Історія_Української_Культури

письменників територіально на «житомирську» (В. Медвідь, Є. Пашковський, М. Закусило, Ю. Гудзь) та «галицьку» (Ю. Андрухович, Ю. Винничук, Ю. Іздрик, Т. Прохасько) школи. За такою класифікацією Н. Білоцерківець — це «галицькостаніславська» та «київсько-житомирська школи». На думку І. Бон- даря-Терещенка, варто також виділити східно-українську складову, представлену С. Жаданом, О. Солов’єм, А. Білою та О. Ушкаловим. Т. Гундорова говорить про три культурноестетичні напрями у сучасній українській літературі: неомодернізм (Є. Пашковський, В. Медвідь та К. Москалець), постмодернізм (Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, В. Цибулько, Ю. Позаяк) та неопопулізм (наприклад твори «Орда» Романа Іваничука, «На брата брат» Юрія Мушкетика, «Загублена душа» Анатолія Дімарова, «Злий дух. Із житієм» Володимира Дрозда).

У новій українській літературі широко висвітлюються еротичні сюжети, які були дуже обмежено виражені в українській класиці та літературі радянського періоду. У деяких творах сексуальність є центром уваги (наприклад «Те, що на споді» Ю. Покальчука, «Діви ночі» Ю. Винничука), в інших вона має концептуальне значення («Польові дослідження з українського сексу» О. Забужко, «6x0» Ю. Тарнавського). Тендерна тематика з вирізненням чоловічого (твори груп «Бу-Ба-Бу», «Пси святого Юра», Юрій Тарнавський) та жіночого (Оксана Забужко, Євгенія Кононенко, Софія Майданська, Галина Пагутяк, Надія Тубальцева, Світлана Йовенко) письма також набула значення у творах сучасних авторів.

Крім української літературної мови, деякі сучасні українські письменники пишуть суржиком (Б. Жолдак, Л. Подерев’янський, В. Діброва, М. Бриних).

Стилістично сучасна українська поезія також дуже різноманітна. Порівняно з класичною українською літературою та радянським періодом, поети значно частіше використовують верлібр, ніж традиційне силабо-тонічне віршування. У жанрі фонетичної поезії пишуть такі автори, як Юрій Завадський.

Однією з особливостей творчості українських поетів 1990-х та 2000-х є застосування мультимедіа та перформансів. Так, Юрій Андрухович виконував свої вірші разом з гуртом «Карбідо», а Сергій Жадан — разом з гуртом «Собаки в Космосі», Ірена Карпа є солісткою та авторкою текстів гурту «С^агра». Юрій Андрухович використовує також елементи відео у своїх мультимедійних виставах («Самогон. Цинамон. Абсент»). Катерина Бабкіна займається відеопоезією. Для цього періоду характерна також велика кількість фестивалів та слемів.

Популярними авторами в Україні є Люко Дашвар, Марія Матіос, Світлана Пиркало,

Любко Дереш, Наталка Сняданко та інші. Твори Люко Дашвар належать до бестселерів і друкуються не типово великими для сучасної видавничої ситуації стотисячними тиражами. Численними преміями відзначені твори подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.

Твори російськомовного українського письменника Андрія Куркова перекладені багатьма мовами та відомі в Європі. Автор не пише українською, публічно Курков виступає від імені України і саме як український письменник. Великої популярності набули драматичні твори Леся Подере янського, які від-

362

значаються широким використанням нецензурної лексики, суржику та написані в гумористично-пародійний спосіб. Василь Кожелянко е автором романів альтернативної історії, у яких розглядаються вигадані варіанти розвитку історії України.

На поприщі історичних та детективних романів багатьма преміями відзначено твори Василя Шкляра. Його містично-детективний роман 1999 р. «Ключ» витримав 12 видань (станом на 2009 рік), його перекладено кількома мовами. Розголосу також набув історичний роман 2009 р. «Залишенець. Чорний ворон», який порушує заборонену та замовчувану в радянські часи тему боротьби українських повстанців проти більшовиків у 1920-х роках.

Ужанрі містичного фентезі пишуть такі сучасні автори, як Марія Римар, Тетяна Винокурова-Садиченко, Олена Захарченко, Костянтин Матвіенко, Марина Соколян,

Тарас Завітайло та Сергій Батурин. Твори з містичними елементами та складними психологічними сюжетами належать перу Галини Пагутяк, Володимира Єшкілєва та Любка Дереша. Серед авторів наукової фантастики можна відзначити твори подружжя Марини та Сергія Дяченків, Тимура Литовченка, Олександра Левченка.

Ужанрі детективу пишуть, зокрема, Леонід Кононович, Василь Шкляр, Ірен Роздобудько, Євгенія Кононенко, Андрій Кокотюха, Алла Серова, Олексій Волков, Наталя та Валерій Лапікура, Наталя та Олександр Шевченки та інші.

Літературу для дітей друкує приватне видавництво «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма- Га», директором якого є поет Іван Малкович. Інша українська поетка Маряна Савка є головним редактором та співзасновником «Видавництва Старого Лева». В Україні діє Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва, який є співзасновником недержавної премії дитячої літератури «Великий їжак». Деякі твори для дітей та юнацтва, як роман Володимира Рутківського «Сині Води» одержують загальнолітературні премії (Книга року Бі-Бі-Сі 2011). Від 2012 р. присвоюється також нагорода «Дитяча книга року ВВС».

Автори дитячої та юнацької літератури: Володимир Рутківський, Сашко Дерманський, Олесь Ільченко, Леся Воронина, Дмитро Кешеля, Сергій Оксеник та Сергій Батурин. Твори для дітей пишуть також письменники Маряна Савка, Іван Лучук, Галина Пагутяк та Іван Малкович.

Багато письменників вказують на брак якісної та професійної критики творів сучасних письменників. Серед впливових критиків сучасної української літератури —

Тамара Гундорова, Соломія Павличко, Роксана Харчук та Віра Агеева. В антології

«Мала українська енциклопедія актуальної літератури» Володимир Єшкілєв висвітлив власне бачення сучасної української літератури у формі глосарію. За кордоном сучасну українську літературу досліджують Марко Павлишин (Австралія) та Александер Кратохвіль (Німеччина).

Упресі багато про сучасну українську літературу пишуть Ірина Славінська, яка проводить інтерв’ю з письменниками та робить огляди нових видань на «Українській правді», Євген Баран, зі старших — Михайло Слабошпиць-

363

кий, Григорій Штонь, Григорій Клочек, Олександр Астафев, Тарас Салига, Юрій Ковалів

та ін.

Головною офіційною літературною нагородою України є Національна премія України імені Тараса Шевченка. Ставлення сучасних письменників до премії залишається дуже суперечливим через її офіційний статус та багато у чому радянську спадковість. Юрій Андрухович відмовився від номінації на Шевченківську премію. Також Оксана Забужко висловлювалася критично щодо цієї премії. 2011 році Василь Шкляр попросив про відтермінування його премії.

У роки незалежності України з’явилася низка альтернативних нагород та книжкових конкурсів (Коронація слова, Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», ЛітАкцент року, Книга року Бі-Бі-Сі та ін.), у яких сучасні українські письменники одержують нагороди. Престижною нагородою залишається також заснована 1981 р. в діаспорі Премія фундації Антоновичів.

Після одержання Україною незалежності часопис «Сучасність» з 1992 р. видається у Києві. У ньому публікувалися твори нових українських письменників. Згодом часопис втратив вплив. Натомість з’явилися нові журнали, як «Четвер» та «Кур’єр Кривбасу», які зайняли нішу «Сучасності». Офіційним виданням Національної Спілки письменників України є «Літературна Україна», новоутворена опозиційна Асоціація українських письменників видала власну газету «Література плюс». Літературознавчі статті часто публікує часопис «Критика». У 2012 р. було відновлено видання часопису «Сучасність». Популярністю користується «Українська літературна газета».

В Інтернеті існують численні веб-сайти, де публікуютья твори сучасних поетів та прозаїків: «Поетичні майстерні», «Поетика», poezia.org та ін. Серед вебпорталів рецензій та критики нових книжок можна виокремити «ЛітАкцент», який також видає свій альманах та присуджує щорічну книжкову премію «ЛітАкцент року», подкаст із львівської кав’ярні-книгарні «Кабінет», модерований поетом Юрієм Кучерявим, присвячений презентації нових видань українських письменників, інтерв’ю з ними та читанню текстів.

На відміну від старшого покоління шістдесятників, багато з яких активно ангажувалися у політичне життя (Володимир Яворівський, Дмитро Павличко, Іван Драч), молодше покоління авторів відверто від нього дистанціювалося.

При тому, що цензурний тиск на українських письменників з настанням незалежності України практично зник, є випадки, коли офіційні установи намагалися втрутитися у літературні процеси.

2009 р. роман Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» за висновком Національної експертної комісії з питань моралі був визнаним порнографічним і книгу було вилучено з обігу. На початку 2011 р. Марія Матіос звернулася до Генерального прокурора із заявою про переслідування від силових структур та спробу вилучити її книгу «Вирвані сторінки з автобіографії» з книгарень.

2011 р. Василя Шкляра було вилучено зі списку лауреатів премії. У січні 2012 р. до Юрія Винничука, автора вірша «Убий пі...са», що став інтернет-ме- мом, прийшла додому міліція, вимагаючи письмових пояснень.

364

Твори таких сучасних українських письменників, як Оксана Забужко, Юрій Андрухович та Сергій Жадан, було перекладено іноземними мовами. З початку 1990-х років вийшло декілька антологій української літератури у перекладах. При цьому досі проблематичним питанням залишається відсутність необхідної кількості перекладачів з української мови на іноземні. Багато хто з них є українцями за походженням. До найпродуктивніших перекладачів з української належать Анна-Галя Горбач (німецька мова), Віра Вовк (португальська мова), Рита Кіндлерова (чеська мова), а також українсько-польські перекладачі Анета Камінська, Богдан Задура.

Завдяки тому, що Юрій Андрухович та Оксана Забужко відомі на Заході, вони часто дають інтерв’ю закордонним виданням і коментують політичну та культурну ситуацію в Україні. Часто публікуються за кордоном українські літературні критики Тамара Гундорова та Микола Рябчук, останній здебільшого з політологічних та постколоніальних проблем.

Англійською мовою виходить друкований та електронний журнал «Ukrainian Literature», в якому подаються переклади творів сучасних українських авторів. Багато творів сучасної української літератури перекладається на польську мову, зокрема,

завдяки перекладачам Олі Гнатюк та Богдану Задурі.

Допомозі у виданні іноземних перекладів із сучасної української літератури присвячена грантова програма «Книжковий фонд» фонду «Відкрий Україну».

2008 р. російський переклад роману Сергія Жадана «Anarchy in the UKR» увійшов до короткого списку літературної премії «Національний бестселер» і одержав грамоту «Книга року» на Московській книжковій виставці-ярмарку. Згідно з рейтингом німецької телерадіокомпанії SWR, 2009 р. німецький переклад збірки «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана посів перше місце серед рекомендованих іншомовних книжок. До речі, роман Льва Толстого «Анна Кареніна» посів сьоме місце. Великим успіхом у Швейцарії користувався німецький переклад роману «Де твій дім, Одіссею?» Тимофія Гавриліва.

2011 р. в американському видавництві CreateSpace (дочірня компанія Amazon.com) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка та Юрія Лазірка «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки») трьома мовами: українською, англійською та російською. Один із перекладачів російською — Євгенія Більченко. Книгу «Catching Gossamers» взяла на реалізацію найбільша світова роздрібна книготорговельна мережа

BARNES & NOBLE.

Два українські письменники (Андрій Курков та Ігор Павлюк) представлені у книзі

«European writer Introduction».

2012 р. Оксана Забужко видала книгу есеїстики «Planet Wermut» спершу німецькою мовою, до появи українського видання.

Підсумовуючи зазначимо, що розвиток сучасної культури досить складний і неоднозначний. Поряд із позитивними моментами, основними серед яких є потяг українського народу до національно-культурного життя, є і негативні, що несуть загрозу культурному розвиткові України.

365

Тільки тепер, після здобуття незалежності, в українців з’являються справжні можливості для реалізації власного духовного потенціалу. Державна політика в галузі культури повинна сприяти цьому, адже стати рівноправним членом загальносвітової спільноти можна лише тоді, коли цілеспрямовано буде розвиватися не тільки економіка, а й загальнокультурний процес.

Українська культура початку XXI ст. заявила колосальні можливості розвитку сучасної цивілізації. Україна, маючи чималий творчий доробок попередніх поколінь, стає на сучасні, цивілізовані культурні європейські засади. Для цього українська культура потребує ще й подальшої цілеспрямованої державної гуманітарної політики.

Рекомендована література

Безгін І. Д. Мистецтво і ринок: нариси. — К. : ВВП «Компас», 2005.

Гаврюшенко O.A. Історія культури : навч. посіб. / В.М. Шейко, Л.Г. Тишевська; наук. ред. В.М. Шейко. — К. : Кондор, 2004. — 763 с.

Історія української культури: у 5 т. / гол. ред. Б.Є. Патон. — Т. 5 — Українська культура XX — початку XXI століть. — [наук, вид.], Т. 5. — Кн. 2 / ред. кол.: М.Г. Жулинський, М.П. Бондар, М.М. Сулима. — К. : Наук, думка, 2011.

Історія української архітектури / Ю.С. Асеєв, В.В. Вегерський, О.М. Годованюк та ін.; за ред. В.І. Тимофієнка. — К. : Техніка, 2003.

Історія української літератури XX ст.: у 2 кн. — Кн. 1. Перша половина XX ст.: підручник для студ. гуманітар. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В.Г. Дончика — К. : Либідь, 1998; Кн. 2. Друга половина XX ст. — К. : Либідь, 1998.

Історія української та зарубіжної культури: навч. посіб. / за ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. — К. : Знання, 2002.

Канкан В.А. Постаті: Студії. Есеї. Сильвети. Рефлексії: у 2 т. — Львів — Івано-

Франківськ : Місто НВ, 2012. — Т. 1; 2013. — Т. 2.

Культурологія : навч. посіб. / за ред. Т.Б. Гриценко. — K.: Центр навч. літ., ] 2009. Культурологія: теорія та історія культури : навч. посіб. / за ред. 1.1. Тюрменко,

О.Д. Горбула — К. : Центр навч. літ., 2004.

Культурологія: українська та зарубіжна культура : навч. посіб. / М.М. Закович, I.A. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; за ред. М.М. Заковича — К. : Знання, 2004.

Мистецтво України. 1991—2003 (Альбом) / Упоряд.: Т. Придатко, 3. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003.

Нариси з історії театрального мистецтва України XX століття / Ін.-т проблем сучасн. мистецтва Академії мистецтв України; редкол.: В. Сидоренко (голова) та ін. — К. : Інтертехнологія, 2006.

Онопріенко В.І. Історія української науки XX—XXI ст. : навч. посіб. — К. : Либідь,

1998.

366

Попович М. Нарис історії культури України. — К. : АртЕк, 1998. Українська та зарубіжна культура : навч. посіб. — Вид. 4-е, переробл. і доповн. / за наук. ред. Л.Є. Дещинського. — Л . : Бескид Біт, 2005.

Українське телебачення: роки, події, звершення / М.М. Карабанов, І.Ф. Курус, В.М. Петренко та інші. — К. : Дирекція ФВД, 2008.

Художня культура України : навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Ничкало, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко; за заг.ред. Л. М. Масол. — К.: Вища шк., 2006.

367

368