Логика

Тема З.2. ПОНЯТТЯ

Заняття друге (2 години)

План

1. Операції над поняттями.

1.1."Додавання" і "віднімання" понять.

1.2.Узагальнення і обмеження понять.

1.3.Поділ понять. Класифікація.

2. Визначення понять.

Література

1.Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Т. Логика, - М: Владос-Пресс, 2001, -

Гл. 1.

2.Гетманова А. Д. Логика. - М.: Высш. шк., 1995. - Гл. 1.

3.Жеребкін В. Є. Логіка. - Харків: Основа, 1995.

4.Кириллов В. И., Сгарченко А. А. Логика. - М., 2000.

5.Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К.: Зол. ворота, 1996.

Контрольні запитання

1.Що таке "додавання", "віднімання", "множення" понять?

2.Що таке узагальнення понять?

3.Що таке обмеження понять?

4.За якими правилами відбувається поділ понять?

5.Які наукові класифікації вам відомі?

6.Чи є прийоми, подібні до визначення? Наведіть приклади.

7.Які види визначень вам відомі?

8.Що означають символи Dfd, Dfn?

9.Як співвідносяться між собою змісти підпорядкованого й підпорядковуючого понять?

30

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Предмет і значення логіки (2 години)

План

1.Мислення як предмет вивчення логіки.

2.Предмет і метод логіки.

3.Теоретичне і практичне значення логіки. Логічна культура.

4.Екскурс в історію логіки.

Література:

1.Бирюков Б. В. Жар холодных чисел и пафос бесстрастной логики: формализация мышления от античности до эпохи кибернетики. – М.: Знание, 1985.

2.Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Т. Логика. – М: Владос-Пресс, 2001. –

Гл. 1.

3.Гетманова А. Д. Логика. – М.: Высш. шк., 1995. – Гл. 1.

4.Жеребкін В. Є. Логіка. – Харків: Основа, 1995.

5.Петров Ю. А. Культура мышления. – М.: Изд-во МГУ, 1990.

6.Попов П. С. и Стяжкин Н. И. Развитие логических идей от античных до эпохи Возрождения. - М.: Изд-во МГУ, 1974.

7.Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. – К.: Зол. ворота, 1996.

Контрольні запитання

1.Що таке логічна культура? Чи може вона сформуватись самопливом, стихійно?

2.Як співвідносяться між собою мова і мислення?

3.Чому знання логіки необхідне майбутньому менеджеру?

4.Як ви розумієте внутрішню логіку будь якої науки?

5.Якою є структура сучасної логіки?

6.Що ви знаєте про розвиток логіки в Украйні?

11

Теми рефератів

1.Історія розвитку логіки від античності до Нового часу.

2.Розвиток логіки в Україні.

3.Сучасний етап розвитку логіки.

4.Логічне обґрунтування Конституції України.

5.Логічна структура науки.

6.Логіка і культура мислення.

7.Логіка в діяльності менеджера

Методичні рекомендації

1. Слово “логіка” грецького походження (logos - логос), що означає слово, поняття, вчення. Воно має два значення: 1) як логічне мислення, тобто логіка, що властива правильному мисленню; 2) як наука, яка вивчає форми і закони правильного мислення.

Людське мислення як процес є предметом вивчення багатьох наук: філософії, фізіології, психології, логіки. В логіці воно вивчається з позицій правильної побудови думки, міркувань, діалогів, умовиводів. Мислення - продукт і засіб пізнання дійсності, процес узагальненого пізнання дійсності, процес узагальненого пізнання. Воно становить або визначає якісь проблеми, тісно пов'язане з мовою, що також узагальнює, закріпляє знання, дає можливість обмінюватись думками.

Мова відбиває конкретні думки, закріплює логіку мислення, є засобом спілкування. Мислення - це опосередковане пізнання світу і закономірностей його розвитку тому, що людина пізнає те, чого безпосередньо не сприймає, але робить про нього певні висновки. Якщо мова є формою мислення, його матеріальною оболонкою, то змістом його є свідомість, усвідомлення дійсності, вища форма відбиття об'єктивної реальності.

Живе споглядання становить ту основу, на якій ґрунтується новий, більш складний процес, наступний щабель пізнання - абстрактне мислення. Воно становить, раціональну (лат. Ratio - розум) стадію відбиття дійсності і виражається у таких трьох основних формах: поняття,

13.До яких видів слід віднести такі поняття: "лікар", "командир", "ліс", "сузір'я", "сила", "батько", "вітчизна", "П. Г. Тичина", "круглий квадрат", "русалка", "дисциплінованість", "безвідповідальність", "вчений", "консолідація".

14.По відношенню до даних понять знайдіть по два поняття, одне з яких було 5 підпорядкованим, а друге підпорядковувало б його: “майор”, “закон фізики", “проступок”, “літературний твір”.

12

29

Завдання для самостійної роботи

1.Назвати істотні ознаки понять: "студент", "кооперація", "школа", "ягода", "держава", "менеджер ".

2.Визначити обсяг і зміст понять: "нація", "клас", "місто", "столиця", "робітник-новатор", "планета Сонячної системи".

3.Проведіть обмеження і узагальнення таких понять: "наука", "історія", "педагогіка", "людина", "істота", "Михайло", "робітник", "суспільноекономічна формація".

4.Визначити відношення між поняттями: а) кам'яний будинок,

триповерховий будинок, недобудований будинок, одноповерховий будинок; б) педагогічний інститут, історичний факультет, в) населений пункт, столиця України; г) школярі, студенти, спортсмени; д) депутат, народний депутат, орденоносець; е) федерація, унітарна держава, конфедерація.

5.Зобразити графічно (колами Ейлера) відношення між такими поняттями: а) А- селянин, В- хлібороб, С-механізатор; б) А-офіцер, В- капітан, С-учасник Великої Вітчизняної війни; в) люди, письменники, лауреати Нобелівської премії, г) студенти, спортсмени, футболісти.

6.Назвіть ряд понять, кожне з яких висловлюється кількома словами. Написати 2-3 слова, які означають одне і те ж поняття. Як розуміти поняття "етика" як синонім, сектор - як омонім?

7.Чи є тотожними за обсягом поняття, що тотожні за змістом? Наведіть приклади.

8.Знайдіть поняття, які перебували б у відношенні тотожності з такими:

"перша голосна літера в українському алфавіті"; "рівносторонній трикутник"; "найбільша річка у Європі".

9.Знайдіть поняття, обсяг якого частково збігався б з обсягом такого поняття "лікар", "метал", "європейська держава", "учень".

10.Чи можна вважати поняття "море " і "озеро" частково збіжними на тій підставі, що в них є спільні ознаки?

11.Знайдіть поняття, підпорядковане даному, вказавши на універсальну множину (клас): "дієслово"; "акула"; "автомобіль".

12.Встановіть відношення між обсягами понять, зобразивши їх графічно

(колами Ейлера): "новатор", "робітник", "близький", "далекий", "видатний композитор", “автор опери "Пікова дама", "чорний", "нечорний", "метал", "рідина", "ртуть", "викладач", "менеджер", "кит", "риба", "ссавці".

судження і умовиводи. Предметом науки логіки є розкриття змісту цих трьох форм, їх ролі і значення. Внутрішня структура курсу вимагає того, щоб послідовно вивчати ці фундаментальні форми в єдності з логічними законами та іншими процесами логічного мислення.

Людське мислення - це творчий акт, процес відбиття, пізнання дійсності. Основою ж пізнання є практика. На ній базується і живе споглядання, і абстрактне мислення: вона їх зумовлює і пронизує. Метою пізнання є одержання істинних знань для задоволення розумних людських потреб. Характерними рисами логічного мислення є такі: а) воно є опосередкованим відбиттям дійсності; б) формою узагальненого відбиття; в) дає активний, дійовий і цілеспрямований характер; г) нерозривно пов'язане з мовою.

Варто розрізняти поняття “мислення” і “свідомість”. Мислення розглядається як активний процес функціонування людського мозку. Не мозок мислить, а людина мислить за допомогою мозку. Свідомість - це процес ідеального відбиття дійсності і закономірностей її розвитку. Мислить кожна людина, але свідомість різних людей різна. Вона включає мислення, знання, емоції, інтуїцію, пам'ять, волю та інші психологічні процеси.

2. У системі сучасних наук часто виділяють три основні відносно самостійні логіки: формальну, діалектичну і математичну.

Математичка логіка вивчається професіоналами - математиками, широко ними використовується в їх практиці. Вона розглядає форми кількісних характеристик предметів, стосується чіткого математичного мислення, математичної символіки.

Формальна логіка - це наука про форми і структуру думки, її різний зміст. Вона вчить, як правильно висловлювати істинні думки, робити з них потрібні висновки, позбавлятися хибних тверджень, приходити до правильних умовиводів. Формальна логіка, аналізуючи форми і структуру мислення, абстрагується від конкретного змісту суджень, розглядає їх формально, в готовому вигляді, поза історією, в стані спокою і не рухомості, не враховує руху, зміни, походження, джерела, не розкриває внутрішніх суперечностей, не показує зв'язків і взаємовідносин. Це елементарна логіка, нижчий ступінь її.

Діалектична логіка йде далі. Вона розглядає форми і закони мисленння як відбиття об'єктивної дійсності, вивчає закономірності становлення і розвитку нашого пізнання, фіксує відносини, переходи, суперечності, зв'язки, в яких відображаються предмети і явища реального світу. Діалектична логіка - це застосування діалектичного методу до

28

13

людського мислення і пізнання, конкретизація загальних його принципів щодо форм і законів мислення. Це наука про найбільш загальні закони виникнення і розвитку мислення, які відбивають діалектику об'єктивної дійсності та її пізнання. Вона становить вищий етап логічного мислення.

3.Отже, наука логіка – необхідна. Вона широко використовується

вжитті, політиці, педагогіці, мистецтві, управлінні, юриспруденції. Духовні процеси відбуваються за законами логічного мислення. Мислити логічно означає мислити точно, послідовно, діалектичне, адекватно відображати дійсність.

Математична і формальна логіка нині широко використовуються у кожній науці, особливо у лінгвістиці, педагогіці, психології, економіці, техніці, в кожній математичній науці, кібернетиці, космонавтиці.

Вивчення будь-якої науки передбачає міркування, сприяє розвитку логічного мислення людини. Науку можна вивчати так, що механічно засвоюються її основні положення, а мислення не розвивається, хоч наука невіддільна від логічного мислення, містить його в собі. Тому в науці потрібне творче осмислення, спільне або самостійне міркування. Вивчаючи науку, людина ставить чітку мету оволодіння системою знань, в їх зв'язку, розвитку, з глибоким усвідомленням. Цьому ґрунтовно допомогає логіка, вона зосереджує увагу на сутності логічного мислення і застосуванні його форм і законів у науковому пізнанні багатогранної дійсності. Вивчення логіки - не самоціль, а засіб розвитку людського мислення. Загальне піднесення логічної культури є життєвою необхідністю для духовного прогресу суспільства.

4. Логіка і логічна культура мають багату історію. Понад 2,5 тисячі років тому в Індії, Китаї, Греції вчені почали систематично вивчати основні форми логічного мислення. Формальна логіка дещо розвивалась і в середні віки, згодом в епоху Відродження. З XVІІ ст. почала розвиватись математична логіка, логіка символів. Вона уточнила і по-новому висвітлила поняття і методи традиційної формальної логіки, істотно розширила її можливості й сферу застосування.

Класична логіка, як один із напрямів математичної логіки, що виник у XIX ст. і продовжує своє існування в сучасній науці, услід за традиційною логікою кожному судженню приписує лише одне із двох значень: істинність або хибність. Починаючи з XX ст. вона піддається критиці представниками інтуїтивного і конструктивного напрямів багатозначної логіки. Ці логічні системи, що виникли заново, одержали назву некласичної логіки. Чіткої межі між ними немає, бо за своїм змістом вони становлять різні напрями і тенденції в розвитку математичної логіки.

14

такому разі відношення підпорядкування бувають тоді, коли обсяг одного повністю входить до обсягу іншого. Це означає, що всі елементи множини одного поняття є елементами множини другого, але не навпаки: А-країна,

В-Польська Республіка.

Перехресні поняття - це відношення часткового збігу їх обсягів, тобто, коли два або кілька понять мають якусь певну спільну частину елементів цих множин: А-студент, В-спортсмен. Деякі студенти є спортсменами, а деякі спортсмени є студентами.

Не суміжні поняття - це поняття, обсяги яких не збігаються ні повністю, ні частково. Вони бувають трьох видів: суперечні (контрадикторні), протилежні (контрарні) та співпідпорядковані. В суперечних поняттях зміст одного заперечує зміст іншого. В них обсяг вичерпує коло тих предметів, про які йде мова "Щука - не щука". Мова йде про рибу. Протилежні поняття за змістом одноразово заперечують одне одного, а також кожне з них якусь ознаку стверджує, а разом вони обсягу множини предметів цього роду не вичерпують (багатий і бідний; росіяни і українець). Співпідпорядковані - це видові поняття, що належать до одного роду і йому підпорядковуються однаковою мірою. Видові поняття "школа", "інститут", "університет", "курси підвищення кваліфікації” узагальнюються родовим поняттям "навчальний заклад".

ПОНЯТТЯ

ПОРІВНЯННІ НЕПОРІВНЯННІ

СУМІСНІ		НЕСУМІСНІ	троянда
			трактор
			метр
рівнозначні	підпорядковані	перехресні	логіка

АВ	А	В	А В
			А не	А-Б
			А	В-Ч
				П О
				Р
			27

мати реєструючий або нереєструючий обсяг. Поняття з реєструючим обсягом охоплюють визначену кількість предметів, вони підлягають підрахункам, такими поняттями можуть бути: "ріки Чернігівської області", "українські письменники, - народні депутати", "відмінники навчання філологічного факультету КДУ" тощо. Поняття з нереєструючим обсягом охоплюють або необмежену, або невизначену кількість предметів, які не можна практично перелічити; це, наприклад:

"зірки", "людина", "птах", "завод", "книга", "олівець", "студент", "будинок" тощо. Поняття "всесвіт" відносить; я до універсальних (всеохоплюючих) понять, які іноді виділяються із загальних.

Мають місце позитивні поняття, котрі відображають наявність певних ознак, і негативні, що покажуть їх відсутність у предмета:

красивий - некрасивий, дисциплінований недисциплінований і т. ін.

Розглядають відносні поняття, в яких предмет не мислимий без іншого (батько - син, вуз - факультет), і безвідносні, тобто в яких предмети уявляються самостійними (стіл, країна, річка). В процесі мислення поняття вступають у певні зв'язки і відношення.

Відношення між поняттями

Об'єктивний взаємозв'язок предметів дійсності і відношень між ними визначає відношення між поняттями за їх змістом і обсягом. Відношення між поняттями означають певну логічну операцію. Або дію з поняттями, котра приводить до якогось судження, виражає взаємозв'язок між поняттями.

Відомий російський (і швейцарський) математик і логік Л. Ейлер (1707-1783) увів наочне зображення понять та їх відношень між ними у вигляді кіл. Воно використовується в усьому світі, дає змогу чіткіше уявити реально існуючі зв'язки і відношення предметів і явищ дійсності. Пізнаючи навколишній світ, людина розкриває сутність предметів шляхом їх зіставлення, порівняння, встановлення зв'язків і відношень. Поняття - це копія, образ предметів. Вони також перебувають у відповідних відношеннях, які є різноманітними.

Всі поняття розподіляються на два види: порівнянні та не порівнянні. До порівнянних належать ті, що мають спільність роду, всі інші - до непорівнянних. Порівнянні поділяються на сумісні і несумісні. Сумісні бувають у відношеннях рівнозначності, підпорядкованості та перехрещення. Несумісні поділяються на суперечні, співпідпорядковані та протилежні.

Відношення рівнозначності, або тотожності, понять означають збігання їх за обсягом: А - Т. Г. Шевченко, В - автор "Кобзаря". Воно стосується лише сумісних понять, тобто тих, обсяги яких збігаються повністю або частково, а зміст має спільну родову і видові ознаки. В

Логіка як наука єдина. Але вона розчленовується, тобто складається з багатьох відносно самостійних часткових систем – “логік”. Ці системи часто поділяють на класичні і некласичні. Кожна з них включає ті чи інші різновидності, структурні теорії. Крім формальної, діалектичної і математичної логік, іноді зустрічаються понятті двозначної та недвозначної логіки, традиційної та нетрадиційної, індуктивної, інтуїтивної, багатозначної, модальної тощо. Вони свідчать про складність і багатогранність людського мислення, диференційні та інтеграційні процеси розвитку логічної науки.

Тема 2. Основні логічні закони (2 години)

План

1.Поняття логічного закону та основні характеристики правильного мислення.

2.Закон тотожності.

3.Закон несуперечності.

4.Закон виключеного третього.

5.Закон достатньої підстави.

Література:

1.Войшвилло E. К, Дегтярев М. Т. Логика. - М: Владос-Пресс, 2001. - Гл. 1.

2.Гетьманова А. Д. Логика. – М.: Высш. шк., 1995. – Гл. 1.

3.Жеребкін В. Є. Логіка. - Харків: Основа, 1995.

4.Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. - М., 2000.

5.Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. – К.: Зол. ворота, 1996.

Контрольні запитання

1.Що таке закон? Чим відрізняються закони природи від законів мислення?

2.Чи потрібне знання законів логіки у практичному житті? Наведіть прикладі.

3.У чому полягає методологічна функція логічних законів?

26

15

4. Чим відрізняються основні логічні закони від неосновних?

Методичні рекомендації

1. Закон є вияв необхідних, істотних, стійких, глибоких внутрішніх зв'язків і відносин між предметами й явищами реальної дійсності. Відповідно до такого філософського визначення можна дати дефініцію логічного закону як

закону мислення. Закон мислення - це необхідний, істотний, стійкий, глибоко внутрішній зв'язок відносин між думками. Він має об'єктивний характер.

Наукові закони - це відбиття в людській свідомості дійсних процесів реального світу. Вони відображають конкретну істину з її багатьма параметрами. Логічні закони - це закони мислення, найзагальніші принципи і правила поєднання думок у міркуванні, додержання яких є обов'язковою умовою для всіх правильних логічних операцій.

Людське мислення багатогранне, а тому в ньому діють різні закони. Найбільш загальними його законами є закони діалектики, а саме: закон єдності та боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон заперечення.

У формальній логіці є ряд законів, з яких виділяються чотири основних: закон тотожності, закон несуперечності, закон виключеного третього і закон достатньої підстави. Основними вони є тому, що на них ґрунтуються всі основні логічні операції з поняттями, судженнями й умовиводами, а також доведення і спростування. Перші три закони були відкриті і сформульовані Аристотелем (384-322 pp. до н.е.), а четвертий Лейбніцем (1646-1716).

Крім чотирьох основних законів, що традиційно вживаються, існують інші, не основні. Серед них можна назвати закони контрапозиції, оцінок, норм, закони про зв'язки оціночних і нормативних тверджень тощо. Наприклад, закон контрапозиції: якщо є перше, то є друге, отже, якщо немає другого, то не було і першого. Поділ законів на основні та неосновні є умовним, не абсолютним, а відносним. Сучасна логіка стверджує, що законів мислення безліч, оскільки саме мислення багатогранне.

16

Види понять

Залежно від обсягу і змісту поняття поділяють на різні види. За обсягом - це загальні, збірні, одиничні та нульові поняття. За змістом: конкретні та абстрактні.

Одиничні поняття - це ті, що відображають окремий, індивідуальний предмет або явище, ознаки тільки якогось одного явища чи предмета. Наприклад, "Крим", Дніпро", опера "Богдан Хмельницький".

Загальні поняття стосуються певної групи (множини) предметів та їх ознак: "число", "людина", "місто".

У збірних поняттях мова йде про сукупність ознаки однорідних предметів: "футбольна команда", "бібліотека", "міста УРСР". Окреме -

це те, що належить одній речі, а загальне - багатьом.

Що таке нульове поняття? Зрозуміло, що це таке, яке не має обсягу, воно вигадане, у природі його немає. Зміст йому приписується, ознаки вигадуються, запозичуючись із реальності як результат абстрагування або узагальнення, відриву від дійсності. Прикладами можуть бути численні релігійні та побутово-забобонні поняття: "баба Яга", русалка", "чорт", "бог", "домовик", "відьма", "демон".

Філософія детально розглядає такі поняття, як загальне і окреме, визначає взаємозв'язок між ними.

Існують спільність і певна різниця між загальними та збірними поняттями. Спільність у тому, що вони відображають схожість предметів, ознаки певної групи, стосуються того, що розглядається як одне ціле. Але загальне мислиться широко, як єдине, універсальне і те характерне, що виступає як одне ціле. Збірне насамперед стосується сукупності однорідних предметів, що виступають як одне ціле. Прикладом є "сузір'я", "загін". Причому збірне може бути загальним ("ліс") і одиничним

("Голосіївський ліс").

Розрізняють також поняття конкретні та абстрактні. Конкретні стосуються реальних предметів з їх ознаками. Абстрактні - це ознака предмета, яка відділяється від предмета, сама по собі не існує, але є предметом мислення. Наприклад, "червоне", "краса", "відвага". Інша річ - "червоний прапор", "відважний воїн". Такі поняття можуть бути позитивними, негативними тощо.

Залежно від того, що загальні поняття відображають ознаки певної групи чи класу (множини) предметів, можуть охоплювати обмежену і необмежену їх кількість. У такому розумінні вони можуть

25

Поняття «дерево» своїм обсягом охоплює всі існуючі дерева планети. Змістом можна вважати сукупність таких основних істотних ознак, як корінь, стовбур і крона. Поняття «береза» за обсягом менше від поняття «дерево», бо стосується лише беріз Змістом воно ширше, бо має сукупність тих самих ознак (корінь, стовбур і крона) і ще якісь додаткові ознаки, котрі відрізняють березу від усіх інших дерев, наприклад, біла кора, солодкий сік, особлива крона тощо.

Легко помітити, що існує об'єктивний закон взаємозв'язку між обсягом і змістом поняття - закон обернено пропорційної залежності: чим більший обсяг, тим менший зміст, і, навпаки, чим більший зміст, тим менший обсяг поняття. Якщо поняття "дерево" позначимо літерою А, "береза " - В, то у вигляді кіл (діаграм) Ейлера, співвідношення між ними графічно зображається так

А

В

З філософського погляду поняття відображають не тільки ознаки предметів, а й різноманітні зв'язки і відношення, котрі також входять до їх змісту. Відношення в логіці позначаються літерою R (лат. relatio - відношення). Наприклад, відношення тотожності a≡а записується aRa. Відношення бувають симетричними (співмірними), рефлексивними (зверненими назад) і транзитивними (перехідними), а також двочленними (бінарними), тричленними і т. ін. Твердження "Тамара - сестра Людмили" еквівалентне; твердженню "Людмила - сестра Тамари".

Закон оберненого відношення між змістом і обсягом понять не охоплює всіх зв'язків дійсності, не заперечує поглиблення змісту понять із зменшенням обсягу. Він має силу щодо понять однієї предметної області, які перебувають у відношенні "рід - вид", і дає можливість встановити межі кожного з них та відділити його від інших. У галузі інформації цей закон свідчить про розширення знань про предмети, встановлює, що чим більша інформація, тим вужчий і визначеніший клас предметів.

У дійсності предмет завжди багатший, ніж поняття про нього. В процес і поглиблення наших знань про даний предмет поглиблюється, уточнюється та розширяється зміст поняття про нього, відкриваються нові сутності, якості чи властивості. Прикладами можуть служити встановлення змісту таких понять, як "атом", "життя", "хімічний елемент", "свідомість", "демократія”. Жодне поняття не може відобразити всього розмаїття сукупності властивостей досліджуваного предмета Мова йде про адекватність, основну характеристику понять.

2. Закон тотожності. Він є логічним обґрунтуванням будь-якого твердження, вимагає чіткої визначеності думки: ”в процесі певного міркування будь-яке поняття і судження повинні бути тотожними самим собі” (А є А; А=А).

Кожна думка в процесі певного мислення та висловлювання повинна зберігати один і той же зміст, незалежно від того, скільки б разів вона не повторювалась. Забороняється підміняти один об'єкт мислення іншим. Можна вживати синоніми або тотожні поняття, але не допускати їх підміни без причини чи довільно змінювати зміст і обсяг поняття, перескакувати з одного поняття на інше.

Із закону тотожності випливає, що не можна ототожнювати різні за змістом думки, не можна тотожні судження вважати нетотожними. Буває коли люди, залежно від рівня логічної культури, життєвого досвіду чи професії в одне і те ж поняття або судження вкладають різний зміст.

Закон тотожності має силу лише в розумовому процесі, відбиває однозначність думок у мисленні. На матеріальні відношення предметів, які змінюються, він не поширюється. Хоч він не є абсолютним, загальним законом дійсності, але не втрачає об'єктивності, обумовленості реальними властивостями навколишнього світу. Його обмеженість у тому, що відбиває лише один бік природи речей, оперує тими поняттями, які вже є стійкими, сформованими, відображають відносну сталість предметів.

Діалектичний зміст закону тотожності полягає в тому, що він відбиває однозначність думок у процесі мислення, не заперечує розвитку думки, не стверджує, що предмети дійсності абсолютно тотожні і не змінюються, а передбачає це. Багатовікова практика мислення довела, що цей закон відображає визначеність і чіткість думок, за допомогою яких відображається відносна сталість предметів і явищ. Самі ж поняття науки також змінюються, взаємопов'язані між собою, переходять одне в одно.

Отже, закон тотожності вимагає:

-не вживати застарілих висловлювань і описових форм там, де є чітка сучасна термінологія;

-вміло користуватись омонімами і синонімами;

-речі називати своїми іменами;

-у будь-якій полеміці чи дискусії чітко визначати предмет сперечання і поняття, які при цьому вживаються;

24

17

-не допускати двозначних висловлювань, чітко формулювати думки, відображати істину;

-не допускати підміни понять, але брати до уваги ті зміни, які відбуваються з предметами, що відображаються поняттями.

3. Закон несуперечності. Чіткість думки досягається не лише її однозначністю, а й правильним розрізненням, тобто тим, щоб не допускати суперечливих ознак одному і тому ж самому предмету. Аристотель з цього приводу писав: “Неможливо що-небудь разом стверджувати і заперечувати”.

Закон несуперечності формулюється так: “Два суперечливі судження не можуть бути істинними в один і той же час і в одному і тому ж відношенні”. Це означає, що два судження, з яких одне стверджує те, що друге заперечує, або навпаки, по відношенню до одного і того ж предмета в один і той же час, не можуть бути одноразово істинними.

Формула “А є А”, “А не є А” становить логічну неспроможність суперечливої думки. Вона є основою будь-якого заперечення, вимагає послідовності мислення та дій. У народі говорять: “Не можна хвалити і ганьбити водночас одне й те ж соме”. В юридичній практиці цей закон виступає як принцип “Alibi” – “в іншому місці”, за допомогою якого спростовуються підозрілі звинувачення в якихось вчинках чи злочинах. У наукових дослідженнях і навчанні його додержанням забезпечується послідовність думки.

У традиційній формальній логіці суперечністю вважається твердження двох протилежних суджень про один і той же предмет, який береться в один і той же час і в одному і тому ж відношенні. Закон несуперечності заперечує суперечність, оголошує її помилкою, а тому вимагає несуперечності, бо з суперечності можна зробити будь-який висновок. Той, хто допускає суперечності, вводить у свої міркування хибні судження.

Класична, конструктивна та інтуїтивна логіка закон несуперечності визнають необмежене діючим. Це пояснюється тим, що тут діє принцип багатозначності, згідно з яким число значень істинності може бути кінечним (більшим двох: так чи не так, істина чи не істина) і безкінечним. Класична двозначна логіка доповнюється багатозначними, якщо в процесі пізнання ми не досягли істини або не змогли щось спростувати, то можемо користуватись невизначеними судженнями, припущеннями, версіями тощо.

18

Методичні рекомендації

Абстрактне мислення відбувається в багатьох різноманітних формах і структурах. Виділяються три основні його форми: поняття, судження та умовиводи. Вони взаємопов'язані між собою. Поняття як одне з основних форм становить початкову, просту і досить складну форму нашого мислення. Без нього не існує жодної думки, міркування. Його потрібно розуміти правильно, широко. Поняття - це думка, яка відображає предмет, його сутність, найбільш істотні ознаки, зв'язки, відношення. Оволодіння будь якою наукою немислиме без опанування системою її понять.

Кожному поняттю відповідає певний об'єкт мислення, тобто предмет, явище, подія, процес з їх ознаками чи властивостями.

У зв'язку з тим що поняття виражається і закріплюється у свідомості за допомогою слів або словосполучень, виникає питання “Яке співвідношення між поняттям і словом”? Встановлено: 1) поняття -

одиниця мислення, слово - одиниця мови; 2) об'єкт думки уявляється поняттям, виражається словом; 3) поняття водночас є мислений образ об'єкта і смислова основа для утворення і функціонування слова; 4) слово, володіючи лексичним (семантичним) значенням, співвідноситься до змісту поняття, чим виконує функцію позначення (номінації) об'єкта; 5) одне те ж слово може означати різні поняття, і, навпаки, одне і теж поняття про об'єкт може виражатися різними словами або їх сукупністю. Отже, поняття і слово невіддільні одне від одного, за змістом не збігаються.

Характерними поняттями є омоніми та синоніми, за допомогою яких відображаються численні предмети, явища, події, процеси. Існують також слова, котрі відображають не предмет, а якесь явище, подію, процес, становище, наприклад, «більшість», «світає», «працює».

Обсяг і зміст поняття

Кожний предмет і явище об'єктивного світу мають кількісну і якісну визначеності. Основні визначеності понять становлять його обсяг і зміст. Змістом поняття зветься сукупність основних істотних ознак предмета або класу однорідних предметів, що відображені в цьому понятті. Обсяг поняття - це клас узагальнених у ньому предметів. Він включає ті предмети, яким властиві названі істотні ознаки. Це така множина предметів, кожному із яких належать ті ознаки, що відображені в понятті. Кожне поняття поширюється лише на певну групу предметів. Зміст і обсяг характеризують невід'ємні сторони поняття, виражають

природу, цілісність предмета.

23

Тема 3. Поняття (4 години)

Заняття 1 (2 години)

План:

1.Обсяг і зміст поняття. Закон залежності між змістом і обсягом поняття.

2.Види понять.

3.Відношення між поняттями.

Література

1.Войшвилло Е. К, Дегтярев М. Т. Логика. - М: Владос-Пресс, 2001. - Гл. 1.

2.Гетманова А. Д. Логика..- М.: Высш. шк., 1995. - Гл. 1.

3.Жеребкін К. Є. Логіка. - Харків: Основа, 1995.

4.Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. - М., 2000.

5.Хоменко І. B., Алексюк І. A. Основи логіки. - К.: Зол. ворота, 1996.

Контрольні запитання

1.Як співвідносяться поняття і слово?

2.Що таке зміст поняття?

3.Що таке обсяг поняття?

4.Як формулюється закон залежності між змістом і обсягом поняття?

5.Що таке пусті поняття?

6.Що таке одиничні і загальні поняття?

7.Що таке абстрактні поняття?

8.Якими можуть бути відношення між поняттями?

9.Що таке «кола Ейлера»?

10.У яких випадках думка, що відображає наявність властивостей предмета, може бути істинною або хибною?

22

Наявність різноманітних трактувань закону несуперечності в різних логічних системах свідчить не про його неспроможність, а про його важливість як одного з фундаментальних законів нашого мислення. Підтверджується розвиток логічної науки, її положення про те, що два судження не є логічно суперечливими, якщо в них відображені реальні суперечності самої дійсності.

4. Закон виключеного третього. В ньому виявляється зв'язок між суперечливими судженнями. Він стверджує: “із двох суперечливих суджень одне істинне друге хибне, третього бути не може” – “tertium

поп datur” - третього не дано: А V А (А або не А).

Це означає, що дві суперечливі думки про один і той же предмет, який береться одночасно і в одному відношенні, не можуть бути одноразово ні істинними, ні хибними; одна з них істинна, друга хибна, третьої бути не може. Якщо одна думка стверджує те, що друга заперечує, то істинною буде одна з цих двох, а не якась інша третя.

Закон виключеного третього відбиває той факт дійсності, коли в певний час між двома альтернативними можливими рішеннями, що взаємо виключаються, треба робити вибір як між істиною і помилкою - істину треба відмежувати від неправди, якщо питання розглянуто всебічно, враховані всі можливості (альтернативи), то лише одна з них приймається як істинна. В мисленні абстрагуємось від проміжних інстанцій, домагаємось чітких положень. Але все ж таки цей закон, як принцип виключеного третього, абсолютизувати не можна, бо він несумісний з теорією розвитку.

У науковій та іншій практичній діяльності відбувається об’єднання закону несуперечності з законом виключеного третього. Насправді, перший з них діє стосовно всіх несумісних суджень, в тому числі і суперечливих, а другий - лише суперечливих. В об'єднанні їх маємо твердження: два суперечливих судження не можуть бути разом істинними і не можуть бути разом хибними; одне з них необхідно істинне, друге необхідно хибне.

Якщо судження “Кожний інженер повинен мати вищу освіту”

хибне, судження “Деякі інженери не мають вищої освіти” істинне. Або

жоден учитель нашого району не зв'язаний з сільським господарством» -

істинне. Отже, закон виключеного третього не вказує, яке саме судження істинне чи хибне, а визначає напрям для знаходження істини.

19

Сутність закону виключеного третього полягає в тому, що він стоїть на сторожі визначеності й послідовності. У світогляднопізнавальному аспекті він розширює кругозір в розумінні навколишньої дійсності, стверджує правильну думку про її предмети і феномени. В методологічному аспекті не слід шукати примирення у взаємних логічно суперечливих судженнях, не допускати хитань або вагань там, де потрібно мати чіткий орієнтир, відрізняти істину від помилок і неправди.

5. Закон достатньої підстави. Згідно з його вимогами будь-яка конкретна думка не існує ізольовано від інших, а органічно поєднана з ними, знаходиться в логічному узгодженні як з попередніми, так і наступними міркуваннями і положеннями. “Будь-яка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтована”.

Обґрунтування певної думки здійснюється на основі інших думок, істинність яких доведена раніше, підтверджена практикою або очевидна, загальновідома. Думка визнається істинною лише тоді, коли вона достатньо обґрунтована. Традиційно закон підкреслює потребу достатнього обґрунтування, підсилюючи його значимість. Підстава дає можливість зробити правильний висновок, побачити, як із неї випливає наслідок. Думка стає доказовою. Якщо ж думка, ґрунтується на дійсних фактах, вона буде також джазовою або обґрунтованою.

Логічна помилка виникає тоді, коли судження спирається на неперевірені або недоведені думки чи факти. В науці всі знання ґрунтуються на доведеннях. Логіка, як і будь-яка наука, - ворог необґрунтованих суджень, вимагає, щоб ніщо не брати на вірі.

Закон достатньої підстави вимагає висловити вирішальну, найголовнішу, найбільш істотну, достатню підставу, відкинувши другорядні, менш значимі підстави. Відомий анекдот про короля, котрий прибув до фортеці та грізно запитав каноніра: “Чому не салютували з гармат на честь мого прибуття?” Переляканий канонір відповів: “На це є чотирнадцять причин”. –“Які?” - запитав король. - Однієї цієі причини вистачає... Подібні причини іноді шукають, щоб обґрунтувати погані результати господарювання, наявність негативних вчинків, неуспішності.

Завдання для самостійної роботи

1.Чи вірно сформульовано оголошення: “Дитячому будинку потрібні вчителі з дошкільною освітою”? Який логічний закон тут порушено?

20

2.Який закон логіки використано у положенні: “Без високої якості освіти, наукових досліджень, загальної і професійної культури - без усього цього не побудувати розвиненого суспільства”?

3.Міліція затримала чотирьох - А, В, С і D, які підозрюються у викраденні автомашини. Під час дізнання вони далі такі свідчення:

А: “То був В”;

В: “Це зробив D”;

С: “Це не я”;

D:“В бреше, говорячи, що це я”. Дальше розслідування довело, що лише один з них не сказав правду. Хто вкрав автомобіль?

4.Складаючи розклад занять механіко-технологічного факультету на понеділок, викладачі попросили заступника декана, щоб лекції на одному потоці були побудовані так: технолог - першою або другою, фізик - першою або третьою, хімік - другою або третьою. Чи можна задовольнити прохання всіх трьох викладачів? Які тут діють закони логіки?

5.Використання якого логічного закону виражається у вимогах до винесення вироку суду: а) чи мало місце таке діяння, у якому звинувачується підсудний? б) чи містить у собі дане діяння, у якому склад злочину? в) чи винен підсудний у скоєнні цього злочину?

6.Вимоги якого закону логіки виражені в правилах Процесуального Кодексу України: “Розгляд справи в суді проводиться тільки з того обвинувачення, за яким вона передана до суду?”

7.Вимоги якого логічного закону порушено у міркуванні судді з сербської народної казки? “Один герцоговинець спитав суддю:

- Чи треба слухати дружину? Суддя каже: - Не треба. Тоді герцоговинець зізнався:

- От і я так гадав. Вранці дружина наказала віднести тобі горщик масла, а я не послухався і, отже, добре зробив.

- Розумної дружини можна інколи послухатись, - зауважив на це суддя”.

21