mod 1

ВИСНОВОК

Здобуті у процесі дослідження результати дають підстави для загального висновку.

Завдяки аналізу та систематизації джерел з теми дослідження встановлено, що, по-перше, автентичність творів Конфуція є умовною, однак прийнятою світовим науковим співтовариством. Згідно з китайським історико-науковим каноном, Конфуція визнають автором історичної хроніки "Весни та Осені" ("Чуньцю"), редактором книг "Книга пісень" ("Ши цзін"), "Книга історії" ("Шу цзін"). Написані його учнями та послідовниками книги "Бесіди та судження" ("Лунь юй"), "Бесіди та розмірковування Менцзи" ("Мен-цзи"), "Велике вчення" ("Да сюе"), "Вчення про середину" ("Чжун юн") є зібраннями його філософсько-етичних і педагогічних міркувань, що й дає підстави зараховувати їх до творів Конфуція. По-друге, китайські науковці вважають, що вчення Конфуція представлене насамперед у творі "Лунь юй" (IV ст. до н.е.), і розглядають його як своєрідний підручник з педагогіки.

Встановлено, що Конфуцій використовував такі методи навчання і виховання: метод забезпечення взаємозв'язку навчання та мислення, оскільки освіта збагачує і поглиблює мислення, а процес мислення невіддільний від навчання; індивідуальний підхід до учнів (підмічав особливості характеру і розумових здібностей своїх учнів і враховував їх розмаїття в освітньому процесі); метод навчання шляхом зацікавлення школяра (для підтримання інтересу у своїх учнів до навчання задіював образне мислення, використовував наочні приклади з повсякденного життя та метафоричні порівняння); метод висновків за аналогією; індуктивний метод викладання знань, що мав сприяти успішному засвоєнню учнями інформації - "від близького до далекого", "від легкого до складного", зокрема, на прикладі побудови сімейних стосунків він навчав правил управління державою. До широковживаних Конфуцієм відносимо і метод навчання на реальних життєвих прикладах. Його суть полягала у використанні характеристик тогочасних відомих людей і правителів для обговорення їхніх вчинків і дій, що давало змогу проаналізувати політичні процеси, які відбувалися, і на цих реальних прикладах пояснити учням, як відрізнити добро від зла (вчитель спрямовував школярів до самовдосконалення за допомогою наведених прикладів діяльності видатних особистостей, викладав свої погляди на політичні, соціальні і культурні питання, пропагував, але не нав'язував свої переконання). Серед інших методів Конфуція-педагога - забезпечення взаємозв'язку теорії та практики (підкреслював важливість навчання та подальшого осмислення здобутих знань для постійного застосування у повсякденному житті, переконував учнів керуватися здобутим знанням у практичній діяльності); діалогічність, або обмін думками (заохочував своїх вихованців до обміну думками, до всебічного обговорення питань, часом не цурався питати поради в учнів і радо сприймав зауваження від них, був незадоволений, коли вони змовчували і не виказували свого негативного ставлення); виховання на власному прикладі (своїми вчинками, силою власного прикладу, а не тільки теоретичними судженнями, Конфуцій формував в учнів уміння слідувати сповідуваним ідеалам).

У підсумку зазначимо, що поставленої в ІНДЗ мети досягнуто, а визначені завдання - вирішено. Здійснене дослідження, однак, не вичерпує всієї проблематики педагогічної спадщини Конфуція. Подальшого вивчення та ґрунтовного аналізу потребують твори мислителя і педагогічний контекст, в якому вони виникли. Предметом окремої наукової розвідки можуть бути трансформації ідей філософа в освітньо-культурному процесі Китаю та країн конфуціанського регіону, а також вплив його поглядів на розвиток теорії виховання особистості у цих країнах.

Список використаних джерел

1. Абрамова Н.А. Конфуцианский рационализм как духовный ресурс цивилизационного развития / Н.А. Абрамова, Е.А. Юйшина; Федер. агентство по образованию, Гос. образоват. учреждение высш. проф. образования, Чит. гос. ун-т. - Чита : Чит. гос. ун-т, 2005. - 212,[1] с.

2. Авдиев В.И. История Древнего Востока / В.И. Авдиев. - М. : Высшая школа, 1970. - 608 с.

3. Алексеев В.М. В старом Китае / В.М. Алексеев. - М. : Изд-во Вост. лит., 1958. - 312 с.

4. Алексеев В.М. Новый метод и стиль переводов на русский язык китайских древних классиков // Алексеев В. М. Китайская литература. Избранные труды / сост. М.В. Баньковская, пред. Л.З. Эйдлин. - М. : Наука, 1978. - 596 с.

5. Алексеев В.М. Труды по китайской литературе: В 2 кн. Кн.1 / сост. М.В. Баньковская; отв. ред. Б.Л. Рифтин. - М. : Издат. Фирма "Восточная литература" РАН, 2002. - 576 с.

Алексеев В.М. Труды по китайской литературе: В 2 кн. Кн.2 / сост. М.В. Баньковская; отв. ред. Б.Л. Рифтин. - М. : Издат. Фирма "Восточная литература" РАН, 2003. - 514с.

6. Баранов И.Г. Верования и обычаи китайцев / И.Г. Баранов; сост. К.М. Тертицкий; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Ин-т стран Азии и Африки. - М. : Муравей-Гайд, 1999. - 304 с.

7. Березівська Л.Д. Основоположні засади історико-педагогічних досліджень: теорія і методологія / Л. Березівська // Шлях освіти. - 2010. - № 1. - С. 37-43.

8. Бертронг Джон. Конфуцианство / Джон и Эвелин Бертронг; [пер. с англ. О. Перфильева]. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004 (ОАО Можайский полигр. комб.). - 301, [2] с. : ил. - (Грандиозный мир: ГМ).

9. Беседы и суждения / Конфуций; [пер. с кит. В.П. Васильева, П.С. Попова, В. А. Кривцова]. - М. : ООО "ТД "Издательство Мир книги", 2009. - 350, [1] с. - (Великие мыслители).

10. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становлення. - Ровно : РИО управления по печати, 1991. - 146 с.

11. Бичурин Н. Я. Китай в гражданском и нравственном состоянии / Н.Я. Бичурин. - М. : Восточный Дом, 2002. - 432 с. - (Классика отечественного и зарубежного востоковедения).

12. Бойко А.М. Виховуючі суб'єкт-субєктні відносини вчителів і учнів як основа модернізації освітньої галузі в Україні / А. Бойко // Рідна школа. - 2004. - № 4. - С. 4-8.

13. Бойченко О. І. Співвідношення природного та людського як проблема давньокитайської філософії (порівняльний аналіз даоської та конфуціанської інтерпретацій): Дис. канд. філос. наук: 09.00.05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2000. - 194 арк.

14. Бондаренко Ю.Я. У истоков современной морали: очерки етико-философских возрений Эпиктета, Марка Аврелия и Конфуция. - М. : Знание, 1991. - 64 с. - (Новое в жизни, науке, технике. Серия "Этика")

15. Боревская Н.Е. Очерк истории школы и педагогической мысли в Китае / Н.Е. Боревская. - М. : Ин-т Дал. Востока РАН, 2002. - 145с.

16. Боревская Н.Е. Педагогическая мысль в контексте китайской культуры / Боревская Н. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 2004. - № 4. - С.142-148.

17. Буланже П.А. Будда, Конфуций: Жизнь и учение. - М. : Искусство, 1995. - 263 с.

Буланже П.А. Будда, Конфуций: Жизнь и учение [Електронний ресурс] /

П.А. Буланже // - Режим доступу: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://ruslit.com.ua/russian_classic/bulanje_pa/jizn_i_uchenie_konfutsiya.2624

18. Быков Ф.С. Зарождение общественно-политической и философской мысли в Китае / Ф.С.Быков. - М., 1966. - 242 с.

19. Васильев В.А. Конфуций о добродетели / В.А. Васильев // Социально-гуманитарные знания. - 2006. - № 6. - С. 132-146.

20. Васильев Л.С. История Востока / Л.С. Васильев. - В 2 томах. - М. : Высшая школа, 1994. - Том 1. - 495 с.: ил.

21. Васильев Л.С. История религий Востока / Л.С. Васильев. - М. : Высшая школа, 1988. - 416с.

22. Васильев Л.С. Конфуцианская цивилизация / Васильев Л. // Азия и Африка сегодня. - 1996. - № 2. - С. 26-29.

23. Васильев Л.С. Культы, религии, традиции в Китае / Л.С. Васильев; [ 2-е изд.]. - М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2001. - 488 с.

Додатки