Орлюк О.П. Право інтелектуальної власності

Розділ II. Авторське право і суміжні права

художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору. Про наявність контрагента (художнього салону, магазину та ін.) свідчить норма ч. 1 ст. 448 ЦК України, яка визначає його через особу «продавця», на якого покладається обов'язок сплатити автору відповідні суми винагороди. Право слідування визнається невідчужуваним і переходить тільки до спадкоємців автора твору за законом чи за заповітом на строк дії авторського права (ст. 446 ЦК України). Зазначена норма ЦК України вводить нових суб'єктів, до яких може перейти право слідування. Це спадкоємці спадкоємців автора твору. Практичного значення таке уточнення фактично не має, оскільки головним є строк чинності майнових прав на твір. Крім того, таке уточнення суб'єктів авторського права є недоречним і суперечить ст. 435 ЦК України. Слід зазначити, що право слідування має змішану правову природу — йому притаманні як елементи охорони, що характерні для майнових прав інтелектуальної власності на твір, так і елементи, що визначають специфіку правового режиму особистих немайнових прав автора твору. Так, з одного боку, право слідування є невідчужуваним, що властиво особистим немайновим правам авторів творів. Законодавче закріплення невідчужуваності права є правовою гарантією запобігання вимушеній відмові автора від свого права. З іншого боку, строк дії права слідування встановлений такий же, як і для майнових прав інтелектуальної власності на твір.

У деяких країнах, наприклад у Російській Федерації, право слідування виникає лише у випадку, якщо ціна при перепродажу перевищує попередню ціну не менш ніж на 20 %. Тільки за такої умови автор твору має право на отримання від продавця винагороди в розмірі 5 % від ціни перепродажу1. У деяких країнах розмір пайової участі обчислюється тільки від суми перевищення ціни при перепродажу, незважаючи на те, що факт перевищення попередньої ціни часто неможливо встановити. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів дозволяє кожній країні встановлювати в національному законодавстві порядок збору і

1 Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск:Амалфея, 2000. — С. 289—291.

198

Глава 7. Зміст авторського права

розміри сум, що призначені авторам творів мистецтва і рукописів (п.

Зст. 14ter) на власний розсуд.

УЗаконі України «Про авторське право і суміжні права» відсутнє спеціальне застереження щодо перевищення ціни, оскільки будь-які заздалегідь встановлені норми можуть бути порушені продавцями, що у свою чергу призведе до порушення прав та інтересів автора твору. А відтак автор твору повинен отримати встановлений відсоток (частку) доходу при будь-якому перепродажу свого твору.

Право слідування введене у національне законодавство України відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, до якої ця норма була включена в 1948 р. Згідно з цією конвенцією «щодо оригіналів творів мистецтва та оригіналів рукописів письменників і композиторів автор, а після його смерті — особи чи установи, які наділені відповідними правами за національним законодавством, користуються невідчужуваним правом

пайової участі в кожному випадку продажу твору, що йде за першим його продажем, вчиненим автором твору» (п. 1 ст. 14,ег). Хоча ст. 448 ЦК України порівняно з Законом України «Про авторське право і суміжні права» значно розширила сферу дії права слідування, втім вона значно вужча порівняно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів, оскільки залишила поза увагою твори композиторів.

§ 4. Обмеження майнових прав автора

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права містяться у законодавстві практично всіх країн. Існує думка, що обмеження майнових прав інтелектуальної власності на твори встановлює баланс інтересів авторів цих творів і суспільства. Так, наприклад, Закон США «Про авторське право» дозволяє вільне використання музичних і недраматичних творів під час сільськогосподарських і садівничих ярмарок і фестивалів, а також некомерційним організаціям ветеранів1.

1 Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 396.

199

Розділ II. Авторське право ісуміжні права

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності є дуже складною проблемою як для правовласників, так і для суспільства в цілому. Якщо обмеження прав авторів дуже широкі, тобто їх твори можуть вільно використовуватися, це не сприяє заінтересованості авторів у результатах своєї інтелектуальної, творчої діяльності як в особистісному плані (визнання, слава, пошана, повага), так і в матеріальному (гонорари, премії, нагороди), що неминуче може призвести до гальмування процесу відтворення інтелектуального потенціалу нації. Тому для свого ж самозбереження суспільство зобов'язане вжити заходів для матеріальної і моральної підтримки авторів, встановленням раціонального балансу інтересів авторів і суспільства, що врешті-решт забезпечить економічну безпеку країни. Фахівці з питань інтелектуальної власності давно розробляють норми, які могли б обґрунтувати обмеження і виключення з майнових прав інтелектуальної власності на основі доступних оцінок якісного характеру.

У пункті 2 ст. 9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів сформульовані принципи, відповідно до яких законодавство будь-якої країни може дозволяти вільне відтворення літературних і художніх творів, якщо таке відтворення:

—стосується лише визначених особливих випадків;

—не завдає збитків нормальному використанню твору;

—не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси автора. Угода ТРІПС (ст. 13) поширила зазначені принципи на всі майнові права інтелектуальної власності на твори. Відповідно до положень Угоди ТРІПС законодавство будь-якої країни може дозво-

ляти вільне використання твору, якщо таке використання:

—стосується лише окремих специфічних випадків;

—не завдає збитків нормальному використанню твору;

—не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси правовласників.

На думку Міжнародного бюро ВОІВ «щодо виключень і обмежень майнових прав інтелектуальної власності на твори між Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів та Угодою ТРІПС, як правило, не існує суперечностей».

200

Глава 7. Зміст авторського права

Договір ВОІВ про авторське право і Договір ВОІВ про виконання і фонограми визначили припустимі обмеження і виключення аналогічним чином. Відповідно до Договору ВОІВ про авторське право країни «можуть передбачити у своєму національному законодавстві обмеження і виключення з прав, наданих авторам літературних і художніх творів за цим договором, у визначених особливих випадках, що не завдають збитків нормальному використанню твору і необгрунтованим чином не ущемляють законні інтереси автора» (п. 1 ст. 10). Цей договір поширив положення Угоди ТРІПС на права авторів творів. Договір ВОІВ про виконання і фонограми поширив це положення на права виконавців і виробників фонограм. Відповідно до зазначеного договору країни «можуть передбачити у своєму національному законодавстві ті ж види обмежень і виключень щодо охорони прав виконавців і виробників фонограм, які вони передбачають у своєму національному законодавстві щодо охорони авторського права на літературні і художні твори» (п. 1 ст. 16).

При визначенні обмежень майнових прав інтелектуальної власності у Законі України «Про авторське право і суміжні права» законодавець виходив із принципів, встановлених у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, Угоди ТРІПС і зазначених вище договорів ВОІВ, конкретизуючи їх у ст. 444 ЦК України. В Україні в основу обмежень майнових прав інтелектуальної власності покладені принципи, відповідно до яких дозволяється використання об'єкта авторського права і суміжних прав, якщо це:

—не завдає шкоди нормальному використанню цього об'єкта;

—не порушує законні інтереси суб'єктів авторського права. При цьому принципи обмеження майнових прав інтелектуаль-

ної власності повинні виконуватися тільки у своїй сукупності і послідовно. По-перше, необхідно переконатися у додержані першого принципу щодо конкретного використання об'єкта авторського права. Якщо використання об'єкта авторського права може завдати шкоди нормальному використанню цього об'єкта, то таке використання забороняється. Якщо такі наслідки не настануть, то використання об'єктів авторського права припустиме. По-друге,

201

Розділ II. Авторськеправоісуміжніправа

необхідно переконатися в тому, що дотримується другий принцип для того ж використання об'єкта авторського права. При цьому якщо використання порушує законні інтереси суб'єкта авторського права, то воно забороняється, якщо ні — то таке використання об'єкта авторського права припустиме. Останнє означає, що розглянуте вільне використання об'єкта авторського права стає припустимим за одночасного додержання обох принципів.

Інколи законодавець змушений дозволяти те, що не може заборонити, а заборонивши, не зуміє забезпечити таку заборону. Інакше кажучи, законодавець змушений вводити удавані обмеження на майнові права інтелектуальної власності через неможливість контролю за забезпеченням цих майнових прав. Насамперед мова йде про вільне використання об'єктів авторського права в особистих цілях. Законодавство про авторське право і суміжні права не містить прямої заборони щодо придбання і використання контрафактних товарів, які містять об'єкти авторського права для особистих цілей. З іншого боку, дозволяється відтворювати і навіть використовувати об'єкти авторського права і суміжних прав для особистих цілей. Деякі користувачі взагалі не знають і не бажають знати, що таке контрафактні товари, що таке об'єкти авторського права, не говорячи про заборони, обмеження, винятки тощо. Але така неосвіченість користувачів стає порушенням закону, як тільки така особа почне використовувати чужий об'єкт права інтелектуальної власності в публічних чи комерційних цілях1.

1 Схожі підходи до вільного використання творів існують в англо-американській доктрині і практиці застосування авторського права і суміжних прав. Вони пов'язані з добросовісними діями, сумлінним використанням, сумлінною практикою (fair use). Відповідно до Глосарію ВОІВ щодо термінів з авторського права і суміжних прав сумлінні дії — це «загальне вилучення з набуття авторського права на визначені законом способи використання творів для визначених цілей». Зазвичай розуміються такі способи використання, які не суперечать звичайному використанню твору і не завдають шкоди законним інтересам суб'єктів авторського права. Сумлінні дії, що передбачаються у відповідних національних законах, не передбачають будь-яких виплат і не залежать від видачі дозволу. У США передбачається аналогічне вилучення у випадку «сумлінного використання». Термін «сумлінне використання» одержав визнання в Законі США «Про авторське право» 1976 р. та означає обмеження загального характеру виключного права суб'єкта авторського права. Сумлінне використання допускається в таких цілях, як складання критичних рецензій, коментарів, зведень новин, репортажів із метою навчання і наукових досліджень. При визначенні цього терміна варто враховувати такі фактори, як: мета — використання носить комерційний характер чи переслідує лише освітні цілі, а не отримання прибутку; характер твору, що охороняється

Глава 7. Зміст авторського права

Перелік випадків вільного використання твору без згоди автора але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення у ст. 444 ЦК України не має виключного характеру. Оскільки у зазначеній статті ЦК України мова йде про обмеження авторського права, яке полягає у тому, що автор має право на використання свого твору та отримання оплати за його використання, законодавець хоча і не наводить безпосередньо повного переліку таких обмежень, проте відсилає за відповідною інформацією до інших норм закону.

У статті 444 ЦК України законодавець спробував узагальнити способи вільного використання творів без згоди автора та інших суб'єктів авторського права. Проте на підставі змісту пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 444 ЦК України законодавець цієї мети не досяг. Практична цінність застосування положень цієї статті без відповідних норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» відсутня. До того ж законодавець у п. З ч. 1 ст. 444 ЦК України передбачив банкетну норму, яка фактично підтверджує попередній висновок.

Повний, виключний перелік вільного використання твору без згоди автора міститься у статтях 21-25 і ЗО Закону України «Про авторське право і суміжні права». Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право на твір), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

— використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інфор-

авторським правом; обсяг і значимість частини твору, що використовується, відносно всього твору в цілому і вплив, що може зробити це використання на потенційний ринок збуту чи цінність цього твору. Сумлінне використання є свого роду вільним використанням твору. Слід зазначити, що Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів також використовує термін «сумлінна практика» (fair practice) як норму, що визначає допустимість вільного використання творів шляхом їх цитування в освітніх цілях (п. 1 ст. 10). Будь-яка країна у своєму національному законодавстві про авторське право може містити зазначену норму, але з обов'язковою вказівкою, що «сумлінна практика не повинна суперечити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтересам автора». З цієї точки зору поняття сумлінної практики і сумлінного використання близькі за змістом до положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. // Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 402-403.

202

203

Розділ II. Авторське право і суміжні права

маційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

—використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах організацій мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

—відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей із поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонене автором;

—відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

—відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

—видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

—відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

—публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

—відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.

Також допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов. По-перше, у разі, коли відтворюваним твором є окрема опубліко-

204

Глава 7. Зміст авторського права

вана стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

—бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

—відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

—немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов виготовлення таких примірників.

По-друге, у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Крім того, допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, по-перше, відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті, а по-друге, репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків із письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

—обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

—відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

—немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм надається особі, яка має право власності на примірник комп'ютерної програми і відповідно має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, здійснювати такі дії. По-перше, вносити до комп'ютерної програ-

205

Розділ II. Авторське право і суміжні права

ми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинювати дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право на цю комп'ютерну програму.

По-друге, виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ю- терної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено в першому і цьому випадку, і має бути знищена у разі, якщо право власності на примірник цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним.

По-третє, декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

—інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

—зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

—інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.

По-четверте, спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування,

Глава 7. Зміст авторського права

передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми. Застосування положень ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не повинне завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинне обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, якій належить авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:

—творів архітектури у формі будівель і споруд;

—комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

—репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

—творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх примірниках.

Після того, як строк дії авторського права на твір закінчується, цей твір стає суспільним надбанням. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора твору, передбачених ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

§ 5. Строк охорони авторських прав

Законодавство будь-якої країни світу містить норми, якими забезпечується охорона авторських прав. Обмеження чинності майнових прав інтелектуальної власності на твори має свою історію. Таке обмеження пов'язане з системою привілеїв, які почали надаватися після винаходу книгодрукарства. У той період часу ліцензії на використання творів надавалися урядом на визначений строк.

206

207

Розділ II. Авторське право ісуміжні права

Таке обмеження тривалості монополії права на використання твору було збережене й у перших законах про авторське право, які у XVIII ст. скасували привілеї і визнали право на використання твору як індивідуальне право автора.

Так, у законі Анни Стюарт, який набрав чинності в 1710 р. в Англії, був встановлений строк дії права на опублікування книги, який становив 14 років із моменту першої публікації. Цей строк можна було продовжити ще на 14 років, якщо автор був ще живий, а перший строк закінчив свою дію. Коли дія встановленого і продовженого строку закінчувалася, твір можна було вільно друкувати. Захист авторського права на твір у той час залежав від включення цього твору до реєстру корпорації книговидавців. Північноамериканський Федеральний акт про авторське право, який був прийнятий у 1790 p., взяв за основу англійську модель.

У Франції в декретах від 13 та 19 січня 1791 р. за автором визнавалося виключне право надавати дозвіл на публічне виконання своїх творів упродовж усього життя автора. Це право ще на 5 років передавалося спадкоємцям та правонаступникам автора після його смерті. Декрети від 19 та 24 липня 1793 р. поширили сферу дії цього права на відтворення літературних, музичних і художніх творів та гарантував авторам упродовж усього їх життя виключне право на розпорядження та передачу цього права. Вказане виключне право передавалося після смерті автора його спадкоємцям і правонаступникам на 10 років. У 1866 р. строк дії авторського права на твори у Франції був збільшений до 50 років. Але раніше за Францію Іспанія в законі про авторське право від 1847 р. встановила, що строк дії майнових прав інтелектуальної власності на твір дорівнює життю автора та 50 років після дня його смерті.

Це положення надалі дістало закріплення у 1886 р. у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів. Визначення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твори, починаючи з перших законів, пов'язане з особливостями, що притаманні двом напрямкам розвитку авторського права — англо-американському різновиду авторського права та континентальному європейському, або латинському, різновиду цього права.

Глава 7. Зміст авторського права

В європейських країнах строк дії майнових прав автора на твір був обмежений, але існували й деякі винятки, що діяли у Нідерландах, Португалії, в яких був встановлений принцип безстрокової правової охорони творів. Деякі країни Латинської Америки (Гватемала, Мексика) також прийняти принцип безстрокової правової охорони творів, але потім від нього відмовилися та ввели обмеження строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твори1.

Строк охорони особистих немайнових авторських прав. У світі існує кілька різних підходів (режимів) щодо охорони особистих немайнових прав авторів. Так, необмежений строк дії особистих немайнових прав закріплений у національних законодавствах тих країн, які є послідовниками французької моделі охорони авторських прав (Франція, Колумбія, Мексика, Перу, Алжир, Україна та ін.). В інших країнах реалізовується концепція, згідно з якою після закінчення строку дії прав майнового характеру особисті немайнові права перестають залежати від приватного права, а твори переходять у суспільне надбання, тому в Німеччині, Гватемалі, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії строк охорони особистих немайнових прав автора дорівнює строку охорони майнових прав. У тих країнах, в яких правова система побудована на звичаєвому праві {common low), строк охорони особистих немайнових авторських прав дорівнює життю автора, тобто припиняється зі смертю автора2.

В Україні строк дії особистих немайнових прав автора є безстроковим і виникає від дня створення твору (ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права). Безстроковий строк охорони авторського права стосується таких немайнових прав автора, як право авторства, право на ім'я, захист цілісності та недоторканості твору (захист репутації автора).

У Бернській конвенції досить гнучко закріплено, що особисті немайнові права (право авторства і право на цілісність і недотор-

1ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — M.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 217-223.

2ЛипцикД. Авторское право и смежные права/Пер. сфр.; предисловие M. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 227-230.

208

209

Розділ II. Авторське право і суміжні права					Глава 7. Зміст авторського права
каність твору) діють після смерті автора «...принаймі до припинен-					Строк дії майнових авторських прав в Україні визначений у
ня майнових прав» (п. 2 ст. 6bis).					ст. 446 ЦК України та ст. 28 Закону України «Про авторське право
Слід зазначити, що в теорії авторського права висловлюється					і суміжні права». Проте слід зазначити, що норма, закріплена в ЦК
думка, відповідно до якої береться за аксіому безстроковий харак-					України, має бланкетний характер, і для розкриття змісту строку
тер особистих немайнових прав, проте існує реальна часова дія					дії майнових прав інтелектуальної власності на твір виникає
цих прав автора, пов'язана зі змістом твору1. І дійсно, якщо про-					потреба звернутися до відповідної статті Закону України «Про
аналізувати кількість творів, які ми пам'ятаємо на сьогодні, і які					авторське право і суміжні права».
залишилися актуальними і цікавими впродовж кількох століть, то					Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створен-
можна погодитися із зазначеною думкою.					ня і починає діяти від дня створення твору. Авторське право діє
Строк охорони майнових авторських прав. Строк правової охоро-					протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім ви-
ни майнових авторських прав, як уже зазначалося, має свої часові					падків оприлюднення анонімних творів, творів під псевдонімом і
межі. Обмеження строну дії майнових прав інтелектуальної влас-					творів, створених у співавторстві. Проте за наявної простоти стро-
ності на твори має на меті забезпечити доступ до таких творів ши-					кового характеру дії авторського права, на підставі змісту ст. 28
рокого загалу (публіки). Проте введення строковості дії майнових					Закону України «Про авторське право і суміжні права», виникає
прав має свої як позитивні, так і негативні риси.					потреба розглянути деякі важливі аспекти.
Позитивним у встановленні строковості дії майнових прав інте-					Перший аспект пов'язаний зі строком дії правової охорони
лектуальної власності на твори є те, що автори цих творів користу-					оприлюднених анонімних творів та творів під псевдонімом. Осно-
ються загальним культурним багатством, з якого вони вбирали не-					ви правової охорони таких творів були закладені Бернською кон-
обхідні елементи для створення своїх творів, тому є підстави, щоб					венцією про охорону літературних і художніх творів та Угодою
їхні твори також із часом були доступні для вільного використан-					ТРІПС. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх
ня. Негативні наслідки строковості дії майнових прав інтелекту-					творів встановила, що строк дії правової охорони творів, оприлюд-
альної власності пов'язані з можливими труднощами із розшуку					нених анонімно або під псевдонімом, закінчується через 50 років
всіх спадкоємців та правонаступників автора, а також з отриман-					після того, як твір був правомірно опублікований (п. З ст. 7). Але,
ням від них дозволів на використання твору у строк, який					якщо прийнятий автором псевдонім не залишає сумніву щодо
диктується ринком щодо розповсюдження твору.					його особи, строком дії правової охорони такого твору є строк, пе-
Принцип безстрокової дії правової охорони творів є вигідним					редбачений для звичайних творів. Якщо автор твору, що опубліко-
лише для спадкоємців та правонаступників автора, ускладнює					ваний анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особу
розповсюдження творів, що суперечить вимозі вільного доступу до					впродовж зазначеного строку, то застосовується строк дії правової
твору широкого загалу. При закінченні строку дії майнових прав					охорони для звичайних творів. Згідно з Угодою ТРІПС у тих
інтелектуальної власності на твір безоплатне використання таких					випадках, коли строк дії правової охорони твору визначається на
творів вигідне лише промисловцям та комерсантам, а не широко-					іншій підставі, ніж життя фізичної особи, він становить не менше
му загалу, оскільки використання творів, які перейшли до					50 років після закінчення календарного року, в якому за згодою
суспільного надбання, не приводить до зменшення ціни на книгу,					автора твір був опублікований, або, за відсутності такого дозволе-
записи музичних творів та ін.					ного опублікування, впродовж 50 років із часу створення такого
					твору, тобто 50 років після закінчення календарного року, в якому
1 Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 355.					цей твір був створений (ст. 12).
210				211

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Стаття 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює двоступеневий критерій для строків дії правової охорони оприлюднених анонімних творів та творів, оприлюднених під псевдонімом, який повністю відповідає нормам міжнарод- но-правових актів, крім загального строку правової охорони авторського права. По-перше, строк дії правової охорони оприлюдненого анонімно або під псевдонімом твору становить 70 років із моменту першого правомірного оприлюднення цього твору. По-друге, якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк дії правової охорони твору, передбачений для звичайних творів (протягом усього життя автора та 70 років після його смерті). За відсутності обов'язкового вчинення формальних дій для виникнення авторського права на твір, тобто необов'язковості реєстрації авторського права на нього, виникають складнощі щодо встановлення моменту створення твору, і автору важко довести цей момент, а також чи створений цей твір анонімно, чи під псевдонімом. Таким чином, міжнародні і національні норми щодо авторського права на твори надають оприлюдненим творам, що створені анонімно або під псевдонімом, менший строк дії правової охорони, аніж творам, створеним під дійсним ім'ям автора. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів містить норму, згідно з якою «країни союзу не зобов'язані забезпечувати правову охорону творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, щодо яких є всі підстави вважати, що з часу смерті їх автора пройшло 50 років» (п. 4 ст. 7).

Другий аспект визначення строку дії правової охорони стосується творів, створених у співавторстві. Строк дії майнових прав інтелектуальної власності на твори, створені у співавторстві, становить життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. Це положення ст. 446 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» також відповідає нормам Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, згідно з якими строк дії майнових прав інтелектуальної власності

212

Глава 7. Зміст авторського права

на твори «вираховується з часу смерті останнього автора, який пережив інших авторів» (ст. 7bis). Таким чином, при вирахуванні строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твори має значення час смерті останнього зі співавторів. Зазначене положення достатньо легко може бути застосоване до так званих неподільних сумісних творів, які створені у співавторстві як єдине ціле. У разі коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Строк дії авторського права на твори посмертно реабілітованих авторів становить 70 років із дати, наступної після їх реабілітації. Строк дії авторського права на твір, уперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, становить 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку дії авторського права на неоприлюднений твір уперше його оприлюднює, користується правовою охороною цього твору, що є рівноцінною охороні майнових прав автора. Строк дії цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений.

Третій аспект полягає у тому, що строк дії авторського права на твір, який визначається життям автора та 70 роками після його смерті, закінчується 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені вище юридичні факти.

§ 6. Правові наслідки закінчення строку чинності майнових авторських прав

Питання, пов'язані з юридичною природою суспільного надбання щодо творів, перебуває у дискусійній площині. У теорії авторського права є дві домінуючі думки:

— твори, що перейшли до суспільного надбання, використовуються широкою публікою і надаються у її розпорядження, навіть у разі якщо автор до цього отримав виключне право на економічну експлуатацію твору впродовж строку охорони, встановленого законодавством (нормальні умови використання твору);

213

Розділ II. Авторське право і суміжні права

— щодо творів, що перейшли до суспільного надбання, з одного боку існує вільний доступ із метою їх використання, а з іншого — діють обмеження соціального характеру в межах права власності на майно (обмеження індивідуального права на твір)1.

Положення, викладене у ст. 447 ЦК України, як правовий наслідок закінчення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твір передбачає перехід твору до суспільного надбання.

Суспільне надбання розуміється у двох значеннях — широкому та вузькому. Так, у широкому розумінні суспільне надбання — це можливість для вільного використання будь-якою особою об'єктів авторського права. У вузькому розумінні суспільне надбання — це наявність деяких об'єктів авторського права, які ніколи не мали правової охорони і (або) правова охорона на які перестала діяти у зв'язку з закінченням строку її дії.

Із позицій національного законодавства про авторське право і суміжні права термін «суспільне надбання» має вузьке значення, оскільки під суспільним надбанням розуміються об'єкти авторського права, строк дії на які закінчився (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Водночас у ст. 447 ЦК України вказаний термін не міститься, хоча фактично передається його зміст. До об'єктів авторського права, які перейшли до суспільного надбання, відповідно до норм національного законодавства про авторське право належать:

1)об'єкти, які не підлягають правовій охороні за нормами національного законодавства про авторське право, проте відповідно до законодавства інших країн ці об'єкти можуть набути правової охорони, наприклад, державна символіка та відзнаки — прапор, герб, гімн, ордени та ін.;

2)об'єкти авторського права, що створені у країнах, які не приєдналися до міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав, членом яких є Україна. Наприклад, згідно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів, як-

1 ЛипцикД. Авторское право и смежные права / Пер. сфр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 231-232.

Глава 7. Зміст авторського права

що будь-який твір був створений у країні, яка не є членом Бернського Союзу, то цей твір не підлягає правовій охороні у країнах — членах Бернського Союзу;

3)об'єкти авторського права, строк дії майнових прав інтелектуальної власності на які закінчився. Тобто твори науки, літератури і мистецтва переходять у суспільне надбання через 70 років після смерті автора. Об'єкти авторського права, строк дії майнових прав інтелектуальної власності на які закінчився, можуть бути використані будь-якою особою за умови додержання особистих немайнових прав авторів цих об'єктів;

4)об'єкти авторського права, які до закінчення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на них добровільно були передані суб'єктами авторського права у суспільне надбання;

5)об'єкти авторського права, які можна вільно використовувати за наявності деяких умов. Тут мова йде про вільне використання творів, на які ще не закінчився строк дії правової охорони та на використання яких не потрібно одержувати дозвіл від автора, а також сплачувати автору авторську винагороду. Але при вільному викори-

станні твору необхідно додержуватись особистих немайнових прав автора, тобто зазначати ім'я автора та джерело запозичення1.

Незважаючи на очевидність деяких положень щодо переходу творів до суспільного надбання, існують деякі особливості, які вимагають пояснення.

По-перше, ст. 30 Закону України «Про авторське право і суміжні права» прямо встановлює, що закінчення строку дії авторського права на твір означає перехід цього твору до суспільного надбання. Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у спадщину переходять лише майнові права інтелектуальної власності на твір авторів та інших осіб, які є суб'єктами цих прав. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Тому строк дії авторського права на твір встановлений лише щодо майнових прав інтелектуальної власності на твір. Особисті немайнові права автора твору діють безстроково.

1 Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 370-371.

214	215

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Стаття 447 ЦК України прямо вказує, що для переходу твору до суспільного надбання необхідно, щоб закінчився строк дії майнових прав інтелектуальної власності на твір — це є позитивним моментом. При законодавчому врегулюванні наслідків закінчення строку дії майнових прав на твір спостерігається термінологічна неузгодженість. Так, у ст. 447 ЦК України зазначається, що для вільного використання твору необхідно, щоб закінчився строк дії «майнових прав інтелектуальної власності на твір», а ст. ЗО Закону України «Про авторське право і суміжні права» говорить про закінчення строку дії «авторського права на твір». І один, і другий вислів несуть практично одне змістове навантаження. Проте для попередження можливих колізій на практиці при застосуванні вказаних норм законодавства є потреба термінологічно узгодити положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статтю ЦК України з цього питання.

По-друге, об'єкти авторського права, які на території України ніколи не мали правової охорони, також вважаються такими, що перейшли до суспільного надбання. Це положення не відображене у ст. 447 ЦК України, проте деякою мірою зазначено у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а повною мірою закріплене у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, у якій передбачається ретроактивна правова охорона творів.

Для того, щоб твір набув правової охорони на території України, необхідно виконати такі умови:

—твір повинен знаходитися і бути вираженим в об'єктивній формі на території України;

—автором твору або особою, якій належить авторське право на цей твір, має бути фізична особа, яка є громадянином України або не є її громадянином, однак має постійне місце проживання на території України, чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України;

—твір був уперше оприлюднений на території України або був уперше оприлюднений за межами України, але після цього протягом ЗО днів був оприлюднений на території України. В усіх інших випадках твір не буде мати правової охорони на території України, а перейде до суспільного надбання.

216

Глава 7. Зміст авторського права

По-третє, ст. 447 ЦК України встановлює принцип використання творів, відповідно до якого твори, що перейшли до суспільного надбання, можуть використовуватися будь-якою фізичною або юридичною особою вільно та безоплатно. При цьому повинні додержуватися особисті немайнові права авторів цих творів, що діють безстроково. Такими особистими немайновими правами є право авторства, право на ім'я, право на захист честі та репутації автора. При вільному використанні творів, які перейшли до суспільного надбання, зазначення імені автора твору є обов'язковим. Більше того, ніхто не має права вносити у твір будь-які зміни, які можуть завдати шкоди честі та репутації автора цього твору.

Строк дії майнових прав інтелектуальної власності на твір після його переходу до суспільного надбання закінчується, тобто будьяка фізична або юридична особа може використовувати такий твір не лише безоплатно, а й без отримання дозволу від осіб, які уповноважені здійснювати охорону права авторства, права на ім'я, права на честь і репутацію автора цього твору.

Питання для самоконтролю:

1.Якіоб'єкти авторського права ви можете назвати?

2.Хто виступає суб'єктами авторського права?

3.У чомуполягає зміст авторського права?

4.Розкрийте суть особистих немайнових прав суб'єктів авторського права.

5.Якімайновіправа належать суб'єктам авторськихправ?

6.Що таке авторська винагорода?

7.Які обмеження майнових прав автора передбачені національним законодавством та міжнародними актами усферіавторськихправ?

8.Скільки триває строк охорони авторськихправ?

9.Які правові наслідки закінчення строку охорони авторських прав ви можете назвати?

Рекомендована література до глав із авторського права:

1. Авторське право і суміжні права: Європейський досвід: У 2-х книгах/ За ред. А. С Довгерта. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.

217