1 СК - основы курса

РОЗДІЛ 1

ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА В ГАЛУЗІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

1.1. Категорія якості в системі стандартизації і сертифікації

Необхідність поліпшення якості продукції, робіт та послуг у сучасних умовах господарювання диктується низкою обставин, зокрема, потребами НТП і зміною споживчих запитів населення, нестачею або обмеженістю природних ресурсів, розвитком зов& нішньої торгівлі тощо. В умовах переходу до ринкової економіки проблема якості стоїть особливо гостро.

Категорія якості є складною і суперечливою з погляду різних її аспектів, тому вона потребує детального розгляду. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей виробу, які обу& мовлюють його придатність задовольняти певні потреби споживача (ДСТУ 15467&79). Міжнародні стандарти визначають якість як сукупність характеристик об’єкта, що стосуються його здатності задовольняти сучасні та майбутні потреби суспільства (ISO 8402:91). З цих визначень можна зробити висновок, що за вихідну ха& рактеристику, скажімо, якості промислової продукції прийнято її властивість.

Під властивістю продукції розуміємо об’єктивну особливість виробів, яка проявляється при їх створенні, експлуатації чи споживанні [25, 100]. Кожний конкретний вид виробу має безліч різноманітних властивостей. Їх сукупність дозволяє відрізнити його від іншої продукції. Всі властивості продукції можна розділити на прості й складні. Прикладом складної властивості є надійність виробу. До числа простих властивостей відносять вантажопідйомність і швидкість автомобіля, потужність двигуна, зусилля пресу і тощо.

Однак слід зазначити, що не всі властивості виробу однаковою мірою формують його якість. Враховуються лише ті функціонально корисні властивості, які значно впливають на результати споживання виробу (зберігання, транспортування, обслуговування, ремонт тощо). Поліпшення якості здійснюється на підставі поліпшення не всіх властивостей виробу, а лише тих, які впливають на виконання виробом його функцій.

Якість визначається потребою суспільства. За відсутності суспільної потреби вироби, незалежно від ступеня їх технічної досконалості й рівня виконання, не будуть мати ніякої якості. При цьому слід ураховувати ту обставину, що в процесі історичного розвитку людина відкриває нові корисні властивості природних речовин і продуктів своєї праці. Відкриття нових, раніше не відомих корисних властивостей виробів забезпечує підвищення їх суспільної корисності, а відтак і якості. Використання виробів має відповідати

12

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

їх призначенню. Тому при неправильній експлуатації або ви& користанні навіть найякісніша продукція не дає належного ефекту.

Якісна або кількісна характеристика будь&яких властивостей виробів називається ознакою продукції. До якісних ознак належать форма виробів, комфортабельність, ємність, зручність керування, наявність на поверхні деталі захисного чи декоративного покриття, профіль прокату, спосіб налагодження або регулювання технічного пристрою тощо.

Кількісна ознака продукції є її параметром. Параметр продукції кількісно характеризує будь&які її властивості або стан; відповідно параметр продукції може бути показником її якості.

Отже, показники якості продукції – це кількісна характеристика однієї чи кількох властивостей продукції, що входять до складу її якості, яка розглядається щодо певних умов її створення, експлуатації або споживання [25]. Номенклатура показників якості залежить від призначення продукції. При розгляді показника якості продукції слід розрізняти: найменування показника та його чисельне значення, яке може здійснюватись залежно від різних умов.

Для оцінки якості продукції може застосовуватися система показників, яка складається з таких груп: одиничні, комплексні, визначальні та інтегральні.

Одиничні показники знайшли найбільш широке застосування. Вони використовуються конструкторами і технологами при розв’язанні питань освоєння нової техніки, модернізації існуючої. Кожний з одиничних показників характеризує одну з властивостей виробу (наприклад, швидкість, потужність, точність).

До одиничних належать показники: технічного ефекту, при& значення, надійності, технологічності, стандартизації, уніфікації, ергономічні, естетичні, транспортабельні, патентно&правові, екологічні, економічні та безпеки.

Показник технічного ефекту характеризує здатність виробу вико& нувати свої функції в заданих умовах використання за призначенням (продуктивність верстата, потужність електродвигуна автомобіля тощо).

Показники призначення характеризують ступінь відповідності виробу його цільовому призначенню та сферу застосування. Вони поділяються на: класифікаційні (вантажопідйомність, продуктив& ність, потужність, швидкість, маневреність); конструктивні (зручність управління, розміщення, огляду); експлуатаційні (простота і доступність обслуговування).

Показник надійності характеризує властивості виробу зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, які виражають спроможність виконувати потрібні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і

13

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

транспортування. Показниками надійності є безвідмовність, ремонто& придатність, довговічність зберігання. Одиничними показниками безвідмовності можуть бути для виробів, що підлягають ремонту, – наробок на відмовлення, параметр потоку відмовлень, ймовірність безвідмовної роботи; для виробів, які не підлягають ремонту, – встановлений безвідмовний наробок, середній наробок до від& мовлення, середній наробок на відмовлення, ймовірність безвідмовної роботи, інтенсивність відмовлень.

Одиничними показниками ремонтопридатності слугують середня тривалість поточного ремонту, трудоємність технічного обслу& говування. Одиничні показники довговічності – ресурс, строк служби. Одиничні показники зберігання – середній період збе& рігання, призначений період зберігання.

Показник технологічності характеризує ті властивості виробу, які визначають пристосованість його конструкції до досягнення наймен& ших затрат всіх видів ресурсів при виробництві, експлуатації і ремонті (трудоємність виготовлення, собівартість виготовлення виробу, відносна трудоємність підготовки виробу до функціонування, питома вартість ремонтів тощо).

Показниками стандартизації і уніфікації є коефіцієнти: нового унікального конструювання, уніфікації, повторюваності, засто& сування, підвищення серійності, економічної ефективності стан& дартизації.

Показник ергономічності характеризує пристосованість виробу до експлуатації, він проявляється у виробничих процесах при функціонуванні системи “людина&виріб&середовище використан& ня”. Ергономічні показники враховують гігієнічні, антропо& метричні, фізіологічні, психофізичні та психологічні властивості людини.

Естетичні показники – функціонально&конструктивна при& датність, відповідність стилю, моді, колориту, організованість об’ємно&просторової структури, ретельність обробки тощо.

Показник транспортабельності – середня тривалість і трудо& ємність підготовки продукції до транспортування, середня про& тяжність установки на засіб транспортування.

Патентно1правові показники характеризують патентну чистоту і патентну захищеність продукції, її конкурентну здатність на світовому ринку.

Показник екологічності визначає рівень шкідливих впливів виробів на навколишнє середовище в процесі їх експлуатації (споживання). До таких показників належать вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище, ймовірність забруднення шкідливими відходами (газ, випромінювання) при зберіганні, транспортуванні та експлуатації.

14

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

Економічні показники встановлюють величину витрат, необхідних для заходів, спрямованих на поліпшення якості продукції: со& бівартість, прибуток, ціна, рентабельність.

Показник безпеки характеризує ті властивості виробу, які га& рантують безпеку людини та інших об’єктів на всіх режимах його експлуатації, при обслуговуванні, транспортуванні і зберіганні.

Методи визначення показників якості продукції поділяють на дві групи [105]:

1)за способами отримання інформації (вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий);

2)за джерелами отримання інформації (експертний, со& ціологічний, традиційний).

Показники якості продукції встановлюються: при вимірю&

вальному методі – на основі технічних засобів вимірювань; при реєстраційному – на основі спостережень і підрахунку числа певних подій, предметів або витрат; при органолептичному – на основі інформації, одержаної в результаті аналізу сприйняття органів відчуття; при розрахунковому – на основі використання теоретичних і емпіричних залежностей показників якості про& дукції від її параметрів; при експертному – на основі рішення, яке приймає група спеціалістів&експертів; при соціологічному – на основі збору і аналізу думок фактичних або можливих споживачів продукції; при традиційному – на основі рішення, що приймається спеціалізованими експертними службами або розрахунковими підрозділами.

Крім розглянутих методів, застосовують статистичні методи оцінки якості виробів, які ґрунтуються на методах математичної статистики. Необхідність їх використання пояснюється тим, що зазвичай значення показників якості є випадковими величинами. З використанням статистичних методів для оцінки показників якості продукції можливе розв’язання таких завдань:

¾визначення законів їх розподілу;

¾встановлення надійних меж і інтервалів для параметрів розподілу показника якості, який оцінюється;

¾співставлення середніх значень досліджуваного показника якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з метою виявлення їх випадкової чи закономірної від& мінності;

¾порівняння дисперсій досліджуваного показника якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з тією метою;

¾розрахунок коефіцієнта кореляції (ймовірного зв’язку) між двома показниками якості;

15

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

¾визначення параметрів залежності досліджуваного показника якості від інших числових характеристик чинників, що, в свою чергу, впливають на нього;

¾виявлення впливу досліджуваних чинників на зміну показника якості, який оцінюється.

На особливу увагу заслуговує так звана оптимізація значень показників якості продукції. Оптимальними вважають такі значення показників якості продукції, за яких досягають або найбільшого ефекту від експлуатації чи споживання продукції при заданих витратах на її створення і експлуатацію чи споживання, або заданого ефекту при найменших затратах, або найбільшого відношення ефекту до затрат. Критерії оптимізації інколи називають цільовою функцією.

Якщо ж не встановлено критерію оптимізації і не вказано обмежень, то поняття оптимальних значень показників якості продукції втрачає будь&який сенс. А це означає, що поліпшення значень показників якості повинно здійснюватись таким чином, щоб їх сумісний ефект набував би найліпшого значення при заданих затратах. Тому вислів “максимальний рівень якості продукції при мінімальних затратах” є безглуздим.

Комплексні показники характеризують сукупність кількох власти& востей виробів (зокрема, витрати, пов’язані з їх розробкою, ви& робництвом і експлуатацією, наприклад, собівартість (у розрахунку на 1 годину роботи) і строк служби технічного пристрою [105]. Прикладом комплексного показника якості продукції може слу& гувати коефіцієнт готовності виробу Кг, що характеризує дві властивості виробу – безвідмовність і ремонтопридатність (по& казники надійності):

Kг =Т /(Т + Тв ) ,

(1.1)

де: Т – наробок виробу на відмовлення (показник безвідмовності); Тв – середній час, необхідний для усунення відмовлення, який

розраховується за формулою:

Tв = Tn + Ty ,

(1.2)

де: Тn – середній час, що витрачається на пошук відмовлення; Ту – середній час, необхідний для усунення відмовлення.

Тоді показник Тв щодо Кг є одиничним, а щодо Тn і Тy – ком& плексним.

16

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

Комплексні показники поділяють на групові, інтегральні й узагальнені.

Групові показники якості характеризують певну групу властивостей продукції.

Інтегральні показники якості відображають співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації чи споживання продукції та сумарних витрат на її створення і експлуатацію чи споживання. Вони використовуються для оцінки доцільності постановки даного варіанта продукції на виробництво або подальшої експлуатації з урахуванням зростаючих витрат на технічне обслуговування і ремонт. Інтегральний показник визначається за формулою[105]:

I = E / Зс + Зе ,

(1.3)

де: Е – корисний річний ефект від експлуатації продукції, виражений у натуральних одиницях; Зс – сумарні капітальні витрати на створення продукції, грн.;

Зе – сумарні експлуатаційні (поточні) витрати, грн.

Формулу (1.3) можна застосовувати для продукції, термін служби якої не більше 1 року. Якщо він становить більше 1 року, то сумарні витрати на створення продукції (Зс) повинні бути приведені до остан& нього року служби продукції шляхом застосування нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень (Ен). Поряд з інтегральним показником якості продукції може застосовуватись величина, обернена йому – питомі витрати на одиницю ефекту:

Уз = Зс + Зе / Е.

(1.4)

Показник, за яким приймають рішення оцінювати якість про& дукції, називається визначальним.

Для порівняльного аналізу використовують не показник, а рівень якості.

Під рівнем якості продукції розуміють відносну характеристику якості продукції, засновану на порівнянні значень показників якості продукції, які оцінюємо за базовими значеннями відповідних показників [25, 100].

Відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на співставленні значень показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями, називається технічним рівнем якості [25, 100].

Під базовим значенням показника якості продукції розуміють значення показника якості продукції, прийнятого за еталонну величину (основу) при порівняльній оцінці її якості. Для оцінки

17

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

названих рівнів якості використовують дані технічного та еко& номічного значення. При співставленні зразків вітчизняної і зарубіжної продукції нерідко доводиться обмежуватись технічним рівнем, оскільки економічні показники закордонної продукції, як правило, не відомі. Тому поняття технічного рівня виробів за своїм змістом вужче від якості, позаяк охоплює сукупність лише техніко& експлуатаційних характеристик.

Залежно від призначення продукції критерії рівня якості можуть бути різні. Під оптимальним значенням показника якості продукції

розуміють значення, за яким досягається або найбільший ефект від експлуатації продукції при заданих витратах на її створення і експлуатацію (споживання), або заданий ефект при мінімальних витратах, або найбільше співвідношення ефекту до витрат [25, 100]. Критерієм оптимальності рівня якості продукції може слугувати комплексний інтегральний показник якості продукції. Чим більше значення цього показника, тим вищим є корисний ефект, що отримується на кожну гривню витрат.

Оцінка рівня якості продукції – це сукупність операцій, що містять вибір номенклатури показників якості продукції, встановлення значень цих показників і співставлення їх з базовими. Як базові показники зазвичай використовують:

1)для контролю якості – номінальні та граничні значення вибраних показників;

2)при атестації – параметри еталонних зразків;

3)під час випробовування виробів – значення показників, які зафіксовані в технічному завданні на розробку даного виду продукції;

4)при аналізі якості продукції – у процесі виробництва ве& личини, досягнуті в попередньому періоді.

1.2. Методи оцінки та контролю рівня якості продукції

При оцінці рівня якості однорідної продукції можна застосувати диференційований, комплексний або змішаний методи. Диференці1 йований метод ґрунтується на використанні одиничних показників якості продукції. При цьому визначають, чи досягнуто рівня базового зразка загалом, за якими показниками і які показники найбільш відрізняються від базових. При цьому методі розраховують відносні показники якості продукції qi [115]:

qi = Pi	,	(1.5)
	Piб

18

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

q′=Piб	, i =1, 2,..., n,	(1.6)
i	Pi

де: Pi – значення і&го показника якості оцінюваної продукції; Pіб – значення і&го базового показника;

n – кількість показників якості продукції.

Із формул (1.5) і (1.6) вибирають ту, при якій збільшення відносного показника відповідає поліпшенню якості продукції.

Відносні показники матеріалоємності продукції, трудоємності її виготовлення, вмісту шкідливих домішок та інші розраховують за формулою (1.6), оскільки в цьому випадку поліпшення якості продукції визначається зменшенням одиничного показника. А значення відносних показників для продуктивності, потужності, енергоозброєності виробів розраховують за формулою (1.5), бо збільшення значення відносного показника вказує на поліпшення якості продукції. За наявності граничних значень показників якості продукції відносні qi визначаються таким чином [115]:

qi =(Pi −Pігр ) (Ріб −Рібгр ) ,

(1.7)

де Pігр & граничне значення і&го показника якості продукції. Внаслідок оцінки рівня якості продукції диференційованим методом

приймають такі рішення: рівень якості оцінюваної продукції є вищим або він співпадає з рівнем базового зразка, якщо всі значення відносних показників більші або рівні одиниці; рівень якості оцінюваної продукції є нижчим рівня базового зразка, якщо всі значення відносних показників менші одиниці. Коли частина значень відносних показників більша або рівна одиниці, а частина менша одиниці, то слід застосувати комплексний або змішаний метод оцінки рівня якості продукції. Рівень якості оцінюваної продукції, для якої суттєво важливе значення кожного показника вважається нижчим базового, якщо хоча б один з відносних показників є меншим одиниці.

Комплексний метод ґрунтується на застосуванні узагальненого показника якості продукції, який являє собою функцію від оди& ничних (групових, комплексних) показників. Він може бути виражений головним показником, що відображає основне при& значення продукції, інтегральним, середнім зваженим.

Інтегральний показник застосовують, коли встановлено су& марний корисний ефект від експлуатації (споживання) продукції та сумарні витрати на її створення і експлуатацію (споживання). За умови, якщо термін служби виробу становить більше року, ін& тегральний показник І(t) визначається [115]:

19

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

I (t) = Е /(Зcϕ(t) + Зе ) ,	ефект / грн.;	(1.8)
I ′(t) =(Зcϕ(t) +Зе) / E ,	(грн. / ефект) ,	(1.9)

де: Е – сумарний корисний річний ефект від експлуатації чи споживання продукції в натуральних одиницях;

Зс – сумарні капітальні (разові) витрати на створення продукції, грн.;

Зе – сумарні експлуатаційні (поточні) витрати, грн.;

ϕ(t) – поправочний коефіцієнт, що залежить від терміну служби виробу, t років.

Розрахунок інтегрального показника за формулами (1.8–1.9) можливий при таких допущеннях:

1)щорічний ефект від експлуатації (споживання) продукції та щорічні економічні витрати з року в рік залишаються одна& ковими (const);

2)термін служби становить ціле число років.

Коли неможливо визначити головний показник і встановити залежність його від вихідних показників якості продукції, то використовують середні зважені арифметичні і геометричні по& казники. Середній зважений арифметичний показник якості продукції визначається таким чином [105]:

n

Q = ∑mi(Q) Pi ;	(1.10)
i=1
n
Q = ∑mi(Q)qi ;	(1.11)

i=1

Середній зважений геометричний показник якості продукції визначається [105]:

n
V = ∏(Pi )mi ( v ) ,	(1.12)

i=1

20