Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

4УДМ світлична

.pdf
Скачиваний:
36
Добавлен:
09.05.2015
Размер:
1.86 Mб
Скачать

Морфологія і правопис

IV відміна

Від

 

 

 

 

 

 

мін

 

Однина

 

 

Множина

 

ки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Н.

ім’я

внуча

хлоп’я

імена

внучата

хлоп’ята

Р.

імені

внучати

хлоп’яти

імен

внучат

хлоп’ят

 

(ім’я)

 

 

 

 

 

Д.

імені

внучаті

хлоп’яті

іменам

внучатам

хлоп’ятам

З.

ім’я

внуча

хлоп’я

імена

внучат

хлоп’ят

 

 

 

 

 

(внучата)

(хлоп’ята)

О.

іменем

внучам

хлоп’ям

іменами

внучатами

хлоп’ятами

 

(ім’ям)

 

 

 

 

 

М.

імені

внучаті

хлоп’яті

іменах

внучатах

хлоп’ятах

Kл.

ім’я

внуча

хлоп’я

імена

внучата

хлоп’ята

 

(імене)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Іменник ім’я виступає ще у варіанті імення (ймення), що змінюється за типом IV відміни.

2.У родовому відмінку однини іменники з суфіксами %ат%, (%ят%) мають закінчення (дитяти), а іменники з суфіксом % ен% — закінчення %і, %я (племені і плем’я).

3.В орудному відмінку іменники з суфіксом %ен% мають па9 ралельні форми (тім’ям і тіменем). Іменники втрачають суфі9 кси %ат% (%ят%), і закінчення %ам (%ям) приєднуються до кореня (ягням, вовченям).

4.У місцевому відмінку іменники тім’я, вим’я можуть ужи9 ватися без суфікса (на тім’ї, вим’ї).

5.У родовому відмінку множини іменники тім’я, вим’я ма9 ють закінчення %їв (тім’їв, вим’їв).

§28. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни чоловічого роду

вродовому відмінку

У родовому відмінку іменники II відміни залежно від їх значення мають закінчення %а (%я), %у (%ю).

51

Українське ділове мовлення

Закінчення а ( я) мають

Закінчення у ( ю) мають іменники, що

іменники, що означають

означають

 

 

а) назви осіб, тварин, персо9

а) речовину, масу, матеріал: азоту, водню,

ніфіковані предмети та

спирту, кисню, борщу, сиру, меду, гасу,

явища: фармацевта, лікаря,

гіпсу, бальзаму, граніту, піску, воску,

викладача, Мороза, Вітра,

пороху (але хліба);

вовка, ведмедя, сокола, орла;

б) назви кущових і трав’янистих рослин,

б) назви дерев: клена, дуба,

назви сортів плодових дерев: звіробою,

бамбука;

молочаю, очерету, щавлю, ячменю (але

в) назви чітко окреслених

вівса), кальвію, ренету;

предметів: олівця, ножа,

в) збірні поняття: березняку, вишняку,

комп’ютера, автомобіля,

сушняку, факультету, капіталу, ката1

мотора, поршня;

логу, кодексу, товару, загалу;

г) назви населених пунктів,

г) назви річок, озер, гір, островів, півост9

географічні назви з наголо9

ровів, країн: Дону, Нілу, Рейну, Алтаю,

сом у родовому відмінку

Kіпру, Сахаліну, Алжиру, Афганістану,

на кінцевому складі, а та9

Єгипту, Донбасу, Kавказу, Сибіру;

кож із суфіксом %ов%, %ев%

ґ) явища природи: вітру, дощу, земле1

(%єв%), %ин% (%їн%): Лондона,

трусу, холоду, інею, урагану, жару;

Житомира, Харкова, Дінця,

д) терміни іншомовного походження,

Дністра, Пирятина, Пско1

що означають фізичні або хімічні процеси,

ва, Тетерева;

частину площі, літературознавчі терміни:

ґ) назви мір, днів, місяців,

аналізу, імпульсу, синтезу, ферменту,

грошових одиниць: грама,

сюжету, міфу, альманаху;

процента, місяця (але року,

е) більшість складених безсуфіксних і

віку), вівторка, березня,

префіксальних іменників (крім іменників

долара, фунта, карбованця;

на позначення істот): вибору, накипу,

д) терміни іншомовного

водогону, вислову, відгуку, випадку;

походження, які означають

є) назви почуттів, процесів, станів, власти9

елементи будови чогось,

востей, ознак, загальних і абстрактних

конкретні предмети, геоме9

понять: болю, страху, колоквіуму, експор1

тричні фігури та їх частини:

ту, догмату, грипу, мінімуму;

атома, катода, радіуса,

ж) назви ігор, танців: тенісу, хокею,

ромба;

краков’яку, вальсу (але гопака, козака);

е) українські за походжен9

з) назви установ, закладів, організацій:

ням суфіксальні слова9тер9

університету, комітету, штабу, клубу;

міни: додатка, трикутника,

и) місце простору: краю, майдану, рову,

чисельника, числівника.

світу;

 

і) назви будівель, споруд, приміщень та

 

їх частин: заводу, залу, коридору, метро1

 

політену, шинку (але якщо наголос падає

 

на закінчення, то буде закінчення :

 

гаража, бліндажа, млина).

 

 

52

 

 

 

Морфологія і правопис

 

 

§ 29. Правопис власних назв

 

 

 

 

 

 

 

 

З великої літери пишуться

З малої літери пишуться

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Індивідуальні імена людей, прізвиська,

1. Родові назви міфологічних

 

 

 

клички тварин, власні імена міфічних

істот, назви порід тварин:

 

 

 

істот, божеств: Мавка, Василь Симо1

ангел, муза, титан, вівчарка.

 

 

 

ненко, Нечуй1Левицький, Венера, Рябко.

2. Присвійні іменники, утво9

 

 

 

2. Присвійні прикметники, якщо вони

рені від власних імен людей

 

 

 

утворені від власних назв осіб, кличок

за допомогою суфіксів %іськ%,

 

 

 

тварин, назв міфічних істот за допомо9

%евськ%, (%євськ%), %инськ%,

 

 

 

гою суфіксів %ів% (%їв%), %ин% (%ін%) та

%інськ (%їнськ) та прикмет9

 

 

 

прикметники, які входять до складу

ники, що входять до складу

 

 

 

назв із суфіксами %івськ%, %евськ%,

стійких фразеологічних спо9

 

 

 

%инськ%, що мають значення «імені ко9

лук і наукових термінів:

 

 

 

гось», «пам’яті когось»: Люголів розчин,

шевченківські твори, ахілле1

 

 

 

Софіїні відкриття, Перунів гнів, Шевчен1

сова п’ята, базедова хворо1

 

 

 

ківська стипендія, Нобелівська премія.

ба, бальзаківські традиції,

 

 

 

3. Прикметники, що утворені від геогра9

архімедова спіраль, берто1

 

 

 

фічних назв і входять до складених назв

летова сіль, піфагорова теоре1

 

 

 

вищих навчальних закладів, науково9

ма, гайморова порожнина,

 

 

 

дослідних установ, підприємств, музеїв,

віттова хвороба.

 

 

 

театрів, культурно9побутових закладів:

3. Прикметники, які озна9

 

 

 

Kиївський університет, Донецька середня

чають місцезнаходження

 

 

 

школа № 3, Українська фармацевтична

об’єкта: дніпровські кручі,

 

 

 

академія, Національна академія наук

харківський парк.

 

 

 

України, Палац спорту, Львівський

4. Назви посад, звань,

 

 

 

краєзнавчий музей, Kиївський театр

вчених ступенів: ректор,

 

 

 

оперети.

народний артист України,

 

 

 

4. Назви держав, союзів держав та авто9

доцент кафедри суспільних

 

 

 

номних адміністративно9територіаль9

наук;

 

 

 

них одиниць, областей, районів (крім

5. У неофіційних докумен9

 

 

 

родових найменувань), міжнародних

тах назви найвищих держав9

 

 

 

організацій: Організація Об’єднаних На1

них посад зарубіжних країн:

 

 

 

цій, Сполучені Штати Америки, Велико1

президент США, прем’єр1

 

 

 

британія, Балканські країни, Kраснодар1

міністр Великобританії

 

 

 

ський край, Володарський район;

офіційних документах такі

 

 

 

5. Географічні та топографічні власні

слова пишуться з великої

 

 

 

назви, територіальні найменування:

літери).

 

 

 

 

 

 

 

53

Українське ділове мовлення

З великої літери пишуться

З малої літери пишуться

 

 

Європа, Дністер, Дніпропетровськ,

6. Назви історичних подій,

Kарпати.

війн, геологічних періодів,

6. Назви державних органів та посад:

які стали загальними: пале1

Верховна Рада України, Kонституцій1

озойська ера, громадянська

ний Суд України, Президент України,

війна, середні віки.

Прем’єр1міністр України, Голова Верхов1

7. У назвах з’їздів слово

ної Ради.

з’їзд пишеться з малої літери,

7. Тільки перше слово і власні імена у

а порядковий номер з’їзду –

назвах:

з великої, якщо його запи9

а) центральних установ та організацій,

сують словами: Другий

міністерств, їх головних управлінь:

з’їзд народних депутатів

Національний банк України, Міністер1

України.

ство охорони здоров’я України;

 

б) установ місцевого значення: Харків1

 

ська міська обладміністрація, Білоцер1

 

ківський відділ освіти;

 

в) міжнародних і закордонних централь9

 

них професійних і громадських органі9

 

зацій: Товариство української мови,

 

Міжнародна організація праці;

 

г) шляхів, залізниць, каналів, архітек9

 

турних пам’яток, храмів: Одеська авто1

 

страда, Південно1Західна залізниця,

 

Kиєво1Печерський заповідник;

 

ґ) конференцій, конгресів, найважли9

 

віших документів, творів мистецтва:

 

Статут ООН, Державний бюджет

 

України, Дев’ята симфонія Бетховена,

 

Kиївська конференція, Акт проголо1

 

шення незалежності України.

 

8. Назви історичних подій, свят, культо9

 

вих книг: Біблія, Полтавська битва,

 

Свято перемоги (але День Перемоги).

 

 

 

54

Морфологія і правопис

§ 30. Правопис слов’янських прізвищ

Українські прізвища вимовляються і пишуться за загаль9 ними правилами українського правопису: Марченко, Юрчук, Пугач.

Ряд прізвищ слов’янського походження в українській мові мають деякі особливості на відміну від російської мови.

Російська

Передається

 

 

в українській

Позиція

Приклад

літера

мові літерою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. На початку слова

Ісаєв, Івко, Іллєнко,

 

і

та після приголосних,

Нікітін, Мічурін,

 

крім шиплячих (ж,

Гагарін, Багіров

 

 

 

 

ч, ш, щ)

 

 

 

 

 

 

 

1. Після букв на поз9

Воїнович, Ізмаїлов,

 

ї

начення голосних,

Гур’їн, Ільїн

 

апострофа і м’якого

 

 

 

 

 

 

знака

 

 

 

 

 

и

 

1. У префіксі при%

Привалов, Присяжнюк

 

2. У суфіксах %ич, %

Рудик, Станкович,

 

 

 

 

ик, %иц, %ович, %євич

Трублаєвич, Ссницин,

 

 

 

Гнідич

 

 

3. В утворених від

Данилов, Виноградов,

 

и

імен та назв, спіль9

Миронов, Мишкін,

 

 

них для російської

Борисов

 

 

та української мов

 

 

 

4. Після

Джигарханян, Жиг1

 

 

приголосних ж, ч,

лов, Чирва, Шишкін,

 

 

ш, щ, ц та дж

Гущин, Цилія

 

 

 

 

ы

и

У будь9якій позиції

Чорних, Цимбал,

Чаплигін

 

 

 

 

 

 

 

э

е

У будь9якій позиції

Ельконін, Ешпаєв

 

 

 

 

55

Українське ділове мовлення

 

Передаєть

 

 

Російська

ся в

 

 

українській

Позиція

Приклад

літера

мові

 

 

 

 

 

 

літерою

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Після приголосних

Вербицький, Озеров

 

е

2. У суфіксах %ев(а)

Муромцев, Бесту1

 

після ж, ч, ц, ш, щ

жев, Нехорошев,

 

 

 

 

 

Тютчев, Плющев

 

 

 

 

 

 

1. На початку слів

Євтушенко, Єльцин

 

 

2. У суфіксах %єв%,

Медведєв, Гордєєв,

е

 

%єєв% після приголос9

Менделєєв, Тимірязєв

 

них, крім ж, ч, ш, щ, ц

 

 

 

3. У корені слів, як9

Рєпін, Столєтов,

 

є

що російська літера

Пєшковський,

 

 

е відповідає україн9

Бєдний, Сєров

 

 

ській літері і

 

 

 

4. У середині слів піс9

Бердяєв, Достоєв1

 

 

ля апострофа, голос9

ський, Григор’єв,

 

 

них і м’якого знака

Ананьєв, Власьєв

 

 

 

 

 

 

1. На початку слова,

Йолкін, Воробйов,

 

йо

після голосних та

Окайомов

 

після приголосних

 

 

 

 

 

 

б, п, в, м, ф

 

 

 

 

 

 

ьо

1. Після м’якого

Kорольов, Тьоркін,

 

приголосного

Пушкарьов

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Під наголосом

Грачов, Пугачов,

ё

о

після приголосних

Хрущов

 

 

ж, ч, ш, щ, ц

 

 

 

 

 

 

 

1. В утворених від

Артемов, Семенов,

 

 

імен, спільних для

Федоров

 

 

російської та україн9

 

 

е

ської мов

 

 

 

2. У ненаголошеній

Горячев, Чебишев,

 

 

позиції після приго9

Сонцев, Лещев

 

 

лосних ж, ч, ш, щ, ц

 

 

 

 

 

56

Морфологія і правопис

§31. Відмінювання прізвищ та імен

1.Прізвища, що мають закінчення іменників I та II відмін, відмінюються, як відповідні іменники:

 

I відміна

 

II відміна

Н. Майборода

Моргуля

Заєць

Тишнюк

Р.

Майбороди

Моргулі

Зайця

Тишнюка

Д.

Майбороді

Моргулі

Зайцю (9еві)

Тишнюку (9ові)

З.

Майбороду

Моргулю

Зайця

Тишнюка

О. Майбородою

Моргулею

Зайцем

Тишнюком

М. (на) Майбороді (на) Моргулі (на) Зайцю (9еві)

(на) Тишнюку

 

 

 

 

(9ові)

2. Чоловічі прізвища прикметникового типу на %ов, %ев (%єв), %ин, %ін (%їн) відмінюються за зразками:

Н.

Алібасов

Ковалів

Гущин

Фролкін

Р.

Алібасова

Коваліва (9ева)

Гущина

Фролкіна

Д.

Алібасову

Коваліву (9еву)

Гущинові (9у) Фролкіну

З.

Алібасова

Коваліва (9ева)

Гущина

Фролкіна

О. Алібасовим

Ковалівим (9евим)

Гущиним

Фролкіним

М. (на) Алібасові

(на) Коваліві (9у)

(на) Гущині

(на) Фролкіні

 

(9у)

(еві) (9у)

(9у)

(9у)

Кл. Алібасове

Ковалів

Гущине

Фролкіне

 

Алібасов

Ковалеве

Гущин

Фролкін

3. Прізвища прикметникового типу на 9ий, %ій відмінюють9 ся, як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів (твердої чи м’якої групи):

Н.

Світличний

Світлична

Р.

Світличного

Світличної

Д.

Світличному

Світличній

З.

Світличного

Світличну

О.

Світличним

Світличною

М.

(на) Світличному

(на) Світличній

4. Окрему групу прізвищ в українській мові становлять прізви9 ща «спільного роду». Це українські прізвища на типу Коляда, Сирота, Вельма, Воєвода, Дубина та прізвища іншомовного по9 ходження. Рід таких прізвищ визначається синтаксично, залежно від того, особі якої статі даються ці прізвища. Наприклад, Віктор Діброва і Людмила Діброва, Маріана Сальватьєра і Луїс Сальвать1 єра. Прізвища спільного роду відмінюються за зразком:

57

Українське ділове мовлення

Н.

Володимир Вельма

Вікторія Вельма

Р.

Володимира Вельми

Вікторії Вельми

Д.

Володимиру (9ові) Вельмі

Вікторії Вельмі

З.

Володимира Вельму

Вікторію Вельму

О.

Володимиром Вельмою

Вікторією Вельмою

М.

(на) Володимирові Вельмі

(на) Вікторії Вельмі

Кл.

Володимире Вельма

Вікторіє Вельма

5. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються, аналогічні чоловічі прізвища відмінюються, як відповідні імен9 ники:

Н.

Микола Симоненко

Діана Симоненко

Р.

Миколи Симоненка

Діани Симоненко

Д.

Миколі Симоненку (9ові)

Діані Симоненко

З.

Миколу Симоненка

Діану Симоненко

О.

Миколою Симоненком

Діаною Симоненко

М.

(на) Миколі Симоненку (9ові)

(на) Діані Симоненко

Кл.

Миколо Симоненко

Діано Симоненко

Н.

Сергій Шевчук

Наталя Шевчук

Р.

Сергія Шевчука

Наталі Шевчук

Д.

Сергієві (ю) Шевчуку (9ові)

Наталі Шевчук

З.

Сергія Шевчука

Наталю Шевчук

О.

Сергієм Шевчуком

Наталею Шевчук

М.

(на) Сергієві Шевчуку (9ові)

(на) Наталі Шевчук

Кл. Сергію Шевчук

Наталю Шевчук

6. Зразок відмінювання імені та по батькові:

Н.

Любов Іванівна

Ілля Вікторович

Р.

Любові Іванівни

Іллі Вікторовича

Д.

Любові Іванівні

Іллі Вікторовичу

З.

Любов Іванівну

Іллю Вікторовича

О.

Любов’ю Іванівною

Іллею Вікторовичем

М.

(на) Любові Іванівні

(на) Іллі Вікторовичу

Кл.

Любове Іванівно

Ілле Вікторовичу

Жіночі та чоловічі імена, що мають закінчення іменників I, II, III відмін, відмінюються, як відповідні іменники.

58

Морфологія і правопис

§ 32. Звертання. Особливості закінчень іменників у кличній формі та звертаннях

Звертання властиві різним стилям мовлення: розмовно9по9 бутовому, художньому, офіційно9діловому.

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене). Наприклад: Який ти, світе, теплий і широкий (А. Малишко); Зоре моя вечірняя, зійди над горою, по1 говорим тихесенько… (Т. Шевченко).

У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза, як правило, після нього, а на письмі звертання обов’язково виді9 ляється з обох боків комами: Сійся1родися, колосом розвивайся, ниво, людям на добро (В. Симоненко).

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і комою, і знаком оклику. Тоді наступне слово пи9 шеться з великої літери: Весно, ох довго на тебе чекали! (І. Фран9 ко); Україно! Яка ж бо ти гарна! (М. Нагнибіда).

Звертання найчастіше виражаються:

а) іменником у кличній формі: Є цікаві новини, Романе (М. Каллюка);

б) іменником у формі називного відмінка при дієслові в другій особі: О, спинися, прекрасна ранкова ця мить, — дай на1 питись твого життєдайного струмку (Г. Донець).

Слід мати на увазі, що звертання не замінюється займенни9 ком він, вона, воно, вони. При ньому стоїть, або можна поста9 вити, займенник другої особи ти, ви, твій, ваш у будь9якому відмінку (ці займенники до групи звертання не входять): Дяка щирая тобі, ніченько1чарівниченько, що закрила ти моє личень1 ко (Леся Українка).

В офіційно9діловому мовленні звертання найчастіше вжи9 вається в офіційному листуванні, а в усному мовленні — в про9 мовах, бесідах, диспутах. Вибір відповідної форми залежить від характеру і стилю документа. В офіційній сфері використову9 ються звертання добродію, пане, колего.

59

Українське ділове мовлення

Загальні та власні іменники мають такі закінчення в кличній формі

I відміна:

— іменники твердої групи (Ганно, країно, Михайлівно, пе1 ремого, весно);

— іменники м’якої та мішаної групи (воле, душе, Ілле, зем1 ле, круче);

— іменники м’якої групи після голосного та апострофа (Маріє, мріє, надіє, Вікторіє, сім’є);

— пестливі іменники м’якої групи (Олю, бабусю, доню, Таню).

II відміна:

— іменники твердої групи (зокрема із суфіксами %ик%, %ок% , %к%), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) (слухачу, товаришу, синку, батьку), також іменники діду, сину, тату;

— іменники м’якої групи (лікарю, вчителю, Андрію, сек1 ретарю, добродію);

— безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом %ець% та деякі іменники мішаної групи, зо9 крема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж (козаче, друже, Володимире, пане, ректоре, інженере, Петре, хлопче).

III відміна:

вісте, любове, радосте, смерте.

Узвертаннях, що складаються з двох власних імен — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличної форми:

Ганно Іванівно, Надіє Петрівно, Семене Семеновичу, Миколо Ро1 мановичу, Валентине Петровичу, Інно Леонідівно, Маріє Васи1 лівно, Галино Іллівно.

Узвертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге може мати форму називного відмінка: пане ректоре, пане рек1 тор; добродію лікарю, добродію лікар.

Узвертаннях, що складаються із загальної назви та власної, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і влас9

60

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]