метод вказ_вки кп В_К ТГВ

на підведеннях до змивних бачків;

на підведеннях до водонагрівальних колонок;

перед поливальними кранами.

Кількість поливальних кранів приймається з розрахунку - один кран на 60...70

м периметра будинку [5, п.10.7]. Вісь крана повинна бути вище рівня землі у місці установки на 0,30 м. Поливальні крани встановлюють у нішах зовнішніх стін.

1.5. Гідравлічний розрахунок системи холодного водопроводу

Метою гідравлічного розрахунку системи холодного водопроводу є визначення розрахункових витрат на ділянках мережі, діаметрів трубопроводів,

швидкостей руху води та втрат напору по розрахунковому напрямку.

Для цього будується аксонометрична схема, на яку наносяться всі вищевказані елементи. За розрахунковий напрям приймається рух води до найбільш віддаленого і високо розташованого водорозбірного пристрою системи (т.зв. диктуюча точка).

Прийнятий напрям розбивається на розрахункові ділянки.

Розрахункова ділянка – це ділянка мережі, на якій постійні: витрата води,

діаметр та матеріал трубопроводу.

Знаючи розрахункові витрати, значення яких відбиває критичні рівні навантаження, при яких повинна нормально функціонувати система, можна визначити величину необхідного напору в системі, підібрати, в разі необхідності,

насосне обладнання або напірні баки та т.д.

Розрахунок виконується по [5, п.п.3.1...3.4, п.7.1...7.8] і зводиться до табл.1.1.

Таблиця 1.1. Відомість гідравлічного розрахунку внутрішнього водопроводу

№№ розрахункової ділянки

Рtot

NРtot

α

q0tot

qtot

=

d,

V,

l,

Втрати

Кількість пристроїв N, шт

(Р)c

(NРc

)

(q0c )

5q0tot α

мм

м/с

м

напору

(q0c

=

1000i

=il

ΣH=

с

α)

il(1+k

l

)

5q0

l

H

1-2

2-3

3-4

4-5

…

Н

11

В таблиці прийняті наступні скорочення:

			qtot			U
Рtot =				hr,u				- ймовірність дії загальної системи;
			q0tot N3600
		(qtot			qh		)U
Рc	=		hr,u			hr,u			- ймовірність дії системи холодного водопроводу;
			q0с N3600
qtothr,u		- загальна норма витрати води в годину максимального водоспоживання,
л/год (приймається за дод. 5);
qhrh	,u	- норма витрати гарячої води в годину максимального водоспоживання,

л/год (приймається за дод. 5);

α - коефіцієнт, що визначається залежно від добутку NРtot (NРc ) за дод. 6;

qtot0 (qc0 ) - загальна витрата води приладом системи (витрата холодної води приладом системи), л/год;

qtot =5qtot0 α (qc0 =5qс0 α) – загальна максимальна секундна витрата води на розрахунковій ділянці (максимальна витрата холодної води на розрахунковій ділянці);

U - загальна кількість споживачів у будинку;

N - загальна кількість приладів у будинку;

d, V, 1000i - діаметр трубопроводу та швидкість руху води на розрахунковій ділянці, втрати напору на одиницю довжини. Залежно від прийнятого матеріалу трубопроводу ці дані можуть прийматися за дод. 7 ;

ΣH = il (1+kl )- сумарні втрати напору на ділянці мережі;

kl = 0,3 для мереж господарсько-питного водопроводу [5, п. 7.7].

При виборі діаметрів труб на розрахункових ділянках необхідно враховувати,

що економічні швидкості руху води в магістралях лежать у межах 0,90...1,20 м/с, а

припустимі швидкості в підведеннях до приладів - 2,50 м/с.

1.6. Пристрої для виміру кількості та витрати води

Відповідно до вимог [5, п.11.1-11.3] для обліку кількості та витрати на вводах у будинок необхідно передбачати установку лічильників води. У системах водопостачання житлових і громадських будинків для цих цілей застосовуються крильчасті та турбінні лічильники.

12

Крильчасті лічильники мають вертикальну вісь обертання та випускаються для невеликих розмірів умовного проходу (15-50 мм). Турбінні мають горизонтальну вісь обертання та випускаються діаметрами від 50 до 250мм.

При підборі лічильника визначають:

відповідність калібру режиму водоспоживання об'єкта;

втрати напору, які можуть виникнути при розрахункових витратах.

Калібр лічильника (діаметр умовного проходу) визначається по табл. 1.2., або по [5, табл. 4], виходячи з середньогодинної витрати води:

	qtot	qh			3
	u.m	u.m
Qср =					, м /год,
	24 1000

де: qtotm,u - загальна середня годинна витрата води на одного споживача, дод.5; qhm,u - середня годинна витрата гарячої води на одного споживача, дод. 5.

При цьому отримане значення середньої годинної витрати не повинне перевищувати експлуатаційну витрату для обраного калібру.

Втрати напору визначаються по формулі:

Нs= S (qtot (с))2, м,

де: S - питомий гідравлічний опір;

qtot (с) - максимальна секундна витрата на ділянці, де встановлено лічильник.

Припустима величина втрат напору для крильчастого лічильника не повинна перевищувати 5,0 м, а для турбінного - 2,5 м. [5]

Таблиця 1.2. Технічні характеристики водомірів ВСКМ (ДЕРЖСТАНДАРТ 6018-83*)

Діаметр				Параметри
умовно-	витрата води, м3/год			поріг	максималь-	гідравлічний
го про-	міні-	експлу-	макси-	чутливості,	ний обсяг		опір
ходу	мальна	атаційна	мальна	м3/год, не	води за добу,	лічильника S,
лічиль-				більше	м3		м
ника, мм							(л / с)2
15	0,03	1,2	3	0,015	45	14,5
20	0,05	2	5	0,025	70	5,18
25	0,07	2,8	7	0,035	100	2,64
32	0,1	4	10	0,05	140	1,3
40	0,16	6,4	16	0,08	230	0,5
50	0,3	12	30	0,15	450	0,143

13

1.7. Визначення потрібного напору системи.

Потрібний напір, у місці приєднання вводу до міського водопроводу, повинен забезпечувати подачу води в диктуючу точку з урахуванням величини вільного напору в ній.

Нпотр = Нgeom +ΣHl +Hs +Hf, м,

де: Нgeom- геометрична висота підйому води, визначається як різниця позначок висі диктуючого приладу та позначки верха водопроводу в точці підключення до зовнішньої мережі;

ΣHl – сумарні втрати напору від диктуючої точки до точки підключення до мережі зовнішнього водопроводу;

Hs- втрати напору в лічильнику;

Hf- вільний напір у диктуючому пристрої (приймається по дод.4).

Отримане значення потрібного напору порівнюють із гарантійним у мережі.

При цьому можуть виникнути такі варіанти:

НПОТР < НГАР – система водопостачання без підвищувальних насосів і баків;

НПОТР > НГАР на 1,50...2,00 м. У цьому випадку можна виконати коригування гідравлічного розрахунку та понизити значення Нпотр.

НПОТР >> НГАР (але не більше 40,0 м) – у цьому випадку передбачається

установка підвищувальних насосів або баків.

Для зниження витоків у мережі найкращим варіантом є такий, коли величина необхідного напору дорівнює гарантованому напору в мережі.

2. ПРОЕКТУВАННЯ ТА РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ВОДОВІДВЕДЕННЯ.

2.1.Трасування внутрішньої системи водовідведення

Система водовідведення будинку містить у собі наступні елементи: приймачі стічних вод з гідравлічними затворами, відвідні трубопроводи (горизонтальні ділянки мережі в межах квартири), стояки (вертикальні трубопроводи) і випуски.

На план типового поверху наносять стояки та відвідні трубопроводи, стояки нумерують (Ст.К1-№ - стояк господарсько-побутової системи водовідведення) і

вказують діаметр.

14

На плані підвалу необхідно вказати місця розташування стояків, випусків і їхні діаметри (дод.13). При виконанні трасування необхідно дотримувати вимоги [5, п. 17.5, 17.9, 17.10, 17.15, 17.25].

Слід зазначити, що один випуск може відводити стічні води як від одного стояка, так і від декількох стояків системи, причому відстань від стояка до випуску повинна бути мінімальною.

Мережа системи водовідведення може бути запроектована із чавунних труб і фасонних частин (ДЕРЖСТАНДАРТ 6942-80*) або пластмасових (ДЕРЖСТАНДАРТ

22689-77*).

2.2. Проектування та розрахунок стояків і випусків.

Діаметр стояка слід приймати по [5, табл.8], причому він повинен бути не менш ніж діаметр відвідного трубопроводу, який до нього приєднується. Якщо до стояка

підключається унітаз, діаметр стояка приймається рівним 100 мм без розрахунку.

Не допускається двостороннє приєднання відвідних труб від різних квартир,

розташованих на одному поверсі, до одного стояка.

Відвідні трубопроводи прокладаються над підлогою, з ухилом до стояків,

величина ухилу залежить від діаметра трубопроводу та приймається не менш 0,035

для труб діаметром 50 мм та 0,02 для труб діаметром 100 мм.

Діаметри відвідних трубопроводів від санітарних приладів приймаються по

дод. 4, схеми компонування санітарних приладів в квартирах надані в дод. 8.

Мережа побутової системи водовідведення вентилюється через стояки [5, п.

17.18], витяжна частина яких виводиться через покрівлю будинку на висоту, м:

від плоскої неексплуатованої покрівлі		0,3
	від скатної	0,5
	від експлуатованої	3,0.

Для ліквідації засмічень на стояках на висоті 1,0 м від підлоги передбачається встановлення ревізій (обов'язково на першому та останньому поверхах). У житлових будинках висотою п'ять поверхів і більше не рідше, ніж через три поверхи [5,

п.17.23].

Розрахунок стояків зводиться в табл. 2.1., 2.2.

15

Таблиця 2.1 Визначення розрахункових витрат стічних вод по стояках

№№

N,

N х

q o tot,

qtot=5 qtot ,

qos,

qs,

Р

tot

o

стояків

шт

Рtot

л/с

л/с

л/с

л/с

Ст. К1-1,3

Ст. К1-2

Таблиця 2.2.Перевірка стояків на пропускну здатність

Діаметр

Діаметр

Кут приєднання

Максимальна

№№

qs,

відводного

пропускна

стояка,

поверхового відводу

стояка

л/с

трубопро-

здатність

мм

воду, мм

до стояка, град.

стояка, л/с

Ст. К1-1,3

Ст. К1-2

Розрахункова максимальна витрата стічних вод qs визначається по формулах: а) при загальній максимальній секундній витраті води qtot 8 л/с

qs = 5 qo tot α + qos, л/с,

б) в інших випадках

qs = qtot = 5 qo tot α, л/с,

де qos - витрата стоків від приладу з максимальним водовідведенням, приймається по дод.4;

qotot - витрата води одним приладом, приймається по дод. 5.

Випуски призначені для збору стічних вод від стояків і відводу їх за межі будинку у квартальну мережу.

Горизонтальні ділянки мережі на випусках необхідно прокладати прямолінійно, встановлюючи пристрої для прочищення в місцях поворотів. Відстані між пристроями для прочищеннями слід приймати не менше означених у [5, табл.6].

При перетинанні випуском стін підвалу або будинку необхідно передбачати заходи, аналогічні влаштуванню вводу водопроводу.

Діаметр випуска повинен бути не менш діаметра найбільшого зі стояків, що приєднують до нього.

Відповідно до вимог [5, п.18.2] при ухилі випуска не менш 0,02 трубопроводи системи водовідведення повинні перевіряться на виконання умови:

16

Vh К, d

де: К=0,5 - для трубопроводів із пластмасових і скляних труб; К=0,6 - для трубопроводів з інших матеріалів.

Розрахунок зводиться в табл. 2.3. та 2.4.

У таблицях 2.1-2.4 прийняті наступні позначення:

N - загальне число приладів, що приєднують до даного стояка (випуску), шт; Рtot- загальна ймовірність дії приладів системи водовідведення ;

α - коефіцієнт, що приймається у залежності від величини N x Рtot по дод. 6 або по [5, дод. 4, табл. 2]

Таблиця 2.3. Визначення витрат і діаметрів випусків

q otot

qtot=5

qos,

qs,

№№

N,

Р

tot

N х Р

tot

α

qtot

o,

випуску

шт.

л/с

л/с

л/с

л/с

Випуск 1

Випуск 2

Таблиця 2.4. Перевірка випусків на пропускну здатність

№№

qs,

d,

Ухил

Наповнення

Швид-

К

U

h/d

випуску

л/с

мм

випуску

h/d

кість

i

U, м/с

Випуск 1

Випуск 2

Значення V і

h

приймаються по дод. 7.

d

Якщо при мінімальному ухилі швидкість руху рідини не менш 0.7 м/с,

наповнення трубопроводів - не менш 0,3, допускається цю умову не виконувати [5, п.

18.2.].

2.3. Проектування та розрахунок квартальної мережі

На генплан кварталу наноситься квартальна мережа. В основу трасування

покладений самопливний режим руху рідини від розрахункового (першого) колодязя

17

до вуличного колектора. Мережа прокладається на відстані не менше 3,0 м від будинку, відстань між колодязями не повинне перевищувати 35,0 м.

Перед приєднанням до вуличного колектора слід передбачати встановлення контрольного оглядового колодязя на відстані 1,0 м від «червоної лінії» забудови. Звичайно цей колодязь перепадний, тому що вуличний колектор має більшу глибину закладення, ніж квартальна мережа.

Мережа проектується із пластмасових (ДЕРЖСТАНДАРТ22689-77*) або керамічних (ДЕРЖСТАНДАРТ 286-82*) труб. Відповідно до вимог [7] діаметр квартальної мережі приймається 150 мм для керамічних та 160 мм для пластмасових труб.

Приклад оформлення генплану наведений у дод.11.

Колодязі на мережі позначаються КК1-№ і т.д. (К - колодязь, К1 - господарсько-побутова система водовідведення, № - порядковий номер колодязя).

Найменша глибина закладення мережі (м) визначається з умови: hЗАК = h прон – 0,3 0,7 + d ,

де: h прон – глибина проникнення в ґрунт нульової температури, м; d - діаметр труби, м.

Найменша початкова глибина закладення, за умовами експлуатації мережі, повинна бути 1,20-1,30 м. Колодязі будують зі збірних залізобетонних елементів; діаметр колодязів 1000 мм. Колодязі перекриваються легкими люками діаметром 700 мм.

Розрахункові витрати на ділянках мережі визначаються по раніше наведених формулах, аналогічно табл. 2.1., 2.3. і зводяться в табл. 2.5

Таблиця 2.5.Визначення розрахункових витрат квартальної мережі.

№ розра-	N,	Рtot	N х Рtot	α	tot	q	tot	,	s	q	s,
хункової					qo				qo
ділянки	шт.				л/с	л/с			л/с	л/с
1-2
2-3
…...
…...

18

2.4. Гідравлічний розрахунок квартальної мережі.

Мета гідравлічного розрахунку - визначити глибини закладення колодязів,

ухили трубопроводів, розрахункові позначки лотків і рівнів води на ділянках мережі.

Гідравлічний розрахунок виконується в табличній формі.

Перед початком гідравлічного розрахунку необхідно визначити ухили землі на розрахункових ділянках (для прикладу це розрахункова ділянка 1-2):

іЗ = ZЗ1 ZЗ2 ;

l1 2

де: ZЗ1,.З2 – відмітки землі у відповідних крапках розрахункової ділянки; l1-2 – довжина розрахункової ділянки, м.

Якщо ухил землі на розрахунковій ділянці менше мінімального (для труби d=150 мм мінімальний ухил дорівнює 0,007 [7]), необхідно прийняти ухил трубопроводу (iТР) рівний мінімальному; якщо більше, то ухил трубопроводу повинен дорівнювати ухилу землі або найближчому табличному значенню.

Знаючи розрахункову витрату стічних вод на ділянці (q), ухил трубопроводу

(iТР) по [9] або дод. 7 визначають швидкість (V) і наповнення (h/d). На мал. 2.1. дана схема визначення розрахункових позначок.

Величина шару води в трубі на ділянці 1-2 дорівнює, м: h = (h/d) d,

де: d = 0,15умовний діаметр трубопроводу квартальної мережі, м.

Падіння на ділянці дорівнює, м:

hПАД = iТР l1-2.

Позначка лотка в першій точці дорівнює:

ZЛ1 = ZЗ1- hЗАКЛ,

де: ZЗ1- позначка землі в першій точці,

hЗАКЛ – прийнята початкова глибина закладення мережі.

За початкову глибину приймається найбільше з отриманих значень: hпр - 0,3 (м), або 0,7 + d (м), або глибина з урахуванням умов експлуатації.

Глибина проникнення в ґрунт нульової температури (hпр) наведена в завданні.

Позначка лотка в другій точці дорівнює:

ZЛ2 = ZЛ1 1- hПАД.

19

Рис. 2.1. Схема для визначення розрахункових позначок.

Позначка рівня води в трубі на розрахунковій ділянці у відповідній точці визначається по формулі, м:

ZВ1,2 = ZЛ1,2 + h,

де: h- величина шару води в трубі, м.

Глибина закладення другої точки дорівнює:

hЗАК = ZЗ2 - ZЛ2.

Отримане значення глибини закладення в другій точці не повинне бути менше,

ніж її прийняте значення для першої.

Задаємося значенням ухилу трубопроводу на наступній ділянці, з

урахуванням наведених вище умов.

Для розрахунку позначок на наступної ділянці необхідно визначити, як з'єднуються трубопроводи в суміжній точці: наприклад, для ділянки 2-3 такою точкою є точка 2. Якщо при рівних значеннях діаметрів наповнення на наступній ділянці більше, ніж на попередній, то з'єднання виконується порівнянням позначок води в суміжній точці. Розрахунок позначок виконується у послідовності, що наведена на рис. 2.2. а.

20