Laboratorki

середня щільність бетонної суміші.

Фактична витрата кожного компоненту на 1 м3 ущільненої бетонної суміші:

Р =

Рi

,

(1.7)

ф

Vб.с.

де Рі – витрата кожного компоненту на пробний заміс.

Приймаючи масу цементу за одиницю, призначають номінальний (лабораторний) склад для сухих компонентів у вигляді співвідношення 1:2:3 або просто у вигляді витрати матеріалів у кілограмах на 1 м3 бетонної суміші. Так званий виробничий (польовий) склад бетону одержують, враховуючи вологість заповнювачів і коректуючи витрати води і заповнювачів.

Витрату матеріалів на заміс виробничого бетонозмішувача визначають, виходячи з робочого складу, геометричного об'єму барабана (чаші) змішувача Vзм і коефіцієнта виходу бетонної суміші β:

β =			1				.	(1.8)
	Ц	+	П	+	Щ
	ρ н		ρ н		ρ н
	ц		п		щ
Об'єм бетонної суміші, що одержаний з одного замісу змішувача, визначається
за формулою:
Vзам = Vзмβ .								(1.9)

1.5. Проведення випробувань

1.5.1.Приготування пробного замісу

Матеріали та прилади: портландцемент М400 комбінату “ Донцемент”; пісок кварцовий Краснолиманського кар’єру (Мк=1,1-1,3); щебінь гранітний фракції 5-20 мм; вода; торгівельні терези з гирками; металевий бойок з лопатками або бетонозмішувач; мірні циліндри об’ємом 0,2; 0,5; 1,0 л; конус стандартний; металевий штик довжиною 6×10-1 м; дві металеві вимірювальні лінійки; трьох-гніздові кубічні форми із стороною 1×10-1 м; віброплощадка стандартна; технічний віскозиметр (або прилад Б.Г. Скрамтаєва); пропарювальна камера; гідравлічний прес; секундомір.

Пробні заміси Vпр готують об'ємом 0,007 м3 (7 л), для чого визначають відповідну витрату матеріалів:

Цпр = Ц ×Vпр ; Впр = В ×Vпр ; Ппр = П ×Vпр ; Щпр = Щ ×Vпр

(1.10)

Ручне приготування бетонної суміші виконують на металевому бойку. Металевий бойок з лопатками та інші засоби, що стикаються з бетонною сумішшю, змочують, залишки води видаляють вологим ганчір'ям. Дозовані за масою сухі матеріали (портландцемент, пісок, крупний заповнювач) перемішують зустрічним рухом двох лопаток до рівномірного розподілення крупного заповнювача в суміші. Всередині суміші роблять заглиблення, куди виливають половину відміреної води. Обережно перемішуючи, додають решту води замішування. Енергійно перелопачують бетонну суміш до однорідності (тривалість перемішування – не менше п'яти хвилин).

1.5.2.Рухливість бетонної суміші

Перед випробуванням (рис. 1.1) внутрішню поверхню конусу 5 протирають вологим ганчір'ям. Конус встановлюють на металевий бойок 4 і заповнюють бетонною

-11-

сумішшю через воронку у три шари однакової висоти. Кожний шар ущільнюють штикуванням металевим стержнем 25 разів. Конус під час наповнення щільно притискують до бойку. Після ущільнення бетонної суміші воронку знімають і надлишок суміші зрізують врівень з верхніми краями конусу, після чого конус повільно підіймають. Вивільнена від форми бетонна суміш під впливом власної ваги осідає. Зняту форму конуса обережно встановлюють поряд з бетонною сумішшю, що осіла 3.

На верхню основу форми укладають лінійку 1, від нижнього ребра якої до найвищої точки бетону вимірюють осадку бетонної суміші з точністю до 0,5 см. Осадку конуса визначають двічі і беруть середнє арифметичне з двох визначень, які не повинні відрізнятися одне від іншого більше ніж на 1 см при ОК≤4 см, не більше ніж на 2 см при ОК=5…9 см і не більше ніж на 3 см при ОК≥10 см.

Коригування показника осадки конусу здійснюють згідно з наведеними вище рекомендаціями (п. 1.4).

	2	Рис. 1.1. Вимірювання осадки
	1
		конуса бетонної суміші:
		1 – допоміжна лінійка; 2 – лі-
		нійка для вимірювання осадки

	3		конуса; 3 –	конус бетонної
5			суміші після підйому форми-
		4
			конуса; 4 –	металевий бойок;

5 – металевий конус.

1.5.3.Міцність бетону при стиску (марка)

Для визначення марки виготовлюють зразки-куби, розміри яких залежать від максимальної крупності зерен заповнювача.

Для пластичних і жорстких бетонних сумішей ущільнення здійснюють вібруванням на лабораторному вібраційному майданчику (частота коливань 2800…3000 за хвилину при амплітуді 0,35…0,5 мм). Вібрування продовжують до припинення осідання бетонної суміші, що береться з деяким надлишком, і появи цементного молока.

Фактичну середню щільність визначають зважуванням пустої форми і форми з ущільненою бетонною суміші, різницю між якими відносять до об'єму форми.

Виготовлені зразки протягом двох діб зберігають в формах, вкритих вологою тканиною, у приміщенні з температурою 20±2°С, потім звільнюють з форм, маркують і до моменту випробування зберігають при тій же температурі і відносній вологості повітря 95…100 % ( в камері нормального тверднення).

Зразки при випробуванні встановлюють боковою поверхнею на нижню плиту преса. Навантаження при випробуванні повинно зростати безперервно і рівномірно зі швидкістю 0,6±0,2 МПа за секунду до руйнування зразку.

Границю міцності при стиску зразку визначають з точністю до 0,1 МПа за фор-

мулою:
	Rb = F ×α × kW / S ,	(1.11)
де F –	руйнівне навантаження, Н (кгс);
S –	середня площа робочого перерізу зразку, м2 (см2);
α –	масштабний коефіцієнт;
kW – коефіцієнт, що враховує вологість бетонного зразку.
	-12-

Лабораторна робота № 2

РОЗРАХУНОК СКЛАДУ БЕТОНУ ДЛЯ ДОРОЖНІХ ТА АЕРОДРОМНИХ ПОКРИТТІВ

2.1. Загальні відомості

В бетонних покриттях доріг та аеродромів основними розрахунковими напруженнями є напруження від вигину, тому що покриття працює на вигін, як плита на пружній основі. Тому при розрахунку складу бетону треба встановити таке співвідношення між його складовими, яке забезпечить потрібну міцність бетону на розтяг при вигині, а також достатню міцність на стиск та морозостійкість. Проектну міцність дорожнього бетону встановлюють в залежності від призначення бетону (табл. 2.1).

		Таблиця 2.1
Вимоги до міцності бетону для дорожніх покриттів
Призначення бетону	Задана міцність, МПа
	при вигині	при стиску
Для одношарових та верхнього	4,0; 4,5; 5,0; 5,5	30; 35; 40; 50
шару двохшарових покриттів
Для нижнього шару двошаро-	3,5; 4,0; 4,5	25; 30; 35
вих покриттів
Для основи удосконалених ка-	2,0; 2,5; 3,0; 3,5	10; 15; 20; 25
пітальних покриттів

Марку бетону за морозостійкістю призначають у відповідності з кліматичними умовами району будівництва (табл. 2.2). Для забезпечення потрібної морозостійкості бетону та його стійкості проти сумісної дії хлористих солей, застосованих для боротьби з ожеледдю, та заморожування бетону при мінусових температурах, водоцементне співвідношення слід приймати для одношарових та верхнього шару двохшарових покриттів не більше 0,5, для нижнього шару двохшарових покриттів не більше 0,6, для основи удосконалених покриттів – не більше 0,75.

		Таблиця 2.2
Вибір марки дорожнього бетону за морозостійкістю
Середньомісячна	Марки за морозостійкістю для бетону
температура повіт-	Одношарові та верхнього	Нижнього шару двошарових
ря найбільш холод-	шару двошарових покриттів	покриттів та основи удоскона-
ного місяцю		лених бетонних доріг
Від 0 до -10 ºC	F100	Не нормується
Від -10 до -20 ºC	F150	F50
Нижче -20 ºC	F200	F50

Для бетону одношарових та двошарових покриттів слід приймати портландцемент не нижче марки М400 з вмістом трикальцієвого алюмінату менше 10%, для основи бетонних доріг – не нижче марки М300. Бажано використовувати пластифіковані або гідрофобні цементи.

Для бетону одношарових та верхнього шару двошарових покриттів застосову-

-13-

ють щебінь, щебінь із гравію та гравій тільки після промивання, при цьому вміст в них глинистих, мулистих та пиловидних частинок, визначених відмучуванням, не повинен перевищувати 1,5% за масою (для нижнього шару двошарових покриттів 2%).

Щебінь необхідно застосовувати із міцних гірських порід: для одношарового покриття та верхнього шару двошарових покриттів із вивержених порід – міцністю не менше 120 МПа, а із осадочних порід – не менше 80 МПа; для нижнього шару двошарових покриттів міцність щебеню із вивержених порід повинна бути більше 80 МПа, а із осадочних – більше 60 МПа.

Найбільший розмір зерен щебеню або гравію повинен бути: для верхнього шару двошарових покриттів – 20 мм; для одношарових і нижнього шару двошарових покриттів – 40 мм; для основ покриттів – 70 мм.

Для підвищення морозостійкості бетону та якості бетонної суміші вводять пове- рхнево-активні добавки: пластифікуючі – лігносульфонат технічний (ЛСТ), суперпластифікатори та повітровтягуючі добавки, наприклад абієтат натрію (СНВ). Орієнтовні дозування добавок: СНВ – 0,001…0,025%, ЛСТ – 0,15…0,25%, суперпластифікатори

– 0,3…0,7 % в перерахунку на суху речовину. При застосуванні повітровтягуючих добавок вміст втягнутого повітря в бетонну суміш повинен бути (за об'ємом): при найбільшому розмірі заповнювача 40…70 мм – 4,5 %; при розмірі заповнювача до

20 мм – 5,5 %

Для якісного ущільнення бетонна суміш повинна мати показники рухомості або жорсткості, приведені у табл. 2.3, визначені безпосередньо перед укладкою у покриття або основу.

Таблиця 2.3

Вимоги до легкоукладальності бетонної суміші

	Ущільнення бетонної суміші	Осадка конусу, см	Жорсткість, с
	Ущільнення покриттів бето-	1…2	2…5
	ноукладальними машинами
	Ущільнення покриттів май-	2…3	-
	данчиковим вібраторами
	Ущільнення основи	-	10…15

Коефіцієнт розсунення зерен заповнювача можна призначити 1,3…1,7 ( у середньому на 0,1…0,2 більше значень, рекомендованих у табл. 1.5), для жорстких сумішей

– 1,25…1,30.

2.2. Мета роботи

Метою роботи є виконання розрахунків з підбору номінального і виробничого складу важкого цементного бетону для дорожнього одягу автомобільних доріг, експериментальна перевірка і уточнення складу.

2.3. Проектування складу дорожнього бетону

Визначення складу дорожнього бетону проводять розглянутим вище для звичайного бетону розрахунково-експериментальним методом з урахуванням викладених вище додаткових вимог та рекомендації.

1. Спочатку визначають потрібне значення В/Ц, виходячи із міцності бетону при вигині:

В Ц = 0,36 × R′	(R	+ 0,36 × 0,2R′ ),	(2.1)
ц	виг	ц
-14-

де Rц' - міцність цементу при вигині, МПа; Rвиг. - міцність бетону при вигині, МПа.

2.Визначають В/Ц, виходячи із міцності бетону при стиску, за формулою (1.1).

3.Визначають, яке потрібно приймати В/Ц за умови морозостійкості бетону.

4.Вибирають, розглядаючи три значення В/Ц – за умови міцності при вигині, міцності при стиску та морозостійкості, найменше значення.

5.Виходячи з показника легкоукладальності суміші встановлюють витрату води

(за табл.1.4).

6.Визначають витрату цементу за формулою (1.2).

7.Визначають витрату добавки за формулою:

Ддоб = k × Ц ,

(2.2)

де k – дозування добавки, % від маси цементу;

Ц– витрата цементу, кг.

8.Визначають витрату щебеню за формулою (1.4).

9.Визначають витрату дрібного заповнювача за формулою:

		ρ		+ В + Щ ρ			× ρ		,	(2.3)
П = 1000	- Ц					+ ВП
			ц		щ			п

де ВП – об'єм втягнутого повітря, л.

2.4. Проведення випробувань

Приготування пробного замісу, визначення рухливості бетонної суміші та міц-

ності бетону при стиску – здійснюється згідно з рекомендаціями, приведеними в ЛР- 1.

2.4.4. Міцність бетону на розтяг при вигині (марка)

Марку бетону за міцністю на розтяг при вигині визначають шляхом випробування балок квадратного перерізу 100×100 мм довжиною 400 мм. Балку навантажують прикладанням зусилля на відстані 1/3 довжини прольоту від опор (рис. 2.1).

100	100	100
		100
	300	100
	400

Рис. 2.1. Схема визначення бетонної призми.

Границю міцності на розтяг при вигині в МПа визначають за формулою:

	Rвиг =		k × F
					,	(2.4)
			bh	2
де F –	руйнівне зусилля, кН; k – коефіцієнт, який дорівнює 31,5; b –					ширина зразку,
см; h –	висота зразку, см.
		-15-

Лабораторна робота № 3

ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЯКИХ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЛАСТИВОСТІ БЕТОННИХ СУМІШЕЙ

3.1. Загальні відомості

Властивості бетонної суміші формуються під впливом ряду технологічних факторів: водовмісту суміші, властивостей і витрати в'яжучого, фізико-механічних і геометричних властивостей заповнювачів, параметрів складу суміші, температури, фактора часу тощо. Усі ці фактори діють одночасно, що значно утруднює як прогнозування властивостей бетонної суміші, так і керування ними. Складність технологічних завдань, пов'язаних із виготовленням бетонної суміші з заданими властивостями (реологічними характеристиками), посилюється ще й тим, що вирішення цих завдань зумовлене головним результатом - досягненням потрібної міцності та інших фізикомеханічних властивостей затверділого бетону. Тому керування властивостями бетонної суміші, регулювання її параметрів здійснюються при певних обмеженнях. Спрямована зміна реологічних характеристик бетонної суміші повинна відповідати можливостям і особливостям технологічних систем для ущільнення і формування суміші під час виготовлення залізобетонних конструкцій.

Властивості бетонної суміші залежать від її структури і властивостей компонентів, присутності в її складі хімічних добавок-модифікаторів і ряду інших фізичних і технологічних факторів.

3.2. Мета і завдання роботи

Мета роботи: дослідити вплив деяких факторів складу та технологічних факторів на показники легкоукладальності бетонної суміші.

Завдання. Кожна ланка студентів має визначити залежність технологічних характеристик бетонної суміші від її складу та властивостей матеріалів, що використовуються наприклад: портландцемент; шлакопортландцемент (пуцолановий цемент); пластифікований портландцемент марки М400; пісок; щебінь; вода.

Результати випробувань заносяться у зведену таблицю для порівняльного аналізу і висновків.

3.3. Проведення випробувань

3.3.1. Дослідження впливу виду цементу на рухливість (жорсткість) бетонної

суміші

Засоби випробувань та допоміжні пристрої: торгівельні терези з гирками; металевий бойок з лопатками; мірні циліндри об’ємом 0,2; 0,5; 1,0 л; трьох-гніздові кубкові форми із ребром 1×10-1 м; стандартна віброплощадка; стандартний конус (технічний віскозиметр); секундомір; металевий штик довжиною 0,6 м; кельми для бетонної суміші; дві металеві вимірювальні лінійки.

Готують три склади бетонної суміші (витрати матеріалів на 1000 л: Ц=300 кг; В=180 л; П=690 кг; Щ=1270 кг) об’ємом по 6,5 л на різних видах цементу: портландцементі, шлакопортландцементі (пуцолановому цементі) та пластифікованому портландцементі. Визначають рухливість (жорсткість) бетонних сумішей, результати випробувань заносять в табл. 3.1.

-16-

				Таблиця 3.1
Номер	Вид цементу	Рухливість, см (жорсткість, с)
складу
		Р1 (Ж1)	Р2 (Ж2)	Рср (Жср)
1	портландцемент
2	шлакопортландцемент
3	пластифікований портландцемент

3.3.2. Дослідження впливу витрати цементу на легкоукладальність бетонної

суміші

Готують три склади бетонної суміші об’ ємом по 6,5 л, які відрізняються витратою цементу на ±20% за масою від кількості цементу в оптимальному складі (див. п. 2.3.1) при однаковому значенні В/Ц. Визначають рухливість (жорсткість) бетонних сумішей. За результатами здобутої залежності ОК=f(Ц) або Ж=f(Ц) роблять висновки. Результати оформлюють в табл.3.2.

						Таблиця 3.2
Номер	Витрата	Витрата	В/Ц	Рухливість, см (жорсткість, с)
складу	цементу,	піску,		Р1 (Ж1)	Р2 (Ж2)	Рср (Жср)
	кг/м3	кг/м3
1	240	736	0,6
2	300	690	0,6
3	360	631	0,6

3.3.3. Дослідження впливу тривалості витримування бетонної суміші на її лег-

коукладальність

Готують два склади бетонної суміші об’ ємом по 6,5 л (перший і третій склади з п. 3.3.2). Визначають за певним періодом часу (табл. 3.3) рухливість (жорсткість) бетонної суміші. Результати оформлюють в табл. 3.3. За результатами здобутої залежності Р(Ж)=f(τ) роблять висновки.

				Таблиця 3.3
Номер складу	Зміна рухливості, см (жорсткості, с) за період часу, хв.
бетонної суміші	15	30	45	60
1
2

3.3.4.Дослідження впливу витрати піску на легкоукладальність бетонної суміші

Готують три склади бетонної суміші об’ємом по 6,5 л (за основу приймається склад з п. 3.3.1), які відрізняються кількістю піску. Перший склад вміщує на 150 кг/м3 піску менше, ніж контрольний, а третій – на 150 кг/м3 більше. Визначають рухливість (жорсткість) бетонних сумішей. За результатами отриманої залежності Ж=f(П) або О.К.= f(П) роблять висновки.

					Таблиця 3.4
Номер складу	Витрата пі-	Витрата ще-	Рухливість, см (жорсткість, с)
бетонної суміші	ску, кг/м3	беню, кг/м3
			Р1 (Ж1)	Р2 (Ж2)	Рср (Жср)
1	690	1270
2	840	1120
3	540	1420
		-17-

Лабораторна робота № 4

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МІЦНІСТЬ БЕТОНУ

4.1. Загальні відомості

Міцність є найважливішою характеристикою бетону, яка визначає його якість як будівельного матеріалу і здатність чинити опір руйнуванню від внутрішніх напружень, що виникають у результаті зовнішнього механічного навантаження.

Розглядаючи умови і особливості опору бетону стиску, можна виділити такі основні фактори міцності:

-властивості цементного каменю в бетоні (міцність, щільність);

-міцність і деформативність заповнювачів;

-зчеплення цементного каменю із заповнювачем в умовах конгломератного склеювання;

-щільність макроструктури бетону.

4.2. Мета роботи

Мета роботи – дослідити вплив ступеня ущільнення бетонної суміші на міцність бетону; вивчити залежність міцності бетону від цементно-водного (водоцементного) співвідношення; дослідити зростання міцності бетону за період часу при наявності в його складі поверхнево-активних речовин.

4.3. Проведення випробувань

4.3.1. Дослідження впливу ступеня ущільнення бетонної суміші на міцність

бетону

Засоби випробувань та допоміжні пристрої: торгівельні терези з гирками; металевий бойок з лопатками або бетонозмішувач; мірні циліндри об’ємом 0,2; 0,5; 1,0 л; трьох-гніздові кубічні форми із стороною1×10 −1 м; стандартна віброплощадка; пропарювальна камера; металева лінійка; гідравлічний прес.

Готують 15 л бетонної суміші (за основу приймається склад із ЛР-3, п. 3.3.1). У чотири трьох-гніздові форми-куби з ребром 1×10 −1 м укладається бетонна суміш. Форми з бетонною сумішшю встановлюють на віброплощадку і ущільнюють: першу - 15; другу - 30; третю - 60; четверту - 90 с. Після ущільнення обчислюють середню щільність та коефіцієнт ущільнення за формулами:

	ρ0ф =	m1 − m	,	(4.1)
		ν

де ρ0ф - фактична середня щільність свіжовідформованого бетону; m1 - маса форми з бетонною сумішшю;

m - маса порожньої очищеної та змазаної форми; ν - внутрішній об’ єм форми;

Κ y =

ρ0ф

=

ρ0ф

,

(4.2)

ρ0т

П

Щ

Ц

В

П

+

Щ

+

Ц

+

В

ρп

ρщ

ρц

ρв

де Κ y - коефіцієнт ущільнення;

ρ0т - теоретична середня щільність бетонної суміші; П, Щ, Ц, В – відповідно витрати піску, щебеню, цементу, води на 1м3 свіжоукладеної

-18-

та ущільненої бетонної суміші; ρп , ρщ , ρц , ρв - їх щільності.

Відформовані зразки витримують в формах протягом 18-20 годин при кімнатній температурі, після чого пропарюють за режимом 3+6+2 годин при температурі ізотермічного прогрівання 85°С. Через 12 годин з моменту відключення пари зразки виймають із форми, визначають границю міцності при стиску серії зразків. Середні результати випробувань приводять до міцності бетонних кубів з ребром 15×10 −2 м. Результати випробувань оформляють в табл. 4.1. Стосовно отриманої залежності Rб=f (Ky) роблять висновки.

Таблиця 4.1

ущільненняТривалість сумішібетонної, с

порожньоїМасаформи m, кг

зформиМасабетонною сумішшю, m

’формиємОб v, м3

середняФактичнащільність сумішібетонноїρ

середняТеоретичнащіль-

,

/кгм3

ущільненняКоефіцієнтК

Міцність бетону при

значенняСереднєміцності стандартногобетонузразка, МПа

бетонноїністьсуміші ρ

/ м 3

. т о

у

стиску, МПа

кг

, кг

оф

1,

Rb1

Rb2

Rb3

Rbср

15

30

60

90

4.3.2. Дослідження впливу цементно-водного співвідношення на міцність бе-

тону

Готують три склади бетонної суміші об’ємом по 4 л кожний (за основу приймається склад із ЛР-3, п. 3.3.1) з цементно-водним співвідношенням Ц/В=1,5; 2,0; 2,5, відповідно. Витрати цементу залишаються не змінними, а цементно-водне співвідношення регулюють витратою води. Бетонні суміші укладають в трьох-гніздові формикуби з ребром 1×10 −1 м і ущільнюють на стандартній віброплощадці кожну до повного припинення осідання бетонної суміші та появи на поверхні цементного молока (до Ky=0,98...0,99). Після цього зразки піддають прискореному твердненню з наступним визначенням границі міцності при стиску. Результати випробувань заносять в табл. 4.2. Виконують аналіз отриманої залежності R б =f(Ц/В).

						Таблиця 4.2
Ц/В	Ц, кг/м3	В, л/м3	Міцність бетону при стиску, МПа
			Rb1	Rb2	Rb3	Rbср
1,5	300	200
2,0	300	150
2,5	300	120

4.3.3. Дослідження впливу активності цементу на кінетику тверднення бето-

ну та його міцність

Готують дві порції бетонної суміші об'ємом по 15 л (за основу приймається склад із роботи ЛР-3, п. 3.3.1), які відрізняються тим, що перша виготовлена на порт-

-19-

ландцементі М300, а друга – на портландцементі М500. Із кожного складу готують по чотири серії зразків. Бетонну суміш ущільнюють в трьох-гніздових формах на стандартній віброплощадці до досягнення коефіцієнту ущільнення Ky=0,98...0,99. Після цього зразки тверднуть за нормальних умов. Через 3, 7, 14 та 28 діб визначають границю міцності при стиску, результати оформлюють в табл. 4.3. Аналізують залежність R б =f(τ) для бетонів, що приготовлені на цементах різної активності.

					Таблиця 4.3
Активність цементу	Міцність бетону на стиск Rb, МПа, після тверднення
		за нормальних умов протягом, діб
	3		7	14	28
300
500

Лабораторна робота № 5

ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАСТИФІКУЮЧИХ ДОБАВОК

УСКЛАДАХ БЕТОННИХ СУМІШЕЙ

5.1.Загальні відомості

Пластифікатори – добавки, що містять поверхнево-активні речовини, які впливають на реологічні та технологічні властивості бетонної суміші, знижують граничний опір зсуву, що поліпшує легкоукладальність суміші, дає змогу зменшити її водопотребу, а отже, зменшити витрату цементу.

У залежності від основного ефекту дії пластифікуючі добавки поділяються на чотири групи:

-пластифікуючі І групи (суперпластифікатори);

-пластифікуючі II групи (сильнопластифікуючі);

-пластифікуючі III групи (середньопластифікуючі);

-пластифікуючі IV групи (слабкопластифікуючі).

За показниками якості добавки повинні відповідати вимогам відповідних нормативних документів і технічній документації на конкретний продукт, а за показником ефективності дії – критерію ефективності у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.7- 65 "Добавки для бетонів і будівельних розчинів. Класифікація".

Основний ефект дії добавки визначають при її оптимальному дозуванні шляхом зіставлення показників якості бетонів та розчинів з добавкою і контрольного складу (без добавки). – табл. 5.1.

Бетон контрольного складу – бетон без добавок.

Бетон основного складу – бетон контрольного складу з оптимальним дозуванням добавки.

Оптимальне дозування добавки – мінімальна кількість добавки, при введенні якої до складу бетону досягається максимальний ефект дії за критеріями ефективності у відповідності з ДСТУ Б В. 2.7-65.

Добавки слід вводити у бетони з водою замішування. Безпосередньо перед використанням рідкі добавки, емульсії, суспензії повинні бути перемішані, сухі добавки розчинені. Воду, що входить у склад добавок, враховують при розрахунку складу бетону.

Показник ефективності дії добавки за критерієм ефективності у відповідності з ДСТУ Б В.2.7-65 оцінюють за такими етапами:

-20-