернути увагу на те, що нормами цього Законуможутьрегулюватисявідносинищодоорендимайнаіншихформ власності, якщо інше не передбачено законодавством.

Устатті2зазначеногоЗаконувизначено,щопідорендоюрозуміється заснованенадоговорістроковеплатнекористуваннямайном,необхідним орендаревідляздійсненняпідприємницькоїтаіншоїдіяльності.

Сторонами договору оренди є орендодавець і орендар. При оренді державногоікомунальногомайнаорендодавцямиє:Фонддержавного майна України, його регіональні відділення та державні і комунальні представництва — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, яке є державною власністю;органи,уповноваженіВерховноюРадоюАвтономноїРеспубліки Крим таорганами місцевогосамоврядуванняуправляти майном — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділівтанерухомогомайна,якевідповідноналежитьАвтономній Республіці Крим або перебуває в комунальній власності; підприємства — щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.

90