43. Специфіка буття суспільства як співбуття людей. Суспільне буття та суспільна свідомість.

Суспільне буття—це реальний процес життя, система соціальних зв’язків і відносин, що зумовлюють зміст, характер, спрямованість життєдіяльності людини, виникнення, функціонування, розвиток свідомості як особливого типу, способу її орієнтації в навколишній діяльності. Тут на перший план виступає зумовленість виникнення свідомості суспільним буттям. Виникнувши свідомість перетворюється з результату на передумови людської життєдіяльності.

В історії суспільної думки суспільство часто розуміли як об'єднання людей для задоволення спільних потреб. Так, у XVII—XVIII ст, у концепціях Томаса Гоббса, Жан-Жака Руссо, Франсуа-Марі Вольтера та ін, панувало розуміння суспільства як результату суспільної угоди, добровільного договору для забезпечення контролю над своїми діями, миру в суспільному житті, для задоволення спільних інтересів людей, У XIX ст, видатний німецький мислитель Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770 — 1831) протиставив теорії "суспільного договору" концепцію "громадянського суспільства" як сфери економічних відносин, де всебічно переплітається залежність усіх від усіх. Суспільство, на його думку, — це реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї як надсвітової духовної сутності. А Карл Маркс розглядав суспільство як сукупність історично зумовлених форм спільної діяльності людей, як сукупність взаємозв'язків та відносин між людьми, основними з-поміж яких є економічні зв'язки та відносини. Саме вони визначають вигляд суспільства, характер стосунків між людьми, типи соціальних інституцій, специфіку діяльності і форми свідомості. Головний висновок К.Маркса полягає в тому, що суспільне буття людей визначає суспільну свідомість, що є ідейними засадами матеріалістичного розуміння історичного розвитку суспільства.

Суспільна свідомість – це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, ставлення до нього і до себе, можливостей його пізнання і перетворення. Свідомість як усвідомлення буття є, з однієї сторони, відображенням об’єктивною за своїм змістом, а з другої сторони – містить у собі моменти суб’єктивного ставлення людини до дійсності. Усвідомлення, отже, виступає як виявлення активного відношення людини до дійсності. Це відношення реалізується насамперед через практичне освоєння людиною навколишнього світу і є відображенням форм людської діяльності і створюваного цією діяльністю предметного світу олюдненої природи. Усвідомлення – це єдність знань і переживань, єдність об’єктивного змісту свідомості і його оцінки. Характер і спрямованість ставлення людини до умов свого буття зумовлюється насамперед характером і спрямованістю потреб і інтересів. Вони визначають характер і спрямованість ставлення людини до світу, і саме той кут зору, під яким людина сприймає його. Отже, суспільна свідомість виникає як результат залежності життєдіяльності людини від соціальних умов життя, як реалізація потреби в новому типі орієнтації. Тобто свідомість – це породження, продукт суспільного буття.