история
.pdfвиступи під проводом Устима Кармелюка. Особливо активними були |
(москалефільство, русофільство) — мовно-літературна і суспільно- |
дії кармалюківців 1830-1835рр., коли селянський рух охопив не лише |
політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і |
Поділля, а й частину Бесарабії та Київщини. Лише загибель лідера |
Закарпаття у 1819—1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а |
дала змогу владним структурам придушити цей виступ. У першій |
пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією. |
половині XIXст. посилюється невдоволення кризою феодально- |
Перші прояви москвофільства у Закарпатті сягають кінця 18 — |
кріпосницької системи та зростає опозиційнімсть до самодержавної |
початку 19 ст., коли звідти до Росії переселилися відомі вчені й |
влади. Одним з показників цього процесу стало винекнення в |
громадські діячі І. Орлай, М. Балудянський, В. Кукольник, П. Лодій, які |
українських землях масонських лож, які були організаційними |
зайняли високі посади в російських урядових та наукових інституціях |
формами об’єднання опозиційно настроєної ліберальної еліти. |
й користувалися великим впливом при царському дворі. Підтримуючи |
Царський уряд, відчуваючи з боку масонів потенційну загрозу, 1822р. |
постійні стосунки зі своєю батьківщиною, вони сприяли зростанню |
видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків. |
там зацікавленості Росією, особливо її культурним життям, мовою і |
Основною причиною декабристського руху стала криза феодально- |
літературою. Перетворення москвофільства в окрему суспільно- |
кріпосницької системи, а своєрідним каталізатором – війна 1812р., |
політичну течію прискорила революція 1848—1849 в Австрійській |
яка привела до активного поширення західноєвропейських ідей, |
імперії. Внаслідок недостатньої зрілості, обумовленої особливостями |
глибшого ознайомлення з соціальним та політичним досвідом |
історичного розвитку, український національний рух у Галичині |
Європи. Надзвичайно важливо, що паралельно кількісному |
поєднував у собі кілька різних національно-політичних орієнтацій |
зростанню товариств та їхній консолідації активно йшов процес |
(українську, проросійську, пропольську і австро-русинську), |
теоритичного осмислення шляхів виходу суспільства з кризи, |
співвідношення між якими перебувало у постійній динаміці, у зв'язку з |
створювалися моделі майбутнього суспільного устрою. Наприкінці |
чим змінювався не лише характер самого руху, але й світогляд його |
50-х років XIX ст. внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи |
окремих діячів. У 1870 москвофіли заснували Руську Раду — |
господарювання, поразки Росії у Кримській війні, царський уряд |
політичну організацію, яка нібито мала продовжувати традиції |
починає здійснювати реформи. 19 лютого 1861р. – скасування |
Головної Руської Ради. На противагу Просвіті 1868 р. було утворене |
кріпосництва указом Олександра II. Селяни здобули право вільно |
москвофілами «Общество им. Качковського» 1876 р., яке з часом |
торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, |
створило паралельно сітку місцевих філій і читалень в Галичині, |
торгівельні заклади тощо. Але селяни залишалися тимчасово |
конкуруючи з аналогічними структурами народовців. Народовці — |
забов’язаними. Реформа була грабіжницькою. Для державних селян |
суспільно-політична течія серед молодої західно-української |
умови реформи були сприятливіші, ніж для поміщицьких, вони |
інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках 19 |
отримали майже вдвічі більші земельні наділи. Реформа сприяла |
століття у Галичині. Проводила культурно-освітницьку роботу, |
розвитку капіталізму в Україні. Було проведено ряд інших реформ |
організувала Товариство імені Шевченка у Львові (1873), українські |
(військова, фінансова). Міська реформа – встановлювалися міські |
інституції «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін. В 1899 році народовці з |
ради – ―думи‖, члени яких обирало населення, що платило податки. |
частиною радикалів організували Українську національно- |
Найбільшої гостроти боротьба селян проти поміщиків досягла у 1890- |
демократичну партію, яка відіграла основну роль в уряді ЗУНР. З |
х рр. 35. Розкрийте причини українського національного відродження |
1919 ця партія стала називатися«Українська трудова партія». В 1925 |
на початку ХІХ ст. Визначте місце Кирило-Мефодіївського братства |
ввійшла до Українського національно-демократичного об'єднання |
та "Руської трійці" у ньому. Кирило-Мефодіївське товариство — |
(УНДО). Народовський рух виник на ґрунті ідей національного |
українська таємна політична організація, що виникла в Києві |
відродження, започаткованих «Руською Трійцею» та Кирило- |
наприкінці 1845 року та спиралася на традиції українського |
Мефодіївським братством, і сформувався під впливом |
визвольного й автономістського руху. Була одним з проявів |
творчостіТараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи |
піднесення національного руху на українських землях та активізації |
Костомарова. Сформувалася на противагу консервативній політичній |
загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду |
течії — москвофільству, в основі якого лежала культурна і політична |
назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни |
переорієнтація частини української інтелігенції, особливо |
народів». Таємне товариство у складі 12 українських інтелігентів — |
духовенства, на Російську імперію. Використовуючи нові |
Україно-Слов'янське товариство (Кирило-Мефодіївське братство) |
конституційні закони, прийняті австро-угорським урядом, народовці |
було створене наприкінці 1845 — на початку 1846 року в Києві. |
заснували ряд культурно-освітніх товариств «Руська Бесіда» (1861), а |
Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили |
при них — український театр (1864), «Просвіту» (1868). Вони |
Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола |
відкривали читальні, бібліотеки, видавали твори українських |
Костомаров,Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Програмні |
письменників, шкільні підручники, влаштовували театральні вистави |
положення братства були викладені у «Книзі буття українського |
та щорічні Шевченкові вечори-концерти. У 1873 у Львові, при |
народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича «Книги народу |
фінансовій і моральній підтримці меценатів з Наддніпрянської |
й пілігримства польського») і «Статуті Слов'янського братства св. |
України, виникло Літературно-Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, |
Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, |
яке в1892 реорганізувалося в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. |
та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу |
Наростаючий український національно-визвольний рух, в якому |
документів лягли ідеї українського національного відродження і |
основну роль відігравали народовці, загострення відносин між |
українського панславізму, романтика загальнослов'янської єдності, |
Австро-Угорщиною і Росією, примушували австрійський уряд шукати |
автономізму та народовладдя. Кирило-Мефодіївське братство |
шляхи врегулювання українсько-польських відносин у Галичині. В |
ставило своїм головним завданням побудову майбутнього |
1890 лідери Ю. Романчук, Сильвестр Сембратович, Олександр |
суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення |
Барвінський при посередництвіВолодимира Антоновича уклали з |
ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських |
польськими політичними колами і австрійським урядом компромісну |
народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; |
угоду, яка отримала назву «Нової ери». В 1890 значна частина |
знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; |
народовців об'єдналась в Русько-Українську Радикальну Партію, яка |
встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння |
різко засудила політику «нової ери» і продовжила опозиційну |
у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, |
боротьбу. В 1894 частина народовців на чолі з Ю. Романчуком |
культури та освіти. У березні 1847 року за доносом провокатора |
перейшла до опозиції. Перші товариства «Громади», як національно- |
Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени |
культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та |
заарештовані. Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства |
Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими |
полягає у тому, що воно було першою спробою української |
членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. |
інтелігенції вдатися до політичної боротьби. «Руська трійця» (1833— |
Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. |
1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. |
Старицький та інші. Одним із активних членів «Громади» тих часів |
Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х |
був Т. Шевченко. Одночасно виникають «Громади» в Харкові, Одесі, |
років розпочало на Західних Українських Землях національно- |
Полтаві, Чернігові, інших містах України. 37. Проаналізуйте процес |
культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», |
створення українських політичних партій наприкінці ХІХ – на початку |
записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Діяльність |
ХХ ст. Дайте характеристику їх програмним вимогам. Піднесення |
«Руської трійці» викликана як соціально-національним поневоленням |
національно-визвольного руху в західноукраїнських землях до рівня |
українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших |
політичного, коли виникали політичні партії, і власне, поява таких |
слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. У |
організацій у Галичині надихали східноукраїнських громадських |
1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно- |
діячів. Найбільш активною виявилася студентська молодь. У |
літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні |
середовищі харківських студентів, членів місцевої громади, визріла |
пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне |
думка про створення політичної партії. Як уже йшлося вище, вони |
гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє |
втілили цю ідею у життя, створивши у 1897 р. Загальну Українську |
визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників |
безпартійну організацію — ЗУБО, а також Революційну українську |
збірки поліція взяла під пильний нагляд. Істотною заслугою «Руської |
партію — РУП (1900). Програмним документом РУП стала брошура |
трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз |
Миколи Міхновського «Самостійна Україна». На початку XX ст. РУП |
Будапешт, 1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу |
набирала силу, ставала уособленням процесу політизації |
народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Гурток |
національного руху. Рупівці діяли методами пропаганди й агітації. |
«Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. |
Виконуючи рішення першої конференції, керівництво РУП від кінця |
Шашкевича. 36. Охарактеризуйте українське національне |
1901 р. вживало організаційних заходів для підготовки видання |
відродження у другій половині ХІХ ст. Висвітліть діяльність |
періодичного органу партії. Протягом свого існування партія |
українських Громад, москвофілів та народовців. Москвофільство |
опублікувала й поширила в Україні велику кількість відозв та близько |
40 брошур загальним накладом понад 50 тис. примірників. Основним |
скомпрометувавши для суспільства ідею незалежності України. |
об'єктом пропаганди було селянство. Лівобережжя перетворювалося |
Політика керівництва СРСР в Україні в 1920-х рр. мала суперечливий |
на базовий регіон дії РУП, хоча її діяльність поширювалась і на |
характер. Вона містила в собі подвійні стандарти, характерні для |
Поділля та Волинь. Як уже наголошувалося, в тодішньому |
тоталітарних режимів. Офіційно декларувалася всебічна підтримка |
українському національно-політичному русі крім самостійницької течії |
національно-державного будівництва. Партійне керівництво |
існувала й автономістська, і це не могло не відбитися на діяльності |
розглядало українізацію як класову загрозу диктатурі компартії. Тому |
партії. Після гострих дискусій більшість членів РУП віддали перевагу |
вже в середині 1920-х рр. органи держбезпеки в Україні визначили |
ідеї здобуття автономії України у складі Російської імперії як першому |
коло реальних та потенційних супротивників комуністичного режиму. І |
кроку на шляху до повної самостійності України. Головний же ідеолог |
як тільки керівництво СРСР почало розгорнутий наступ по всьому |
партії Міхновський справедливо вважав, що гасло здобуття |
фронту, всі вони перетворилися на об'єкт репресій з боку влади. |
самостійної Української держави не можна знімати в жодному разі, |
Терор залишався важливим чинником політичної практики |
оскільки це затуманить національну свідомість українців, дезорієнтує |
більшовиків. Загалом було реформовано систему освіти як у |
маси, які все активніше включалися в політичну діяльність. |
центральній, так і, пізніше, на Західній Україні. Поряд з рідною в усіх |
Розходження у цьому найважливішому для українського народу |
школах обов'язково вивчалась і російська. У вищих навчальних |
питанні, переросли в розкол. Міхновський був змушений вийти з |
закладах відповідно до загальносоюзної структури утвердилася |
партії й створити нову політичну організацію — Українську народну |
курсова система навчання, екзаменаційні сесії, обов'язкове |
партію (1902). На основі своєї брошури «Самостійна Україна» він |
відвідування лекцій, у всіх вузах були створено кафедри марксизму- |
сформулював стислу програму нової партії: «10 заповідей для УНП»: |
ленінізму, яким відводилася пріоритетна роль. На заході унаслідок |
1. Одна єдина, неподільна, самостійна, вільна Україна — Республіка |
проведених реорганізацій музеїв, бібліотек, клубів і товари більша |
робочих людей; 2. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи й мадяри |
частина їх взагалі припинила свою діяльність, а нові часто |
це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і гноблять нас; |
функціонували мало ефективно. На Львівщині замість 22 різних |
3. Україна для українців; 4. Усюди і завжди вживай української мови; |
музеїв, існували тут до початку другої світової війни, навесні 1940 р. |
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай |
залишилось з яких лише 2 розпочали свою роботу. Всупереч волі |
перевертнів-відступників, і добре буде цілому твоєму народові і тобі; |
науковців було ліквідовано. Наукове товариство ім. Шевченка, |
6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів. |
припинили свою діяльність «Просвіт», «Рідна школа», інші |
Далі йдеться про заборону вживання мови окупантів, про |
національні громадсько-просвітницькі організації. Створені у Львові |
неможливість справжньому українцеві чи українці одружитись з |
за радянськими зразками обласні організації республіканських |
чужинцем через загрозу асиміляції і т. ін. На жаль, РУП не змогла |
творчих спілок: письменників, художників, композиторів стали |
гармонійно пов'язати між собою національні та соціальні програми. |
зручним засобом партійного контролю за літературно-мистецьким |
Це мало тяжкі наслідки для неї і для всього українського політичного |
процесом і управління ним. Підтримку властей одержало лише |
руху. У 1903 р. стався другий розкол РУП, від якої відмежувалася |
обмеження до авторів, які прийняли «радянську платформу» і |
група Богдана Ярошевського, яка створила Українську соціалістичну |
намагалися працювати в руслі канонів «соціалістичного реалізму». |
партію. Під час спроби провести свій другий з'їзд (грудень 1904) РУП |
Перед ними в першу чергу відкривали можливість друкувати свої |
розпалася остаточно. Частина її членів під керівництвом Мар'яна |
твори в республіканських і всесоюзних газет журналах, |
Меленевського та Олександра Скорописа-Йолтуховського на початку |
видавництвах, експонуватись на виставках. 39. Дайте характеристику |
1905 р. утворила Український соціал-демократичний союз — |
політичного життя України у роки Другої світової війни та у повоєнне |
«Спілку», яка пішла невірним у принципі шляхом, влившись до |
десятиліття (1939-1953 рр.). В роки Великої Вітчизняної війни (1941- |
загальноросійської РСДРП(м). Інша, до керівного ядра якої належали |
45рр.) політика на Україні була спрямована на боротьбу проти |
Микола Порш, Симон Петлюра й Володимир Винниченко, у грудні |
фашистської Німеччини. Відновлення радянської влади на |
1905 р. трансформувалася в Українську соціал-демократичну |
визволених від нацистської окупації українських землях викликало |
робітничу партію (УСДРП). У 1904 р. на базі ЗУБО утворилася |
нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують |
Українська демократична партія (УДП). Серед її членів були видатні |
сучасні нам історики, Й. Сталін розгорнув нову війну — війну проти |
письменники й критики (Борис Грінченко, Сергій Єфремов), меценат |
переможців. Й. Сталін: «В Червоній Армії немає полонених — є лише |
Євген Чикаленко. Нова політична організація мала домагатися |
зрадники Вітчизни». Як наслідок, значна кількість колишніх полонених |
встановлення конституційного ладу, проведення соціальних реформ |
та примусово вивезених на роботи до Німеччини мирних жителів на |
та надання Україні широких автономних прав у межах федеративної |
Батьківщині було звинувачено у зраді Вітчизні. Справжня |
Росії. Восени 1905 р. зі складу УДП вийшла радикальна група на чолі |
братовбивча «війна після війни» розгорнулася на Західній Україні. |
з письменником Борисом Грінченком і літературознавцем Сергієм |
Рад. влада зіштовхнулася із загонами УПА. Серед них були війни між |
Єфремовим, яка утворила Українську радикальну партію. Одначе її |
собою, внаслідок чого загони УПА скоротились на 40%. Радянській |
самостійне існування тривало недовго. Наприкінці 1905 р. вона |
владі вдалося локалізувати діяльність українського націоналістичного |
об'єдналася з демократами в Українську радикально-демократичну |
підпілля. Величезних втрат бійці УПА зазнали 5 березня 1950 р., коли |
партію (УРДП). Все помітнішу роль у суспільно-політичному житті |
загинув головнокомандувач УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич. |
відіграє Михайло Грушевський, найвидатніший український історик, |
Як наслідок, до кінця 1952 р. активний спротив УПА радянській владі |
який ще в 1899 р. став одним із засновників Української національно- |
практично припинився. Ще одним безпрецедентним кроком |
демократичної партії. Отже, процес політизації національно- |
радянізації західноукраїнських земель стала ліквідація Української |
визвольного руху в Наддніпрянській Україні відбувався досить |
греко-католицької Церкви. Але потім вони знайшли спільну мову. |
бурхливо. Мало не кожного року з'являлися нові партії, невдовзі |
Однак досить швидко радянська влада змінила своє ставлення. Все |
розпадаючись і даючи життя іншим політичним організаціям. Проте |
вище духовенство опинилося у сталінських катівнях. Паралельно з |
така мінливість була пов'язана швидше з пошуками лідера, бажанням |
цим, у Львові 8—10 березня 1946 р. відбувся Собор представників |
найбільш активних діячів утвердитися, аніж зі значними |
Української греко-католицької Церкви, на якому було ухвалено |
ідеологічними розходженнями. Адже переважна більшість |
рішення про скасування Брестської церковної унії 1596 р. та |
українських партій, що виникали на початку XX ст. в Наддніпрянській |
об’єднання з Руською православною Церквою. Останнім же актом |
Україні, виступали за перебудову Росії у федерацію, в якій Україна |
сталінського терору стала так звана «справа лікарів». Які були |
мала б права національно-територіальної автономії. Про державну |
звинувачені у вбивстві діячів СРСР 40. Розкрийте суть політики |
самостійність майже не йшлося. З-поміж причин відданості |
"лібералізації" політичного життя у період хрущовської "відлиги" та |
федералістським ідеям дослідники називають насамперед |
проаналізуйте її значення для УРСР. Безсумнівним досягненням М. |
малоросійську свідомість більшості тогочасних діячів підросійської |
Хрущова була сильна соціальна політика, яка торкалася практично |
України. Політик із таким світоглядом почував себе українцем, а |
всіх сторін суспільного життя. Соціальні завоювання хрущовської |
водночас — представником великого російського народу. Пануванню |
доби не менш важливі, ніж ліквідація ГУЛАГу. Ці два напрями в |
федералістських ідей сприяло й те, що за умов постійних репресій з |
політиці реформ виявилися незворотними, тобто справді історичними |
боку царського уряду значна частина національно свідомої |
за своїм значенням. Заходи, пов'язані з піднесенням матеріального |
інтелігенції не бачила перспектив для українського руху. Але |
добробуту трудящих, набули глибини і системності тільки після XX |
головною причиною, яка змусила лідерів українських партій «згорнути |
з'їзду КПРС. З'їзд підтвердив легітимність повноважень першого |
прапор самостійної України», були їхні розрахунки на те, що |
секретаря ЦК КПРС і дав йому додаткові важелі впливу на партійно- |
російська демократична інтелігенція після повалення царату з |
урядовий апарат. Цілком зрозуміло, що М. Хрущов «проштовхував» |
розумінням поставиться до українських національних вимог. Однак |
популярні соціальні заходи, щоб здобути підтримку населення. Це |
такі сподівання виявилися марними. Лише беззастережна відданість |
мало важливе значення у боротьбі з політичними суперниками. У |
національній ідеї здатна була наснажити політичний рух для |
березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість |
подальшого поступу. 38. Охарактеризуйте соціальні перетворення та |
робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено |
політичне життя радянської України у 20-30-ті рр. ХХ ст. Нова |
тривалість відпусток, пов'язаних із вагітністю і пологами (з 77 до 112 |
централізована держава запропонувала українцям зовнішньо |
календарних днів). У квітні скасовано закон 1940 р., що прив'язував |
привабливу національну політику підтримки культури, мови, |
робітників до підприємств, на яких вони працювали. Тепер працюючі |
державного будівництва. Політика українізації об'єктивно сприяла |
мали право змінювати місце роботи, за два тижні попередивши |
формуванню національної ідентичності українців. Радянське |
адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося |
керівництво намагалося зміцнити апарат радянської влади і |
попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити |
Компартії за рахунок україномовних та місцевих радянізованих |
свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено шестигодинний |
працівників; інтегрувати республіканську економіку в загальносоюзну, |
робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за |
очолити український національний рух, радянізувати його, |
навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних |
закладах. Ці заходи ліквідували найбільш одіозні ознаки сталінської |
владою і народом, неможливе нормальне функціонування органів |
поліцейської держави. Не обтяжуючи бюджет надто великими |
влади. Україна, відійшовши від тоталітарної однопартійності, у 1990 |
фінансовими витратами, М. Хрущов одразу здобув прихильність |
р. стала на шлях формування багатопартійної системи. На сьогодні в |
мільйонів громадян. У липні 1956 р. було прийнято закон про |
Україні існує понад 100 політичних партій. Їх за традицією поділяють |
державні пенсії, за яким значно збільшено розміри нижчих розрядів і |
на праві, ліві й центристські. До правих належать націонал- |
обмежено розміри високих пенсій. Пенсійний вік знижувався до 60 |
радикальні партії (Консервативна Республіканська партія, Українська |
років для чоловіків і 55 років для жінок. Середній розмір пенсій |
Національна Асамблея та інші). Ліві — партії соціалістичного і |
збільшився майже в два рази. Новий курс в економічній і соціальній |
комуністичного спрямування (Селянська партія України, |
політиці позитивно X Т позначився на Україні та її народі. |
Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія, |
Кардинальна зміна політичного становища республіки у складі |
Комуністична партія та інші). Центристські партії — це партії |
радянської наддержави вплинула також на її економічний розвиток. |
націонал-демократичного, націоналдержавницького, ліберально- |
Доба М. Хрущова ознаменувалася високими темпами капітального |
демократичного, соціал-демократичного спрямування (Народний Рух |
будівництва як у галузях, що були традиційними в Україні, так і в |
України, Демократична партія України, Партія Зелених України, |
нових, покликаних до життя науково-технічною революцією. На |
Ліберальна партія України, Соціал-демократична партія України |
розвиткові сільського господарства республіки сильно позначився |
(об’єднана) та інші). Прийняття закону «Про політичні партії в |
суперечливий характер аграрної політики М. Хрущова. Якщо в другій |
Україні» (28 квітня 2001 р.) було викликане саме потребою сприяти |
половині 50-х років сільське гос-подарство під впливом державних |
процесам зміцнення й консолідації політичних партій. 43. |
капіталовкладень швидко зростало, то в першій половині 60-х років |
Охарактеризуйте культурний розвиток первісного суспільства та |
колгоспи почали занепадати. Посуха 1963 р. започаткувала появу |
давніх цивілізацій на території України. Трипільська культура. |
якісно нової риси в економічному становищі країни — імпортної |
Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної |
залежності по зерну. Справді історичним досягненням цієї доби була |
України пов'язують з так званою трипільською культурою, що |
результативна соціальна політика тоталітарної держави. Високі |
розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом |
мобілізаційні властивості радянської економіки М. Хрущов вперше |
Дніпра. У період свого розквіту між 3500 та 2700 рр. до н. е. трипільці |
використав для поліпшення в короткий термін практично всіх сторін |
жили великими селами по 600-700 чоловік. Вони, як правило, |
суспільного життя. 41. Дайте характеристику змін у політичному житті |
мешкали у довгих та вузьких спільних оселях, де кожна сім'я займала |
у період наростання кризи тоталітарного ладу в СРСР у другій |
власну, розгороджену на кімнати, частину житла з окремою |
половині 60-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст. Розкрийте етапи |
глинобитною піччю. Перший на Україні механічний пристрій - свердло |
формування дисидентського руху. Опозиційний рух, що існував в |
для пророблювання отворів у камені та дереві - з'явився у людей |
УРСР (СРСР) впродовж 1965-1985 років прийнято називати |
трипільської культури. Велике значення мало впровадження |
дисидентським. Дисидентство – рух незгодних, рух інакомислячих. |
дерев'яного плуга, завдяки чому землеробство стало більш надійним, |
Проявом дисидентського руху стали протест проти антинародних дій |
ніж мисливство, способом добування поживи. Застосування першого |
партійно-державного режиму, недотримання ним конституційних |
металу - міді. На 2000 р. до н. е. трипільська культура як виразне ціле |
положень та очевидних порушень соціальної справедливості. Його |
перестала існувати. Частину трипільців підкорили й асимілювали |
представники в Україні спочатку виступили проти недоліків існуючої |
войовничі степові племена, решта знайшла захист у північних лісах. |
системи, ігнорування законів, прав людини, свободи слова, совісті |
Кінець неоліту на всій території України характеризується |
(віросповідання), друку, за вільний розвиток української мови і |
надзвичайно багатою, блискучою культурою хліборобів. Перші |
культури, за правду історії. Ідеологія дисидентства, зароджена як |
знахідки цієї культури було зроблено відомим київським археологом |
сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово |
В. Хвойкою на початку XX ст. в селі Трипіллі, недалеко від Києва. |
викристалізувалась у тверде переконання необхідності докорінних |
Назва "Трипільська культура" залишилася до наших часів за цією |
змін у суспільстві, повалення комуністичного тоталітарного режиму. |
культурою, не зважаючи на те, що межі її поширюються, за |
Саме тому правозахисний рух і став однією з основних форм (або |
сучасними дослідженнями, від Слобідської України до Словаччини, |
течій) дисидентства. Дисидентський рух в Україні, що неминуче |
від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова. |
набрав національно-демократичного забарвлення, заявив про себе |
Кімерійці населяли в стародавні часи землі північного |
ще в середині 1950-х – на початку 1960-х років. «Шістдесятники» - |
Причорномор'я, іноді кордони їх «держави» доходив і до лісостепової |
молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули собі |
зони. «Кімерійці — стародавні кочівники, які жили на території |
визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Серед |
Північного Причорномор'я в X — VII століттях до н.е. і мандрували |
перших дисидентських організацій і груп в Україні були: - Українська |
через Кавказ до Малої Азії. Матеріальна культура, господарство і |
робітничо-селянська спілка, що утворилася в 1958 році, на чолі якої |
побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких |
був юрист Л. Лук’яненко. Завданням спілки було: несиловими |
нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці |
методами домогтися виходу України зі складу СРСР, стати |
не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями |
незалежною державою; - Об’єднана партія визволення України; - |
часто ставили кам'яні стели. Відомі пам'ятки пізнього періоду зрубної |
Український національний фронт (видавав журнал «Воля й |
культури, що датуються 10 — початком 8 століття до н. е. Кіммерійці |
Батьківщина»); - Український національний комітет. Регулярні судові |
займалися скотарством, певною мірою і землеробством. Панівне |
процеси над представниками політичної опозиції відбувалися у Києві, |
становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні |
Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Тернополі, Чернівцях, Луганську. При |
луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. За |
цьому радянське керівництво заявляло про відсутність переслідувань |
Геродотом, племена кіммерійців очолювали царі. Однак царських |
з політичних мотивів. Після зміщення М. Хрущова репресії проти |
поховань в Українському Причорномор'ї не виявлено. В 7 столітті до |
дисидентів значно посилилися. Своєрідним підсумком діяльності |
н.е. кіммерійців витіснили і частково асимілювали скіфи.» Скіфи. |
дисидентів періоду «відлиги» стала робота І. Дзюби |
Скіфська культура (VII с. до н. е.-до н. е.-III с. н. е.)— це культура |
«Інтернаціоналізм чи русифікація?». У русі Опору активну участь |
величезного світу кочових, напівкочових і землеробських племен, що |
брали також робітники й службовці. Їх активна протидія існуючому |
жили на широкому просторі Євразії — в Північному Причорномор'ї, на |
ладові виявлялася в різних формах: страйках, організаційному опорі, |
Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і |
бунтах. Проте виступи робітників були некоординованими і не мали |
городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, |
зв’язку з дисидентським рухом. Національно-демократичний рух |
особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів |
1960-х років заклав собою основу для подальшого розгортання |
Гіппократа. Уміючи добре обробляти ґрунт, скіфи-землеробці |
дисидентського руху, у якому зрештою виділились три основні |
отримували значну кількість пшениці, яка конкурувала на грецькому |
напрямки: 1) національно-визвольний (боротьба за вільний розвиток |
ринку з єгипетською. Високо цінилися скіфські коні. У свою чергу |
української мови й культури, за відновлення самостійної України); 2) |
греки ввозили в Скифію вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля |
правозахисний (вимоги дотримання в СРСР основних прав і свобод |
йшла через грецькі колонії: Ольвію (поблизу сучасного Миколаєва), |
людини, викриття злочинів тоталітарної системи); 3) релігійний дух |
Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч) і інші. Зі слів Геродота, у |
(за відновлення в Україні заборонених релігійних конфесій, за |
скіфів був звичай за межами свого поселення викладати великі горби |
свободу віросповідання). Висновок: значення боротьби дисидентів |
з хмизу, а на їх вершину водружати меч. Такій споруді поклонялися, а |
полягало в тому, що відбувалося організаційне та ідейне |
потім спалювали. Скіфи зводили значних розмірів курганні насипи, |
оформлення національно-демократичного руху, викривалася |
іноді завершуючи їх кам'яними скульптурами. На Полтавщині |
тоталітарна суть й антиукраїнський характер радянського режиму, |
декілька десятків років ведуться розкопки так званого Більського |
подальшого розвитку набули національна самосвідомість і |
городища, яке, на думку деяких авторитетних фахівців, є залишками |
національна культура, одночасно з тим підтримувалася віра в |
столиці Скифії — легендарного міста Гелон. Скіфська пектораль Про |
можливість опору репресивній державі. 42. Проаналізуйте |
художні можливості скіфів можна судити по прикладному мистецтву, |
передумови та процес формування багатопартійної системи |
пам'ятники якого знайдені в похованнях: прикраси, парадна зброя, |
незалежної України. Багатопартійність - наявність у суспільстві, |
кінська упряжь, посуд. Всесвітню популярність отримала золота |
державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних |
пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. З появою |
партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу. Основними |
сарматских племен скіфи були витіснені в Крим, де склалося |
передумовами формування багатопартійності в Україні були: - |
державне утворення на чолі з царем Скилуром. Столицею став |
історичний досвід багатопартійності в Україні; - розширення |
Неаполь Скіфський, що розташовувався недалеко від сучасного |
демократизації суспільного життя, гласність; - виникнення і розвиток в |
Симферополя. Сармати Сарматам, що жили між Доном та Уралом. |
Україні дисидентства; - нездатність КПРС виконувати керівну роль у |
Сармати, як і скіфи, в мистецтві розвинули звіриний стиль з |
суспільстві, яку вона собі привласнила. Без партій, які є одним із |
властивими їм особливостями. Сарматська кераміка зроблена без |
базових інститутів демократичного суспільства, посередником між |
допомоги гончарного круга. Існувало ковальське, шкіряне, |
деревообробне, бронзоливарне виробництво, але рівня ремесел |
польсько-литовської феодальної держави - - Речі Посполитої. |
вони ще не досягли. Бронзові казани на високій ніжці були в сарматів. |
Виникла реальна загроза полонізації і окатоличення українського |
Культура сарматських племен, які мешкали в ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е. |
пароду. Одним із засобів у цій справі стали католицькі освітні школи. |
на території сучасної України, - невід’ємна складова стародавньої |
Єзуїти відкривали елементарні та середні школи і колегії з двома |
культури нашої Батьківщини. Яскрава та самобутня сарматська |
відділеннями — нижчим і вищим. До нижчого відділення належали |
культура існувала не ізольовано. Вона була тісно пов’язана з |
гімназії, що мали 5 класів. На вищому відділенні три роки вивчалася |
культурою місцевих племен. Зброя сарматів відрізняється від |
філософія і чотири роки — богослов'я. Освітні заклади |
скіфської. Їхні мечі довгі, пристосовані для рубання з коня – сармати |
організовувались на зразок західноєвропейських вищих шкіл, в яких |
були переважно кінними воїнами. Про одяг сарматів та їх зовнішній |
учні здобували найвищу освіту в межах Речі Посполитої. У 1570 р. |
вигляд можна судити за боспорськими надгробками і зображеннями в |
єзуїтами була заснована Віл енська колегія, яка вважалася |
розписних пантікапейських склепах. Знатний сармат носив коротку |
найбільшим навчальним закладом Східної Європи. Польський король |
сорочку, пояс, м’які чоботи і плащ, якмй на плечі застібувався |
Стефан Баторій надав колегії права академії, тобто дозвіл викладати |
фібулою. 3. Антична культура полісів Північного Причорномор’я |
богословські науки. Першим ректором академії Папа Римський |
Духовна культура, мистецтво і релігія античних міст-полісів Північого |
призначив Петра Скаргу — активного діяча єзуїтів. Скарга був |
Причорномор’я відповіддали традиціям античних полісів Греції. |
безпосереднім учасником прийняття Берестейської унії 1596 р. В |
Характерною рисою релігійних вірувань Північного Причорномор’я |
Україні діяли 23 єзуїтські колегії. Найбільшими були колегії у |
був політеїзм – шанування багатьох божеств, які уособлювали різні |
Ярославлі (1574 р.), де навчався Б . Хмельницький, Львові (1608 р.), |
явища й сили природи. До їх Пантеону входили Зевс, Афіна, |
Луцьку (1614 р.), Києві (1647 р.), Кам'янці-Подільському, Вінниці, |
Афродіта, Апполон, Арес, Артеміда, Деметра, її дочка Персефона, |
Перемишлі та ін. Викладання велось латинською мовою. На |
Діоніс, Кібела та інші боги. З часом до релігійних культів античних |
українських землях тоді паралельно з православними існували |
міст-полісів проникають елементи релігійних вірувань місцевих |
католицькі школи, а подекуди й протестантські. Наприкінці XVI і в |
племен. Ряд основних божеств у тих і інших мали аналогічні функції |
першій половині XVII ст. існувало чимало протестантських і |
44. Проаналізуйте розвиток культури та освіти Київської Русі та |
католицько-єзуїтських шкіл. їх програма була майже однакова; в них |
Галицько-Волинського князівства. Розвиток освіти у Київській Русі |
вивчали латинську і грецьку граматику, риторику і піїтику, діалектику |
ґрунтувався на власних традиціях та використанні античного й |
та математику. Основна увага приділялася вивченню основ |
болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Шкільна освіта за |
віровчення й теології. Мста цих шкіл була різною. Польський |
князювання Володимира Святославича та Ярослава Мудрого стає |
дослідник Й. Лукашсвич, аналізуючи освітпи-цьку діяльність |
частиною загальнодержавної та церковної політики Київської Русі. |
протестантів, зазначав, що саме через неї відбувалася популяризація |
Київські князі почали створювати школи, дбаючи про поширення |
нової віри, оскільки їхні школи створювались при релігійних громадах |
писемності серед підданих. У літопису під 988 р. вперше згадується |
і викопували пропагандистську функцію. Таку ж пропагандистсько- |
про запровадження князем Володимиром шкільного навчання на |
виховпу мету у своїй просвітницькій практиці виконували католики та |
Русі, до якого в першу чергу були залучені діти бояр і дружинників. |
православні. Школа стала основною ідейною зброєю в руках |
Син Володимира Ярослав наказав створити школи й навчати грамоті |
православних в боротьбі з експансією католицизму в Україні, єзуїтів |
300 дітей. Початкові школи існували при великих монастирях. Так, |
— у контрнаступі проти протестантизму. Освітня справа розвивалася |
Ганна Всеволодівна, онука Ярослава Мудрого, з 1086 р. – монахиня |
в контексті релігійної полеміки, що охопила Україну в ті часи. 46. |
Андріївського монастиря у Києві, заснувала при ньому школу для 300 |
Висвітліть розвиток української культури у період національного |
дівчаток, де навчали грамоті, співу, шиттю та іншим ремеслам, що |
відродження на українських землях у складі Австрійської та |
для середньовічної Європи було незвичним явищем. У Київській Русі |
Російської імперій у ХІХ – на початку ХХ ст. У кінці XVIII століття |
існувало три типи шкіл: палацова школа (державний навчальний |
територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20% |
заклад, що утримувався за рахунок князя); школа ―книжого вчення‖ |
площі) і Російською (80% площі) імперіями. До того часу завершилася |
(для підготовки священиків); світська (приватна) школа домашнього |
ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений |
навчання (переважно для купецького й ремісничого населення міст). |
бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя |
Школи організовувалися за грецьким зразком. Виходячи з державних |
суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати |
потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, |
поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності |
рахунку (арифметики), співів, музику, поетику, риторику, іноземні |
канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. |
мови (передусім грецьку й латинську). Першим і головним ступенем |
Вживання української мови зберігається винятково у народному |
навчання було читання. Більшість учнів приватних і церковних шкіл |
середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку |
проходили лише цей клас. Другій ступінь освіти включав вміння |
української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне |
писати і рахувати. У Х-ХІІ ст. на Русі була поширена іонійська |
стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична |
система рахунку, за якою літери грецького алфавіту з різними |
аналогія зі станом української культури у XVI столітті, коли значна |
додатковими знаками (титлами) використовувались як цифри. Третій |
частина найосвіченіших вищих феодальних шарів українського |
ступінь охоплював вивчення іноземних мов, насамперед грецької, що |
суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, |
мало практичне значення завдяки стосункам з Візантією. Абетку |
ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського |
вивчали силабічним методом, поширеним в античності – спочатку |
суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття |
назви букв, а потім склади. Писали металевими й кістяними |
козацька старшина стала частиною російського дворянства і |
загостреними стержнями для письма (стилем або писалом). Для |
втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово |
письма використовували вкриті воском дерев’яні дощечки або |
складається новий соціальний шар суспільства — національна |
бересту, для важливих документів – пергамент. На зміст навчання |
інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження |
вплинули традиції візантійсько-болгарської церковної освіти. Спершу |
національних культурних традицій в народному середовищі зробили |
використовувалися завезені з Болгарії віршовані азбуковники, пізніше |
реальним українське культурне відродження. 47. Проаналізуйте зміни |
на основі болгарських укладалися власні оригінальні азбуковники. |
у розвитку української культури, освіти та науки у період національної |
Школи грамоти за обсягом знань прирівнювалися до елементарної |
революції 1917-1920 рр. Цей період для України став часом великих |
початкової освіти. Разом з тим, писемні джерела розрізняють |
випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто |
звичайну грамотність і ―книжне навчання‖, під яким малось на увазі |
призводили до знищення засад національно-культурного буття, були |
проходження спеціального курсу середньовічних наук, що складався |
згубними для діячів культури та не сприяли збереженню культурних |
головним чином з богословсько-філософських дисциплін (філософії, |
цінностей. Та незважаючи на складні катаклізми, українська культура |
богослов’я, діалектики, риторики, граматики, деяких відомостей з |
продовжувала плідно розвиватися.[1] Розвиток української культури |
історії). Вінцем освіти вважалось освоєння ораторського мистецтва |
20 століття можна характеризувати як період її національно- |
та вміння створювати поетичні твори. Знання учні отримували не |
державного відродження, започаткований демократичними |
тільки від учителів, але й з перекладної літератури. Важливе |
переворотами 1917 р., українською революцією . Дійсно, зміни , які |
значення для поширення освіти на Русі мали переклади книг з |
відбулись за цей період дали могутній поштовх для розвитку |
іноземних мов, започатковані Ярославом Мудрим. Цей процес був |
культури.Цьому сприяла ліквідація численних заборон що тяжіли над |
піднятий князем до рівня важливої державної справи й невдовзі |
Україною впродовж багатьох століть. Ліквідація неписьменності |
призвів до заснування при митрополії у Києві першого відомого на |
Запровадження єдиної трудової загальноосвітньої школи |
Русі книгосховища при Софійському соборі. Дещо пізніше виникла |
Реорганізація вищої школи Розвиток науки Ліквідація університетів до |
бібліотека при Києво-Печерському монастирі та в інших містах. |
мінімуму обмежила можливості провадження наукових досліджень у |
Важливими осередками освіти були монастирі й церкви, особливо з |
вищій школі. Розвиток науки зосередився в Українській академії наук, |
другої половини ХІ ст., коли Київська Русь вступає у період розпаду, |
яку було засновано 24 листопада 1918 року , і яка мала три відділи: |
зазнає кризи загальнодержавна шкільна політика київських князів і |
історико-філологічний, фізико-математичний та соціально- |
посилилюється роль церкви в керівництві освітою. Розпочинають |
економічний. Першим президентом запропонували бути |
виникати монастирські школи., передбачалося навчання монахів |
М.Грушевському, але він відмовився. Тому першим Президентом |
грамоти. Високим рівнем освіти відзначалось і Галицько-Волинське |
академії став 55-річний В.І.Вернадський. Академік В.І.Вернадський |
князівство, де у князівських та єпископських канцеляріях працювало |
являв собою приклад інтелігента, який став поза політикою й |
багато освічених людей – знавців іноземних мов. Вони готували |
віддавав усі сили служінню науці. Перебуваючи в лавах кадетської |
тексти грамот, вели дипломатичне листування. 45. Дайте |
партії (він навіть був членом ЦК цієї партії), В.І.Вернадський проте не |
характеристику розвитку духовної культури, освіти та наукових знань |
зайняв по відношенню до Жовтневої революції ворожої позиції. |
на українських землях у період литовсько-польської доби. У другій |
Влітку 1918 року він назавжди розірвав з кадетами і ніколи більше не |
половині XVI ст. більшість українських земель увійшла до складу |
займався політичною діяльністю. Створюючи Всеукраїнську Академію |
Наук (ВУАН), В.І.Вернадський і його соратники Д.І.Багалій, |
стандартної класифікації освіти. Новий перелік містить 275 |
|
А.Є.Кримський, В.І.Липський визначали для неї наступні цілі: - |
спеціальностей молодшого спеціаліста та 268 спеціальностей рівня |
|
національне відродження України, піднесення її науки й культури; - |
спеціаліст і магістр. Реформаційні роки для української освіти |
|
розвиток економіки та продуктивних сил; - забезпечення українському |
започаткували низку важливих тенденцій: певну деідеологізацію та |
|
народові гідного місця в культурному та Науковому житті всього |
демократизацію навчального процесу, підтримання органічного |
|
людства; - інтенсивний обмін науковими досягненнями між |
зв’язку освіти з національною історією, культурою і традиціями |
|
Російською й Українською Академіями наук, піднесення культурної |
вітчизняної педагогіки, забезпечення свободи творчості педагогів- |
|
єдності українського й російського народів, зміцнення союзу України й |
новаторів, урізноманітнення спектра навчальних закладів з метою |
|
Росії в межах єдиної держави. Висновок Роки революції і визвольної |
врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, поступове |
|
війни призвели до багатьох втрат у нагромаджуваній віками |
утвердження у сфері освіти української мови. Проте, були і негативні |
|
українській культурній спадщині. Разом з тим культурний процес |
явища, які вплинули на генезис освітньої галузі. Це, зокрема: |
|
уперше глибоко увійшов в народну товщу. Нестримний потяг |
залишковий принцип фінансування, невідповідність матеріальної |
|
мільйонів людей до кращих зразків загальнолюдської культури був |
бази освіти оптимальним нормативам і потребам суспільства, |
|
однією з відмітних рис тогочасного життя. Комуністична партія |
падіння престижу педагогічної діяльності, різке загострення кадрової |
|
прагнула використати народжене революцією культурне піднесення в |
проблеми. Наука В Україні НТП розвивався не на основі загальних |
|
інтересах зміцнення своєї диктатури. Матеріальна підтримка митців, |
умов, а на основі ідеологічного протиборства з країнами Заходу. |
|
вчених, працівників народної освіти чергувалася з політичними |
Внаслідок цього НТП і його напрями визначали такі чинники: • |
|
репресіями. Ця політика батога і пряника давала можливість |
суспільна власність на засоби виробництва; • спрямуванням |
|
обплутувати культурний процес ідеологічними стереотипами і |
розвитку науки і техніки на мілітаризацію, на розвиток військово- |
|
впливати на мільйони людей, які тягнулися до культури. Завдяки |
промислового комплексу; • |
надання пріоритету розвитку НТП |
тому, що ці стереотипи паразитували на національних почуттях і |
для виробництва засобів виробництва. Внаслідок цієї політики у |
|
традиціях, вони непомітно, але ефективно впливали на свідомість та |
сфері НТП стали відчутними такі її негативні прояви в економіці |
|
підсвідомість народних мас. Разом з тим державна підтримка митців |
України на початку 90-х років: • технічне і технологічне відставання |
|
та вчених і безпосереднє управління держави грандіозними |
від розвинутих країн світу; • висока матеріале- і енергомісткість |
|
кампаніями (на кшталт кампанії по ліквідації неписьменності) |
виробництва; • відносна ізольованість у науково-технічному і |
|
зумовили швидкий розвиток культури навіть у несприятливих умовах |
технологічному обміні; • високий рівень затратності виробництва; • |
|
воєнного часу. 48. Дайте характеристику освіти та науки радянської |
низький рівень інтенсифікації виробництва, продуктивності праці; • |
|
України. За часів, коли Україна перебувала у складі Радянського |
спад виробництва й економічна криза. Однак навіть за таких умов |
|
Союзу (1921 – 1991 рр.) її життя загалом залежало від головного |
розвитку НТП в Україні створено потужний науково-технічний |
|
керівництва СРСР, яке з поміж політичного, економічного, суспільного |
потенціал, спроможний вирішувати Найактуальніші проблеми |
|
життя велику увагу приділяв розвитку української культури. Одним з |
структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, |
|
головних аспектів культурного життя була освіта, розвиток якої і був |
посилення соціальної їх спрямованості, прискорення 'НТП, посилення |
|
головним завданням партії. За 70 років стан української освіти був на |
інтенсифікації виробництва тощо. Таким чином, йдеться не про |
|
різних рівнях – від найвищого, до майже найнижчого. Одним із |
створення науково-технічного потенціалу, а про реорганізацію |
|
найпозитивніших моментів є те, що в Україні була ліквідована |
діяльності вже створеного на новій економічній основі. Значного |
|
неписьменність, завдяки доступності навчання як у загальноосвітній |
розвитку в Україні досягли галузевий і заводський сектори науки. |
|
так і у вищій школі підвищувався рівень науково-технічної бази не |
Останній зосереджений переважно на великих підприємствах. Цей |
|
тільки УРСР, але й усього Радянського Союзу. Яскравим фактором |
сектор найбільш повно представлений у великих містах. 50. |
|
високого розвитку освіти є те, що держава виділяла значно великі |
Охарактеризуйте внесок КПІ у розвиток української науки. |
|
кошти на покращення матеріально-технічної освітянської бази. Але |
Національний технічний університет України «Київський |
|
були і негативні фактори. Одним з них є русифікація українського |
політехнічний інститут» заснований у 1898 р. Першим директором |
|
суспільства, яка призвела до занепаду української мови у 60-80-ті рр., |
було призначено видатного ученого і талановитого організатора |
|
що віддзеркалюється на розвитку нашої державної мови і на |
вищої технічної освіти професора Віктора Кирпичова. За його |
|
сучасному етапі. Таким чином, розвиток освіти, починаючи з часів |
сприяння в інституті почали працювати багато видатних науковців. |
|
Київської Русі, ніколи не припинявся. Особливо він був виражений у |
Важливий внесок в розвиток науки зробили випускники КПІ: |
|
найяскравішому з етапів усієї історії України – існуванні Союзу |
Космонавтика: Корольов Сергій Павлович-Академік АН СРСР . |
|
Радянських Соціалістичних Республік, до складу якого входила |
Конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів. |
|
Україна. 49. Проаналізуйте пріоритетні напрямки розвитку освіти, |
керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного |
|
науки та технічно-промислової політики сучасної України. Освіта |
центру. Під його керівництвом створено перші космічні апарати серій |
|
Національна система освіти формувалася в 1990-і роки в умовах |
«Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а |
|
значних змін у духовному житті суспільства, в контексті загально |
також проект космічного корабля «Союз». Челомей Володимир |
|
цивілізаційних трансформацій, зумовлених значним поширенням |
Миколайовичвчений механік, фахівець у галузі динаміки стійкості |
|
нових освітніх технологій та істотним розширенням можливостей і |
складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно- |
|
потреб в індивідуальному, особистісному розвитку людини. Реформи |
космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962року), дійсний член |
|
були зорієнтовані на створення нової системи освіти в Україні, |
Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой |
|
збереження й примноження здобутого в радянські часи досвіду та |
Соціалістичної Праці. брав активну участь у різних проектах |
|
одночасно внесення суттєвих коректив у цілі, завдання й зміст |
ракетобудування в СРСР, був одним з головних учених-консультантів |
|
освітянського процесу. У 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон |
у галузі ракетних двигунів для ракет та літаючих апаратів, переважно |
|
України "Про освіту", що визначив школу як основу духовного та |
військового призначенняКонструктор супутників «Протон», «Польот», |
|
соціально-економічного розвитку держави й передбачив кардинальні |
«Космос-1267», орбітальних станцій «Салют-3» і «Салют-5». В його |
|
зміни в її роботі. Відповідно до закону, а також внесених до нього змін |
конструкторському бюро розроблено й виготовлено крилаті ракети |
|
і доповнень (1996 р.), освіта в сучасній Україні ґрунтується на |
10ХН, ракету-носій «Протон» (на його рахунку відправка у Всесвіт |
|
засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, реальної |
апаратів серії «Зонд», «Луна», «Венера»,«Марс», «Вега», а також |
|
взаємоповаги між націями та народами. Демократизація структури |
орбітальних станцій «Мир», «Салют»), штучні супутники Землі серій |
|
освіти забезпечує соціально-педагогічні умови створення достатнього |
«Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5». Саме |
|
простору для самореалізації особистості у навчанні; відхід від |
В. Челомею належить ідея й реалізація транспортного орбітального |
|
загальної стандартизації навчання; аналіз існуючого досвіду щодо |
корабля багаторазового використання. Авіація: Люлька Архип |
|
створення реальних умов для самореалізації учнів, студентів; відхід |
Михайлович-конструктор авіаційних двигунів. академік АН СРСР. |
|
від жорсткої уніфікації навчальних планів, включно і в школах різних |
Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного |
|
типів. З 1996 р. реформа освіти в Україні набула конституційного |
турбореактивного двигуна. Від 1946 — генеральний конструктор |
|
забезпечення. Конституція України юридично закріпила процеси |
авіаційних двигунів. Після 1946 під керівництвом А. Люльки створені |
|
демократизації освіти в нових суспільно-політичних умовах після |
потужні ТРД нового типу. розробив двигун РГД-1, що дав змогу літаку |
|
розпаду СРСР. Серед основних напрямків загальноосвітньої школи, |
розвинути швидкість до 900 км/год. Восени 1957 року відбулися |
|
зокрема, визначено: виховання громадянина України; формування |
випробування літака СУ-7, який вперше перевищив швидкість звуку |
|
особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдаровань, |
вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і |
|
наукового світогляду; виховання в учнів (вихованців) поваги до |
штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів АЛ-31 Ф |
|
Конституції України, державних символів України, прав і свобод |
стоїть на всесвітньо відомому СУ-27, яким встановлено 27 світових |
|
людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності |
рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і |
|
перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини |
«Кобра Пугачова». Сікорський Ігор Іванович-інженер |
|
та громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне |
(авіаконструктор),конструктор літаків та гелікоптерів, під його |
|
формування політичних і світоглядних переконань; виховання |
керівництвом були побудовані одні з перших у світі багатомоторні |
|
шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і |
літаки «Гранд» («Руський Витязь») та «Ілля Муромець». Фізика |
|
звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей |
Комар Антон Пантелеймоновичфізик, професор, академік АН УРСР, |
|
українського народу та інших народів і націй У сфері вищої в Україні |
Основні роботи присвячені ядерній фізиці, методиці і техніці ядерних |
|
було вжито заходів для розширення профілю підготовки фахівців, |
експериментів, фізичній електроніці, фізиці і техніці прискорювачів, |
|
підвищення універсальності знань випускників за рахунок об'єднання |
фізиці металів і феритів.здійснив у 1946 р. запуск першого в СРСР |
|
споріднених спеціальностей. Водночас діючий перелік напрямків |
бетатрона. Його роботи з фотоядерних реакцій (1950—1960) стали |
|
підготовки приведено у відповідність до вимог Міжнародної |
внеском у розуміння механізму взаємодії гамма-квантів з ядрами. |
Вагомий внесок у розвиток і становлення вітчизняної науки зробив Євген Оскарович Патон. Прийшовши до КПІ фахівцем з мостобудування, він не тільки розвинув цей напрям підготовки інженерів, а й спромігся закласти підвалини абсолютно нової науки — електрозварювання. Блискучим зразком поєднання двох наукових «стихій» — мостобудування та зварювання — є унікальний суцільнозварний міст у Києві, збудований 1952 року і названий на честь видатного вченого. Патон Борис Євгеновичукраїнський науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук ,Президент АН України, Наукові дослідження процесів автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, проблем керування зварювальними процесами Значний внесок у розвиток і становлення вітчизняної математичної науки зробив видатний український вчений-математик академік Михайло Пилипович Кравчук. Його праці з вищої алгебри та математичного аналізу, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірності та математичної статистики увійшли до скарбниці світової математичної науки, а деякі з них прислужилися при створенні першої у світі електронної обчислювальної машини.
Источник: http://fullref.ru/job_f16662bd2ff30d35a81717539be84ddb.html