конспект лекций

населення. Тобто втрати повинні оцінюватися як з економічної, так і з соціальної сторін.

В промисловому і комунальному водопостачанні погіршення якості природних вод призводить до додаткових втрат, пов’язаних з переносом водозабору,

або будівництвом складних систем для очистки вод.

Визначення збитку від забруднення водних джерел має важливе значення,

тому що розрахунок абсолютної ефективності капітальних вкладень природоохоронного значення зводиться до оцінки величини відвернутого збитку від забруднення в результаті спорудження природоохоронних комплексів. Критерій оцінки збитку від забруднення водних джерел повинен достатньо повно виражати величину втрат, які наносяться народному господарству. Таким вартісним критерієм являються затрати на ліквідацію шкідливих наслідків від забруднення водних джерел.

Ці затрати визначаються за формулою:

Зi Ci Eн Ki ,

де Зj – затрати по і-му варіанту, грн.;

Кі – капітальні вкладення по і-му варіанту, грн.;

Сі – поточні затрати по і-му варіанту, грн.;

Ен – галузевий нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Отримання води необхідної якості запобігає негативні наслідки, які могли б бути при використанні забрудненої води. Тому додаткова водо підготовка, перенос водозабору, використання нових незабруднених водних джерел рівнозначні введенню додаткових виробничих потужностей і можуть розглядатися як заходи, що направлені на відтворення втраченої в результаті забруднення водних джерел продукції.

Величина збитку залежить від режиму постачання і складу забруднюючих сполук, обсягів витрачання води і складу споживачів. Тому що рівень

забруднення водного джерела змінюється на протязі року, то при оцінці збитку поточні затрати визначаються з урахуванням зміни показників якості води.

41

Дослідження показали, що залежність поточних затрат для очисних споруд от якості води носять нелінійний характер. Тому поточні затрати, розраховані по середньорічній якості води, не будуть дорівнювати сумі затрат, визначених по якості води для окремих місяців. Різниця між цими затратами залежить від середньомісячних показників якості води і в окремі місяці вона складає 10 – 15%

При визначенні збитку по варіанту додаткової водо підготовки визначають необхідні затрати на водо підготовку від рівня фактичного забруднення водного джерела до рівня, який пред’являє водо споживач до якості води:

n

Ув CB KB Eн ,

i 1

де Ув – збиток, який наноситься водо споживачам в результаті забруднення водного джерела, грн.;

СВ – поточні затрати на водо підготовку, грн. ;

ЕН – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень

КВ – капітальні вкладення на водо підготовку, грн.;

п – число видів водо підготовки, необхідних для отримання води потрібної якості;

і – види підготовки.

При оцінці збитку по варіанту переносу водозбору розрахунки проводять по формулі:

n

УПВ C Eн K ПВ C Eн KЧВ , i 1

де УПВ – збиток, нанесений водо споживачу в результаті перенесення водного джерела, грн.;

C Eн K ПВ – затрати по варіанту з перенесенням водозбору, грн..;

C Eн K ЧВ – затрати по варіанту водозбору при умові не забрудненості водного джерела, грн.;

Якщо перенос водозбору, пов’язаний з ліквідацією існуючого водозбору, то величина збитку розраховується за формулою:

42

n	,
УПВA C Eн K ПВ Eн Kост L C Eн K ЧВ
i 1
де УПВA – збиток, нанесений водо споживачам в результаті забруднення водного
об’єкта, грн.;
Kост – залишкова вартість споруд і обладнання старого водозбору, грн..;
L – ліквідаційна вартість старого водозбору, ґрн.
Оцінка збитку недоотриманої продукції, яка втратила	товарні якості в

результаті забруднення водойму, визначається як вартісна оцінка збитку у вигляді затрат на виробництво недоотриманої продукції.

Головними складовими оцінки втрат від забруднення водних джерел являються капітальні затрати і поточні затрати.

При оцінці збитку затрати на очистку води в залежності від ступеню і виду забруднення виражаються у вигляді збільшення а) тільки поточних затрат, коли існуючі системи очисних споруд здатні очищати воду з підвищеною забрудненістю;

б) поточних затрат і капітальних затрат, необхідних для розширення існуючих

очисних споруд, або спорудження нових.

Для розрахунку збільшення капітальних затрат на спорудження додаткового об’єкта очисних споруд використовується формула:

K W Kпит,

де W – додатковий обсяг очисних споруд, м3;

Kпит – питомі капіталовкладення на одиницю обсягу очисних споруд, грн./м3.

Погіршення якості води приводить до збільшення поточних затрат на матеріали, воду, електроенергію, паливо, експлуатаційні витрати, амортизацію,

заробітну плату працівників.

По статті витрат «Матеріали» визначається збільшення затрат на реагенти для очистки води.

Qi di Qн dн Cp

Зр P 106 ,

де Зр – затрати на реагенти, грн.;

43

Qi,Qн – відповідно середньорічний обсяг очищаємої води при забрудненому і незабрудненому водному джерелу, м3/рік;

di,dн – середньорічна доза реагенту, якщо рахувати по його головній частині,

відповідній середньорічній якості води при забрудненому водному джерелі, г/м3;

Р – доля головної частини реагенту (в залежності від виду застосованого реагенту);

Ср – собівартість 1м3 води.

Збільшення затрат на додаткову витрату води для промивки фільтрів:

Зв Qi gi Hi Qн gн Hн Cp ,

де Зв – затрати на додаткову витрату води на промивку фільтрів, грн.;

Qi,Qн – відповідно середньодобова за рік корисна продуктивність водоочисної станції при забрудненому і незабрудненому водному джерелі, м3/сут;

gi,gн – відповідно питомі витрати води для однієї промивки фільтрів на 1м3

корисної добової продуктивності станції при забрудненому і незабрудненому водному джерелі, м3/м3 за добу;

Hi,Hн – число промивок в рік, яке відповідає середньорічній якості води, при забрудненому і незабрудненому водному джерелі;

Ср – собівартість 1м3 води.

При погіршенні якості води збільшуються витрати електроенергії на промивки, які розраховуються за формулою:

Зe H g10н 3t h Ce ,

де: Зе – витрати електроенергії, кВт;

H – збільшення кількості промивок на рік; gн – витрати води на 1 промивку, л/с;

t – час однієї промивки, год;

h – напір води при промивці, м3;

44

– ККД насосної установки;

Се – вартість 1кВт/ґод. електроенергії, грн.

Контрольні питання до теми 3.5

1.Вказати, як визначається збиток по варіанту додаткової водо підготовки.

2.Вказати, як визначається збиток по варіанту переносу водозабору.

3.Вказати, як визначаються капітальні затрати для спорудження додаткових очисних споруд.

4.Вказати, як визначаються поточні затрати на додаткову очистку води.

Тема 3.6 Економічна ефективність природоохоронної діяльності

До недавнього часу ефективність проектованої технології та доцільність її впровадження у виробництво вирішувалась на основі економічного принципу господарювання. При цьому встановлювалось, наскільки затрати на додатково вироблену продукцію в проекті (Зп) менше від затрат на ту саму продукцію,

виробленою за допомогою інших технологій (Зі) . Порівнюючи різницю між Зі і

Зп вирішували, яка технологія більш ефективна. Чим більша різниця (Зі – Зп)>0,

тим ефективнішою вважалась технологія.

Сучасна оцінка впроваджуваної технології ґрунтується на основі еколого-

економічних принципів господарювання, згідно яких поряд з порівнянням зведених затрат на виробництво продукції, враховують також величину збитків, заподіяних забрудненням навколишнього середовища (У) і включенням їх до загально зведених затрат. В цьому випадку порівняльна нерівність має вигляд (Зі + У – Зп)>0. З цієї нерівності випливає, що в деяких випадках, навіть високо вартісний впроваджуваний технологічний процес може бути ефективнішим у порівнянні з процесом, який сприяє значне забруднення довкілля.

Отже, ефективність технології істотно залежить від величини збитків,

заподіяних навколишньому середовищу. Тому технологічну досконалість тієї чи іншої технології вирішують шляхом порівняння затрат сировини, енергії,

допоміжних матеріалів, капітальних вкладень на здійснення цієї технології з

45

обов’язковим урахуванням природоохоронних затрат на запобігання забруднення навколишнього середовища, а також трудових затрат на здійснення цієї технології.

Затрати на природоохоронні заходи повинні бути такими, щоб забезпечували санітарні норми вмісту забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Економічним оптимумом якості природного середовища вважається рівень екологічних порушень, який відповідає мінімуму сумарних природоохоронних затрат при забезпеченні встановлених норм забруднюючих речовин у воді, повітрі і ґрунті. Цей мінімум досягається, коли обрана система природоохоронних заходів забезпечує максимум перевищення відвернутих економічних збитків над потрібними природоохоронними затратами.

Відвернутий економічний збиток – це різниця між початковими величинами збитку до здійснення природоохоронних заходів і залишкового збитку після здійснення цих заходів

Ув = Уп – Уз,

де Ув – відвернутий економічний збиток, грн.

Уп – економічний збиток до здійснення природоохоронних заходів,грн.;

Уз – залишковий збиток після здійснення природоохоронних заходів, грн.;

Усі природоохоронні заходи поділяють на три групи. До першої групи належать одно цільові заходи, спрямовані на зменшення забруднення довкілля: це впровадження досконаліших технологій газо- і водоочищення, зменшення відходів виробництва та розсіювання відходів. До другої групи належать одно цільові ресурсозберігаючі технології, спрямовані на зменшення витрат сировини, палива і енергії (ресурсозберігаючі технології). Третю групу складають багатоцільові заходи,

що сприяють зменшенню забруднення довкілля та ресурсозбереження.

На основі отриманих даних при проведенні природоохоронних заходів розраховується економічний результат.

Економічний результат природоохоронної діяльності зумовлюється зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище забруднюючих речовин, що потрапляють в атмосферу, водойми і ґрунти, в результаті чого поліпшується якість різних видів ресурсів.

46

Економічний результат природоохоронних затрат (Р) для одно цільових

заходів дорівнює величині відвернутого економічного збитку:

	Р = Ув.
	Для багатоцільових заходів економічний результат дорівнює:
	Р = Ув +	Д.
де	Д – річний приріст додаткового доходу від повторного використання
	знешкоджених речовин та іншої продукції.
	Річний приріст доходу від поліпшення виробничих результатів розраховується
за формулою:
	n	m
	Д = gi zi gj zj ,
	i 1	i j

де gi,gj – кількість продукції і-го і j-го видів, отриманої до і після здійснення природоохоронних заходів;

zi,zj – оцінка одиниці і-го і j-го видів продукції.

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів визначається зіставленням досягнутого завдяки цим заходам економічного результату із затратами на природоохоронні заходи.

Ееф = Р – З,

де Ееф – чистий економічний ефект, грн.;

З – природоохоронні затрати, грн.;

Затрати на природоохоронні заходи визначаються за формулою:

З = С + Ен∙К,

де С – річні поточні затрати на природоохоронні об’єкти, грн.;

К – капітальні затрати на будівництво природоохоронного об’єкта, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт, дорівнює 0,12.

Тоді чистий економічний ефект для одно цільових заходів дорівнює:

Ееф = Ув – (С + 0,12∙К).

Для багатоцільових заходів:

Ееф = (Ув + Д) – (С + 0,12∙К).

47

Якщо необхідно визначити ефективність капіталовкладень у природоохоронні заходи, які дають економічний результат, необхідно з нього відрахувати поточні затрати для утримання і обслуговування природоохоронних об’єктів і отриману різницю поділити на величину капітальних вкладень:

Ек = P C ,

K

де Ек – ефективність капіталовкладень у природоохоронні заходи;

С – поточні затрати, грн.;

К – капітальні затрати, грн.;

Коефіцієнт окупності капіталовкладень розраховується за формулою:

T 1 ,

Ek

де Т – коефіцієнт окупності, рік

Ек – ефективність капіталовкладень у природоохоронні заходи.

Абсолютна економічна ефективність затрат екологічного характеру визначається за формулою:

Е = Р / С + Ен * К

де: Е – абсолютна ефективність природоохоронних затрат;

Р – економічний результат природоохоронних заходів, грн.;

С – поточні затрати, грн..;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

К – капітальні вкладення, грн.

. Контрольні питання до теми 3.6

1.Дати визначення економічного результату.

2.Вказати формулу для визначення абсолютної економічної ефективності.

3.Дати визначення відвернутого економічного збитку.

4.Вказати, як визначається економічний результат для одно цільових багатоцільових природоохоронних заходів.

5.Дати визначення чистого економічного ефекту.

48

6.Вказати формулу для визначення ефективності капіталовкладень в природоохоронні заходи і коефіцієнта окупності.

Тема 3.7 Екстернальні затрати

3.7.1Екстернальні затрати у природокористуванні

Векономічному розвитку для вираховування екологічних факторів важливе значення мають екстернальні ефекти ( зовнішні ефекти )

Екстернальні ефекти – це зовнішні ефекти економічної діяльності які,

позитивно, або негативно впливають на іншу сторону. Так промислове забруднення атмосфери у багатьох випадках веде до втрат врожаю сільськогосподарської продукції, скиди забруднюючих речовин у водні джерела зменшують рибопродуктивність. Такі наслідки мають характер зовнішніх ефектів по відношенню до тих видів діяльності, які є першоджерелами негативних зрушень стану навколишнього середовища.

Як правило зовнішні ефекти не враховуються першими суб’єктами, але впливають на економічний результат діяльності інших суб’єктів природокористування. Однак є приклади і позитивних зовнішніх екстернальних ефектів.

У випадку негативних екстернальних затрат їх вплив безпосередньо не позначається на економічному становищі самих забруднювачів. Виробники забруднень зацікавлені у мінімізації своїх внутрішніх затрат, а зовнішні екстернальні витрати ігнорують як проблему, яка вимагає додаткових затрат.

Екстернальні затрати – це одна із основних категорій економіки природокористування. Проблема екстернальності заснована на понятті про власність, С точки зору двох суб’єктів власності – суспільства і підприємця – їх економічні інтереси різні: суспільство зацікавлене зменшить збитки від забруднення, а підприємець природоохоронні затрати, які позначаються на економічних показниках виробництва. Ці зовнішні затрати зовсім не

49

рівнозначні внутрішнім затратам і представляються собою збитки підприємницької діяльності.

Екстернальні затрати також виникають у зв’язку з обмеженістю ресурсу,

в якості котрого виступає здатність навколишнього природного середовища поглинати без негативних наслідків деяку кількість викидів, яка називається асиміляційним потенціалом. Викиди, які перевищують обсяг асиміляційного

потенціалу, приводять до виникнення екстернальних затрат. Той власник,

котрий має можливість використовувати асиміляційний потенціал, виграє за рахунок відсутності економічного збитку і економе на природоохоронних

затратах. В той же час, для того власника, якому він не достався, є велика ймовірність мати збитки за рахунок першого.

Таким чином, ураховуючи конфлікт інтересів суспільства і підприємця

потрібен механізм регулювання впливу на зовнішнє середовище. Суть регулювання заключається в тому, що суспільству потрібно перетворити зовнішні затрати на внутрішні і заставити підприємця платити за всі втрати, пов’язані з його діяльністю.

Реалізація цієї мети можлива при визначенні суспільством плати за викиди, які

дорівнюють екстернальним витратам.

Плата за забруднення по економічній суті представляє форму відшкодовування економічного збитку за забруднення компонентів навколишнього середовища .Розмір плати повинен базуватися на принципі компенсації нанесеного

збитку.

Необхідність врахування екстернальних затрат з позицій всього

суспільства і відображення їх у ціні є розробленим з економічної точки питанням. Однак з практичної точки зору реальне врахування екстернальних ефектів спричиняє великі труднощі для теоретиків і практиків, пов’язаних з цілим рядом проблем. Це і провали ринку, недооцінка, або взагалі безоплатність природних благ і послуг, складність розрахунку економічних

збитків	роблять складним врахування екстернальних витрат при розробці
різного	виду проектів і програм.

50