Загальна хірургія

1.2. Профілактика хірургічної інфекції	31

ся 0,1-0,5 % водний розчин для промивання ран, порожнин, опікової поверхні. Він є сильним окислювачем, має бактерицидні та дезодораційні властивості. У 2-5 % концентрації використовують як дубильний засіб.

Борна кислота (Acidum boricum) – білий кристалічний порошок, добре розводиться у воді, спирті, 2 % водний розчин застосовують для промивання ран, особливо при наявності палички синьо-зеленого гною, може використовуватись у вигляді мазі, присипок.

3. Барвники.

Метиленовий синій (Methylenum coeruleum) – темно-зелений кристалічний порошок, погано розчиняється у воді, спирті. Використовують 1-3 % спиртовий розчин при опіках, гнійних захворюваннях шкіри.

Діамантовий зелений (Viridе nitens) застосовують 0,1-0,2 % спиртовий розчин при гнійничкових захворюваннях шкіри. Входить до складу рідини Новикова, яка використовується для обробки мікротравм, висипок на шкірі.

Риванол (Aethacridini lactas) – жовтий кристалічний порошок, має протимікробну антикокову дію, особливо проти стрептокока, малотоксичний, не подразнює тканин. Використовується для обробки і лікування ран, промивання плевральної, черевної порожнин та ін. у концентраціях 0,05 % (1:2000); 0,1 % (1:1000); 0,2 % (1:500).

4. Формальдегіди.

Викликають зневоднення, муміфікацію тканин, мають антисептичну дію. Формалін (Formalinum) – водний розчин формальдегіду. Застосовують для знезаражування інструментарію (0,5 % розчин). Входить до складу потрійного розчину (формалін – 20 г, карболова кислота – 10 г; карбонат натрію – 30 г на 1000 мл дистильованої води). Парами формаліну в спеціальних камерах

стерилізуються апарати з оптичною системою.

5. Солі важких металів.

Ртуті дихлорид – сулема (Hydrargiri dichloridum) – білий порошок, роз-

чиняється у воді та спирті, є активним антисептиком і, з іншої сторони, є досить токсичний засіб. Застосовують його розчин 1:1000 для знезаражування предметів догляду за хворими, рукавичок. Зберігається за списком А в добре закоркованих бутлях.

Окисна ціаниста ртуть (Hydrargyci oxycyanidum) – сильний антисеп-

тичний засіб. У концентрації 1:1000 застосовують для стерилізації цистоскопів та інших інструментів з оптичною системою. Розчини 1:10 000, 1:20 000 використовують в урологічній практиці для промивання сечового міхура, в очній – при бленореї, гонореї, кон’юнктивітах тощо.

Срібла нітрат (Argenti nitras) – прозорі кристали без запаху, добре розчиняються у воді та спирті. У невеликих концентраціях має в’яжучу, протизапальну і бактерицидну дію. Застосовується зовнішньо у вигляді 2-10 % розчину, мазі, ляпісних олівців.

6. Детергенти.

Церигель (Cerigelum) – безколірна в’язка рідина із запахом спирту. Відноситься до групи катіонних детергентів і має велику поверхневу активність.

32	Загальна хірургія

При нанесенні на шкіру утворює плівку, застосовується як антибактеріальний, антисептичний препарат для обробки рук, ран.

Дегміцид (Dehmycinum) – це 30 % розчин дегміну. Має виражену антибактеріальну дію і є хорошим миючим засобом. 1 % розчин застосовується для обробки рук хірурга і операційного поля.

Діоксидин (Dioxidinum) – зелено-жовтий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Легко розчиняється у воді, має широкий антимікробний спектр дії. До нього чутливі як аеробні, так і анаеробні мікроорганізми. Для зовнішнього застосування випускають у формі 1 %; 0,5 % водного розчину, для внутрішньовенного – 0,1 % розчин.

Димексид (Dimeksidum) – прозора рідина зі специфічним запахом, легко розводиться водою або спиртом. Препарат має виражену бактерицидну, протизапальну, знеболювальну дію, підвищує чутливість мікрофлори до антибіотиків. Для зовнішнього вживання використовують 10-30 % розчин.

Декасан (Daecosanum) містить 0,2 г декаметоксину і 9,0 г натрію хлориду в одному літрі розчину. Має виражену бактерицидну дію на грампозитивну, грамнегативну та анаеробну інфекції, грибки, віруси, спори різних організмів, у тому числі на особливо небезпечну інфекцію – сибірську виразку, віспу тощо. Випускається у флаконах по 100, 200 і 400 мл. Його можна зберігати протягом трьох років при температурі +18-25 оС. Оскільки декасан є катіонним препаратом, він несумісний із милами та іншими аніонними засобами. При обробці рук хірурга його слід застосовувати тільки після змивання мила. Ним можна промивати рани, порожнини тіла тощо.

Останнім часом фармацевтичні фірми випускають велику кількість різних комбінованих хімічних антисептиків (стериліум, бактолін, кутасепт, йодобак, мікробак, дисмозон, сокрена, корзолін та ін.), які мають широкий спектр антимікробної дії.

7. Сульфаніламідні препарати.

Це велика група медикаментозних препаратів, які порушують обмінні процеси в мікроорганізмах і дають виражений бактеріостатичний ефект. У хірургії найбільш часто застосовують: стрептоцид, норсульфазол, сульфадимезин та ін. Місцево використовують мафенід, сульфацил-натрій, сульфатіозол срібла (аргосульфан). Сульфаніламіди часто входять до складу широко відомих комбінованих препаратів (бактрим, бісептол, септрин).

Біологічнаантисептика

Біологічна антисептика – знищення мікроорганізмів біологічними методами. Її поділяють на: 1) біологічну антисептику прямої дії, коли використовують фармакологічні препарати біологічного походження (антибіотики, бактеріофаги і ін.), які безпосередньо діють на мікроорганізми; 2) біологічну антисептику непрямої дії, коли використовують фармакологічні препарати і різні методи, які стимулюють макроорганізм у боротьбі з мікроорганізмами.

1.2. Профілактика хірургічної інфекції	33

Основніпрепаратибіологічноїантисептики

1. Антибіотики.

Антибіотики (біологічні антисептики) – органічні сполуки, що виробляються в процесі життєдіяльності різних мікроорганізмів. Розрізняють такі групи антибіотиків:

1.1.Група пеніциліну (Penicillinum) має широкий спектр дії відносно до різних мікроорганізмів. Пеніцилін розчиняється в ізотонічному розчині хлориду натрію, 0,25 %-0,5 % розчині новокаїну. Швидко всмоктується і виводиться з організму,

узв’язку з чим його необхідно вводити кожних 4-6 годин на добу. Останнім часом його застосовують рідше через наявність пеніциліностійких форм бактерій. При тривалому застосуванні пеніциліну може виникнути кандидомікоз (грибкове захворювання). Із біосентетичних пеніцилінів використовують:

біцилін-1, біцилін-3, феноксиметилпеніцилін. Із напівсентитичних – оксицилін,

азлоцин, ампіцилін. Більш широко використовують ампісульбін. Це комбінований препарат, в склад якого входить ампіцилін і інгібітор β -лактамаз – сульбактам. Завдяки синергічній дії ампіциліну і сульбактаму розширяється антибактеріальний спектр дії та підвищується бактерицидна активність препарату. Його

зуспіхом призначають при тяжких нозокомінальних та інших інфекціях. Дозування залежить від тяжкості інфекції: при інфекціях легкого ступеня по 1,5 г 2 рази на добу, при тяжких – до12 г 4-6 разів на добу. Препарат можна вводити внутрішньом’язово і внутрішньовенно. Останнім часом привернув до себе увагу новий антибіотик пеніцилінового ряду – аугментин (комбінація амоксициліну і клавуланової кислоти). Цей антибіотик є високоефективним проти пеніцилінрезистентної мікрофлори. Його з успіхом призначають при хірургічних інфекціях визваних аеробами, анаеробами та їх асоціаціями (при перитоніті, ускладненому апендициті, холециститі, холангіті та ін.). Аугментин призначають по 1,2 г внутрішньовенно з інтервалом 8-6 годин.

1.2.Група тетрацикліну. Тетрациклін (Tetracyclinum) застосовують для профілактики післяопераційних ускладнень, при опіках, різних гнійних ускладненнях. Призначають у вигляді таблеток по 0,1-0,15 г 4-6 разів на добу. Макси-

мальна добова доза – 2 г. Місцево може застосовуватись у вигляді 1-2 % мазі. Окситетрациклін (Oxytetracyclinum) за будовою і дією близький до тетрацикліну. Призначають у вигляді таблеток по 100 000-500 000 ОД (0,1-0,5 г)

на одне приймання 3-4 рази на добу. Максимальна доза – 2 г.

Морфоциклін (Morphocyclinum) є синтетичним препаратом, добре розчиняється у воді, його дія аналогічна дії тетрацикліну. Застосовують у випадках, коли необхідно створити високу концентрацію антибіотика в крові і тканинах. Випускають у флаконах по 0,1; 0,15 г (100 000 і 150 000 ОД) і вводять 1- 2 рази на добу внутрішньовенно з 20 мл 5 % глюкози.

Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclinum hydrochloridum) – напівсинтетичний препарат окситетрацикліну, має широкий спектр дії, активний до багатьох стійких мікробів, однак не діє на синьогнійну паличку, протей, грибки, віруси. Препарат

34 Загальна хірургія

швидко всмоктується і повільно виділяється з організму. Вживають у першу добу по 0,2 г відразу або по 0,1 г кожних 12 годин. У наступні дні – 0,1 г на день.

1.3. Група аміноглюкозидів. Мономіцин (Monomycinum) має широкий спектр дії. Активний відносно мікрофлори, стійкої до тетрацикліну, левоміцетину, стрептоміцину. Вводять внутрішньом’язово по 250 000 ОД 3 рази на добу. При тривалому прийманні може виникнути неврит слухового нерва, ураження нирок.

Коліміцин або неоміцин-сульфат (Colimycinum sulfas) має широкий спектр дії. Застосовують для лікування гнійних процесів черевної і плевральної порожнин, гнійних ран тощо. Стійкість мікробів до коліміцину розвивається повільно. Приймають по 0,1; 0,25 г у таблетках 2-4 рази на день або внутрішньо- м’язово по 0,5 г 2 рази на добу.

Гентаміцину сульфат (Gentamycinum sulfas) має бактерицидну дію відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі – протея, кишкової палички та ін. Резистентність розвивається повільно. Препарат швидко всмоктується, однак має ото- і нефротоксичну дію. Випускають у флаконах і ампулах по 0,08 (80 мг) і 0,04 (40 мг).

Амікацин (Amikacinum) – один із найбільш активних антибіотиків аміноглюкозидів, отриманий напівсинтетичним шляхом. Має широкий спектр дії. Особливо ефективний стосовно грамнегативної інфекції. Застосовують для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення по 100 або 500 мг 2- 3 рази на добу з розрахунку 10-15 мг/кг.

1.4. Група макролідів. Еритроміцин (Erythromycinum) за спектром дії близь-

кий до пеніциліну, однак краще переноситься. Приймають у таблетках по 0,1; 0,25 г (100 000 – 250000 ОД) кожних 4-6 годин. Добова доза 2 г. З інших антибіотиків цієї групи часто застосовують олеандоміцин сульфат, олететрин, олеморфоциклін та ін.

1.5. Група хлорамфеніколу. Левоміцетин (Laevomycetinum) – синтетич-

ний препарат широкого спектру дії. Призначають у таблетках за 20-30 хв до їди 3-4 рази по 0,25 або 0,5 г, у капсулах – по 0,1, 0,25 і 0,5 г. Для внутрішньовенного вливання застосовують 1 % розчин: розчиняють 0,25 або 0,5 г препарату, відповідно, в 25 або 50 мл води для ін’єкції. Можна вводити краплинно з 5 % розчином глюкози, 0,9 % розчином хлориду натрію.

Синтоміцин (Syntomycinum) – активною речовиною є левоміцетин. Застосовують зовнішньо у вигляді 1, 5, 10 % емульсії для лікування гнійних, опікових ран, виразок тощо.

1.6. Група рифаміцинів. Рифаміцин (Rifamycinum) має виражену анти-

бактеріальну дію, включаючи штами, стійкі до інших антибіотиків. Активний щодо туберкульозної палички. У великих концентраціях діє на кишкову паличку. Призначається для внутрішньом’язового і внутрішньовенного вливання в дозі 0,5-1,5 г 2 рази на добу.

1.7. Група цефалоспоринів. Цефалоспорини поділяються на І, ІІ, ІІІ, і ІV покоління (генерації). Мають широку і виражену антибактеріальну дію.

1.2. Профілактика хірургічної інфекції	35

До цефалоспоринів першого поколіннявідносяться: цефазолін, цефалексин, цефапурин та ін.

Цефазолін (Cephazolinum). Випускається у вигляді солі натрію. Механізм його дії пов’язаний з пригніченням біосинтезу мукополісахаридів у клітковій стінці бактерій. Діє на Г+ і Г– коки, палички. Вводять препарат внутрішньом’я- зово в дозі 0,25-0,5 г в ізотонічному розчині хлориду натрію або внутрішньовенно у 5 % розчині глюкози.

Цефалексин (Cephalexinum) має виражену дію на грампозитивні і грамнегативні мікроби. Проте малоефективний проти протея, синьогнійної палички. Призначається в таблетках 0,25-0,5 г (добова доза – 1-2 г) 3-4 рази на добу.

Із цефалоспоринів другого покоління використовують: мефоксин, цефуроксим, цефаклор, цефметазол та ін.

Максипим (Macsumum). Має широкий спектр і виражену дію проти грампозитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів як аеробних, так і анаеробних. Лікування максипимом можна розпочати, не чекаючи результатів аналізів на чутливість. Звичайна доза препарату для дорослих – 1 або 2 г кожні 12 годин.

До цефалоспоринів третього покоління відносяться: цефтазидим, цефоперазон, цефаксим, цефтриаксон, цефотетан, цефамандол та ін.

Цефтазидим (Ceftazidime). Має високу бактерицидну активність відносно аеробних і анаеробних мікроорганізмів. Він є препаратом вибору при тяжких інфекціях до остаточної індентифікації збудника захворювання. Найбільш показаний при нозокомінальних інфекціях і, зокрема, при наявності синьогнійної палички. Препарат призначають внутрішньом’язово і внутрішньовенно по 1 г через кожних 8 годин або 2 г кожних 12 годин (при тяжких інфекціях – до 6 г на добу).

Цефоперазон (Cefoperazone) – теж антибіотик широкого спектра дії з групи цефалоспоринів третього покоління, показаний при нозокомінальних аеробних і анаеробних інфекціях. Препарат досить активний до синьогнійної палички. Його призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 2-4 г через кожні 12 годин. Максимальна добова доза –12 г.

Із четвертого покоління цефпірам, цефепім, цефклідин та ін.

1.8. Група карбапенемів. Ті-енам (Thi-enаm) – перший антибіотик групи карбапенемів (іміпенем-циластатин). Це бета-лактамний антибіотик з ультрашироким спектром дії на всі грампозитивні та грамнегативні патогенні мікроорганізми, аеробні й анаеробні, стійкі до інших антибіотиків. Антибактеріальний спектр дії ті-енаму значно ширший, ніж будь-якого іншого антибіотика, що дає можливість використовувати його при лікуванні полімікробних, змішаних аеробних і анаеробних інфекцій. Ті-енам випускається у двох формах: для внутрішньом’язового і внутрішньовенного введення. Флакони містять по 500 і 750 мг препарату, який легко розчиняється в 2-3 мл води для ін’єкцій або фізіологічному розчині хлориду натрію. Призначається по 2-3 г на добу. Внутрішньом’язові форми препарату не повинні використовуватись для внутрішньовенного введення.Останнім часом використовується меропенем (меронем).

36	Загальна хірургія

1.9. Фторфенолони. Із цієї групи протимікробних препаратів найбільше поширення отримали норфлоксацин (ноліцин), офлоксацин (таривид, зонацин), нефлоксацин (абактал), ципрофлоксацин (ципринол, ципробай, цифран, ципролет). Ці препарати діють бактерицидно, порушують синтез ДНК і білків у мікроорганізмах. Антибактеріальний спектр дії фторфенолонів ширший, ніж цефалоспоринів, особливо це стосується ципрофлоксацину. Його призначають по 200-400 мг внутрішньовенно через кожні 12 годин.

1.10. Група імідазолу. До цієї групи відносяться: метранідазол (флагіл, трихопол); тинідазол (фазижин); нітазол (амінітразол). Крім високої протигрибкової активності, препарати цієї групи є досить ефективними проти аеробної й ана еробної інфекції.

Флуконазол (дифлюкан, медофлюкон) – має широкий протигрибковий спектр дії. Пік концентрації флуконазола виникає зразу ж після внутрішньовенного введення препарату. Його застосовують внутрішньовенно краплинно, залежно від тяжкості інфекції, від 100 до 400 мг один раз на добу. Тривалість лікування залежить від клінічного і мікробіологічного ефекту.

Наявність значної кількості антибіотиків дає можливість використовувати їх у різних комбінаціях. При цьому слід враховувати характер їх сумісної дії.

2. Бактеріофаги.

Для боротьби з мікробами в організмі людини використовують вірус бактерій – бактеріофаг, який проникаючи у мікробну клітину, викликає її розплавлення (лізис). Бактеріофаги відзначаються високою специфічною дією (антистафілококовий, стрептококовий, полібацилярний та ін.) Їх використовують для інфільтрації оточуючих тканин навколо рани, введення у гнійні порожнини, дренажі і ін.

3. Фітонциди.

Фітонциди – препарати, які містять рослинні біологічно активні речовини, що мають виражену протимікробну, як бактерицидну, так і бактеріостатичну дію. Їх виготовляють із листків евкаліпта, звіробою, маклеї серцеподібної та інших рослин. Широке застосування отримали такі препарати, як хлорофіліпт, новоіманін, ектерицид, настойка календули, часнику тощо. Їх використовують в основному для лікування гнійних ран, промивання порожнин, а також для інгаляцій при захворюваннях дихальних шляхів.

4. Ферменти.

У хірургії застосовуються і препарати, що мають протеолітичну (розплавляють білки) дію: трипсин, хімотрипсин, панкреатична рибонуклеаза, колагеноза, еластолітин, терилітин та ін. Ці препарати мають властивість розплавляти некротизовані тканини, фібринні утвори, розріджувати в’язкий вміст рани, згустки крові. Відносно здорових тканин ці ферменти є неактивними. Їх широко використовують для лікування гнійних, некротичних ран.

5. Препарати для підвищення реактивності організму.

З цією метою використовують препарати для пасивної імунізації; γ -гло- буліни (антистафілококовий, протиправцевий і ін.) гіперімунну плазму, бак-

1.2. Профілактика хірургічної інфекції	37

теріофаги і ін., які здійснюють пряму дію на мікроорганізми. Поряд з цим, використовують анатоксини (стафілококовий, правцевий і ін.), вакцини, які викликають формування специфічного імунітету до відповідної групи мікроорганізмів.

Для підвищення неспецифічного імунного захисту використовують продигіозан, який активує Т-систему імунітету та стимулює фагоцитоз, лизоцим, левамізол, тималін, тимоген і ін.

1.2.3. АСЕПТИКА (a – без, sepsis – гниття)

Методика асептики була розроблена в ХІХ столітті німецьким хірургом Е. Бергманом і його учнем Е. Шимельбушем. У 1890 р. на конгресі хірургів у Берліні Е. Бергман доповів про новий метод боротьби з рановою інфекцією і продемонстрував хворих, оперованих в асептичних умовах. Введення асептики відкрило нову еру в розвитоку хірургії. Завдяки розвитку асептики у хірургів з’явилась можливість розширити діапазон оперативних втручань, проводити пересадку органів і тканин.

Під асептикою слід розуміти комплекс профілактичних методів, спрямованих на попередження попадання мікроорганізмів у рану, створення безмікробних, стерильних умов для хірургічної роботи за допомогою використання організаційних заходів, технічних засобів, хімічних і фізичних факторів. Сьогодні асептичний метод хірургічної роботи поєднується з використанням різних антисептичних препаратів. Основною метою асептики є знищення мікробів на всіх предметах, інструментах, перев’язувальному матеріалі та ін., що можуть контактувати з раною при обстеженні чи лікуванні.

Профілактика повітряно-крапельної інфекції

Методи боротьби з інфекцією у повітрі

Сьогодні доведено, що кількість нагноєнь операційних ран знаходиться в прямій пропорційній залежності від ступеня мікробного забруднення повітря операційної.

Боротьба із забрудненістю повітря в операційних і перев’язочних є основою профілактики повітряної інфекції. Важливе значення в боротьбі з інфекційним забрудненням має своєчасне прибирання операційної, кондиціонування повітря, опромінення ультрафіолетовими лампами, дотримання протимікробного режиму.

Для захисту рани від крапельної інфекції застосовують маски. Слід пам’я- тати, що при розмові крапельки слини можуть розлітатись на відстань 1,5-2 м і медичний персонал може бути джерелом зараження хворих. У слину потрапляє інфекція при наявності каріозних зубів, тонзиліту, нагноювання у роті, носі. Для профілактики повітряно-крапельної інфекції проводять комплекс заходів:

1. Усі хворі, в тому числі і медичні працівники, з підвищеною температурою тіла, катаральними явищами зі сторони дихальних шляхів в операційну

38	Загальна хірургія

не допускаються. Усі працівники, що приймають участь в операціях, незалежно від займаної посади повинні періодично обстежуватись у ЛОР-лікаря з обо- в’язковим бактеріологічним контролем рото- і носоглотки.

2.При наявності в обстежених у посівах патогенних мікробів (бацилоносії) проводять відповідне лікування (санація).

3.Обов’язковим є носіння маски, що закриває рот і ніс. На сьогодні дове-

дено, що маска з чотирьох шарів марлі затримує 90-94 % мікроорганізмів. Маска з шести шарів затримує до 97 % бактерій. Для зменшення проникнення крапель слини між шарами марлі додатково слід поміщати прокладки з вати.

Профілактика контактної інфекції в хірургії

Основним шляхом інфікування ран в операційній є контамінаційний (близько 90 %). Для попередження контактного інфікування необхідно, щоб усе, що контактує з раною, було чистим і вільним від мікробів.

Основними способами профілактики контактної хірургічної інфекції (де-

контамінації) є дезінфекція і стерилізація.

Дезінфекція

Під дезінфекцією слід розуміти комплекс заходів спрямованих на знищення патогенних та потенційнопатогенних для людини мікроорганізмів на інструментах, білизні, предметах користування та ін., що можуть спричиняти інфекційні захворювання.

Метою дезінфекції є повне знищення або зменшення популяції мікроорганізмів на всіх об’єктах зовнішнього середовища, що оточують хворого. Розрізняють: механічну дезінфекцію (вологе прибирання, провітрювання приміщень, прання білизни та ін.); фізичну дезінфекцію (ультрафіолетове опромінення, прожарювання інструментів, спалювання перев’язувального матеріалу тощо); хімічну дезінфекцію. З цією метою найбільш часто використовують (різні хімічні засоби – дезінфектанти) 0,2-1 % розчин хлорного вапна, 0,2-3 % розчин хлораміну, 3-10 % розчин крезолу, 1-5 % розчин дегміциду, корзоліну тощо. При проведенні дезінфекції слід враховувати не тільки їх ефективність, але і переносимість дезінфектантів людьми та матеріалами (білизна, одяг тощо).

Згідно наказів Міністерства ОЗ України за № 120 від 25. 05. 2000 року з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ – інфекцією та наказу за № 408 від 12.07.89 року “Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом” усі медичні вироби, інструментарій та ін., що використовуються для операції та різних маніпуляцій, повинні підлягати дезінфекції, передстерилізаційній обробці і стерилізації. З цією метою всі інструменти (канюлі, пінцети, скальпелі, катетери, кровозупинні затискачі, ножиці та ін.) після кожного їх використання, розбирають і занурюють у 3 % розчин хлораміну на 60 хв або 3-10 % розчин крезолу тощо. Якщо інструментарій забруднений кров’ю, його занурюють у 1% розчин бензоату натрію на 1 год або у 4 % розчин пероксиду водню на 90 хв. Дезінфікуючий розчин застосову-

1.2. Профілактика хірургічної інфекції	39

ють одноразово. При забрудненні дезінфектанту кров’ю його дезінфікуючі властивості знижуються, у зв’язку з чим необхідно мати другу ємкість для дезінфекції після попереднього промивання і очищення інструментів у дезінфекційному розчині. Якщо інструменти виготовлені з корозійнонестійкого металу і не витримують контакту з дезінфектантом, то їх промивають у ємкості з водою. Промивні води знезаражують кип’ятінням протягом 30 хв або засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і залишають для знезараження протягом 1 год в ємкості з кришкою. Відходи крові (згустки, сироватка), відпрацьований перев’язувальний матеріал, забруднений кров’ю, гнійними виділеннями та ін., висипають у ємкості з кришками, засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і витримують 1 год.

Білизну, забруднену кров’ю, гноєм, занурюють в дезінфектант із розрахунку 5 л розчину на 1 кг сухої білизни (3 % розчин хлораміну, сульфохлортаїн 0,5 %) – на 2 год. Потім прополіскують у воді і перуть.

Передстерилізаційна обробка інструментів

Після закінчення дезінфекції медичний інструментарій промивають у проточній воді над раковиною до повного видалення забруднень та дезінфекційного засобу. Мити інструментарій краще в холодній воді, так як гаряча вода може спричинити коагуляцію біологічних матеріалів (кров, мокрота та ін.), що утруднює їх подальше видалення. Промитий і продезінфікований медичний інструментарій замочують у гарячому (50-55 0С) миючому розчині (миючий засіб “Біолот”, “Лотос” або “Аріель” – 5 г порошку, 170 мл 3 % розчину пероксиду водню на 825 мл води) на 15 хв. Після цього кожний інструмент ретельно очищають, знову промивають, спочатку під проточною водою протягом 3 хв, а потім споліскують упродовж 30-40 с у дистильованій воді. Найбільш простим і ефективним методом очистки інструментів є миття їх щітками. Поряд із ручною очисткою інструментів та інших знарядь у великих операційних блоках використовують спеціальні миючі машини з ультразвуковою або механічною очисткою. Промитий інструментарій поміщають у сушильну шафу і сушать при температурі 850С до повного зникнення вологи.

Слід пам’ятати, що згідно з наказом №120 Міністерства охорони здоров’я від 25 травня 2000 року з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією розбирання, очищення, промивку, полоскання медичного інструментарію, приборів, апаратів та іншого медичного знаряддя після його попередньої дезінфекції необхідно проводити тільки в гумових рукавичках та використовувати інші засоби індивідуального захисту.

Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій із ріжучими та колючими інструментами (голки, скальпелі, ножиці тощо).

Перевірка якості передстерилізаційної обробки інструментарію

Якість очищення виробів від біологічного забруднення останнім часом, замість бензидинової, ортотолуїдинової та амідопіринової проб, перевіряють за допомогою проби з “Гемотестом-М”, препарату “Факел-2” або з реактивом азопіраму. Контролю підлягає 1 % одночасно обробленого інструментарію.

40	Загальна хірургія

Наявність залишків мийних, дезінфекційних засобів на інструментах (виробах) визначають шляхом постановки азопірамової або фенолфталеїнової проби.

Проба з ”Гемотестом-М”. Спочатку готують робочий розчин, який складається з суміші лужного розчину хромогену (реактив 1) і пероксиду водню (реактив 2). На досліджуваний інструмент наносять декілька крапель робочого розчину або протирають поверхню виробу серветкою, змоченою розчином. При наявності залишків крові виникає фіолетово-синє забарвлення.

Проба з препаратом “Факел-2”. Препарат являє собою порошок білого кольору, випускається в пластмасових ампулах (1000 проб). Для проведення проби на залишки крові готують робочий розчин. Відкривають кришку ампули, яка служить дозатором і на неї насипають препарат (0,02г), який розчиняють у 10 мл кип’яченої води. При цьому отримують 0,2 % розчин реактиву “Факел-2”. До цього розчину добавляють 1 мл 3 % розчину пероксиду водню (співвідношення 1:10). На досліджуваний предмет (інструмент) наносять декілька крапель розчину або його протирають змоченою серветкою. При наявності слідів крові розчин препарату “Ф-2” набуває рожевого або вишневого забарвлення. Час спостереження – 5 хв. Робочий розчин використовую ть протягом 30 хв.

Проба з азопірамом. Перед перевіркою якості очистки інструментарію готують робочий розчин, змішуючи азопірам з 3 % розчином пероксиду водню (1:1). Робочий розчин повинен бути використаний протягом 1-2 год при появі спонтанного рожевого забарвлення його міняють. На досліджуваний інструмент наносять декілька крапель робочого розчину або протирають поверхню виробу серветкою, змоченою в розчині. При наявності слідів крові на забруднених ділянках інструментів (виробів) з’являється фіолетове забарвлення, яке протягом декількох секунд перетворюється в рожево-синє або буре. За допомогою азопіраму виявляють також наявність пероксидаза рослинного походження, окислювачів (хлорамін, хлорне вапно, миючі засоби, іржа, кислоти тощо). Дослідження здійснюють при кімнатній температурі (не вище +25 оС).

Фенолфталеїнова проба. Готують 1 % розчин фенолфталеїну і наносять на вимитий предмет 2-3 краплі розчину. При наявності миючого розчину появляється рожеве забарвлення.

Стерилізація і її методи

Під стерилізацією слід розуміти комплекс фізичних і хімічних способів повного знищення мікроорганізмів у розчинах, на білизні, інструментах, приладах, апаратах та іншому знарядді медичного призначення.

Фізичні методи стерилізації. Для цього в основному використовують прожарювання, пастеризацію, кип’ятіння, сухожаровий метод, автоклавування та променеву стерилізацію.

Прожарювання. Цей метод стерилізації можна лише використовувати в ургентних ситуаціях, коли терміново необхідно приготувати окремі інструменти: голкотримач, голки, затискачі тощо. Однак слід пам’ятати, що при прожарюваннях не досягається надійне знезараження, тим більше, що цей спосіб стерилізації псує інструментарій.