Культура мовлення

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

позиченням типу мер (від лат. major – старший) (бо є голова сільради, міськради), парламент (від франц. рarler – го- ворити, обговорювати) (бо є Рада від слова радитись), анонс (оголошення, повідомлення), інформувати (повідомляти),

локальний(місцевий), лімітувати(обмежувати), скори- гувати (узгодити), домінувати (переважати), альтер- натива (вибір).

Мова йде про невдале вживання: Підприємство реалі- зує консерви… (що це означає: виробляє їх чи продає?); Під-

приємство реалізує чоловічі костюми. (шиє? продає? дарує комусь чи роздає?); завдання на перспективу (на майбутнє);

нас лімітує час (обмежує); адекватно оцінили (відповідно); стартував фестиваль (почався).

2. Іншомовне слово повинне вживатися правильно і точ- но – саме в тому значенні, з яким воно запозичене. У речен-

ні Як можна реалізувати наші вимоги? не зрозуміло, про що саме запитується: як задовольнити чи як здійснити? Або:

Населений пункт мав тісні вулиці (село, місто?). Або: слово

проблема запозичене зі значенням «коло наукових питань, що потребують дослідження». Маємо: проблеми зимового утримання худоби (мова йде про витрати на утримання, про кошти, про клопоти); проблеми виробництва колясок для інвалідів (потреби? труднощі? налагодження?).

3. Запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде знайомитися з цим докумен- том. Чи не потрібно перекладача для цих висловлювань:

1.Ефективність режиму економії багато в чому залежить від лімітування фінансових витрат. 2. Уніфікація, типіза- ція, нормалізація і стандартизація процесів виробництва гарантують рентабельність і продуктивну ефективність індустріальної реконструкції.

4. Не рекомендується в тексті одного документа вживати і запозичене, і власномовне слово на позначення того само-

го поняття (патент – авторське свідоцтво, екстраординар- ний – особливий, прогноз – передбачення, альтернатива –

c180

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

вибір, неефективно – непродуктивно, модифікація – онов-

лення). Автор документа мусить користуватися одним з двох слів.

Плеоназмом називають уживання близьких за зміс- том слів, які утворюють словосполучення: вільна вакансія (саме слово вакансія означає «вільна посада в штаті уста- нови»), пам’ятний сувенір (сувенір – з франц.: «спогад», «пам’ять»), передовий авангард (авангард – ті, хто попе- реду), сьогоднішній день.

Наявність плеоназмів у тексті розглядається як мовлен- нєвий недолік, невміння висловити думку точно і лаконіч- но. Якщо ми говоримо у травні, то для чого вживати слово місяць! Коли говоримо (пишемо) 300 гривень, то чи вар- то подавати пояснення грошей! Не збагачують мовлення

«своя автобіографія», «вперше познайомилися» (мабуть,

за асоціацією до словосполучення «вперше зустрілися»),

«відступати назад», «прейскурант цін» (від нім. рreis –

ціна).

Але бувають випадки, коли в офіційних текстах плеоназм може набути форми стійкого словосполучення, використання якоговженевважаєтьсяпорушеннямстилістичнихнормліте- ратурноїмови: інформаційнеповідомлення(хочабудь-якепо- відомлення несе в собі інформацію), прейскурант роздрібних цін (тут поняття ціни конкретизується), надрукувати свою (а не іншої людини) автобіографію.

Неологізми – це нові слова; їх поява спричинена по- требою дати назви новим предметам, явищам, поняттям, що з’являються внаслідок безперервного розвитку науки,

економіки, культури: комп’ютеризація, біоніка, океано- лог, гідропоніка, маркетинг, дизайнер, інтерферон.

c181

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Неологізми належать до пасивної лексики. З часом, набувши широкого вжитку, ці слова входять до активного словникового складу мови, стають загальновживаними:

телебачення, геологія, зенітка, ООН, а пізніше – у заста-

рілі слова: МТС, лікбез, прогресивка (прогресивна оплата праці).

Основна умова правильного вживання неологізмів і заста- рілих слів (історизмів) – виправдане їх використання в кон- тексті. Неологізми в офіційно-діловому мовленні здебільшого виконують номінативну функцію (у художньому стилі вони справляють естетичний вплив на читача).

Частотністьфункціонуванняцихслівдужешвидкостираєз них«барви» новизнийпереноситьдозагальновживаних: мирне співіснування, комп’ютерна техніка, космічний корабель, ак- ціонерний банк, відеотехніка, фірма «Sопу», президентський податок, податкова інспекція, маркетингова служба, ме- неджмент маркетингу, програмні компактдиски.

Мовці починають їх розрізняти не за ступенем новизни, а за значенням і місцем їх уживання.

Завдання для самоконтролю

198. І. Послідовно сполучаючи подані дієслова зі словами, поданими в дужках, покажіть, яких нових значень набувають дієслова в різних словосполученнях.

Вести (справу, людину, трактор, щоденник, протокол, збо- ри, війну, лінію, політику, урок).

Підняти (питання, сільське господарство, книжку, яблуко, тривогу, шум, голос, цілину, руку, справу, рівень води).

199. Дайте відповіді на запитання

1. Що називається багатозначністю слова?

2. Які причини лексичних помилок у тексті документа?

c182

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

3. Яких правил слід дотримуватися при вживанні іншо- мовних слів?

4. Як уникнути плеоназму?

3. Особливості правопису

Сучасне справочинство, як і всі сфери суспільного жит- тя, засвоїло значну кількість так званих абревіатур, тоб- то складноскорочених слів різних типів творення: облдер-

жадміністрація, облтелерадіо, ВНЗ, рагс, аудіотехніка,

АТ«Нектар» (акціонерне товариство), оргтехніка та ін. Виникнення абревіатур пояснюється різними причина-

ми:

1) прагненням передати якомога більше інформації одні- єю одиницею мовлення;

2) намаганням уникнути повторення багатослівних назв (як правило, повна назва організації, підприємства чи устано- ви наводиться в документі один раз: у штампі, в адресі);

3) прагненням економії місця, що пов’язано з обмеженіс- тю «площі» документа.

В офіційних текстах не повинно бути розбіжностей у на- писанні імен, географічних назв, термінів, назв посад, звань, установ тощо. Якщо прізвище особи записано один раз з дво- ма ініціалами, наприклад, Сахно В. П., то воно і в подальшому повиннописатисятаксамо. НаписаннятипуВол. Петр. Сахно неправильне, оскільки скорочення імен та по батькові ініці- альне. Неможнаводномувипадкуписатизавод«Таврійський красень», а в іншому – з-д «Тавр. красень» (хоча скорочення з-д є загальноприйнятим). І Сучасне ділове мовлення важко уявити без уживання скорочених назв. Щоб не допустити дво- значності чи непорозуміння, скорочення проводяться за при- йнятими традицією правилами.

c183

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Скорочено записуються:
кілограм	– кг	сантиметр	– см
грам	– г	дециметр	– дм
тонна	– т	міліметр	– мм
метр	– м	місяць	– м-ць
		роки	– рр.

2) назви посад і звань (біля прізвищ):

академік – акад.	пан – п.
професор – проф.	громадянин – гр.
доцент – доц.	завідуючий – зав.
член-кореспондент – чл.-кор.
інженер – інж.

3) усі інші позначення: Область – обл. (записує- мо перед географічною на- звою)

район – р-н місто – м.

селище міського типу – смт. станція, сторіччя – ст. вулиця – вул.

хвилина – х в. секунда – сек. година – год.

цього року – ц. р. дивись – див.

і подібне – і под.

мільярд – млрд. мільйон – млн. тисяча – тис.

гривня – грн. гектар – га центнер – ц ампер – А атмосфера – атм. заступник – заст.

виконуючий обов’язки – в. о. помічник – пом.

копійка – коп. сільськогосподарський – с.-г. імені – ім.

сторінка, село – с. порівняйте – пор. частина – ч.

c184

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Київ – К. Москва – М. Харків – Х.

Усі інші міста – місця видання книги пишуться в бібліо- графії повністю.

Подані скорочення є нормативними, загальноприйняти- ми, вони зафіксовані в багатьох словниках, довідниках, у відо- мчих інструкціях і правилах діловодства.

У діловому стилі зустрічаються абревіатури неоднакового утворення(ініціали, складові, усіченняслова, змішаноготипу, поєднання складової частини з повним словом тощо): НАН України, НОП, облвиконком, ТУ-104, КамАЗ, ЛАЗ, ВНЗ, рагс, педуніверситет, військкомат, техпромінвест.

При використанні складноскорочених слів треба дотри- муватися таких правил:

1. Скорочення повинні бути зрозумілими читачеві. На- приклад, слова бухг., ком. відомі лише спеціалістам (бухг. – бухгалтер, ком. – команда). Адже документ, у якому спеціаліст використав скорочене слово (звіт, протокол, проект тощо) може читати широке коло людей. Тому скорочене слово слід замінити повним.

2. Скорочення повинно бути «прозорим», не викликати взмістітекстунепорозуміння, двозначності. Наприклад, слова пан (пані), товариш у скороченій формі на початку речення можуть сприйматися як ініціали (П. Собко; Т. Гасенко), тому краще писатиПанСобко; Тов. Гасенко, але: передати п. Соб- кові, т. Гасенкові.

3. Написання скорочень повинно бути уніфіковано. Неприпустимо, щоб в одному тексті використовувалося різне написання: район і р-н, і рай., і р. Скорочене слово повинно зберігати однакову форму в тексті документа (р-н).

4. Для комбінованих (цифрових і буквених) скорочень іс- нують такі правила написання: якщо цифра стоїть після букв,

c185

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

вона приєднується через дефіс (турбореактивний лайнер ТУ-134; дизель ЯАЗ-206; автомобіль Я-5); якщо цифри пере- дують буквам, тоді скорочення пишеться разом (стан 2 ТО); у марках матеріалів цифрові знаки й буквені скорочення пи- шуться завжди разом (сталь 52).

5. Не можна скорочувати позначення одиниць фізичних величин, а також слова мільйон, мільярд, тисяча, грив-

ня, копійка, якщо вони використовуються без цифр і не в та- блицях. Якщо назви фізичних величин входять у формули, то скорочення можливе.

6. Умовні буквені позначення механічних, хімічних, фі- зичних і математичних величин повинні точно відповідати державним стандартам.

7. Складові елементи дати подаються в одному рядку

втакій послідовності: день місяця, місяць, рік: 25.04.2009. Можливий пропуск двох перших цифр на позначення року за умови, що буде однозначне розуміння дати (25.04.09). Але

вдокументах, які несуть відомості фінансового характеру, ви- користовують словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 25

квітня 2009 р.

Технічні правила переносу

У тексті документів слід уникати переносів, проте це не за- вжди вдається. Нагадаємо головні правила переносу:

1. Слова з одного рядка в другий слід переносити за скла-

дами: до-ку-мент, ви-ко-ну-ва-ти.

2. Не можна розривати буквосполучення йо, ьо; сполу- чення літер, що позначають один звук [дж], [дз]; односкла- дові префікси й частку най-; ініціальні та комбіновані абре-

віатури: Во-роб-йов, Альо-шин, хо-джу, на-го-ро-джу-ва-ти, (але під-жив ля-ти), від-їха-ти, під-віз, най-сут-тє-ві-ше.

3. Не відриваються скорочені назви мір від цифр:

1997 р. (а не 1997//р.), 230 га (а не 230//га), 30 см3 або 30 куб.

см (а не 30//см3); але 200 гектарів.

c186

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

4. Не відриваються ініціали або інші скорочення від прізвищ: І. Я. Франко (а не І. Я.//Франко), акад. Сахно (а не акад.//Сахно), гр. Куць (а не гр.//Куць).

5. Не можна розривати умовні скорочення типу вид-во, тов-во, та ін., і под. тощо; граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 5-й (а не 5//й), 6-му (а не 6-//му), 10-го

(а не 10-//го).

6. Не можна переносити на наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки.

Завдання для самоконтролю

201. І. Переписуючи, позначте рискою перший можливий перенос з рядка в рядок:

Леся Українка, п. Артеменко, А. В. Головко, Максим Таде- йовичРильський, А. С. Малишко, 1985р., 45га, 18 см3 і18куб. см , 6-й, 6-ка, роман «Звіролови».

202. І. Напишіть слова українською мовою: Соловьёв, Ковалёв, корреспондент, солнечно, беспорядок, бескорыст- ность, Плещеев, Кузьмичёв, судья, спускаешся.

203. Дайте відповіді на запитання

1. Які причини виникнення абревіації?

2. Наведіть приклади загальноприйнятих скорочень.

3. Яких правил необхідно дотримуватися при викорис- танні складноскорочених слів?

4. Яких правил треба дотримуватися при використанні ін- шомовних слів?

5. Які основні технічні правила переносу?

c187

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

4. Морфологічні засоби мови

У діловому стилі викликають труднощі не лише пошуки потрібного слова, а й вибір найдоцільнішої граматичної фор- ми в тих випадках, коли в мові налічується не один, а кілька паралельних способів висловлювання. Найбільш доцільне ви- користання морфологічних синонімічних варіантів пов’язане зі змістом тексту, його призначенням. Слід пам’ятати, що вибір тієї чи іншої частини мови, її граматичної форми на- кладає відповідний стилістичний або експресивний відбиток на сприйняття всього висловлювання.

Тому треба враховувати особливості синонімії різних гра- матичних форм залежно від їх смислових відтінків, рівня по- ширеності, функціонально-стилістичної приналежності та експресивно-емоційного забарвлення. Сучасна українська мова має у своєму розпорядженні велику кількість морфоло- гічнихваріантнихформ. Однізнихзакріпилисявлітературній мові і є нормативними, інші сприймаються як мовні помилки. Розглянемо ті з форм, які найчастіше бувають причиною по- яви помилок (огляд зробимо за частинами мови).

Іменник

Рід іменників. Викликають певні труднощі форми узго- дження з невідмінюваними іменниками:

1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до чоловічого роду, а ті, що називають осіб жіночої статі – до жіночого: висока леді, старий кюре, рес- пектабельний аташе, гарна фрау, відомий рефері. До чоло-

вічого роду належать невідмінювані іменники, які називають професії, звання, посади, традиційно пов’язані з чоловічою працею: аташе, імпресаріо, конферансьє, портьє, шансоньє

тощо.

c188

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Словами спільного роду називають іменники, що позна- чаютьосібчоловічоготажіночогороду(тутможливеподвійне узгодження): візаві, протеже, а також невідмінювані прізви-

ща– Кюрі, Долгих, Жеваго, Крутих, Дурновотощо. Пор.: Ма- рія Кюрі відкрила… П’єр Кюрі сказав…

2. Невідмінювані іменники, назви істот (тварин, риб, пта-

хів), мають чоловічий рід: гарний какаду, кенгуру сховався,

рудий поні. Узгодження за змістом у формі жіночого роду по- виннобутимотивованеконтекстом(читачповинензрозуміти,

що мова йде саме про самку): кенгуру відчайдушно захищала своє дитя. (вийняток: цеце (муха) – жін. рід).

3. Назви неістот належать переважно до середнього роду:

це депо, серйозне алібі, наше кафе, крайнє купе, шкіряне галі- фе, чорне таксі.

4. Власні назви належать до того ж самого роду, що й по- значувані ними загальні назви (озеро, місто, ріка, країна): ба-

гатомільйонне Токіо, прекрасне Сочі, могутня Конго (ріка), Конго розміщена вАфриці (держава), «Юманіте» писала (га- зета,), «Манчестерюнайтед» мавдекількакоманд(футболь-

ний клуб).

5. Незмінювані складноскорочені слова мають переваж- но той же рід, що й основне слово: велика АЗС (автозаправна станція), Херсонська ТЕЦ (теплова електроцентраль), Чорно-

бильська АЕС (атомна електростанція), працювати на АЕС, звернутися до начальника ТЕЦ.

6. Назви осіб за професією, посадою, званням, як прави- ло, утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду

(робітник – робітниця, вихователь – вихователька, викла-

дач – викладачка та ін.). При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

6.1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чоловічого роду: бакалавр, доктор,

магістр, менеджер, інженер, бухгалтер, ректор, дирек- тор, технолог, професор, механік, віце-президент, прем’єр-

c189

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

міністр та ін. У ділових офіційних документах вони вжива- ютьсянезалежно відстатіособи, позначуваної циміменником

(призначити Саленко Галину Петрівну на посаду асис- тента; звільнити Бендерук Ольгу Іванівну від виконання обов’язків лаборанта тощо).

6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо сло- ва, узгоджувані з назвою посади, подаються у формі чоловічо- го роду, навіть у тих випадках, коли йдеться про жінок (пре-

зидент фірми запросив, адвокат зазначив, директор школи дозволив). Якщо ж у документі зазначається прізвище люди- ни, яка займає цю посаду, то підпорядковані слова (дієслова, прикметники) узгоджуються з прізвищем і вказують при цьо-

мунастать(менеджерПавленко Т. Ф. відмітила, докторпра- ваОстапчук О. І. зазначила). Примітка: невідповідаєнормам літературної мови висловлювання типу «головна технолог,

старша бухгалтер поїхала у відрядження».

6.3. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких вказівка на стать є бажаною і не може бути виражена іншими засобами (успіхи українських баскетболісток, виступ відомої співачки).

Примітка: багато іменників жіночого роду, утворених суфіксами -ш-, – их, – к- та ін., мають розмовне, а нерідко і просторічно-жаргонне стилістичне забарвлення (головиха,

секретарша, директорша, ректорша, касирка). Для офіцій-

ного тексту вони непридатні.

6.4. В офіційно-діловому стилі не вживаються наймену- вання осіб за ознакою місця проживання або місця роботи типу: заводчани, дистанційники, сільчани, радгоспники (пор.

колгоспники), вагонщики. Ці слова є розмовними варіантами офіційних складених назв (заводські робітники, працівни- ки дистанції на залізниці, мешканці села, робітники заводу по випуску вагонів).

Число іменників. Для офіційно-ділового стилю харак- терне широке використання іменників, уживаних лише в од-

c190

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

нині (скасування, змагання, співпраця, огляд, запроваджен- ня, оформлення, виконання, схвалення, дебет, квота, кворум, рух), або лише в множині (кадри, ресурси, фінанси, дебати).

Речовинні іменники вживаються тільки в однині (вода,

глина, крейда, вино, шовк, сатин, пшениця, кукурудза, віск,

сталь, сіль, масло). Але деякі з них набувають невластивих для них форм множини на позначення видів, сортів, типів ре-

човин (мінеральні солі, крупні сири, солодкі вина, машинні масла, сипучі піски, високі зелені хліба). Таке використання форм множини у ділових паперах не є порушенням норм лі- тературної мови.

Для офіційно-ділового стилю характерне вживання імен- ників в однині на позначення не одного, а багатьох предметів

(Жінкавнашійкраїнімаєрівніправазчоловіком. Полюван-

ня на дикого кабана дозволяється… Зібрано цукрового буряка на площі 100 га). У цих випадках однина служить за- собомузагальнення, вонавказуєнарядодноріднихпредметів, що сприймаються цілісно.

Якщо ж мова йде про внутрішньо розчленовану велику кількість однорідних предметів, таку, що її можна рахувати або якось інакше вимірювати, тоді слід використовувати фор-

му множини: Випуск автомобілів «Таврія» припинено. Про- даж костюмів проводиться тільки за готівку.

Проте бувають випадки, коли на це правило не зважа- ють. Коло іменників, що позначають множину, а вживаються у формі однини часто неправомірно розширюється. До таких іменників належать назви побутових предметів, найменувань різних виробів, товарів тощо; при цьому часто буває вказівка на певну кількість цих предметів (… виділено балку швелер-

ну в кількості 500 кг. На базу надіслано 100 штук дитячо-

го шерстяного костюма). Таке використання форм однини, очевидно, виникає під впливом документів деяких типів – стандартних бланків, номенклатурних переліків і списків, прейскурантів тощо, у яких позначення предметів при пере-

c191

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

ліченніподаєтьсязвичайновназивномувідмінкуоднини. По- дібне використання форми однини в документах інших типів є відхиленням від норм літературної мови.

Відповідає літературній нормі використання форм одни- ни, яка вказує, що однакові предмети перебувають у однако- вому відношенні до кожного з групи названих (Призовники з’являються до військкомату з паспортом і приписним сві- доцтвом).

Відмінювання іменників. Знижує загальну грамот-

ність ділових паперів неправильне вживання відмінкових за- кінчень.

Багато помилок припадає на закінчення родового від- мінка однини іменників чоловічого роду, де одні з них ма-

ють закінчення -а, – я (каменя, акта, документа, рахунка

(документ), реверса (механізм), регістра (пристрій), стана

(у техніці), терміта (комаха), терміна (слово), формуляра

та ін.), інші – -у, – ю (терміту (речовина), терміну (строк) стану (фізичного або психічного) податку, рахунку (дія), ре- версу (зобов’язання торговельне), регістру (список), обліку,

каменю (будівельний матеріал), виду, підпису, договору, за-

повіту). Багатозначний іменник може мати два різних закін-

чення в родовому відмінку (під час рахунку – нема рахунка, працівник державного апарату – біля кіноапарата).

Закінчення родового відмінка фіксують усі словники.

Удавальному відмінку однини іменники чоловічо- го роду можуть мати паралельні закінчення: -ові, – еві,

–єві, – у, – ю.

Уділовому мовленні перевага надається закінченню -у, –

ю: президенту, директору, начальнику (хоча можлива і фор- мапрезидентові, директорові, начальникові – вибір варіанта залежить від наступного слова: ректорові інституту, дека-

нові факультету іноземних мов – президенту фірми, дека- ну природничого факультету), закінчення -ові, – еві, – єві

переважають у загальнонародній розмовній мові, у художній

літературі.

c192

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Проте бувають випадки, коли і в діловому стилі слід писа- ти -ові, – еві, – єві, а не -у, – ю. Справа в тому, що деякі імен- ники – назви збірні, абстрактні –мають однакові закінчення (-у, – ю) уродовомуідавальномувідмінках. Утакихвипадках виникає небезпека появи двозначності. Наприклад: допомога інституту можна розуміти і як допомога нашого інститу- ту і як допомога нашому інституту; резерви полку; допо- мога заводу; подарунки колективу.

Утаких випадках для уникнення двозначності стає обов’язковим використання закінчень -ові, – еві, – єві (на- віть для назв неістот).

В іменниках – власних назвах на -ів (-їв), – ов, – ев (-єв), – ин, – ін (-їн) –можливим є тільки закінчення -у

(Львову, Турчину, Глібову, Шваччину).

Дуже часто в документах трапляється помилка: іменники на позначення неживих предметів дехто відмінює так само, як і назви живих предметів. Наприклад: На виставку ретро-

автомобілів відправили «Москвича–401»… Екіпаж пото-

пив «Варяга» у Чемульпо… «Оживлювати» неживі предмети не слід. Це характерно для розмовно-професійного мовлення.

Тому слід писати: На виставку ретро-автомобілів відправи- ли «Москвич– 401» тощо.

Іменники-назвиістотузнахідномувідмінкузавждимають закінчення, співвідносне з формою родового: нема батька – знайтибатька; віменниках– назвахнеістотформазнахідно- гозбігаєтьсязформоюназивного: читатитвір, знайтигазе- ти. Але не завжди граматичні ознаки істот/неістот і реальний зміст слів відповідають один одному. Наприклад: іменники

народ, плем’я, стадо, табун, полк, загін, що називають певну кількість людей, тварин, не позначають живі предмети. І тому треба писати й говорити: побачити табун, полк, загін.

Уродовому відмінку множини іменники жіночого роду мають закінчення -ей (статей, сімей, свиней, галузей, допо- відей, ескадрилей, подорожей) та нульове: гривня – гривень

c193

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

(грошова одиниця), гривна – гривен (прикраса), доріг, дач,

книжок.

Не слід плутати відмінкові закінчення іменників у місце- вомувідмінку множини з давальним множини: полям (Д. в.) –

на полях (М. в.), садам – у садах, подвір’ям – на подвір’ях, ву- лицям – на вулицях, лісам – у лісах.

Вислови «читати по складам», «ходив по кімнатам», «по нашим підрахункам» ненормативні. Відповідно до норм української граматики (прийменник по виражає просторові відношення) требаказати«читатипоскладах», «ходивпокім- натах», «за нашими підрахунками».

Прикметник

У діловому стилі кількісно переважають відносні при-

кметники (дерев’яний, літній, ринковий, осінній, шкільний,

шкіряний, гречаний тощо). Якісні прикметники вживаються значно рідше. При утворенні ступенів порівняння від якісних прикметників перевагу надають аналітичним (двослівним)

формам: широкий – більш широкий, важливий – найбільш важливий.

Творення аналітичної форми ступеня вияву ознаки відбу- вається за допомогою слів більш, менш, значно, далеко,

надто, дуже, найбільш та ін.: більш відомий, далеко кра- щий, найбільш прийнятний.

Присвійніприкметникина-ин, – ів, – ов, – ськ(ий) уді- ловому мовленні використовуються рідко, їх витісняють сло- восполучення з іменниками: будинок батька, повість Шев- ченка, права людини. Присвійні прикметники, утворювані від імен та прізвищ (Лесина, Маріїна, Гордіїв, Лучин, Парасчин,

Бенедиктова та ін.) мають розмовне забарвлення.

Рідко використовуються і присвійні прикметники типу

зміїний, бджолиний, письменницький, заводський, інститут-

ський, профкомівський. У відносному значенні вони вказують на родову ознаку характерну групі осіб чи тварин. При вико-

c194

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

ристанніприсвійнихприкметниківслідураховуватизазначені вище стилістичні та смислові відтінки. У деяких текстах вони виконуютьособливіфункції. Наприклад: Цястудентськаро- бота мені не сподобалась – не зрозуміло, що означає слово «студентська»: «слабка, недосконала» чи «робота окремого студента». Або таке речення: Змагаються міські команди –

змагаються команди одного міста чи багатьох: якби йшлося прокомандиодногоміста, тослідбибулосказати: Змагають-

ся команди міста… Тому речення На агітпунктах вже скла- дені й перевірені виборчі списки. Частина лабораторного майнабуланезаконно списана. Налісовихділянках організо- вані місця лосевої підгодівлі вимагають правки: На агітпунк- тах вже складені і перевірені списки виборців. Частина май- на лабораторії була незаконно списана. На лісових ділянках організовані місця підгодівлі лосів.

Як відомо, діловий стиль вимагає точності, тому краще іменник поставити в родовому відмінку (якщо це не створить двозначності): справа Маланчука, твори Валерія Шевчука, розвиток особистості, права людини.

Числівник

1. У текстах числа, як правило, записуються цифрами. Щоб уникнути мовленнєвих помилок у матеріалах, призначе- них для оприлюднення за офіційних обставин, поряд з циф- ровими позначеннями слід подавати і їх словесні варіанти у відповідних відмінкових формах: На фабрику було завезено близько шестисот шістдесяти шести тонн паперу. Депу- татзустрівсязвісьмомастамивісімдесятьмавісьмомаро- бітниками заводу.

2. Кількісні числівники на позначення першого та друго- го десятка, якщо при них немає вказівки на одиниці виміру, письмово подаються словами, а не цифрами: На дільниці пра- цює десять робітників. Так само записуються числівники,

c195

c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

що позначають часові межі: Протягом двох-трьох днів дове- деться працювати у дві зміни. Якщо число супроводжуєть-

ся найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами:

5 т руди (5 тонн руди).

3. Складні та складені числівники записуються цифрами, крімтихвипадків, колинимипочинаєтьсяречення: Двадцять шостогоквітня1986 рокусталасяаваріянаЧорнобильській АЕС – Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Одержав 740 (сімсот сорок) гривень.

4. Цілічисла, щовиражаютьсякількомазнаками, прийня- то записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропус-

ків: надійшло 25355 листів; видано 247540 грн.

5. Особливуувагутребазвертатиназаписцифровихданих у таблицях: десятки записуються під десятками, сотні – під со- тнями, тисячі – під тисячами і под.

Назва культури	Кількість центнерів
Пшениця	92,0
Кукурудза	15,5
Горох	25,3
Гречка	112,0

6. Запис порядкових числівників відрізняється від запи- су кількісних. Порядковий числівник при записі арабськими цифрами (а зрідка й кількісний) вводиться в текст з відмін-

ковим закінченням: відеомагнітофони 1-го класу, 2-й заїзд,

до 10-ти авторських аркушів. При перерахуванні кількох по- рядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: трикотажні вироби 1, 2 і 3-го сортів.

7. Записпорядкових числівників удокументах римськими цифрами подається без відмінкових закінчень: IV квартал

1997 року.

8. Складніслова, доскладуякихвходитьчислівник, можуть записуватися: тридцятиденний термін – 30-денний термін,

c196

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

двадиятип’ятикілометровийпробіг– 25-кілометровийпро- біг – 25-км пробіг, з нагоди 60-річчя – з нагоди шістдесяти- річчя, тисячоліття – 1000-ліття. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо при них стоять одиниці ви-

міру: 6 мм, 50-км, 20-тм (20-атмосферний), 75-ФТ.

9. Окремі числівники можуть подаватися у вигляді змі- шаного запису (так званий словесно-цифровий запис). Це дає можливість скоротити написання великих чисел, що значно полегшуєїхсприймання: 54000курсантів– 54тис. курсантів,

10 000 000–106– 10 млн.

10. Приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів (понад, до, зверх, більше, менше, близько, не більше ніж): до 60-ти знаків у рядку, не більше 20% вар- тості, не менше 20% суми гонорару, понад 10% випущеної продукції. Уділовомустилішироковикористовуютьсядробові числівники (більше 50,5%, 62/3 грама – 62/3 г – шість цілих і дві третіх грама, 15,5 ц, 10,5 тис. примірників).

11. Якщо до складних слів входять числівники два, три, чотири, то треба вимовляти й писати двотомний, трипо-

верховий, чотирикімнатна (а не двохтомний, трьохпо-

верховий, чотирьохкімнатна). Але: трьохмільйонний, двох-

соттисячний, бо обидві частини числівники.

Зв’язок числівників з іменниками

		У якому від-
	Числівник	мінку ставимо	Приклади
		іменник після
		числівника
	два, три, чотири,		двадцять чотири грив-
			ні, тривершники, трид-
	двадцять чотири,	у називному від-
			цять три дні, п’ятдесят
	сто сорок чоти-
	ри, тридцять три,	мінку множини	два кандидати, три мі-
	обидві і подібні		сяці, двароки, стосорок
			чотири дні, обидва му-
			зиканти, обидві армії.
		c197 c

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Але: два плеча, три вуха, чотири ока (парні предмети – родо- вий відмінок однини)

				одна третя доби; сім де-
1/3; 7/10; 21/				сятих гектара; дві цілих і
		;		одна друга відра; 5,5 мі-
31/3; 5,5;	2		у родовому від-	льярда кілометрів (п’ять
півтора, півто-			мінку однини	цілих і п’ять десятих мі-
ри				льярда кілометрів); півто-
				ра відра; півтори години;
				півтора року; півтора мі-
				сяця.

Але: якщо до складу мішаних чисел входять слова половина, чверть, тоформаіменниказалежитьвідформицілогочисла:

п’ять з половиною кілометрів (бо п’ять кілометрів), три з половиною години (бо три години)

Слово півтора (один з половиною) вимагає іменників чо- ловічого та середнього родів, а півтори – жіночого: півтора дня, півтора літра, півтора кілограма, півтори доби, пів- тори хвилини.

Займенник

1. У непрямих відмінках після прийменників особові за- йменники мають початковий н: у нього, з нею, про них, через нього, навколо них, для нього, до нього, підвищення кваліфі-

кації ними, з ними тощо. Не додається н до займенників його, їй, їх, коли вони мають присвійне, а не особове значення: його виступ, її доповідь.

2. Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми, як правило, пропускаєть- ся. Ділові листи починаються дієсловом у відповідній формі:

c198

c

V. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Надсилаємо листа… Просимо повідомити… Дякуємо Вам… Висловлюємо щиру вдячність… У відповідь на Ваш лист… повідомляємо… Дирекція просить… Як бачимо, мовець тут усунений відучасті умовленні, ніяк себеневиявляє, цеінадає викладу бажаного або нейтрального характеру.

3. Уживання займенника першої особи однини теж із стилістичних причин обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини: Пропоную здійснити… Наказую створити спеціальну комісію… Ця за-

йменникова форма (я) можлива лише в особистих ділових до- кументах (автобіографія, доручення).

4. Займенник Вам у конструкціях Надсилаємо Вам пре-

тензію… Надсилаємо Вам результати… теж опускаєть-

ся, що й створює в документах загальне враження строгої об’єктивності. Проте інколи автор змушений залишати за- йменник Вам, Вас для зміни тональності висловлювання.

Порівняйте звороти: Просимо замінити упаковки… – Проси- мо Вас замінити упаковки… Просимо розпорядитися забра- кованими… – Просимо Вас розпорядитися забракованими… Пропоную з’явитися… – Пропоную Вам з’явитися… Про- шу в найкоротший термін відвантажити… – Прошу Вас у найкоротший термін відвантажити… Уведення особо-

вого займенника пом’якшує категоричність відмови, вимоги. З цих же причин у діловому стилі використовуються займен-

ники ми, нас, нам: Ми приходимо до таких висновків… Ми висловлюємо свій протест… Нам дуже неприємно, що… Нас неприємно вразив факт, що… У таких випадках авторське ми,

за яким мовець начебто приховує свою особу, залучає читача до спільних дій.

Дієслово

Вибір способу висловлення визначається мовленнєвою ситуацією, нормами мовного етикету.

c199

c