66
1.4. Мета і завдання виховання
Сенс життя людини — у продовженні роду людського. І не лише у фізичному розумінні, але й у духовному. Тому найважливішою сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти є виховання підростаючого покоління.
Сутність виховання, його мета. Завдання складових виховання. Комплексний підхід до виховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Завдання для самоконтролю.
1.4.1. Сутність виховання, його мета
Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для фізичного, психічного і соціального розвитку.
Найвища мета виховання — всебічний гармонійний розвиток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи і суспільства. Кожна суспільно-економічна формація в рамках перспектив свого поступального руху вперед висуває конкретні завдання щодо виховання підростаючого покоління. Ллє, так чи інакше, ці завдання спрямовані на досягнення стратегічної мети — всебічного гармонійного виховання.
Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог морального, розумового, фізичного, трудового й естетичного виховання. Л під гармонійністю (від гр. harmonia — злагодженість, узгодженість у поєднанні чого-небудь) розуміють, узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення і взаємозбагачення в духовному і фізичному єстві людини. Поняття всебічного і гармонійного виховання діалектично взаємопов'язані і взаємообумовлені. Цей діалектичний взаємозв'язок можна схематично зобразити так (рис. 1.11).
Розмірковуючи про мету виховання, важливо враховувати основні загальноцивілізаційні тенденції, що є актуальними у XXI ст. і впливають на всі сфери діяльності людини, визнача-
67
Рис. 1.11. Діалектичний взаємозв'язок видів виховання
ють подальший суспільний розвиток. Академік В.Г. Кремень виокремлює такі з них:
1. Тенденція до глобалізації суспільного розвитку, яка характеризується такими рисами прояву: зближенням націй, на родів, держав; кроками до створення спільного економічного поля, інформаційного простору; тіснішим зближенням характеру су спільних відносин у різних країнах світу, залежністю прогресу кожної країни від здатності спілкуватися зі світом; загостренням конкуренції між державами у всіх сферах діяльності та ін.
Набуття людством здатності до самознищення. Це зумовлено появою зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної), порушенням екологічної рівноваги внаслідок бездумної тенденції "споживацького" господарювання, використання загрозливих технологій та ін.
Перехід людства від індустріальних до науково-інфор-маційних технологій. На відміну від індустріального виробництва новий підхід базується не на матеріальній, а на інтелектуальній основі. Прогрес кожної країни залежить передусім від наявності та дієвості інтелектуального потенціалу нації. Яск-
68
равим прикладом у цьому плані є Японія, де завдяки зосередженню уваги на розвитку інтелектуального потенціалу громадян за бідних матеріальних ресурсів (ліс, вугілля, газ та ін.) вдалося за 40—50 років завоювати передові позиції у світовому економічному просторі.
Суспільство стає все більш людиноцентристським. Індивідуальний розвиток кожної особистості — головна передумова соціально-економічного прогресу. "Ось чому найпріоритетнішими сферами в XXI столітті, — слушно наголошує В.Г. Кремень, — стають наука, як сфера, що продукує нові знання, та освіта, як сфера, що олюднює знання і, насамперед, забезпечує індивідуальний розвиток людини" 1.
У міжнародному змаганні лише та країна зможе успішно просуватися вперед, яка забезпечить розвиток основних сфер діяльності — передусім інтелектуальної. При цьому не варто забувати, що мірою усіх речей є Людина. І не лише її інтелектуальне багатство, а й високий рівень вихованості, моральне, духовне багатство.
Об'єктивні закономірності розвитку суспільства на межі XX і XXI століть зумовили необхідність науково обґрунтованого розв'язання, на думку В.Г. Кременя, низки кардинальних проблем:
1. Забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна покоління людей. Віднайти раціональні схеми співвідно шення між прискореним зростанням знань, нових технологій і здатністю людей творчо підходити до їх використання.
Забезпечити оптимальне співвідношення між локальними та глобальними соціально-економічними проблемами, щоб людина, формуючись як патріот своєї країни, відчувала відповідальність за благополуччя у всьому світі.
Сформувати на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності, від якої залежить успішність суспільно-економічного розвитку.
Виробити у людині здатність ефективно діяти в умовах нових суспільно-економічних реалій (глобалізації, інформатизації, високих технологій).
1 Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта України. — 2002. — 28 грудня.
69
5. Мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, культивування у кожної особистості національної гідності, культури спілкування та ін.