- •Isbn 966-7613-60-7
- •Isbn 966-7613-60-7
- •Глава 1
- •§ 1. Методологічні основи
- •§ 2. Основні форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем
- •§ 3. Природноресурсові відносини
- •§ 4. Об'єкти природноресурсового права
- •§ 5. Суб'єкти природноресурсового права та природноресурсова правосуб'єктність
- •§ 6. Методи правового регулювання природноресурсових відносин
- •§ 7. Принципи природноресурсового права
- •§ 8. Система природноресурсового права
- •Глава 2
- •§ 1. Розвиток природноресурсового законодавства до 1917 р.
- •§ 2. Розвиток природноресурсового законодавства в період 1917—1938 pp.
- •§ 3. Розвиток природноресурсового законодавства і права у 1938—1990 pp.
- •§ 4. Сучасний період розвитку природноресурсового права
- •Глава 3 Джерела природноресурсового права
- •§ 1. Поняття і характеристика джерел природноресурсового права
- •§ 2. Конституційні засади
- •§ 3. Кодифікаційні закони як основні джерела природноресурсового права
- •§ 4. Спеціальні закони як джерела природноресурсового права
- •§ 5. Нормативно-правові акти органів
- •§ 6. Нормативні акти місцевих органів
- •Глава 4
- •§ 1. Основні ознаки та визначення
- •§ 2. Конституційні засади права власності на природні об'єкти та їх ресурси
- •§ 3. Право власності на природні об'єкти в природноресурсових кодексах
- •Глава 14 цього Кодексу повністю присвячена праву власності на землю*. Згідно з її положеннями земля може перебувати у приват-
- •§ 4. Особливості закріплення права власності
- •§ 5. Зміст права власності на природні ресурси та його реалізація
- •§ 6. Способи захисту й охорони
- •Глава 5
- •§ 2. Основні види природокористування та їх юридичне закріплення
- •§ 3. Правове регулювання загального природокористування
- •§ 4. Правове регулювання спеціального природокористування
- •§ 5. Зміст права природокористування, права й обов'язки природокористувачів
- •§ 6. Підстави виникнення, зміни та припинення права природокористування
- •Глава 6
- •§ 1. Загальна характеристика управління та контролю у галузі природокористування
- •§ 2. Система органів управління і контролю в галузі природокористування
- •§ 3. Функції управління і контролю у галузі природокористування
- •§ 4. Правове регулювання ведення
- •Глава 7
- •§ 1. Земельні відносини в умовах сучасної земельної реформи
- •§ 2. Склад земельного фонду України
- •§ 3. Правові засади використання земельних ресурсів
- •§ 4. Умови та порядок вирішення
- •Глава 8
- •§ 1. Визначення поняття надр як природного
- •§ 2. Особливості правовідносин
- •§ 3. Компетенція органів державної влади щодо розпорядження надрами
- •§ 4. Умови і порядок надання надр у користування
- •§ 5. Використання надр для видобування корисних копалин
- •Глава 9
- •§ 2. Поняття і види водокористування, права та обов'язки водокористувачів
- •§ 3. Особливості спеціального
- •§ 4. Стандартизація і нормування в галузі
- •§ 5. Особливості застосування
- •Глава 10
- •§ 1. Визначення виключної (морської)
- •§ 2. Особливості правового статусу континентального шельфу України
- •§ 3. Використання рибних та інших
- •§ 4. Охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення
- •Глава 11
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про рослинний світ
- •§ 2. Рослинний світ як об'єкт правового регулювання
- •§ 3. Види природних рослинних ресурсів
- •§ 4. Правові форми та види використання природних рослинних ресурсів
- •§ 5. Правове регулювання відтворення природних рослинних ресурсів
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття лісового фонду та лісових ресурсів
- •§ 2. Право лісокористування та його види
- •§ 3. Підстави припинення права
- •§ 4. Особливості державного управління
- •§ 5. Державний облік лісового фонду,
- •Глава 13
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про тваринний світ
- •§ 2. Тваринний світ як об'єкт права власності та права користування
- •§ 3. Основні види використання тваринного світу
- •§ 4. Державне управління і державний контроль
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Глава 14 Правове регулювання використання
- •§ 2. Правове регулювання
- •§ 3. Правовий режим природних
- •§ 4. Особливості використання територій
- •§ 5. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду і контроль за режимом їх використання
- •§ 6. Юридична відповідальність
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття та види природних лікувальних ресурсів і комплексів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів курортів
- •§ 3. Правовий режим використання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •Глава 16
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів рекреаційних зон
- •§ 3. Правове регулювання зеленого туризму
- •§ 4. Особливості правового режиму використання природних ресурсів
- •Глава 17
- •§ 1. Поняття та види нематеріалізованих природних ресурсів
- •§ 2. Правові питання використання простору
- •§ 3. Правове регулювання використання атмосферного повітря
- •§ 4. Особливості правового регулювання використання кліматичного ресурсу
- •§ 5. Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії
- •§ 6. Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття та види правових режимів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів зони екологічного лиха
- •§ 3. Особливості правового регулювання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •§ 5. Особливості правового режиму
- •§ 6. Спеціальні правові режими використання екологічно уражених природних ресурсів
- •Загальна частина
§ 2. Право лісокористування та його види
Право лісокористування — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з використанням лісів, лісових ресурсів, їх охороною та відтворенням. У правовому відношенні використання лісових ресурсів поділяється на. загальне та спеціальне.
Загальне використання лісових ресурсів здійснюється громадянами, які мають право вільно перебувати у лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби. Однак громадяни зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, а також користуватися зазначеними лісовими ресурсами в строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.
Спеціальне використання лісових ресурсів тимчасові лісокорис-тувачі повинні здійснювати тільки в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду для спеціального використання різних видів лісових ресурсів може надаватися одному або кільком тимчасовим лі-сокористувачам. За умови додержання вимог законодавства України лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів, як заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих пло-
231
дів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету).
Для спеціального використання лісових ресурсів на наданій земельній ділянці лісового фонду видається спеціальний дозвіл — лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресурси, на які видано спеціальний дозвіл. Форми лісорубного квитка (ордера) та лісового квитка і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Лісорубний квиток (ордер) — це документ, який дозволяє спеціальне використання лісових ресурсів державного або місцевого значення. Він видається на використання лісових ресурсів державного значення (заготівлю деревини під час рубок головного користування та лісовідновних рубок і заготівлі живиці у лісах державної власності); використання лісових ресурсів місцевого значення (заготівлю деревини під час рубок головного користування та лісовідновних рубок у лісах, що перебувають у приватній власності, а також заготівлю другорядних лісових матеріалів); проведення рубок догляду за лісом, санітарних та інших рубок, пов'язаних з лісогосподарськими заходами, і у випадках розчищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.
Лісорубний квиток (ордер) видається державними органами лісового господарства. Виданий квиток може бути скасований органом лісового господарства у випадках: закінчення строку лісокористування; ліквідації підприємства, установи, організації; вилучення земель у встановленому порядку; здійснення лісових користувань не у відповідності з вимогами, передбаченими у лісорубному квітку; заміни лісосік; добровільної відмови від лісокористування та в інших випадках припинення права лісокористування; надходження вимоги від органів державного санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених органів державного контролю. Строк дії квитка встановлюється органом, який його видав, за погодженням з відповідною місцевою радою. Лісорубний квиток видається на незначний (до 10 куб. м) відпуск деревини.
Лісовий квиток — це спеціальний документ, яким дозволяється використання лісових ресурсів. Він видається на сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки, тимчасового використання земель для сільськогосподарського виробництва, крім сільськогосподарських угідь, що належать до складу земель лісового фонду, а також на використання лісових ресурсів для потреб мисливських господарств, розміщення туристичних таборів, баз відпочинку та інших подібних об'єктів із спорудженням будівель некапітального типу строком до одного року.
Лісовий квиток видається спеціально уповноваженим органом у галузі ведення лісового господарства України. Оформлення лісового квитка здійснюється у встановленому порядку до початку відпо-
232
відних робіт. Квиток видається на підставі обґрунтованої заявки та лімітів використання лісових ресурсів місцевого значення, затверджених у встановленому порядку місцевою радою за погодженням з органами екології та природних ресурсів і органами лісового господарства. Строк дії лісового квитка встановлюється органом, який його видає, за погодженням з відповідною місцевою радою. Після закінчення строку складається акт про результати спеціального використання лісових ресурсів (акт огляду обсягів та місць спеціального використання лісових ресурсів), який підписується представниками власника, постійного користувача земель лісового фонду і заготівельника.
Заготівля деревини у порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що проводяться у стиглих деревостанах. У виключних випадках ці рубки можуть здійснюватися у деревостанах лісів другої групи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Деревина заготовляється також під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки деревостанів, які втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), і під час проведення інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, покритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо). Види і способи рубок визначені ст. 53 ЛК, Правилами рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 535.
Заготівля деревини під час рубок головного користування, а також рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється постійними лісокористувачами, а також тимчасовими лісоко-ристувачами, яким у встановленому порядку надане право використання заготовленої при цьому деревини. Заготівля деревини під час проведення інших рубок на земельних ділянках лісового фонду, наданих для будівельних та інших робіт, здійснюється тими юридичними і фізичними особами, яким відведені земельні ділянки лісового фонду для цих цілей, якщо в рішенні про надання ділянки не передбачене інше.
Планування і проведення заготівлі деревини у порядку рубок головного користування здійснюються у межах розрахункової лісосіки. Розрахункова лісосіка — це щорічна норма заготівлі деревини у порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лі-сокористувача і окремо за групами порід у межах груп лісів, виходячи з принципів безперервності і невиснажливості використання лісових ресурсів. Заготівля деревини у порядку рубок головного користування в розмірах, які перевищують розрахункову лісосіку, забороняється.
233
Виходячи з розміру розрахункової лісосіки, Кабінет Міністрів України щороку встановлює розмір лісосічного фонду. Лісосічний фонд — це запаси деревини, призначеної для щорічної заготівлі під час рубок головного користування. Визначення і передача лісосічного фонду провадиться постійними лісокористувачами відповідно до Правил відпуску деревини на пні в лісах України, передусім у стиглих деревостанах, що потребують рубки за своїм станом (пошкоджені деревостани і деревостани, в яких закінчена підсочка тощо), а також ростуть на землях, які підлягають розчищенню у зв'язку з проведенням лісогосподарських заходів або передачею їх для використання в цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використанням лісових ресурсів.
Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсочки плануються до рубки, а також деревостанів, які до строку закінчення підсочки підлягатимуть рубці. До закінчення підсочки у хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки можуть допускатися як виняток з дозволу Державного комітету лісового господарства України. Правила заготівлі живиці, а також зони обов'язкової підсочки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Заготівля другорядних лісових матеріалів для промислової переробки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населення (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету) повинна здійснюватися без заподіяння шкоди лісу.
Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щорічно визначаються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження. Розміщення пасік на цих ділянках здійснюється без права рубання дерев і чагарників, розчищення і розорювання ділянок і спорудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господарства і спеціального використання лісових ресурсів.
Для заготівлі деревних соків використовуються спеціально створені для цієї мети насадження, а також деревостани, що підлягають рубці головного користування, не раніше ніж за 10 років до рубки, а деревостани, які підлягають рубкам, пов'язаним з веденням лісового господарства, та іншим рубкам — за один рік до цього. Заготівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини здійснюється способами і методами, які виключають -виснаження лісових ресурсів і заподіяння шкоди лісовому господарству.
Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи на земельних ділянках лісового фонду, що визначаються постійними лісокористувачами, не частіше одного разу
234
на п'ять років на одній і тій самій ділянці лісу. Заготівля очерету провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин й інтересів охорони навколишнього середовища.
Земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства (мисливські угіддя) надаються користувачам відповідно до Закону "Про тваринний світ". Спеціальне використання тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями і рибогосподарськими водними об'єктами. До спеціального використання належать усі види користування тваринним світом (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням добуванням, тощо із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають об'єкти тваринного світу.
Право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами. Користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісо-користувачі мають здійснювати роботи щодо їх благоустрою. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для здійснення науково-дослідних робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якщо це суперечить цілям науково-дослідних робіт. Рішення про обмеження чи заборону спеціального використання лісових ресурсів та користування цими ділянками для інших цілей приймаються місцевими радами, які надають ці ділянки, за погодженням з постійними лісокористувачами.
Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним і тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим державним чи комунальним лісогосподарським підприємствам. До них згідно з Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Мініс-
235
терства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, Міністерства економіки України і Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/5651, належать: державні органи лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові лісові господарства, сільськогосподарські та інші підприємства. На умовах оренди земельні ділянки лісового фонду надаються підприємствам, установам, організаціям, де створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, задоволення потреб мисливських господарств, у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях, для здійснення науково-дослідних робіт тощо.
Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 4492.
В тимчасове користування (оренду) земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам і громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, задоволення потреб мисливських господарств, у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях та для здійснення науково-дослідних робіт.
Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування — до 5 років і довгострокове — до 50 років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за згодою сторін і обумовлюються в договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення терміну його дії. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за договорами оренди, що укладаються між власниками ділянок та орендарями. Договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.