СБМЛ_2011

ну та амплітудою (0,5 ± 0,05) мм. Після ущільнення МБЕМ у формі піддають вібраційній обробці протягом 1 хв. Далі верхній шар МБЕМ висотою (75 ± 5) мм відбирають з форми на металевий лист, а нижню частину зразка вивантажують з форми перекиданням її на другий металевий лист. Відібрані проби МБЕМ зважують з похибкою до 2 г і піддають мокрому розсіванню на ситі з отворами 0,14 мм.

					Таблиця 5.3
№ з/п	m1, г	m2, г	m3, г	Н, %		Н	, %
1
2

При мокрому розсіванні окремі частини проби, що укладені на сито, промивають струменем чистої води до повного вилучення в’яжучого. Промивання МБЕМ вважають закінченим, коли з сита витікає чиста вода.

Відмиті порції мастики переносять на чистий металевий лист, висушують до постійної маси при температурі 105-110°С і зважують з похибкою до 2 г. Вміст твердих компонентів у верхній (нижній) частині ущільненої МБЕМ V у відсотках визначають за формулою 5.2:

	V =	m1	×100,%	(5.2)
		m2

де m1 – маса відмитої висушеної мастики з верхньої (нижньої) частини зразка, г; m2 – маса МБЕМ, відібраної з верхньої (нижньої) частини зразка, г.

Показник розшаровуванності МБЕМ П у відсотках визначають за рівнянням 5.3:

П =	V ×100,%	(5.3)
	SV

де V – абсолютна величина різниці між вмістом заповнювача у верхній та нижній частинах зразку, %; ΣV – сумарний вміст заповнювача верхньої та нижньої частин зразку, %.

Показник розшаровуванності для кожної проби МБЕМ визначають двічі і обчислюють з округленням до 1 % як середнє арифметичне значення результатів двох визначень, що відрізняються одне від одного не більш ніж на 20 % від меншого значення. При більшій розбіжності результатів визначення повторюють на новій пробі мастики. Розшаровуваність МБЕМ має бути не більше 10 %.

Результати визначення розшаровунності МБЕМ заносять у табл. 5.4.

						Таблиця 5.4
№ з/п	m1, г	m2, г	V, %	∑ V, %	П		П	, %
1
2

5.4.Висновки за результатами випробувань

За результатами випробувань роблять висновки щодо відповідності властивостей випробовуваних зразків МБЕМ показникам, приведеним в нормативно-технічній документації (табл. 5.1).

-21-

Лабораторна робота № СБМЛ-6

ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ АСФАЛЬТОПОЛІМЕРБЕТОНІВ

6.1.Загальні відомості

Асфальтополімербетон – це штучний будівельний матеріал конгломератної будови, одержуваний ущільненням (коефіцієнт ущільнення не менше Ку=0,99), перемішаної до однорідного стану (коефіцієнт однорідності, що знайдено за вмістом ключового компоненту, повинен бути не менше 0,85) при температурі 160-170° С суміші бітумополімерного в’яжучого (композиція, що одержана суміщенням нафтових дорожніх бітумів марок БНД 130/200, БНД 90/130, БНД 60/90 і полімерних добавок, насамперед, термоеластопластів, наприклад стирол-бутадієн-стиролу у кількості 2-3% за масою) щебеню, штучного піску і мінерального порошку.

Властивості асфальтобетонів і асфальтополімербетонів визначаються, насамперед, якістю органічного в’яжучого і енергією взаємодії на поверхні поділу фаз "бітум (бітумополімерне в’яжуче) – мінеральний матеріал". Асфальтополімербетони характеризуються підвищеною ущільненістю, тріщиностійкістю, водо- і морозостійкістю.

Показники якості асфальтополімербетону повинні відповідати таким же вимогам, що і для асфальтобетону за ДСТУ Б В.2.7-119-2003 (табл. 6.1).

			Таблиця 6.1
	Технічні вимоги до дорожніх асфальтобетонів із гарячих сумішей
	Найменування показників	Норми для асфальтобетонів марок
		I	II
	1. Пористість мінерального кістяка, % за об’ємом, для асфа-
	льтобетонів із суміші типів:
	А та Б	15–19	15–19
	В та Г	17–22	17–22
	Д	–	17–22
	2. Залишкова пористість, % за об’ємом	2–5	2–5
	3. Водонасичення, % за об’ємом, для асфальтобетонів із
	сумішей типів: А	1,5–4,5	1,5–4,5
	Б та Г	1,0–3,5	1,0–3,5
	В та Д	1,0–3,0	1,0–3,0
	4. Набухання, % за об’ємом, для асфальтобетонів із сумі-
	шей всіх типів, не більше	0,5	0,85–1,0
	5. Границя міцності при стиску (МПа) при температурі:
	0°С для асфальтобетонів із сумішей всіх типів, не більше:	11–12/9–10	12–13/10–11
	20°С для асфальтобетонів із сумішей всіх типів, не менше	2,5–2,6/2,2–2,4	2,3–2,4/1,9–2,2
	50°С для асфальтобетонів із сумішей типів, не менше:	1,1–1,2/1,0–1,1	1,0–1,2/0,9–1,1
	А
	Б та В	1,2–1,3/1,0–1,2	1,1–1,2/1,0–1,1
	Г	1,4–1,6/1,3	1,2–1,5/1,1–1,2
	Д	–	1,2–1,3/1,1
	6. Коефіцієнт водостійкості, не менше	0,90/0,85	0,85/0,80
	7.Коефіцієнт тривалої водостійкості, не менше	0,85/0,80	0,75/0,70

-22-

Примітка: Значення показників у чисельнику відносять до асфальтобетонів, виготовлених на бітумах марок БНД 40/60, БНД 60/90; у знаменнику – на бітумах марок БНД 90/130, БНД 130/200.

До фізичних властивостей асфальтобетонів та асфальтополімербетонів відносять середню та істинну густину їх мінеральної частини і асфальтополімербетону, пористість мінеральної частини і асфальтополімербетону, водонасичення, набрякання, морозостійкість, коефіцієнти водостійкості асфальтополімербетону.

6.2.Мета роботи

Метою роботи є проведення контрольних випробувань властивостей асфальтополімербетону.

6.3.Проведення випробувань

6.3.1.Визначення середньої густини асфальтополімербетону

Середня густина стандартних зразків характеризує якість ущільнення асфальтополімербетону, точність дозування складових матеріалів і частково свідчить про якість розрахунку складу асфальтополімербетону. Збільшення пористості асфальтополімербетону супроводжується зменшенням його середньої густини. Середню густину асфальтополімербетону визначають гідростатичним зважуванням лабораторних асфальтополімербетонних зразків. Необхідне обладнання – терези лабораторні з пристроєм для гідростатичного зважування.

Три зразки, виготовлені за стандартною методикою, витирають сухою ганчіркою, вилучають з її допомогою частинки суміші, що прилипли до поверхні зразка, нумерують зразок і зважують його з точністю 0,01 г в повітрі. Результати зважування записують до журналу випробувань. Після цього занурюють зразки на 30 хв. у посудину з водою, температура якої складає (20 ± 2)°С, для того, щоб вода зайшла у відкриті пори, після чого при зважуванні у воді зразок не поглинає води і не змінює своєї ваги під час зважування. Рівень води повинен перевищувати рівень поверхні зразків не менше ніж на 20 мм. Через 30 хв. витримування зразки виймають з води, злегка промокають ганчіркою і зважують в повітрі, а потім зважують у воді при температурі (20 ± 2) °С. За результатами зважувань обчислюють середню густину зразків ρm (г/см3). При цьому розрахунки проводять до другої цифри після коми (6.1):

	rm =	m ×rB	,	(6.1)
		m2 - m1
де: m –	маса зразка в повітрі до зволоження, г;
m1 –	маса зволоженого зразка, зваженого у воді, г;
m2 –	маса зразка в повітрі після зволоження, г;
ρв –	істинна густина води, 1 г/см3.

Середню густину асфальтополімербетону визначають як середньоарифметичне значення з трьох отриманих результатів. Розбіжність між найбільшим і найменшим результатами не повинна перебільшувати 30 кг/м3 (0,03 г/см3), в іншому випадку випробування повторюють на нових зразках, але кількість їх при цьому має дорівнювати шести.

Результати визначення середньої густини асфальтополімербетону заносять у табл. 6.2.

-23-

							Таблиця 6.2
№ з/п	m, г	m1, г	m , г	ρ	m	, кг/ м3	ρ , кг/ м3
			2				m
1
2
3

6.3.2. Визначення водонасичення асфальтополімербетону

Водонасичення непрямо характеризує залишкову пористість асфальтополімербетону і є однією з характеристик ступеня його ущільнення. Водонасичення асфальтополімербетону визначають за кількістю води, що поглинається зразком, зануреним у воду в умовах вакууму. Воно визначається у відсотках від початкового об’єму зразка. Для визначення величини водонасичення асфальтополімербетону використовують зразки, за допомогою яких перед тим визначали середню щільність асфальтополімербетону, установку вакуумну, термометр хімічний ртутний з ціною поділки шкали 1°С.

Зразки асфальтополімербетону, зважені в повітрі і у воді (при визначенні його середньої щільності), розміщують у ванні вакуум-приладу таким чином, щоб рівень води над зразками був не менше 3 см. Температура води має бути (20±2°С). Зразки витримують при залишковому тиску 1330-2000 Па (15 мм. рт. ст.) протягом 1 години (30 хв. при випробуванні зразків на рідких і емульгованих в’яжучих). Після цього доводять тиск до нормального і витримують зразки у воді ще 30 хв. при тій же температурі.

Асфальтополімербетонні зразки після витримування у вакуум-апараті витягають з води, промокають м’якою ганчіркою та зважують в повітрі й у воді. Після насичення зразків водою під вакуумом їх маса збільшується за рахунок поглинання води. Цей приріст маси, віднесений до початкового об’єму зразка, являє собою водонасичення за об’ємом у відсотках. Величину водонасичення W (%) підраховують до другого знака після коми (0,01%).

	W =	m3	− m	×100,%	(6.2)
		m2	- m1
де: m –	маса сухого зразка, зваженого в повітрі, г;
m1 –	маса зразка, витриманого 30 хв. у воді і зваженого у воді, г;
m2 –	маса зразка, витриманого 30 хв. у воді і зваженого в повітрі, г;
m3 –	маса насиченого водою зразка, зваженого в повітрі, г.

За показник водонасичення асфальтополімербетону приймають середньоарифметичне значення результатів трьох паралельних визначень, округлене до першого десяткового знака. При розбіжності отриманих результатів більше 15 % (від середньоарифметичного значення) повторюють визначення на других зразках.

Результати визначення водонасичення асфальтополімербетону заносять у табл. 6.3.

					Таблиця 6.3
№ з/п	m, г	m2, г	m , г	W,%		W,%
			3
1						–
2						–
3						–
					*

-24-

6.3.3. Визначення набухання асфальтополімербетону

Набухання асфальтополімербетонного зразка характеризується зростанням його об’єму після насичення водою у відсотках від початкового об’єму. Показник набухання асфальтополімербетону дозволяє непрямо судити про гідрофільність мінерального порошку, наявність пилувато-глинистих частинок у заповнювачах та про зчеплюваність бітуму з поверхнею мінеральних зерен.

Для визначення набухання асфальтополімербетону (Н, %) використовують дані, одержані при визначенні водонасичення і середньої густини асфальтополімербетону:

H =	(m5	− m6 )− (m2 −m1 )	×100,%	(6.3)
		(m2 - m1 )

де: m1 – маса зразка, витриманого у воді протягом 30 хв. та зваженого в повітрі, г; m2 – маса того ж зразка, зваженого у воді, г;

m5 – маса насиченого водою зразка, зваженого в повітрі, г; m6 – маса того ж зразка, зваженого у воді, г.

Показник набухання асфальтополімербетону визначають як середньоарифметичне значення з результатів трьох паралельних випробувань.

Результати визначення набухання асфальтополімербетону заносять у табл. 6.4.

						Таблиця 6.4
№ з/п	m, г	m2, г	m5, г	m , г	H,%		H,%
				6
1							–
2							–
3							–
						*

6.3.4. Визначення механічних властивостей асфальтополімербетонів

Механічні властивості асфальтополімербетонів характеризують їх здатність забезпечувати довговічність матеріалу дорожніх покриттів під дією механічних навантажень від транспортних засобів. В експлуатаційних умовах матеріал дорожнього покриття зазнає дії стискаючих, розтягуючих, зсувних навантажень. Відповідно до цього міцність асфальтополімербетонів визначають при стисканні, розтягуванні на згин та при зсуві. Ці показники міцності характеризують граничним навантаженням, вище якого зразок втрачає здатність чинити опір зовнішньому навантаженню. При низьких температурах випробування досягання границі міцності супроводжується порушенням суцільності матеріалу зразка. При високих температурах у матеріалі зразку під дією навантаження з’ являються значні пластичні деформації (в’ язке руйнування) без помітного тріщиноутворення на першому етапі руйнування. Як і у випадку визначення фізичних властивостей асфальтополімербетонів, визначення їх механічних властивостей розглядається на прикладі асфальтополімербетону.

6.3.4.1. Визначення границі міцності асфальтобетону при стиску

Для такого випробування використовують преси з механічним або гідравлічним приводом, що забезпечують стале деформування зразку зі швидкістю (3 ± 0,5) мм/с. Силовимірювач пресу має забезпечувати визначення руйнівного навантаження з похибкою не більше 2 % від величини навантаження, що вимірюється.

-25-

У випадку асфальтополімербетону швидкість деформування значно впливає на показники його міцності. Тому встановлена стандартна швидкість підйому плити пресу при випробуванні асфальтополімербетонних зразків, що дорівнює 3 мм/хв. Цю швидкість перед проведенням випробування слід установити при холостому ході поршня преса. Зразки, що призначені для випробування, розміщують у водяному термостаті на 1 годину. Температура води в термостаті залежно від мети випробування може бути 50 ± 1; 20 ± 1 або (0 ± 1) °С. Температуру (0 ± 1) °С забезпечують змішуванням води з льодом. Після години витримування зразки виймають з ванни, обтирають чистою тканиною і встановлюють на нижню плиту преса (по центру плити), поклавши під зразок і на нього прокладки щільного паперу. Зразки на рідких і емульгованих бітумах термостатують у повітряному середовищі протягом 2 годин. Зверху на зразок встановлюють шарнірний пристрій (рис. 6.1), що являє собою дві сталеві пластини, між якими розташована сталева кулька діаметром 6-8 мм. Шарнірний пристрій можливо не використовувати, але при цьому точність результатів випробування може знизитись (у випадку, якщо основи зразка не паралельні). Перед початком випробування верхню плиту випробувальної машини опускають майже до рівня пластини шарнірного пристрію, але не доводять до неї на 1,5-2 мм, вмикають двигун і подають тиск на асфальтополімербетонний зразок та слідкують при цьому за показниками силовимірювача. Зразок завантажують до тих пір, доки силовимірювач не досягне максимального показника, який приймають за показник руйнівного навантаження.

Рис. 6.1. Шарнірний пристрій для випробування зразків на стиск:

1 – сталева кулька; 2 – металеві пластини; 3 – прокладка з паперу; 4 – зразок асфальтополімербетону.

Границю міцності при стиску обчислюють з точністю до 0,01 МПа:

	R ст =	F	×10−1 ,	(6.4)
		S
де: F –	руйнівне навантаження, кгс;
S –	початкова площа поперечного перерізу зразку, см2;
10–1	– коефіцієнт перерахунку результатів випробування з кгс/см2 у МПа.

За показник міцності зразка приймають округлене до другого десяткового знаку середнє арифметичне значення результатів трьох паралельних випробувань (МПа).

Результати визначення міцнісних властивостей асфальтополімербетону заносять у табл. 6.5.

Таким же чином оформлюють результати міцності при стиску асфальтополімербетону при 0° С і 50° С.

-26-

							Таблиця 6.5
№ з/п	Температура, ° С	d, см	S, см	2	F, кгс	Rст(20) ,			R	ст(20 ) ,
						кгс/ см2		кгс/ см2
1	20									–
2	20									–
3	20									–
								*

6.3.5. Визначення водостійкості асфальтобетону

Під впливом води показники механічних властивостей асфальтобетону погіршуються. Це стосується і границі міцності асфальтополімербетону на стиск. Здатність асфальтополімербетону чинити опір впливу води при випробуванні на стиск характеризують коефіцієнтом водостійкості асфальтополімербетону.

Для визначення коефіцієнта водостійкості асфальтополімербетону використовують ті ж зразки асфальтополімербетону, для яких визначали водонасичення і набухання. Після зважування водонасичених зразків їх занурюють у воду з температурою (20 ± 2) °С на 45-60 хв. і після цього визначають границю міцності на стискання цих зразків. Коефіцієнт водостійкості Кв визначають з точністю до другого десяткового знака за формулою (6.5)

= R B

KB 20ст , (6.5)

Rст

де: R стВ – границя міцності при стиску при температурі (20 ± 2) °С водонасичених у вакуумі асфальтополімербетонних зразків, МПа; R ст20 – границя міцності при стиску

при температурі (20 ± 2) °С асфальтополімербетонних зразків до водонасичення, МПа.

Результати визначення водостійкості асфальтополімербетону заносять у табл.

6.6.

							Таблиця 6.6
№ з/п	d, см	S, см2	F, кгс	Rст(20),, кгс/ см2	FB(20), кгс	Rств	(20) , кгс/ см2	КB			B
										К
1										–
2										–
3										–
									*

6.4.Висновки за результатами випробувань

За результатами випробувань роблять висновки щодо відповідності властивостей випробовуваних зразків асфальтополімербетону показникам, приведеним в нор- мативно-технічній документації (табл. 6.1).

-27-

Лабораторна робота № СБМЛ-7

ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНИХ ВУЛКАНІЗОВАНИХ ГУМОВИХ ЛИСТІВ-МЕМБРАН

7.1.Загальні відомості

Рулонні покрівельні і гідроізоляційні матеріали на основі еластомерів (РПГЕМ) широко використовуються у будівництві промислово розвинутих країн.

Завдяки своїм високим фізико-механічним властивостям, тепло- і морозостійкості, стійкості до сонячної радіації вони дозволяють замінити багатошарові покрівлі і гідроізоляцію з традиційних бітумних матеріалів типа руберойду на одношарову гідроізоляцію на основі еластомерів.

Великий ефект в індустріалізації гідроізоляційних робіт в будівництві дає використання попередньо виготовлених з гумових полотен на заводах ковдр площею 1001000 м2, що поступають на будівельні майданчики у складеному виді.

Для отримання водонепроникних мембран, що надійно захищають будівельні конструкції будівель, мостів, тунелів й ін., створена спеціальна технологія монтажу за допомогою операції склеювання, зварювання, додаткової герметизації швів, які забезпечують надійне з’єднання гумових полотен між собою і з окремими елементами будівельних конструкцій.

Основним полімером для виробництва РПГЕМ є потрійний етиленпропіленовий каучук.

Встандарті ASTM Д-4637 "Стандартні специфікації для вулканізованих гумових листів, що використовуються для отримання одношарових покрівельних мембран" (США) сформульовані вимоги до РПГЕМ.

Встандарті ASTM Д-4637 розглядаються два класи матеріалів:

·клас “U” – непідсилені РПГЕМ;

·клас “SR” – підсилені тканинами (розташовані у товщі листа). Вимоги до РПГЕМ наведені у таблиці 7.1.

7.2.Мета роботи

Метою роботи є проведення контрольних випробувань властивостей рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів на основі еластомерів.

7.3.Проведення випробувань

7.3.1.Визначення розривної сили при розтягненні, умовної міцності, умовного напруження, відносного подовження та відносного залишкового подовження

Випробування механічних властивостей основних рулонних матеріалів проводять при температурі 20 ± 5 °С на трьох зразках-смужках розмірами (220 ± 1) × (50 ± 1) мм, які вирізані у подовжньому напрямку. Для забезпечення однакового кріплення зразка у захватах розривної машини допускається наносити настановні мітки, відстань між якими має бути L = (130 ± 1) мм.

Зразок поміщують до захватів розривної машини по настановним міткам таким чином, щоб подовжні осі захватів і поздовжня вісь зразка співпадали між собою та з напрямком руху рухомого захвата. Установлюють швидкість переміщення рухомого захвату, зазначену у стандарті на випробовуваний матеріал.

-28-

Таблиця 7.1 Фізико-механічні властивості вулканізованих листів гуми, що використовуються для

отримання одношарових покрівельних мембран

			Клас “U” –	Клас “SR” – пі-
	Показник	Метод визначення		дсилені ткани-
			непідсилені	нами
	Умовна міцність при розтягу, МПа, не	ASTM Д-412
	менше		9,0	-
	Міцність при розриві смужкою 25 мм,	ASTM Д-751
	Н, не менше		-	400
	Відносне подовження при розриві, %, не	ASTM Д-412
	менше		300	-
	Відносне подовження при розриві сму-
	жки розмірами 220×25×h мм, %, не ме-	ASTM Д-751	-	250
	нше
	Опір роздиру, кН/м, не менше	ASTM Д-624
	Опір роздиру, Н, на зразок	ASTM Д-751
	Температура крихкості, ° С, не вище	ASTM Д-2137
	Озоностійкість	ASTM Д-1149	1·10-7	1·10-4
	Концентрація озону,%
	Температура, ° С		40	40
	Час, годин		168	168
	Подовження,%		50 тріщини	20 тріщини
			не виникають	не виникають
	Фізико-механічні властивості після при-
	скореного термічного старіння за режи-
	мом 28 діб при 115° С
	Умовна міцність при розтягу, МПа, не
	менше		8,0	-
	Відносне подовження при розриві, %, не
	менше		200	-
	Опір УФ радіації: випромінювання у
	апараті штучної погоди «Ксенотест» з		Не повинно	Не повинно бути
	ксеноновим випромінювачем при тем-		бути виник-	виникнення трі-
	пературі чорної панелі 800° С протягом		нення тріщин	щин при 7-ми
	4000годин. Після випромінювання зра-		при 7-ми	кратному збіль-
	зок розтягується на 10%		кратному збі-	шенні
			льшенні
	Усадка після термічного старіння за ре-
	жимом 28 діб при 115° С, %, не більше		1,0	1,0

Для визначення розривної сили, умовної міцності, умовного напруження та відносного подовження фіксують силу та довжину робочої ділянки у момент розриву або максимального значення сили (при наявності у машині шкали деформації фіксують подовження зразка). Для визначення відносного залишкового подовження частини розірваного зразка вивільняють із захватів машини, поміщують на горизонтальну поверхню, через (120 ± 2) с після розриву вимірюють відстань, яка обмежує робочу ділянку двох складених разом (без зазору) по місцю розриву частин зразка.

Товщину зразка вимірюють перед випробуванням з похибкою не більш 0,02 мм у трьох точках на робочій ділянці і визначають середнє арифметичне значення величин усіх вимірів.

-29-

Умовну міцність зразку обчислюють з точністю до 0,1 МПа за формулою 7.1:

	σp	=		F			(7.1)
			bh
	де Fр – розривна сила, Н (кгс); b – ширина зразку, м (см);						h – середнє значення
	товщини зразку на робочій ділянці, м (см).
	Умовне напруження при розтягненні зразку обчислюють з точністю до 0,1 МПа
	за рівнянням 7.2:
	σE	=		FE		,	(7.2)
				bh0

де FЕ – максимальна сила при випробуванні на розтягнення, Н (кгс); h0 – середнє значення товщини зразку на робочій ділянці, м (см).

Відносне подовження рулонного матеріалу (ε) обчислюють з точністю до 1% за формулою 7.3:

e =	l1 − l	×100,	(7.3)
	l

де l – довжина робочої ділянки зразку до випробування, мм; l1 – довжина робочої ділянки зразку у момент розриву або максимального значення сили, мм.

Відносне залишкове подовження (εзал) зразка рулонного матеріалу у відсотках обчислюють з точністю до 1 % за формулою 7.4:

e =	l2 − l	×100,	(7.4)
	l

де l2 – довжина робочої ділянки зразка (двох складених разом частин розірваного зразка), мм.

За розривну силу, умовну міцність, умовне напруження, відносне подовження та відносне залишкове подовження матеріалу приймають середнє арифметичне значення результатів випробування трьох зразків рулону з точністю до ±1 %.

Результати розривної сили при розтягненні, умовної міцності, умовного напруження, відносного подовження та відносного залишкового подовження заносять у табл. 7.2.

Таблиця 7.2

№

b,

h,

F,

FE,

h0,

l,

l1,

l2,

σp ,

σp ,

σE ,

σE ,

ε,%

ε,%

з/п

см

см

кгс

кгс

см

см

см

см

кгс/см2

кгс/см2

кгс/см2

кгс/см2

1

–

–

–

2

–

–

–

3

–

–

–

*

*

*

7.4.Висновки за результатами випробувань

За результатами випробувань роблять висновки щодо відповідності властивостей випробовуваних зразків рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів на основі еластомерів показникам, приведеним в нормативно-технічній документації

(табл. 7.1).

-30-