mitne_pravo

III. Принципи і цілі

Виходячи із завдань, які стоять перед митною справою і митною політикою, основними цілями митної справи є:

• створення законних умов для ефективної діяльності митних та інших державних органів по здійсненню митної справи, її вдосконаленню;

• забезпечення оптимальної, науково обґрунтованої організації митної системи, яка разом з іншими державно-виконавчими органами забезпечує реалізацію митної політики, у тому числі в напрям­ку розвитку демократичних засад митної системи і справи;

• створення надійних умов для забезпечення законних прав і свобод громадян та організацій при здійсненні митної справи;

• забезпечення захисту економічних інтересів України (захист українського ринку і національного товаровиробника).

При визначенні принципів митної справи треба виходити із положення, що важливі якісні характеристики митної політики завжди тісно пов’язані з принципами регулювання зовнішньої тор­­говельної діяльності держави. Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічної безпеки України. При цьому під економічною безпекою треба розуміти такий стан економіки держави, який гарантує достатній рівень соціального, політичного і оборонного існування та прогресивний розвиток держави, незалежність її політичних інтересів від можливих зовнішніх та внутріш­ніх економічних факторів, загроз. Митна справа як важливий дер­жавний інструмент зовнішньої економіки і забезпечення економічної безпеки держави визначається завданнями та цілями економічної стратегії держави по відношенню до кожної окремої країни чи групи держав. Тому на визначення принципів митної справи впливають основні принципи зовнішньоторговельної політики держави:

• зовнішньоторговельна діяльність — складова зовнішньої політики України;

• поєднання системи державного регулювання зовнішньотор­говельної діяльності та контролю за її здійсненням;

• єдність митної території України;

• рівність учасників зовнішньоторговельної діяльності та їх недискримінація;

• захист державою законних прав та інтересів учасників зовнішньоторговельної діяльності;

• недопустимість безпідставного втручання держави в особі її органів у зовнішньоторговельну діяльність юридичних осіб і спричинення їм шкоди.[3]

Завдання та принципи зовнішньоторговельної політики держави втілюються в митній справі у вигляді реалізації протекціо- ністської митної політики або політики вільної торгівлі. Протекціоністська митна політика націлена на створення умов, які сприяють розвитку національної економіки шляхом захисту її від іноземного конкурента. Протекціонізм передбачає вста­нов­лення великих рівнів митних платежів на товари, що імпортуються, обмеження чи повну заборону на ввезення в країну окремих товарів, транспортних засобів, створення сприятливих умов для експорту вітчизняних товарів: фінансування галузей господарства та виробників товарів, що експортуються, надання державної субсидії таким суб’єктам господарської діяльності тощо. Політика протекціонізму залежить від реального стану еко­номіки держави. Зокрема, високий рівень розвитку економіки України у 1991 р. зумовив необхідність визначення високих ставок мита на товари, що ввозилися із найбільш розвинутих країн. На даний час перелік таких країн значно збільшився, враховуючи реальний стан економіки України.

Політика вільної торгівлі сприяє покращенню умов імпорту іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Як правило, вони або звільняються від мита, або митні платежі мінімальні. При розгляді цілей, завдань та принципів митної справи треба виходити із головного положення — митна справа є монополією держави. Це означає, що держава має виключне право вибирати митну політику по відношенню до іншої держави і корегувати її відповідно до своїх інтересів.

Висновок

Таким чином, з'ясувавши всі об'єктивні умови виникнення й становлення митного права в правовій системі, можна сформулювати поняття митного права.

Митне право — це комплексна галузь права, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики. Системність митного законодавства вказує на його ієрархію і неможливість підзаконним нормативним актом установлювати інші правила, ніж це встановив закон. В останні роки системність із наданням ратифікованим Україною міжнародним конвенціям і договорам статусу національного закону одночасно означає узгодженість внутрішнього законодавства із загальними тенденціями розвитку світового гуманітарного та економічного законодавства. Митне право не допускає інших джерел: звичаєвого права, договорів, судових прецедентів. Це пояснюється тим, що при реалізації митної політики митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права і за їх межі виходити не можуть. Це стосується й розв'язання суперечливих питань.

Митний контроль здійснюється відповідними органами з метою здійснення державної політи у сфері міжнародних відносин та дотримання законодавства.

Дана галузь права найбільше і найчастіше зазнає докоріних змін та правок. Для забезпечення державної політики. Тому дана галузь є відкритою для дослідження та внесення пропозицій для поліпшення митного контролю, та його спрощення.

Список використаної літератури.

1. Конституція україни від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI.

3.Шульга М.Г. Нетарифні заходи регулювання у зовнішньо економічних відносинах//Проб.законості-2011.вип-117.

4.Шульга М.Г. Митне право України: навчальний посібник// Х..Нац.юр. акад. України - 2005р.

5. Шульга М.Г. Правовий механізм митного оформлення переміщення товарів, (електроний посібник).-2013.