Андрагогіка

10. Принцип усвідомленості навчання. Означає усвідомлення тими, хто навчаться, й тими, хто авчає, всіх параметрів процесу навчання і своїх дій щодо його організації [2: 111-112].

Істотна відмінність наведених принципів андрагогіки від загальновідомих педагогічних принципів олягає в тому, що вони визначають діяльність, насамперед, тих, хто навчається, тоді як педагогічні ринципи головним чином регламентують діяльність того, хто навчає. Це наштовхує на необхідність побудови освітнього процесу в системі післядипломної педагогічної освіти з урахуванням індивідуальних потреб та можливостей курсантів.

16.

При навчанні по класичній педагогічній моделі ті, яких навчають, орієнтуються на придбання знань на перспективу, знаючи, що більшість із знань, якщо й знадобляться їм у житі, то пізніше. Метою тих, хто навчає, стає навчання, завданням якого є передача як можна більшої кількості знань, умінь, навичок і особистісних якостей без конкретного зв’язку із практичною діяльністю. Курс навчання будується по розділам навчальних дисциплін, виходячи з логіки даного предмету. У рамках андрагогічної моделі студенти прагнуть до негайного застосування отриманих знань і вмінь, щоб стати більш компетентними в рішенні будь-яких проблем. Курс навчання будується на основі розвитку певних аспектів компетенції тих, хто навчається й орієнтується на рішення їх конкретних життєвих завдань. Їх діяльність полягає в придбанні тих конкретних знань, умінь, навичок і особистісних якостей, які необхідні їм для рішення життєво важливої проблеми. Діяльність викладача зводиться до надання допомоги студенту у придбанні необхідних йому знань, умінь, навичок і особистісних якостей [1, с.91].

На підставі вищезазначеного ми можемо сформулювати основні андрагогічні принципи навчання, які є фундаментом теорії навчання дорослих: 1. Пріоритет самостійного навчання. 2. Принцип спільної діяльності. 3. Принцип опори на досвід того, хто навчається. 4. Індивідуалізація навчання. 5. Системність навчання. 6. Контекстність навчання (термін А.А. Вербицького). 7. Принцип актуалізації результатів навчання. 8. Принцип розвитку освітніх потреб. 9. Принцип усвідомленості навчання або принцип рефлективності. Цей принцип заснований на свідомому відношенні дорослого до навчання, що, у свою чергу, є головною частиною його мотивації [1, с.94-95].

Однак, виходячи із вищезазначеного андрагогічна і педагогічна моделі навчання не є

протилежними, а доповнюють одна одну. Навчання людини в період недорослості продовжує спішно розробляти класична наука про навчання дітей – педагогіка. Особливості навчання собистості у період дорослості досліджує нова галузь наук про освіту – андрагогіка.

Основна функція андрагогіки у відповідності зі змістом, закладеним у її назві, – вести дорослу людину. А для цього необхідно знати природу й особливості того, кого ведеш. Тому, тісні взаємодії андрагогіки з іншими галузями наукового знання й практики, що входять у систему наук, яка наприкінці 60-х років XX сторіччя була визначена відомим російським психологом Б.Г. Ананьєвим як людинознавство [4, с.175].

У центрі уваги людинознавства перебуває людина в її цілісності, однієї з форм подання якої служить образ. У результаті синтезу різноманітних видів знання народжується науковий образ людини в єдності „всіх його визначень”, коли „космічне, біологічне, соціальне й духовне повинні бути взяті одночасно” (В.І. Соловйов).

17.

Андрагогічну діяльність має здійснювати андрагог. С.П. Архіпова стверджує, що викладач-андрагог, організатор освіти дорослих, має поєднувати у своїй професійній діяльності різні ролі. Доцільно виділити мінімум три, які помітно відрізняються за змістом і спрямованістю, в рамках яких у сучасних умовах повинен діяти викладач-андрагог. Це ролі «лікаря», «експерта», і «консультанта».

Діяльність у ролі «лікаря» передбачає наявність певної психотерапевтичної підготовки. Володіючи знаннями і навичками в цій галузі, викладач здатен надати допомогу у відновленні мотивації до освітньої діяльності, послабленні «бар’єрів» сприйняття, зниження рівня тривожності, підвищенні стресостійкості суб’єктів навчання. Найбільшою мірою подібні уміння потрібні при роботі з такими категоріями дорослих учнів, як безробітні на курсах перепідготовки, персонал з низькою оплатою праці, співробітники, чия діяльність пов’язана з постійними емоційними перенавантаженнями.

Роль «експерта» передбачає компетентність викладача на «нормативному рівні», тобто володіння змістом як андрагогічної діяльності, так і професійної діяльності дорослих учнів на рівні достатньому, щоб виступати в ролі «експерта». Значна частина «експертів», як відомо, вважає що володіння знаннями і досвідом у тій чи іншій галузі професійної діяльності саме по собі вже є запорукою успішної викладацької діяльності. Це, однак, не так. Не кожний хороший спортсмен може бути гарним тренером, не кожен висококласний фахівець є талановитим вчителем. Невміння передати свій досвід, навчити суцільно призводять до того, що «експерт» перетворюється на чергового «начальника», від якого залежить, наприклад, чи буде прийнятий залік або іспит, чи ні, але практична користь від викладацької діяльності якого дуже невелика. Тому така важлива для кожного професіонала, який виступає в ролі викладача, спеціальна андрагогічна підготовка.

І, нарешті, роль «консультанта». Рівень компетентності у рамках цієї ролі припускає, що викладач володіє методологією андрагогічного супроводу процесу самоосвіти дорослих. Форми такого супроводу – цільове підвищення кваліфікації, випереджальне навчання основ науково-дослідної роботи, допомога у створенні програм (проектів) професійного, особистісного розвитку (саморозвитку) і т. ін.

Спеціальна підготовка андрагогів (людей дорослого віку ‑ не студентів у прямому значені цього слова) передбачає ґрунтовну методологічну підготовку, оволодіння дидактикою навчання дорослих, технологіями взаємодії, які найбільшою мірою сприяють особистісному професійному розвитку всіх учасників педагогічного процесу. Чинниками, що зумовлюють необхідність спеціальної підготовки андрагога до майбутньої професійної діяльності, є такі: високий освітній рівень студентів (наявність мінімум однієї вищої освіти); різноманітність складу аудиторії за віком, статтю, фахом, стажем професійної діяльності, освітніми та культурними потребами; відмінність завдань, які стоять перед різними категоріями учителів; партнерство як форма взаємодії в навчанні дорослих.

Професійно обумовленні андрагогічні вимоги до вчителя в педагогіці і андрагогіці визначаються термінами «професійна придатність» і «професійна готовність». Під професійною придатністю розуміють сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, які необхідні для досягнення успіху в обраній професії. Під професійною готовністю – психічну, психофізичну, фізичну готовність (тобто професійну придатність) та науково-теоретичну і практичну підготовку педагога. Професійна придатність та професійна готовність необхідні для виконання ролі андрагога під час викладацької діяльності.

18.

Спеціальна підготовка андрагогів (людей дорослого віку ‑ не студентів у прямому значені цього слова) передбачає ґрунтовну методологічну підготовку, оволодіння дидактикою навчання дорослих, технологіями взаємодії, які найбільшою мірою сприяють особистісному професійному розвитку всіх учасників педагогічного процесу. Чинниками, що зумовлюють необхідність спеціальної підготовки андрагога до майбутньої професійної діяльності, є такі: високий освітній рівень студентів (наявність мінімум однієї вищої освіти); різноманітність складу аудиторії за віком, статтю, фахом, стажем професійної діяльності, освітніми та культурними потребами; відмінність завдань, які стоять перед різними категоріями учителів; партнерство як форма взаємодії в навчанні дорослих.

Професійно обумовленні андрагогічні вимоги до вчителя в педагогіці і андрагогіці визначаються термінами «професійна придатність» і «професійна готовність». Під професійною придатністю розуміють сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, які необхідні для досягнення успіху в обраній професії. Під професійною готовністю – психічну, психофізичну, фізичну готовність (тобто професійну придатність) та науково-теоретичну і практичну підготовку педагога. Професійна придатність та професійна готовність необхідні для виконання ролі андрагога під час викладацької діяльності.

Російські вчені вважають що до загальних вимог викладача вищої школи доцільно віднести:

професійну компетентність, що базується на спеціальній, практичній та психолого-педагогічній підготовці;

загальнокультурну та гуманітарну компетентності, що включає знання основ світової культури, гуманістичні особистісні якості, відповідальність за результати власної діяльності, мотивацію до самовдосконалення;

креативність, що базується на сформованості нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією і тактикою, гнучкій адаптації до змін місту та умов професійної діяльності;

комунікативної компетенції, що включає розвиток мови, володіння іноземними мовами, сучасними засобами зв’язку та основами комп’ютерної грамотності і т. ін.;

соціально-економічну компетентність, що передбачає володіння основами сучасної економіки, знання законів бізнесу, азів екології і права [17].

Отже, андрагог шукає форми, які допомагають його дорослим учням впорядковувати їхній життєвий досвід, навчить аналізувати процес і результати саморозвитку, надати допомогу в освоєнні позиції аутодидакта, тобто створити людину, здатну до самонавчання. Набагато легше працювати з людьми, що навчився керувати власним освітнім просуванням. Необхідно пам’ятати, що соціальний розвиток постійно висуває нові вимоги як до особистості педагога, так і до його професійної діяльності, рівня його знань, умінь та навичок.

19.

Підсумовуючи вищесказане, акцентуємо увагу на ознаку, які характеризують андрагогічну підготовку викладачів .

Компоненти андрагогічної підготовки:

Компоненти андрагогічної підготовки	Емпірична характеристика
Наявність мети, що визначає характер діяльності викладача.	Озброєння новими знаннями й уміннями. Прагнення допомогти слухачам знову відкрити втрачені здібності, спрямувати на саморозвиток. Розвиток здатності працювати самостійно й у групі.
Професійна орієнтація, тобто ставлення викладача до себе як професіонала.	Оцінка себе як фахівця у галузі дисципліни, яку викладає, оцінка себе як андрагога.
Уявлення про специфіку слухачів (як особистостей і “носіїв” визначених ролей); їхнє ставлення до матеріалу, що вивчається, і здатність його засвоювати.	Ставлення до слухачів як до дорослих людей, які мають певний життєвий і професійний досвід.
Володіння мовою викладання.	Ясність і доступність викладання.
Розуміння закономірностей взаємодії учасників освітнього процесу.	Здатність до взаємодії: гностична здатність (розуміти слухачів); експресивна здатність (здатність до самовираження); інтерактивна здатність (адекватний вплив на партнерів).
Особлива відповідальність викладача за свою діяльність і її результативність (прогностичні здібності).	Здатність передбачати результати своєї діяльності і на цій основі коригувати її. Уміння налагодити зворотний зв’язок як безпосередньо на кожному занятті, так і протягом усього періоду навчання. Уміння розробляти довго- і короткотермінові програми, що забезпечують раціональне використання навчального процесу.
Уявлення про фактори навчального процесу.	Уміння аналізувати соціальну і психологічну обумовленість навчального процесу; уміння оцінювати позитивну і негативну роль тих чи інших факторів.
Андрагогічний оптимізм.	Упевненість, що андрагогічно грамотне навчання сприяє розвитку особистості, її вмінню працювати як індивідуально, так і в колективі.
Уміння майстерно проявляти себе як спеціаліста-андрагога.	Постійне прагнення до саморозвитку і творчості, пошук і знаходження об’єктивно нових завдань, методів, способів навчання.

20.

Поняття технології ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон з початку 1990-х рр. Воно ввійшло в мову соціальних наук і практик, у тому числі і педагогічну, з наук і практик науково-технічних, виробничих. Такий перенос став можливим у рамках представлення про педагогічний процес (будь-якому іншому соціальному процесі) як штучно створеній керованій системі. З іншого боку, поняття технології в педагогіці стало вживатися в зв'язку зі зростаючою роллю інформаційних технологій у процесі утворення. Це редукувало визначення педагогічних технологій до застосування технічних засобів у педагогічному процесі.

Поняття "технологія" у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

1. Педагогічна технологія. Цей термін містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії. Ще на початку ХХ в. Г. Мюнстерберг у роботі "Психологія і вчитель" уводить поняття "психотехніки" і можливості її використання в педагогічному процесі.

2. Технології навчання - система методів, прийомів і дій вчителі й учнів у процесі навчання.

3. Технології виховання - система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин.

4. Навчальні технології - інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

У роботах В.П. Беспалько, Б.С. Блума, М.В. Кларина, М.А. Чошанова й ін. виділені наступні ознаки технології:

• доцільність, тобто будь-яка технологія повинна містити опис цілей і задач, на рішення яких спрямовані проектовані способи і дії;

• результативність - опис результатів;

• алгоритмичноть - фіксація послідовності дій вчителі й учнів;

• відтворюваність - систематичне використання алгоритму дій і засобів в організації педагогічного процесу;

• керованість - можливість планування, організації, контролю і коректування дій;

• проектруемость: технологія створюється і реалізується штучним способом, підлягає модернізації і коректуванню з урахуванням конкретних умов.

Введення в побут поняття "технологія навчання" припускає осмислення того, яким образом співвідноситься поняття "метод" і "технологія". Це розрізнення ми проводимо на основі наступного положення. Метод - шлях, спосіб містить у собі модельний опис організації педагогічного процесу, у якому вказує на тип діяльності вчителі й учнів. Технологія конкретизує цей модельний опис у контексті умов реалізації методу. Деякі технології можуть мати більш складний тип і містити опис декількох методів.

Тема технології навчання залишається на сьогоднішній день відкритої і практично не проробленої. Виходячи з цього, важко визначити класифікацію технологій. Держстандарт по професійному педагогічному утворенню виділяє наступні види технологій навчання: репродуктивної, продуктивної, програмованої, алгоритмічної, інформаційні і технології диференціації.

1

2

3