TrPravo

Джерела трудового права

71

—наявнiсть чинних нормативних актiв колишнiх СРСР та УРСР;

—ознака iєрархiчностi, тобто вiдповiднiсть пiдзаконних нор& мативних актiв Конституцiї та iншим законам України (за ви& нятком можливостi покращення соцiальних гарантiй для пра& цiвникiв).

Законодавчi джерела мають ще й такi ознаки, як зовнiшнє вираження, державне встановлення або санкцiонування та га& рантованiсть державою.

Джерела трудового права багаточисельнi та рiзноманiтнi, тому їх можна по&рiзному класифiкувати. Джерела трудового права класифiкуються за юридичною силою, сферою їх дiї, за харак& тером прийняття, за формою нормативних актiв, за характером волевиявлення, за термiном чинностi.

За юридичною силою:

а) Конституцiя України; мiжнароднi правовi акти, ратифi& кованi Україною;

б) закони України;

в) пiдзаконнi нормативнi акти, а саме:

—укази Президента України;

—декрети, постанови, розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України;

—галузевi накази, iнструкцiї, правила мiнiстерств, вiдомств, комiтетiв;

—iнструкцiї та iншi акти профспiлок (з питань охорони працi);

—колективнi угоди;

—локальнi нормативнi акти.

Тобто, найвищу юридичну силу має Конституцiя України, норми якої є нормами прямої дiї та мiжнародно&правовi акти, ратифiкованi Україною.

За сферою дiї :

а) загальнодержавнi;

б) галузевi (спецiальнi); в) мiсцевi (локальнi).

Тобто, якi дiють: на всiй територiї України; в межах окремих галузей (регiонiв); поширюються на дiяльнiсть окремих суб’єктiв.

За характером прийняття їх можна розмежувати на тi, якi:

— приймаються державними органами (закони, постанови та iн.);

72	Модуль 1. Роздiл III

—приймаються за згодою мiж державними органами, робо& тодавцями та профспiлками (колективнi угоди, договори);

—приймаються органами мiжнародно&правового регулю& вання працi (пакти про права людини, конвенцiї та рекоменда& цiї МОП з участю України.

За формою нормативних актiв:

—закони, укази, декрети, постанови, розпорядження, iнструк& цiї, договори тощо. В свою чергу закони подiляються на кодифi& кованi (Кодекс законiв про працю) та некодифiкованi; некоди& фiкованi подiляються на базовi — мiстять норми, якi регулюють лише правовiдносини, що є предметом трудового права (закони України «Про вiдпустки», «Про оплату працi», «Про колектив& нi договори та угоди» та iншi) та на комплекснi — одночасно є джерелами рiзних галузей права (закони України «Про освiту», «Про правовий статус iноземцiв», «Про фермерське господар& ство», «Про Службу безпеки України» та iн.).

За характером волевиявлення:

—акти про встановлення соцiально&трудових норм;

—акти про змiну соцiально&трудових норм;

—акти про вiдмiну соцiально&трудових норм.

За термiном чинностi:

—тривалi;

—тимчасовi.

Система юридичних джерел побудована на принципах iєрархiчностi i являє собою порядок розмiщення джерел права залежно вiд їх юридичної сили та зводиться до таких принци& пiв, як:

—вiдмiннiсть конституцiйного i законодавчого регулюван& ня (у бiк покращення умов);

—прiоритет актiв законодавчої влади перед актами вико& навчої та судової влади;

—перевага актiв вищих органiв держави порiвняно з ниж&

чими;

—наявнiсть первинних i вторинних нормативних актiв;

—вiдповiднiсть локальних нормативних актiв державно&пра& вовим;

—можливiсть зупинення i скасування неправомiрних актiв. Iєрархiя законодавчих джерел базується на пiдпорядкова&

ностi органiв, що приймають акти. Саме мiсце органу в структурi державних органiв влади й управлiння визначає мiсце того чи

Джерела трудового права

73

iншого джерела, в тому числi державно&правового акта, в систе& мi джерел права. Державно правовi акти — це нормативнi дже& рела права, що приймаються органами законодавчої, виконавчої та судової влади i мають правове значення.

§ 2. Конституцiя України

як основне джерело трудового права

Конституцiя України займає особливе мiсце серед дже& рел права в цiлому та трудового права зокрема. У системi дже& рел трудового права найвищу юридичну силу, як i мiжнароднi правовi акти, ратифiкованi державою, має Конституцiя Украї& ни, що мiстить норми прямої дiї. Конституцiя України, прийня& та 28 червня 1996 р., закрiпила найважливiшi трудовi права лю& дини i громадянина та гарантiї їх реалiзацiї. Так, вiдповiдно до ст. 3 Конституцiї «людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою со& цiальною цiннiстю». Права i свободи людини та їх гарантiї ви& значають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Держава вiд& повiдає перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забез& печення прав i свобод людини є головним обов’язком держави.

У роздiлi 2 «Права, свободи та обов’язки людини i громадя& нина» не тiльки збережено встановленi у попереднiй Конститу& цiї права i свободи, а й значно розширено їх перелiк за рахунок включення прав i свобод, передбачених у мiжнародно&правових актах про права людини. Вперше закрiплено право на пiдпри& ємницьку дiяльнiсть, не заборонену законом (ст. 42), право пра& цюючих на страйк для захисту своїх економiчних i соцiальних iнтересiв (ст. 44), право на соцiальний захист у разi безробiття з не залежних вiд працiвника обставин (ст. 46), право на належнi, безпечнi й здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом (ч. 4 ст. 43).

Змiст ч. 1 ст. 43 сформульовано вiдповiдно до ст. 23 Загаль& ної декларацiї прав людини: «Кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає i на яку вiн вiльно погоджується». Особливу ува& гу придiлено забезпеченню економiчних i соцiальних прав пра& цiвникiв. Так, Конституцiя гарантує також: заборону примусо& вої працi (ч. 3 ст. 43), своєчасне отримання заробiтної плати (ч. 7 ст. 43), право на вiдпочинок (ст. 45), право громадян на

74	Модуль 1. Роздiл III

участь у професiйних спiлках з метою захисту своїх трудових i соцiально&економiчних прав та їх iнтересiв (ч. 3 ст. 36), загаль& нообов’язкове державне соцiальне страхування (ч. 2 ст. 46), пра& во на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб (ст. 55).

Роль Конституцiї України визначається тим, що в нiй мiс& тяться правовi норми, якi є основоположними для всiх iнших джерел трудового права i якi юридично визначають частину основних iнститутiв трудового права. В Конституцiї дiстали вi& дображення загальногалузевi принципи трудового права та клю& човi принципи ряду найважливiших iнститутiв трудового пра& ва. Так, конституцiйнi норми визначають людину найвищою цiн& нiстю, закрiплюють основнi права та обов’язки людини i грома& дянина в сферi працi та її соцiального захисту, правовий статус окремої категорiї працiвникiв та державних органiв, закрiплю& ють принцип законностi, надаючи йому унiверсального та обо& в’язкового характеру. Свобода працi означає, перш за все, вiль& ний вибiр для громадянина працювати чи не працювати. Юри& дичний обов’язок працювати Конституцiєю не передбачений. Проте вибiр особи на користь роботи пiдтверджується матерiа& льними стимулами як джерела для нормального повноцiнного життя. Свобода працi означає i вiльний вибiр особою виду дi& яльностi, професiї, спецiальностi. Пiд вiльним характером ви& бору працi розумiється i договiрний характер працi. Логiчним доповненням свободи працi є заборона примусової працi.

УКонституцiї закрiплено право працiвникiв на здоровi та без& печнi умови працi, право на винагороду за працю, без будь&якої дискримiнацiї, та не нижче рiвня, встановленого законодавством (мiнiмальна заробiтна плата). В нiй визнається право кожного на захист своїх прав шляхом звернення до компетентних орга& нiв, а також право на страйк. Звичайно, положення Основного Закону обмежуються загальними формулюваннями трудових прав, якi подаються в розгорнутому виглядi у трудовому зако& нодавствi.

Узв’язку iз зазначеним конституцiйнi норми умовно можна подiлити на норми прямої дiї, якi безпосередньо регулюють тру& довi вiдносини i визначають повноваження ряду суб’єктiв, та iн& шi конституцiйнi норми. До першої групи можна вiднести стат& тi 36, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 55.

Джерела трудового права

75

Надання Конституцiї вищої юридичної сили серед джерел трудового права означає, що всi її норми є основою для форму& вання норм iнших галузей, якi складають систему права. Тому Основний Закон є базою поточного та перспективного трудово& го законодавства, яке розвиває конституцiйнi приписи.

Офiцiйне тлумачення вiдповiдностi законодавства Консти& туцiї України здiйснює Конституцiйний Суд.

§3. Кодекс законiв про працю України

та iншi законодавчi акти,

що регулюють трудовi правовiдносини

Наступними за юридичною силою в iєрархiї правових актiв пiсля Конституцiї є закони. Серед законiв про працю центральне мiсце належить Кодексу законiв про працю Украї& ни (КЗпП). Вiн є кодифiкованим джерелом трудового права та охоплює всi основнi його iнститути. Кодекс законiв про пра цю — це систематизований законодавчий акт, що регулює сфе& ру трудових та пов’язаних з ними суспiльних правовiдносин. Чинний КЗпП є третiм за рахунком. Перший був прийнятий 1918 року, другий — 1922 року, третiй — 1971 року. КЗпП 1922 ро& ку закрiпив договiрний характер працi та дiяв майже пiвстолiття. Кодекс законiв про працю України, затверджений Верховною Радою УРСР 10 грудня 1971 р. i введений в дiю з 1 червня 1972 р., складається з 18 глав, в яких об’єднанi 265 статей. За роки, що пройшли пiсля прийняття в Українi КЗпП, до нього було вне& сено багато змiн та доповнень. Так, КЗпП був доповнений гла& вами III&А «Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвни& кiв» i ХVI&А «Трудовий колектив». Назву глави XV «Трудовi спори» змiнено на назву «Iндивiдуальнi трудовi спори». Норми кодексу (ст. 3) було поширено на всi пiдприємства, установи, органiзацiї незалежно вiд форми власностi, введено поняття «контракту». Всього було змiнено й доповнено бiльше 280 статей КЗпП, а до окремих статей змiни вносилися по декiлька разiв. Прикладом може бути ст. 67 КЗпП, ч. 3 якої змiнювалася неод& норазово, маючи такий змiст: «У випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) спiвпадає з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого».

Нинi чинний Кодекс законiв про працю України визначає правовi засади i гарантiї здiйснення громадянами України пра&

76	Модуль 1. Роздiл III

ва розпоряджатися своїми здiбностями до продуктивної i твор& чої працi. За змiстом, практично кожна глава КЗпП являє со& бою iнститут трудового права. Так, Глава I «Загальнi положен& ня» мiстить норми, що визначають завдання Кодексу законiв про працю України, основнi трудовi права працiвникiв, гарантiї тру& дових прав громадян України, сферу дiї трудового законодав& ства, особливостi регулювання працi деяких категорiй працiв& никiв (у районах з особливими природними географiчними i гео& логiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здо& ров’я, тимчасових i сезонних працiвникiв та iн.), регулювання трудових вiдносин громадян, якi працюють за межами своїх держав, спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i за& конодавства України, недiйснiсть умов договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв.

Глава II «Колективний договiр» охоплює норми, що визна& чають поняття колективного договору, сферу його укладення, його сторони, змiст, колективнi переговори, розробку i порядок укладення колективного договору, вiдповiдальнiсть за порушен& ня його умов, мiсце та порядок реєстрацiї колективного догово& ру, строки чинностi колективного договору, сферу поширення колективного договору, контроль за виконанням колективного договору.

Глава III «Трудовий договiр» мiстить норми, що визначають поняття, сторони, змiст трудового договору, гарантiї при укла& деннi, змiнi та припиненнi трудового договору, строки та фор& ми трудового договору, порядок укладення трудового договору, обмеження спiльної роботи родичiв на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, термiни випробування, порядок їх встановлення та обмеження застосування, переведення та перемiщення працiв& никiв, пiдстави вiдсторонення, припинення та розiрвання тру& дового договору, порядок звiльнення з роботи та його оформ& лення.

Глава III&А «Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних пра& цiвникiв» охоплює норми, що визначають порядок вивiльнення працiвникiв, роль профспiлок у захистi прав працiвникiв.

Глава IV «Робочий час» охоплює норми про тривалiсть ро& бочого часу, види робочого часу, порядок його встановлення, тривалiсть роботи напередоднi святкових, неробочих i вихiдних днiв, поняття нiчного часу, тривалiсть роботи в нiчний час, об& меження роботи в нiчний час, облiк робочого часу, поняття над&

Джерела трудового права

77

урочних робiт, порядок залучення до них та обмеження їх засто& сування.

Глава V «Час вiдпочинку» охоплює норми, що регулюють види часу вiдпочинку, визначають вiдмiннiсть вихiдних днiв вiд неробочих, особливостi залучення до роботи у вихiднi днi, вста& новлюють компенсацiю за роботу у вихiдний день, визначають види вiдпусток та порядок їх надання, подiлу, оплати та iн.

Глава VI «Нормування працi» включає норми, що регулю& ють норми виробiтку, часу, обслуговування, чисельностi, поря& док їх запровадження, замiна i перегляд норм працi.

Глава VII «Оплата працi» мiстить норми, що дають визна& чення заробiтної плати, регулюють встановлення розмiру заро& бiтної плати залежно вiд складностi та умов виконуваної робо& ти, професiйно&дiлових якостей працiвника, результатiв його пра& цi та господарської дiяльностi пiдприємства, роль мiнiмальної заробiтної плати, системи оплати працi, оплату працi при вiдхи& леннi вiд нормальних умов працi.

До глави VIII «Гарантiї i компенсацiї» включено норми, що визначають гарантiї для працiвникiв, обраних на виборнi поса& ди, на час виконання державних або громадських обов’язкiв, при переїздi на роботу в iншу мiсцевiсть, при службових вiдряджен& нях, при пiдвищеннi квалiфiкацiї, для донорiв, компенсацiї за зношування iнструментiв, належних працiвникам, гарантiї для працiвникiв — авторiв винаходiв, корисних моделей, промисло& вих зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй, обмеження роз& мiру вiдрахувань iз заробiтної плати.

Глава IX «Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерi& альної вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, уста& новi, органiзацiї» мiстить норми, що визначають загальнi пiд& стави i умови матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв, обо& в’язки власника або уповноваженого ним органу та працiвникiв по збереженню майна, встановлюються види матерiальної вiд& повiдальностi, особливостi укладення письмових договорiв про повну матерiальну вiдповiдальнiсть, визначення розмiру шко& ди, порядок покриття шкоди, заподiяної працiвником, обстави& ни, якi пiдлягають врахуванню при визначеннi розмiру вiдшко& дування.

Норми глави X «Трудова дисциплiна» визначають обов’яз& ки працiвникiв, методи забезпечення трудової дисциплiни, обо& в’язки власника або уповноваженого ним органу, правила внут&

78	Модуль 1. Роздiл III

рiшнього трудового розпорядку, заохочення за успiхи в роботi та порядок їх застосування, переваги i пiльги для працiвникiв, якi успiшно i сумлiнно виконують свої трудовi обов’язки, заохо& чення за особливi трудовi заслуги, поняття, види та порядок дис& циплiнарної вiдповiдальностi.

Глава XI «Охорона працi» мiстить норми, що визначають порядок створення безпечних i нешкiдливих умов працi, додер& жання вимог щодо охорони працi при проектуваннi, будiвницт& вi (виготовленнi) та реконструкцiї пiдприємств, об’єктiв i засо& бiв виробництва, заборону введення в експлуатацiю пiдприємств, якi не вiдповiдають вимогам охорони працi, обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення умов працi i оздоровлення працiвникiв, обов’язок працiвника виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, видачу спецiаль& ного одягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту, видачу мо& лока i лiкувально&профiлактичного харчування, порядок та пiд& става переведення на легшу роботу, обов’язки власника або упов& новаженого ним органу щодо розслiдування та облiку нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi.

Глава XII «Праця жiнок» охоплює норми, що визначають роботи, на яких забороняється застосування працi жiнок, обме& ження працi жiнок на роботах у нiчний час, заборону залучення вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв, до нiчних, надурочних робiт, робiт у вихiднi днi i направлення їх у вiдрядження, обмеження залучення жiнок, що мають дiтей вi& ком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей&iнвалiдiв, до на& дурочних робiт i направлення їх у вiдрядження, переведення на легшу роботу вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, гарантiї при прийняттi на роботу i заборона звiль& нення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей, гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi.

Глава XIII «Праця молодi» мiстить норми, що визначають права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах, вiк, з якого до& пускається прийняття на роботу, порядок облiку працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв, роботи, на яких забороняєть& ся застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв, про за& борону залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi, норми виробiтку для молодих робiтникiв, оплата працi працiвникiв молодше вi& сiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи,

Джерела трудового права

79

вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв, порядок встановлення бронi для прийняття молодi на роботу i профе& сiйне навчання на виробництвi, обмеження звiльнення працiв& никiв молодше вiсiмнадцяти рокiв, порядок розiрвання трудо& вого договору з неповнолiтнiм на вимогу його батькiв або iн& ших осiб, про участь молодiжних органiзацiй у розглядi питань працi i побуту молодi.

Глава XIV «Пiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням» мiстить норми, що визначають порядок органiзацiї виробничого навчання, створення необхiдних умов для поєд& нання роботи з навчанням, заохочення працiвникiв, якi поєдну& ють роботу з навчанням, здiйснення виробничого навчання в робочий час, заборону залучення до роботи, що не стосуєть& ся спецiальностi, яка вивчається, про оплату працi за час вироб& ничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецi& альностям, пiльги для працiвникiв, якi навчаються в середнiх i професiйно&технiчних навчальних закладах, про звiльнення вiд роботи без збереження заробiтної плати працiвникiв, якi навча& ються в середнiх навчальних закладах, про порядок надання до& даткової вiдпустки у зв’язку з навчанням у середнiх навчальних закладах, про пiльги працiвникам, якi навчаються у вищих на& вчальних закладах.

Глава XV «Iндивiдуальнi трудовi спори» охоплює норми, що визначають органи, якi розглядають трудовi спори та порядок їх формування, порядок розгляду трудових спорiв деяких кате& горiй працiвникiв, порядок i строки розгляду трудових спорiв, види трудових спорiв, що пiдлягають безпосередньому розгля& довi у мiсцевих (районних, мiських) судах, строки звернення до суду за вирiшенням трудових спорiв, порядок поновлення су& дом строкiв, пропущених з поважних причин, оплата вимуше& ного прогулу при затримцi виконання рiшення про поновлення на роботi працiвника, порядок покладення матерiальної вiдпо& вiдальностi на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника, про вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Глава XVI «Професiйнi спiлки. Участь працiвникiв в управ& лiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями» мiстить нор& ми, що визначають право громадян на об’єднання у професiйнi спiлки, права професiйних спiлок, їх об’єднань, правовий статус первинних профспiлкових органiзацiй на пiдприємствах, в уста&

80	Модуль 1. Роздiл III

новах, органiзацiях, гарантiї дiяльностi профспiлок, вiдрахуван& ня коштiв пiдприємствами, установами, органiзацiями первин& ним профспiлковим органiзацiям на культурно&масову, фiзкуль& турну та оздоровчу роботу.

До глави XVI&А «Трудовий колектив» включено норми, що визначають поняття трудового колективу, загальнi принципи ма& терiальної заiнтересованостi трудового колективу в результатах господарської дiяльностi, формування колективу бригади, роз& подiл колективного заробiтку у бригадi iз застосуванням коефi& цiєнта трудової участi, взаємну вiдповiдальнiсть власника або уповноваженого ним органу i бригади.

Глава XVII «Загальнообов’язкове державне соцiальне страху& вання та пенсiйне забезпечення» мiстить норми, що визначають перелiк осiб, якi пiдлягають загальнообов’язковому державно& му соцiальному страхуванню, джерело коштiв загальнообов’яз& кового державного соцiального страхування, види матерiально& го забезпечення та соцiальних послуг за загальнообов’язковим державним соцiальним страхуванням.

Глава XVIII «Нагляд та контроль за додержанням законо& давства про працю» охоплює норми, що визначають види органiв, що здiйснюють нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю, повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiй та рад у галузi охорони працi, вiдповiдальнiсть за порушення зако& нодавства про працю.

Таким чином, основними ознаками КЗпП України є такi:

—це кодифiкований загальнодержавний акт, що об’єднує основнi норми трудового права;

—у КЗпП України закрiплено юридичнi гарантiї реалiзацiї права на працю; принципи єдностi та диференцiацiї регулюван& ня трудових вiдносин;

—у ньому встановлено прiоритет дiї мiжнародно&правових норм над нацiональними (пiсля ратифiкацiї ст. 81 КЗпП);

—КЗпП України мiстить правовi норми, якi в сукупностi становлять найважливiшi iнститути трудового права1.

Поряд з Кодексом законiв про працю України дiють iншi за& кони України, що є джерелами трудового права та регулюють

1Трудове право України: Академ. курс: Пiдручник / А. Ю. Бабаскiн,

Ю.В. Баранюк, С. В. Дрiжчана та iн.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. — К.: Ви& давництво А.С.К., 2004. — С. 60.