intelektualna_vlasnist

Юрія Васильовича Кондратюка... Олександр довго відмагався від такого „дарунка”. Та заради благополуччя рідних, змушений був піти на це...

Працюючи на Маловисківському цукровому заводі, тепер уже Юрій Кондратюк завершує рукопис „Про міжпланетні подорожі” і надсилає його на рецензію у Москву. Відповідь була навдивовижу схвальною, а в жовтні 1926 року газета „Вечерняя Москва” сповістила про народження нового талановитого вченого. Віддалений від наукових центрів, позбавлений елементарних умов для наукової творчості учений-самоук видав працю, оцінити достоїнство якої тоді світ ще не міг. Лише зараз, коли світ з космосу вирішує свої земні проблеми, стає зрозумілою вся грандіозність планів Кондратюка. Його було запрошено до Групи вивчення реактивного руху, якою керував Сергій Корольов, але Кондратюк відвідавши лабораторію, делікатно відмовився. Чому?.. Швидше за все тому, що всіх працюючих у ГВРР перевіряли, до десятого коліна. Годі вже й казати про людину, яка живе не під своїм ім’ям. Згодом він бере участь у конкурсі по розробці проекту потужної електростанції в Криму – і одержує перше місце. Потім ледь не опиняється у сталінських таборах через звинувачення у шкідництві. Потім... Потім була нова війна, названа Великою Вітчизняною. В одному з боїв обірвався телефонний дріт, і червоноармієць роти зв’язку Юрій Кондратюк зголосився поновити зв’язок. Уникаючи куль і вибухів снарядів, він подався шукати місце обриву проводу... І – не повернувся.

Тривалий час вважалося, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року. Так думали аж до того часу, коли відбувся тріумфальний політ американського „ Аполлона” на Місяць – за проектом українського генія. Тоді весь світ дізнався про нашого земляка. Інженер Джон Хуболт, який очолив групу спеціалістів, що працювали в НАСА і готували проект висадки людей на Місяць, свою ідею запозичив у російського – а тоді на Заході всіх людей СРСР називали росіянами – автора Юрія Кондратюка. Ще один штрих: весь світ, що найвищою у світі архітектурною спорудою тривалий час була Останкінська телевежа у Москві. Та мало кому відомо, що в основу її спорудженню покладено проект Кримської вітрової електростанції, розроблений Юрієм Кондратюком. Натомість дивна доля українського вченого народила безліч чуток і поголосів. Приміром, хтось стверджував, що Кондратюк не загинув, а потрапив у полон до німців, працював у Пенемюнде, де обраховував Вернеру фон Брауну оптимальні траєкторії для ФАУ-1 і ФАУ-2, а після війни був засланий на Колиму, де і помер. За іншою версією, Юрій Кондратюк нібито здався сам у полон, потім з фон Браном був вивезений до США, де після смерті свого патрона ще довго працював на американську астронавтику. І нарешті, комусь взагалі спала на думку, ніби Вернер фон Браун – не хто інший, як Кондратюк, мовляв, він міг ще раз змінити прізвище...

223

Швидше за все Юрій Кондратюк (або Олександр Шаргій) загинув смертю хоробрих під час війни. Але всім своїм життям довів, що насправді смерті не буває. Хтось сказав, що генії вмирають на землі від вибухів своїх сердець, але ідеї їхні залишаються з нами на все життя.

Іван Пулюй народився в містечку Гримай лові та Ренопільщині 2 лютого 1845 р. У 1865 р. закінчив навчання в Тернопільській гімназії, у 1869 – на теологічному факультеті, а в 1872 – на логічному факультеті, а в 1872 – на фізичному відділі філософічного факультету Віденського університету. У 1877 р. здобув науковий ступінь доктора натуральної філософії Страсбурзького університету.

Впродовж 1877-1883 рр. працював асистентом фізичної лабораторії та приват-доцентом у Віденському університеті, але з 1882 р. починає займатися проблемами електротехніки. Восени 1884 р. його запрошують на посаду професора експериментальної і технічної фізики Німецької вищої технічної школи у Празі, де він заснував в 1902 р. кафедру електротехніки і керує нею до виходу на пенсію в 1916 р. На 1888/89 навчальний рік Пусюя обрали ректором політехніки. Помер Іван Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі, де його і поховано.

За видатні наукові, технічні, організаційні досягнення І.Пулюй отримав різні нагороди, йому було присвоєно почесне звання радника цісарського двору.

Творча спадщина Пулюя вражає своїм розмаїттям у кожній із зазначених вище основних сфер. Пулюй як фізик – це віртуозний конструктор і експериментатор. Він і блискучий популяризатор, що зумів поєднати у своїх лекціях, статтях і брошурах наукову строгість з прекрасним літературним стилем. Найважливіші досягнення Пулюя в галузі фізики стосуються катодних та Х-променів.

Пулюєві праці торували шлях до епохальних відкриттів кінця ХІХ століття, а саме Х-променів та електронна як складової частинки атомі усіх речовин.

Великі заслуги Пулюя в дослідженні та практичному використанні самих Х-променів, і це дає підстави вважати його співзасновником рентгенології у широкому сенсі цього поняття – як наука про невидимі Х- промені, їхню природу і сфери застосування. Він домігся найвищої на ой час якості Х-променевих фотографій, опублікованих у європейській пресі. А виконана у США одним з Пулюєвих електровакуумних апаратів рентгенограма вперше у світі зафіксувала перелом людської кінцівки.

Іван Пулюй був також одним із піонерів у бурхливому розвитку електротехніки, а отже, і промислової революції на переломі ХІХ і ХХ століть.

Окремо треба сказати про напружену і плідну, упродовж усього життя, діяльність Івана Пулюя, спрямовану на національне відродження України.

224

Про ту роль, яку відігравало в його житті служіння українській національній ідеї, можна судити з висловлювання самого Пулюя: “Електротехніка, тая найновіша величава наука, на котрої полі я чимало потрудився, близька і дорога мому серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша література і доля народу нашого”.

Натрошвілі Отар Георгійович. Народився 23 травня 1946 р. в

Грузії. У 1952 р. в шестирічному віці вступив в середню школу, яку з відмінністю закінчив в 1962 р. У тому ж році він поступає в Грузинський політехнічний інститут (в даний час Грузинський технічний університет). У 1967 р. закінчує факультет автоматики і обчислювальної техніки і починає трудову діяльність на Тбіліському радіозаводі "Магнітофон", де пройшов шлях від інженера до начальника бюро вимірювальних приладів.

У1973 р. він поступає в аспірантуру на кафедрі обчислювальної техніки Санкт-петербурзького (колишнього Ленінградського) інституту точної механіки і оптики (ЛІТМО), очолюваної Заслуженим діячем науки і техніки, Лауреатом Державної премій, д.т.н., проф. С.А.Майоровим. На цій же кафедрі він познайомився і подружився з В.П.Кожем’яко, за ініціативою якого спільно засновують концепцію і розвивають науковий напрям по функціональній оптоелектроніці, публікують перші піонерські роботи по застосуванню багатофункціональної оптоелектроніки в обчислювальній, інформаційно-вимірювальній техніці, автоматиці, системах управління і т.д.

У1976 р. Натрошвілі О.Г. успішно захищає кандидатську дисертацію "Дослідження принципів побудови і розробка оптоелектронних пристроїв, що підсумовують, і операційних схем ЦВМ" і працює на посаді наукового співробітника, на тій же кафедрі в ЛІТМО.

У1977 р. він повертається до Грузії і починає працювати в Грузинському політехнічному інституті на посаді старшого наукового співробітника, а потім асистента, доцента кафедри обчислювальної техніки. Паралельно працює в уряді Грузії головним фахівцем управлінні АСУ і ВТ Грузинського Державного Комітету з науки і техніки.

В цей же час О.Г.Натрошвілі в м. Тбілісі засновує наукову групу по дослідженню і розвитку питань оптоелектроніки і в тісному контакті з фахівцями наукової школи, заснованої д.т.н., проф. В.П.Кожем’яко на Україні, протягом ряду років, виконує актуальні розробки по прикладній оптоелектроніці.

У1992 р. О.Г.Натрошвілі успішно захищає докторську дисертацію на тему "Методологія побудови і синтез оптоелектронних обчислювальних засобів".

Результати, одержані науковою школою в Грузії, були представлені на двох міжнародних науково-технічних конференціях, організованих проф. О.Г.Натрошвілі в м. Тбілісі.

225

В даний час він працює зам директори Інституту інформатики і систем управління Грузинського технічного університету. Будучи також професором кафедри комп'ютерних систем і мереж, спільно з своїми учнями і аспірантами успішно розвиває науковий напрям багатофункціональної оптоелектроніки.

За великі заслуги в зміцненні наукових і навчально-методичних зв'язків між університетами м. Вінниці і м. Тбілісі рішенням Вченої Ради ВНТУ від 03.10.2000 р. - О.Г. Натрошвілі вибраний почесним професором Вінницького державного технічного університету.

О.Г.Натрошвілі автор більше 150 наукових праць, патентів на винаходи, 5 монографій і підручників по напряму оптоелектронних технологій.

6.2 Стимулювання та сприяння державою інтелектуальній творчості

В економічно розвинених країнах стимулюванню інтелектуальної діяльності надається важливе значення. Усі країни використовують різноманітні форми стимулювання: державну і громадську, матеріальну і моральну, стимулювання будь-якої творчості і стимулювання користувачів результатів цієї творчості.

Уряди багатьох економічно розвинених країн уважно стежать за розвитком інтелектуальної діяльності. Найменше скорочення інтелектуальної активності стає предметом ретельного вивчення, з'ясування причин, їх усунення та стимулювання подальшого розвитку творчості.

У країнах з ринковою економікою підприємці не шкодують коштів на стимулювання ініціативи, пропозицій, творчих пошуків. Кошти, витрачені на стимулювання інтелектуальної діяльності, окуплюються сторицею. У спеціальній літературі наводяться конкретні досить великі суми прибутків фірм, які вони одержують за рахунок раціонального використання результатів інтелектуальної діяльності.

Проте найбільшим стимулом для активізації інтелектуальної творчості є визнання результатів цієї творчості об'єктом права інтелектуальної власності. Законодавство багатьох розвинених країн результати інтелектуальної діяльності чітко та однозначно проголошує об'єктами права власності з усіма, наслідками, що з цього випливають. У цих країнах творці нового як у гуманітарній сфері, так і в галузі науковотехнічної діяльності почуваються більш впевнено — вони є власниками того, що створили.

Це не єдиний чинник щодо визначення правового режиму об'єктів інтелектуальної діяльності, який істотно впливає на творчу активність суспільства. Багаті країни дозволяють собі визнавати право власності

226

творця на результат інтелектуальної діяльності навіть тоді, коли він створений в порядку виконання трудового договору. Законодавство таких країн не визнає так званих «службових» об'єктів інтелектуальної діяльності. Власником результату творчості визнається творець, який створив цей результат на замовлення, за винагороду тощо. Тобто законодавство зазначених країн визнає, що творчий результат, який підпадає під ознаки охоронного об'єкта інтелектуальної діяльності, не може бути належним чином оплачений звичайною заробітною платою. Це результат якісно вищого рівня, а тому фізичні, інтелектуальні, енергетичні та інші необхідні для досягнення цього результату витрати людських ресурсів дають достатню підставу для визнання його власністю творця.

Отже, зазначені чинники чи не найбільшою мірою сприяють розвитку творчої активності суспільства. Творець досить чітко усвідомлює, що все, створене ним, — це його власність, якою він може володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і, безперечно, у своїх інтересах.

Правові форми стимулювання інтелектуальної діяльності умовно можна поділити на державну і громадську. Кожну з них у свою чергу можна поділити на матеріальну і моральну. Усі ці форми мають істотне значення. Творці не залишаються байдужими ні до грамоти товариства винахідників і раціоналізаторів, ні до нагрудного знака за активну творчу діяльність.

Безперечно, найбільш ефективною системою матеріального і морального стимулювання інтелектуальної діяльності є державна система. Вона найбільш потужна і за масштабами, і за змістом. Державне стимулювання творчої діяльності було добре поставлене у колишньому СРСР. Деякі форми і методи державного стимулювання творчої діяльності запозичені і чинним законодавством України. Для стимулювання інтелектуальної діяльності держава використовує різноманітні правові форми. За видатні досягнення у розвитку науки, мистецтва і техніки держава має можливість присвоювати вищі почесні звання, нагороджувати вищими державними нагородами та іншими відзнаками. Від імені держави присуджуються вищі державні премії та інші матеріальні винагороди.

Держава Україна встановила багато правових форм стимулювання інтелектуальної творчості. Як уже зазначалося, вони умовно поділяються на матеріальні і моральні. Але здебільшого ці форми державного стимулювання настільки переплітаються між собою, що інколи буває важко їх розрізнити. Наприклад, відзначення державними нагородами часто супроводжується певними матеріальними пільгами чи грошовою винагородою.

Чинне законодавство України вищі державні відзнаки поділяє на такі види: ордени, медалі, нагородна зброя, почесні звання України, Державні премії України, президентські відзнаки. Умовно ордени, медалі, нагородну

227

зброю та почесні звання України можна віднести до моральних форм стимулювання, а Державні премії України — до матеріальних.

Державні нагороди України є найвищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Батьківщини, охороні конституційних прав і свобод людини, у державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною і її народом.

Відомо, що державними нагородами не в останню чергу відзначаються заслуги громадян України у розвитку науки, культури і техніки.

За здійснення визначного геройського вчинку або трудового подвигу громадянину України може бути присвоєно звання Героя України. Трудовий подвиг може бути здійснений і в сфері науки, мистецтва, науково-технічної діяльності тощо. Героями України стали, наприклад, Президент Національної академії наук України Б. Є. Патон та ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка академік В. В. Скопенко.

Герою України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — «За трудовий подвиг».

За видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійництво, гуманістичну та громадську діяльність громадяни України, у тому числі науковці, митці, письменники, поети, видатні діячі у сфері науковотехнічного прогресу можуть бути нагороджені орденом князя Ярослава Мудрого І—V ступенів.

За видатні заслуги в науковій, соціально-культурній, державній, громадській та іншій суспільно-корисній діяльності діячі науки і техніки, культури і мистецтва можуть бути нагороджені орденом «За заслуги» І— III ступенів.

Видатні діячі науки і техніки, культури і мистецтва жіночої статі можуть бути нагороджені орденом княгині Ольги І—НІ ступенів.

Другу групу державних нагород становлять почесні звання України. Видатним діячам у сфері інтелектуальної діяльності можуть бути присвоєні почесні звання України: «Народний артист України», «Народний архітектор України», «Народний художник України». Крім цих почесних звань, законодавством України встановлені почесні звання: «Заслужений артист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений винахідник України», «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений журналіст України», «Заслужений майстер народної творчості України», «Заслужений раціоналізатор України», «Заслужений художник України».

228

Почесні звання України присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери не менше 10 років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність.

Усі почесні звання України є рівнозначними між собою, крім тих, що мають два ступені («Народний артист України» і «Заслужений артист України», «Народний архітектор України» і «Заслужений архітектор України», «Народний художник України» і «Заслужений художник України»).

Присвоєння почесних звань, що мають ступені «Заслужений» і «Народний», проводиться в такому порядку: почесне звання «Народний» може бути присвоєне, як правило, не раніше ніж через десять років після присвоєння почесного звання «Заслужений».

Державні премії України. За найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства їх автори відзначаються найвищою Державною премією — Національною премією України імені Тараса Шевченка.

В Україні передбачена і спеціальна Державна премія в галузі науки і техніки. Зазначена Державна премія присуджується:

—за видатні наукові дослідження, що сприяють дальшому розвитку гуманітарних, технічних і природничих наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі;

—за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень;

—за роботи, що становлять значний внесок у вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки;

—за створення підручників для середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів, що

відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню молоддю знань, істотно впливають на поліпшення підготовки майбутніх спеціалістів.

За створення видатних житлово-цивільних та промислових архітектурних комплексів, будівель і споруд, роботи в галузі містобудування, ландшафтної архітектури, упорядження міст і селищ, реставрації пам'яток архітектури і містобудування, наукові праці з теорії та історії архітектури, що мають важливе значення для дальшого розвитку вітчизняної архітектури і містобудування та здобули широке громадське

229

визнання, — присуджуються Державні премії України в галузі архітектури.

За видатні досягнення у сфері інтелектуальної діяльності Президент України нагороджує президентськими відзнаками відповідно до Конституції України.

Особи, нагороджені державними нагородами України, користуються пільгами в порядку, встановленому законодавством України.

Громадське стимулювання інтелектуальної діяльності. Сюди належать різноманітні форми громадського стимулювання інтелектуальної діяльності, що здійснюються громадськими організаціями, товариствами, спілками тощо.

Спілки творчих працівників — письменників, художників, композиторів тощо, театральні товариства, організації винахідників і раціоналізаторів та інші творчі об'єднання за рахунок своїх власних коштів активно стимулюють творчих працівників. Це можуть бути різноманітні форми — грошові премії, нагородження за результатами конкурсів, оглядів, нагрудні знаки, нагородження почесними грамотами, дипломами тощо.

230

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Автор (лат. autor) — це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.

Авторське право (англ. copyright) — набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів їх творчої діяльності. Історично АП виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва. Сьогодні воно поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Аналог (англ. analog) — об'єкт того ж призначення, що й заявлюваний, схожий з ним за технічною сутністю та за результатом, що досягається при їх використанні.

Бюлетень - періодичне видання інформаційного характеру. Виключна ліцензія - ліцензія, за якою ліцензіар може передати

виключні майнові права на користування об'єктом інтелектуальної власності, якій йому належить, іншим особам, залишаючи за собою власності, якій йому належить, іншим особам, залишаючи за собою права

уобсязі, що не передавались (кожен з об'єктів інтелектуальної власності має свої особливості застосування правових норм).

Виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії). Виключне право на винахід, корисну модель, промисловий зразок обов'язково затверджується відповідним документом (патент, деклараційний патент, свідоцтво), який видає уповноважений орган. Лише за наявності такого документу особа може використовувати вказані об'єкти, а також надавати дозвіл на використання іншим особам без порушення прав осіб, що можуть бути власниками об'єктів.

Винахід (англ. invention) — технічне рішення, що є новим, корисним

угосподарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву патент.

Власник (англ. owner)— це особа, яка має право власності. Право власності складається з трьох «правомочностей»:

право володіння;

право користування;

право розпорядження.

Якщо у особи є лише право володіння, без права користування та/або розпорядження — вона називається «володільцем».

231

Власність (англ. property) — володіння й розпорядження речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Закон (англ. law) — встановлене законодавчим органом загальнообов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку законодавчим органом (парламентом).

Заявка на видачу патенту (свідоцтва) - комплекс обов'язкових документів, обумовлених в Законі певної країни, що подаються до патентної установи з метою одержання охоронного документа.

Знак для товарів і послуг — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Знак охорони авторських прав - вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору.

Знак охорони суміжних прав - вміщується на кожному примірнику фонограми або її футлярі і складається з латинської літери Р - ® у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Знак охорони товарного знаку - вміщується на кожному примірнику товару, де проставляється товарний знак і позначається для зареєстрованого товарного знаку символом - ®, а для знаку, що знаходиться на реєстрації символом - ™.

Інтелектуальна власність (англ. intellectual property) — закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах. Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї

232