- •29. Адаптація 6-річної дитини до нової соціальної ситуації розвитку. Криза 6-7 років.
- •30. Розвиток когнітивної сфери.
- •31. Становлення особистості молодшого школяра.
- •32. Розвиток самосвідомості та “я-концепції” особистості.
- •33. Вплив навчальної діяльності на розвиток дитини.
- •35. Фізичний та психофізіологічний розвиток.
- •36. Розвиток пізнавальних процесів в підлітковому віці.
- •37.Становлення особистості підлітка.
- •38. Інтимно-особистісне спілкування та його вплив на становлення особистості дитини.
- •39. Особливості спілкування підлітків з дорослими та його вплив на особистісний розвиток індивіда.
- •40. Становлення самосвідомості. “я-концепція” підлітка.
- •41. Криза підліткового віку.
29. Адаптація 6-річної дитини до нової соціальної ситуації розвитку. Криза 6-7 років.
Дитина в даному віці відкриває, але не обов’язково одразу усвідомлює, нову соціальну позицію - школяра, що пов’язана з виконанням навчальної роботи, яка високо оцінюється з боку дорослих. Формування внутрішньої позиції школяра суттєво змінює зміст самосвідомості дитини, що в свою чергу призводить до переоцінки цінностей. З’являються нові інтереси, мотиви які пов’язані з навчальною діяльністю, а все, що було пов’язано з грою, виявляється менш цінним.
Криза 7 років пов’язана з усвідомленням власного місця в системі суспільних стосунків. Внаслідок зміни соціальної ситуації розвитку дитина стає об’єктом постійних оцінок з боку вчителів та однокласників, які не завжди співпадають з її власними уявленнями про себе, що й призводить до кризи. У зовнішніх проявах кризу 7 років можна побачити через кривляння, манерність, штучна натягнутість поведінки, схильність до капризування, афективних реакцій, конфліктів.
30. Розвиток когнітивної сфери.
Участь дитини в навчальній діяльності сприяє розвитку словесно-логічного мислення. Дитина розпочинає логічно вірно розміркувати, використовуючи при цьому операції, що названі Ж.Піаже конкретними. Мислення характеризується гнучкістю і легкістю, зворотністю, багатовимірністю, меншим егоцентризмом, здатністю робити логічні висновки, здатністю шукати причинно-наслідкові зв’язки. В процесі навчальної діяльності з’являється тенденція до довільності, що виявляється за допомогою контролю учня за процесом власної діяльності. І оскільки розвиток дитини є індивідуальним процесом, а увага має досить багато характеристик, то й їх розвиток відбувається нерівномірно. Сприймання стає більш диференційованим та цілеспрямованим. Пам’ять переходить від механічної (1-2 класи) до словесно-логічної форми. Розвивається репродуктивна увага.
31. Становлення особистості молодшого школяра.
В період молодшого шкільного віку дитина починає себе усвідомлювати не лише суб’єктом навчальної діяльності, але і суб’єктом в системі людських відносин, тобто відбувається усвідомлення власного соціального “Я”, що виступає чинником становлення важливого новоутворення цього вікового періоду - “внутрішня позиція школяра”.
Дитина пізнає себе як зосередження різних можливостей. Сама різноманітність оточення, в якому може опинитись молодший школяр, і в якому він може себе уявити, виступає чинником консолідації особистості. Зміна якості і зв’язків тепер вже не змушує молодшого школяра повністю відмовлятись від себе, на відміну від дітей дошкільного віку.
Емоції молодших школярів стають тривалішими, стійкішими та глибшими, що зумовлює в учнів початкової школи появу постійних інтересів, тривалих товаристських стосунків, що ґрунтуються на цих спільних і досить міцних інтересах. Дітям цього вікового періоду властиві як альтруїстичні (страх за потерпілих в певних ситуаціях), так і егоїстичні (страх за себе в аналогічних ситуаціях), емпатійні переживання.
В молодшому шкільному віці на основі моральних норм відбувається активне становлення регуляції дитиною своєї поведінки.