UL0000035

Щодо майнових прав суб’єктів суміжних прав допускаються такі самі обмеження, як і щодо прав авторів літературних, художніх, наукових творів, за умови збереження особистих немайнових прав усіх суб’єктів.

Строки чинності суміжних прав визначаються ст. 456 ЦК.

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Особисті немайнові права охороняються безстроково.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування – протягом п’ятдесяти років від дати її вироблення, з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

Права організації мовлення охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком першого здійснення передачі (програми).

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах вищезазначених строків.

Суб’єкти авторських та суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю. Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Норми права, закріплені у ЦК (ст. 432) та Законі про авторське право (ст. 50-53), забезпечують особі, авторські або суміжні права якої порушені, широке коло можливостей щодо їх захисту.

§ 3. Право промислової власності

Другу групу творчості становить науково-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власність.

Промислова власність є невід’ємним елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов’язана з економічними процесами, що відбуваються у будь-якій країні.

Право промислової власності регулює відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково–технічної творчості людини. Вони охороняються після спеціального оформлення прав і одержання охоронного документу – патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охорону більшості об’єктів, – патент

– цей інститут також називають патентним правом.

На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об’єкти патентного права – винаходи, корисні моделі та промислові зразки – можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Патентне право – це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у процесі створення, оформлення та використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків, встановлення правового режиму використання цих об’єктів, а також захисту прав авторів і патентовласників.

201

До джерел патентного права належить Конституція (ст.ст. 41, 54), ЦК, Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки». Джерелами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 р.), Договір про патентну кооперацію (1970 р.), Євразійська патентна конвенція (1995 р).

Об’єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промислових зразків послугувала підставою їх спільного правового регулювання. Об’єкти патентного права регламентуються положеннями ЦК, Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Винахід та корисна модель – це результати інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, а промисловий зразок – у галузі художнього конструювання.

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату творчої діяльності саме об’єктом патентного права, тобто так звані умови патентоздатності, під якими слід розуміти вимоги, що пред’являються законодавством до результатів творчої діяльності та кваліфікації їх як об’єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність (у тому чи іншому їх поєднанні).

Винахід – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним.

Порівнюючи наведені поняття, можна дійти висновку, що законодавство України пред’являє різні за обсягом вимоги до вказаних результатів інтелектуальної діяльності у сфері технологій для того, щоб визнати їх об’єктами патентного права.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, який включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Промислова придатність означає, що винахід (корисна модель) може бути використано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров’я та інших сферах діяльності.

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід – це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) таким ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання.

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі худож-

нього конструювання, якщо він є новим. Закріплення стосовно промислового зразка лише одного критерію патентоздатності, на відміну від винаходу та корисної моделі, можна пояснити особливістю самого об’єкта, бо у даному випадку правовій охороні підлягає зовнішній вигляд промислового виробу. Зокрема, в автомобілі міститься велика кількість винаходів і корисних моделей, а зовнішній вигляд останнього і окремих його складових – це промислові зразки.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані, або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

202

Новизна об’єкта встановлюється на певний момент – на дату подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, на дату останнього. Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у поданні заявки. Пріоритет об’єкта може бути встановлений за датою надходження до відповідного державного виконавчого органу чи органу держави – учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки стосовно такого ж винаходу (корисної моделі) чи протягом шести місяців такого ж промислового зразка, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі, викладеній у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки. Що стосується промислового зразка, то пріоритет поширюється лише на ті ознаки, які зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

За загальним правилом, розголошення суті об’єкта до моменту подання заявки на видачу патенту є підставою для відмови в правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою.

Об’єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Окрім того, законодавець виокремлює два різновиди винаходів (корисних моделей), а саме: службовий винахід(корисна модель), секретнийвинахід(секретнакориснамодель)

Правова охорона не поширюється на такі об’єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання.

Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Суб’єкти патентного права. У відносинах, пов’язаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків, приймає участь велика кількість суб’єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Патентовласникамивинаходів, кориснихмоделейтапромисловихзразківможутьбути:

–винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;

–роботодавці – стосовно службових об’єктів у випадках і на умовах, передбачених законодавством;

–правонаступники – особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;

–спадкоємці патентовласників.

Первинним суб’єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об’єкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо іншене встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь–якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку.

Поняття суб’єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників – будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб’єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.

203

Суб’єктами права промислової власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором.

Спадкоємці можуть стати суб’єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

У п. 6 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» проголошено, що власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й інші патентні закони України.

Суб’єктом патентного права може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) та промисловий зразок має роботодавець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Держава може стати суб’єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Проте варто мати на увазі, що при переході суб’єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Права автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Права, які нада-

ються суб’єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові імайнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім’я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових і майнових прав визначаєтьсятимирезультатами технічної творчості, якіпідлягають правовійохороні.

Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделічи промислового зразка.

Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату конкретноюособою. Правоавторстваєневід’ємнимособистимправоміохороняєтьсябезстроково.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов’язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об’єктам імені автора чи спеціальної назви.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

–право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

–виключне право дозволяти використання запатентованого об’єкта (видавати ліцензії) іншим особам;

–виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промисловогозразка, у томучислізаборонятитакевикористанняіншимособам;

204

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємини щодо використання об’єкта промислової власності патенту, що належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен з патентовласників може використовувати його за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання та передавати право власності на об’єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.

Відповідно до ст. 28 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу чи корисної моделі визнається:

–виготовлення продукту із застосуванням запатентованого об’єкта, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його у цивільний оборот (навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо) або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

–застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняєтьсябеззгоди власникапатентуабо, виходячи з обставин, це й так єочевидним.

Основним майновим правом автора службового винаходу, корисної моделі, промислового зразка, який не є патентовласником, є право на винагороду.

Виключні права власника патенту на секретний винахід і патент на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідним рішенням Державного експерта з питань таємниць.

Власник патенту має виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, тобто розпорядитися належними йому правами шляхом передачі на підставі договору майнових прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає його правонаступником, або видати дозвіл на використання запатентованого об’єкта на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) вчиняти зазначені дії тільки за погодженням із Державним експертом з питань таємниць.

Охоронний документ надає його власнику виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання, за винятком передбачених законодавством випадків обмеження прав патентовласника. Зокрема, у ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і у ст. 23 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено підстави видачі примусових ліцензій на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосовно:

–об’єкту патентного права, що не використовується, або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років без поважних причин;

–у випадку наявності залежного об’єкта, у зв’язку з чим власник патенту зобов’язаний надати дозвіл на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо об’єкт останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав власника раніше виданого патенту;

–з метою забезпечення здоров’я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства.

При цьому, вирішення питання про надання заінтересованій особі дозволу на використання об’єкта без згоди патентовласника віднесено до компетенції різних органів. У

205

перших двох випадках – це суд, а у третьому – КМУ. Ці ж органи визначають в своєму рішенні обсяг такого застосування, термін дії дозволу, розмір і порядок виплати винагороди патентовласнику. До того ж, перші два випадки застосовуються до усіх об’єктів патентного права, а третій – лише до винаходів і корисних моделей.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Автор пропозиції, що має ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб’єктом патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, яким в Україні є Установа. Для цього автор пропозиції повинен надати їй об’єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворювання. Пропозиція має бути втілена в креслення, дослідний зразок чи описана таким чином, щоб її сутність була зрозумілою і доступною іншим особам та придатна для користування.

Право кваліфікації творчої пропозиції як винаходу, корисної моделі чи промислового зразка належить Установі. Лише після того як Установа визнає заявлену пропозицію винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, прийме рішення про внесення їх до відповідного Державного реєстру і видачу патенту автору, останній офіційно визнається автором свого творіння, і для нього виникають певні права та пільги, встановлені чинним законодавством України.

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент – це охоронний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Обсяг правової охорони, наданої патентом на винахід і корисну модель, визначається їх формулою, а патентом на промисловий зразок – сукупністю його істотних ознак, відображених на фотографіях виробу (макета, малюнка).

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей:

1) це передусім – подання належним чином оформленої заявки до Установи України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердженими наказом МОН України від 22 січня 2001 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на промисловий зразок, затверджених наказом МОН України від 18 лютого 2002 р.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов’язаний) подавати заявки до Установи через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, які мають постійне місцезнаходження за межами України, подають заявкитількичерезпредставника усправах інтелектуальноївласності.

Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службового обов’язку чи доручення роботодавця. Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.

Заявка для одержання патенту (деклараційного патенту) на винахід (корисну модель) складається українською мовою і повинна містити:

–заяву про видачу патенту;

–опис винаходу (корисної моделі);

–формулу винаходу (корисної моделі);

206

–креслення (якщо на них є посилання в описі);

–реферат;

–відомості про заявника та його адресу.

Заявка для одержання патенту на промисловий зразок складається українською мовою і повинна містити:

–заяву про видачу патенту;

–комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета, або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;

–опис промислового зразка;

–креслення, схему, карту (якщо необхідно);

–відомості про заявника та його адресу.

За подання заявки сплачується збір.

2)Наступним після подання заявки є проведення експертизи, яка може включати у себе такі етапи:

– попередня експертиза (експертиза, яка проводиться на предмет наявності у заявці відомостей, що становлять державну таємницю);

– формальна експертиза (експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, Установа має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. В разі бажання заявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент без проведення експертизи по суті, під відповідальність самого заявника без гарантії його достовірності, то йому видається деклараційний патент);

– кваліфікаційна експертиза (експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Заявки на корисні моделі і промислові зразки експертизі по суті не підлягають і патент на зазначеніоб’єкти видаєтьсяпідвідповідальністьзаявникаібезгарантії йогочинності.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) заявки на видачу патенту проводиться лише щодо винаходів на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він з власної ініціативи може вносити до заявки виправлення й уточнення, але до прийняття рішення за заявкою.

3)За результатами проведеної експертизи наступним етапом у процесі розгляду заявкиєприйняттяУстановою рішення про видачупатенту, який підлягаєдержавнійреєстрації.

На підставі рішення Установи на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Установа публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу, та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

4)Завершальним етапом у процесі розгляду заявки на об’єкт промислової власності є реєстрація патенту. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність передбачає кілька різновидів патентів:

– патент на винахід (різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід) – видається строком на 20 років;

– деклараційний патент на винахід – видається за результатами формальної експертизи строком на 6 років;

207

–деклараційний патент на корисну модель – видається за результатами формальної експертизи строком на 10 років;

–патент (деклараційний патент) на секретний винахід – якщо винахід віднесено в установленому порядку до державної таємниці; деклараційний патент на секретну корисну модель – якщо корисну модель віднесено в установленому порядку до державної таємниці;

–патент на промисловий зразок – видається за результатами формальної експертизи строком на 15 років.

Захист патентних прав. Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення має бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 432 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Суди розглядають усі спори, пов’язані з охороною прав патентовласників, що надаються законодавством про промислову власність, зокрема:

–про авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок;

–встановлення власника патенту;

–порушення майнових прав власника патенту;

–укладення та виконання ліцензійних договорів;

–право попереднього користування;

–винагороду винахідникам і авторам промислових зразків а також патентовласникам;

–компенсації.

Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника, передбачені ст. 470 ЦК, ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Особливістю захисту промислової власності є те, що зазначена система передбачає процедури опротестування видачі патентів чи інших неправомірних дій. Помилкова видача патенту може зачіпати інтереси інших патентоволодільців, які й подають протести на видані патенти.

Безпосередню участь у захисті прав патентовласників приймає патентний повірений. Правовий статус патентних повірених визначено Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою КМУ від 27 серпня 1997 р. № 938.

Патентний повірений – особа, яка надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатенті та установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє.

Згідно з п.п. 10-14 зазначеного Положення патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов’язані з цим дії у відносинах з Держпатентом та установами, що належать до сфери його управління, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема: підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо; подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів; виконувати платіжні операції; вносити зміни до опису винаходів і креслень; відкликати заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності; подавати доповнення, заперечен-

208

ня, скарги; вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження; представляти інтереси власників прав на об’єкти інтелектуальної власності в державних і судових органах тощо.

Патентний повірений зобов’язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов’язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо, сумлінно виконувати свої обов’язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

§ 4. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна і в той же час багато підприємств виробляють одну й ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакових якості і рівня. Споживачеві іноді буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством, послуги одного підприємства від послуг іншого. Ось тут споживачевіможутьдопомогтиправові засобиіндивідуалізаціїтоварів, послугісамихвиробників.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об’єкти права інтелектуальної власності: комерційне (фірмове) найменування, торговельна марка (знак для товарів і послуг) і географічне зазначення.

Спільною рисою, що поєднує вказані об’єкти і водночас відрізняє їх від інших об’єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб’єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів, послуг.

Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. Ві-

дповідно до ст. 90 ЦК юридична особа, яка є суб’єктом підприємництва, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Фірмове найменування має своїм призначенням індивідуалізацію даного підприємства, передусім виокремлення її підприємницької чи будь-якої іншої діяльності. Така індивідуалізація необхідна для підкреслення якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування.

Сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування.

Зауважимо, що термін «комерційне найменування» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. За чинним раніше законодавством цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності), а також в окремих актах законодавства України. З огляду на це, в ст. 420 ЦК, де міститься перелік об’єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «комерційне найменування» і «фірмове найменування» розглядаються як синоніми.

У національному законодавстві відсутня дефінітивна норма, яка б містила легальне визначення комерційного (фірмового) найменування. У літературі суть фірмового наймену-

вання, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під яким особа дієвцивільномуоборотіі якеіндивідуалізуєцюособу з-поміжіншихйого учасників.

Об’єкти комерційного найменування. Назва підприємства або ім’я підприємця (власника) як об’єкт правової охорони має відповідати певним вимогам, що виробилися у практиці. У зв’язку з цим у літературі вказуються три принципи:

209

–істинності;

–виключності;

–постійності.

Принцип істинності полягає у тому, що комерційне найменування не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК), тобто воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи, її типу, профілю діяльності.

Принцип виключності означає, що комерційне найменування має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК). Основне призначення комерційного найменування – індивідуалізація певної особи. Найменування юридичної особи може досить ефективно виконувати свою функцію, якщо воно має такі ознаки вирізнення, що здатні чітко відокремлювати дане підприємство від подібних.

Принцип виключності фірми передбачає також вимогу, відповідно до якої комерційне найменування не повинне збігатися з торговельними марками і географічними зазначеннями походження товарів, що належать третім особам.

Принцип постійності передбачає стабільність (незмінність) комерційного найменування, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи. Остання має бути заінтересована в незмінності свого комерційного найменування, адже воно є уособленням ділової репутації підприємства.

Зазначені принципи комерційного найменування обумовлюють його структуру. Словесне позначення, що має стати комерційним найменуванням, складається за певними правилами. Основну його частину прийнято називати корпусом, іншу – додатком. Корпус комерційного найменування є обов’язковою частиною фірми і містить вказівку на органі- заційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності.

До корпусу комерційного найменування додається допоміжна частина, елементи якої поділяються на обов’язкові і факультативні. Обов’язкова частина є спеціальною назвою підприємства, це його номер або інше позначення, необхідне для вирізнення одних підприємств від інших. Це можуть бути різноманітні умовні позначення у вигляді оригінальних слів («Оболонь», «Славутич»), власних імен тощо.

До факультативних додатків належать такі, що можуть включатися у комерційне найменування за бажанням підприємця. Це можуть бути додатки типу вказівок «універсальний», «спеціальний», «центральний» тощо. Такими додатками можуть бути скорочені найменування фірми або абревіатури.

Найменування юридичної особи має бути виражене державною мовою. Якщо в найменуванні використовується іноземне слово, воно має бути наведене українськими літерами.

Суб’єкти комерційного найменування. Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб’єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК, яка закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами. Отже, не є суб’єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Не визнається суб’єктом права на комерційне найменування філія чи представництво юридичної особи, просте товариство як таке, оскільки вони не мають статусу юридичної особи.

Суб’єктивні права комерційного найменування. Відповідно до ч. 2 ст. 489

ЦК право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

210