Стрессы свиней

Стреси, їх сутність та вплив на стан

здоров'я і рівень продуктивності свиней.

Попередження стресів

В останні роки особливо гостро постала проблема попередження стресових явищ, у дорослих свиней-та молодняку внаслідок їх переміщення та перегрупування. Свині сильно реагують на змі­ну навколишніх умов. До нових умов навколишнього середови­ща вони звикають через певний час. Здатність тварин адаптува­тися до нових технологічних умов виробництва¹ тісно пов'язана з їх продуктивністю, оскільки її рівень залежить від конкретно­го навколишнього середовища. Зниження продуктивності після переміщення свиней не компенсується навіть досягнутою при цьому економією площі станків.

Численні фактори середовища, обумовлені технологіями ви­робництва, можуть привести до стресу тварин.

Під стресом розуміють особливий патологічний стан орга­нізму, зумовлений сукупністю стереотипних неспецифічних реак­цій на вплив несприятливих чинників зовнішнього середовища. Стрес розглядається як адаптаційний синдром, який виникає у зв'язку з мобілізацією захисних сил організму у відповідь на вплив подразників. .

Технологічні стреси безпосередньо впливають на фізіологі­чний стан тварин, їх здоров'я та продуктивність. Вони пов'яза­ні з окремими елементами технології виробництва і виника­ють залежно від способу утримання, щільності розміщення сви­ней, забезпечення фронтом годівлі і умовами комплектування виробничих груп, частоти перегрупування, параметрів станків, рівня виробничих шумів,¹ фізик о-механічних якостей обладнання та будівельних конструкцій, виконання вимог розпорядку дня, кваліфікації обслуговуючого персоналу, організаційних факто­рів тощо.

Фактори, які викликають стресовий стан, називають стресорами, або стрес-факторами. В умовах господарств по виробництву свинини до них належать: раннє відлучення поросят від свиноматок, перегрупування поросят та дорослих свиней, пору­шення параметрів мікроклімату приміщень (висока і низька температура, підвищений вміст шкідливих газів у повітрі), не­стача води і кормів, велика щільність тварин у станках і примі­щеннях, обмеження рухливості (гіподинамія), транспортування свиней, робота механізмів та агрегатів,, ветеринарні та зоотехніч­ні заходи (кастрація, введення вакцин та ліків, зважування, ну­мерація), травмування тварин, зміна станків та приміщень, вини­кнення страху перед забоєм і агресивними тваринами у бороть­бі за корми, воду і лігво, проникнення до організму мікробів, па­разитів і токсичних речовин, підвищена вологість, механічне за­бруднення повітря у приміщеннях тощо. Стресовий стан може виникати під впливом одного стрес-фактора або багатьох по­дразників.

Клінічна картина стресів у свиней виявляється по-різному, залежно від сили стресора. При сильних подразниках і слабкій пристосованості організму виникають ознаки шоку: різке посла­блення серцевої діяльності, зниження кров'яного тиску, приско­рення дихання, запаморочення та смертність. М'ясо стресочутливих свиней характеризується низьким рН, блідим забарвленням, слабкою вологотримкістю, нездатністю до тривалого зберігання.

СІ. Плященко та В.Т. Сидоров (1987) розрізняють такі види стресів.

Кормові стреси, які є однією з причин широкого розповсю­дження незаразних захворювань, що заважають досягненню ви­сокого рівня продуктивності. До стресорів цього виду відносять тривале голодування, періодичну нестачу або надлишок кормів, годівлю свиней зіпсованими, забрудненими або мерзлими кор­мами, раптову зміну складу раціону та кратності годівлі, незбалансованість раціонів, різку зміну їх калорійності, відсутність води, напування холодною водою та ін.

При стресах, викликаних змінами якості кормів, у травному тракті виникають розладнання локального характеру, тобто роз­вивається місцевий стрес, за яким тільки через декілька днів _ може настати адаптація слизової оболонки, слинних та травних залоз до нового корму. Порушення в травному тракті (запори, проноси)-/ цьому випадку є наслідком вторинної стресової си­туації, яка розвивається через значну втрату води організмом, посилену перистальтичну рухливість кишок та інші зміни.

Серед домашніх тварин свині, особливо ті, що належать до порід, типів і заводських ліній м'ясного типу, найбільш чутливі до кормового стресу. У цьому випадку стресори викликають не­типові реакції в організмі, які характеризуються порушенням функцій серцево-судинної та інших систем, зниженням захис­них функцій тканини, фагоцитарної активності лейкоцитів, під­вищенням чутливості тварин до впливу бактерій (навіть не хво­роботворних], виникненням порушень у травній системі. Моло­ді тварини з недостатньо розвиненим механізмом адаптації більш чутливі до харчових стресів, ніж дорослі.

При дотриманні вимог розпорядку дня у свиней виробляють­ся умовні рефлекси, які забезпечують нормальний плин фізіоло­гічних процесів. Порушення звичного для тварин режиму при­зводить до розладу фізіологічних функцій, а інколи і до їх зри­ву. Позбавлення поросят на добу кормів або води, а також одно­часно кормів і води не викликає суттєвих змін у споживанні, витратах кормів на одиницю приросту і приросту живої маси після нормалізації годівлі та напування. Позбавлення поросят кормів протягом двох діб, а також кормів і води одночасно нега­тивно впливає на споживання комбікормів у наступний період і сприяє зниженню середньодобових приростів. При цьому почат­кова жива маса тварин відновлюється протягом п'яти днів.

Раптова зміна кормової суміші також викликає суттєве зни­ження приросту живої маси, розлад травлення та підвищення витрат' поживних речовин, тимчасове зниження споживання корму. Це обумовлено зниженням перетравності нових кормів та інтенсивності росту. Тому до нових кормів привчають посту­пово, що дозволяє тваринам легше адаптуватись до нового раці­ону. Одноманітна годівля свиней протягом тривалого часу змен­шує секрецію залоз травлення. Тому компоненти раціону пері­одично слід змінювати, але поступово і не різко, щоб свині поїда­ли їх охоче і з апетитом.

Кліматичні стреси обумовлюються кліматичними особли­востями регіону і мікрокліматом приміщень. Стреси за низької температури повітря називають холодовими, а при підвищених - тепловими.

Технологічні стреси спричинені особливостями технології виробництва, яка застосовується на фермі. Вони пов'язані з окре­мими елементами технології і виникають залежно від системи і способу утримання, щільності розміщення тварин, величини фро­нту годівлі, способу комплектування груп, частоти переміщень і перегрупувань, строків відлучення поросят тощо.

Розрізняють прямий і непрямий (побічний) вплив техноло­гій. Прямий вплив виявляється При невідповідності технологічних процесів біологічним особливостям свиней, їх фізіологіч­ним можливостям.

Непрямий вплив технологічних стресів зводиться до змін установленого добового режиму, який склався під впливом пев­них умов існування та стереотипу.

• У свинарстві використовують безвигульну і станково-вигу­льну системи утриманця свиней. Перша обмежує спілкування тварин з природним середовищем, їх рухливість, що негативно впливає на стан здоров'я свиней, тривалість використання і про­дуктивність. Друга більш відповідає біологічним та фізіологіч­ним потребам свиней і меншою мірою створює умови для вини­кнення кліматичних і технологічних стресових ситуацій.

При індивідуальному утриманні свиней кількість стресових ситуацій значно менша, ніж при груповому, у зв'язку з відсутні­стю конкуренції між тваринами, зменшенням занепокоєнь, лік­відацією перешкод при споживанні кормів, унаслідок чого ско­рочуються витрати кормів, підвищуються середньодобові приро­сти живої маси, спрощуються спостереження і здійснення конт­ролю за тварицами, підвищується продуктивність та знижується травматизм.

За дослідженнями німецьких вчених, індивідуальне утриман­ця свиноматок сприяє високій заплідненості (до 80%) і скорочує витрати кормів на 15-20% .

Менше стресових ситуацій спостерігається при індивідуаль­ному утриманні кнурів-плідників. В умовах групового утриман­ня за ознаками травмування та захворювання кінцівок з 130 кнурів вибуло 27 голів (21%), а з 68 кнурів, які утримувались індивідуально, лише один (1,5%).

Сучасні технології передбачають проведення опоросів у ста­нках спеціальних конструкцій з фіксацією свиноматок. Біль­шість дослідників вважають, що фіксація не має негативного впливу на продуктивні якості і неспецифічну реактивність свиноматок. Водночас збереженість поросят підвищується на 6-12%. Проте вирішальним моментом цього прийому є трива­лість фіксації. Застосування солом'яної підстилки знижує не­гативні наслідки фіксації, а поведінка поросят стає більш спо-_г кій'ною. Через 10-12 днів після опоросу свиноматку бажано звільнити від фіксації.

Відлучення поросят є складним і багатогранним стрес-фак­тором, який включає сам процес відлучення від свиноматок і формування нових груп, перехід від споживання материнського молока до нового складу раціону, зміну мікроклімату, проведення

вакцинації, зважування, нумерацію тощо. Тому сумарний вплив технології відлучення складається з окремо діючих чинників.

Стресовий стан у поросят після відлучення І переміщення їх до інших станків виявляється у підвищенні занепокоєння і аг­ресивності, різкому підвищенні частоти пульсу і дихання. Від­лучення поросят, як правило, супроводжується зниженням інтен­сивності росту та стійкості тварин до захворювань, підвищен­ням витрат кормів на утворення приросту.

Для зниження негативних наслідків стресу за два тижні до і через два тижні після відлучення поросят не слід проводити кастрацію, взяття крові для аналізів, здійснювати активну імуні­зацію та інші ветеринарно-профілактичні заходи.

За 6-7 днів'ДО відлучення поросят поживність кормів у ра­ціонах свиноматок скорочується до 1,3-1,8 кормових одиниць., У день відлучення поросят маток не годують, а потреба у воді не обмежується. У перші дні після відлучення поросятам також знижують норму годівлі. Відлучення поросят необхідно здійс­нювати в умовах, що виключають їх охолодження, оскільки по­росята, відлучені в більш старшому віці, менш чутливі до стре­сів. У ряді господарств їх відлучають у віці ЗО, 45 або 60 днів.

Недоцільно поєднувати відлучення поросят і їх'переведення до нових приміщень. Краще поросят залишати в станку свино­ матки протягом декількох днів. • .

Зважаючи на те що періодичні переміщення та перегрупу­вання поросят від народження до закінчення відгодівлі є силь­ним і впливовим стресовим фактором, у практиці виробництва свинини знайшла застосування одно-,.дво- та тристадійна тех­нологія вирощування молодняку свиней.

При одностадійному методі, який одержав назву «гніздовий», поросят після відлучення залишають у тих "же станках для по­дальшого дорощування і відгодівлі, а свиноматок переміщують в інші приміщення. У цьому разі на фермі існують лише два типи приміщень: для холостих і поросних свиноматок та для прове­дення опоросів і подальшого утримання поросят від народжен­ня до реалізації на м'ясо. З біологічної точки зору цей метод найбільш доцільний, проте недоліком є короткий строк викори­стання станкового обладнання за призначенням. Так, при утри­манні поросят в станках до 220-230-денного віку станкове обла­днання буде використовуватись за цільовим призначенням лише 26-60 днів. Природно, що така система потребує додаткових ви­трат, але приріст поросят у цьому випадку підвищується., а ви­трати кормів скорочуються на 9—13%.

Компромісне рішення між біологічними особливостями і економічною доцільністю покладено в основу двофазного мето­ду утримання. Згідно з цим методом, поросят після відлучення від свиноматок до переведення на відгодівлю (у 90, 106 або 120-денному віці, залежно від технологічної схеми) залишають у ста­нках, де вони народились і вирощувались під свиноматкою. По­тім їх переводять в приміщення для відгодівельних свиней і один раз перегруповують відповідно до зоотехнічних вимог.

За двостадійнаю технологією поросят після відлучення мо­жна переводити до іншого приміщення, де вони дорощуються і відгодовуються до реалізації.

При тристадійному методі вирощування поросят після від­лучення переміщують зі станків для підсисних свиноматок у приміщення (секції) для дорощування, де їх перегруповують і вирощують до 3,5-4-місячного віку. Потім поросят передають на ферми, або'свинарники для відгодівлі, де їх знову перегрупо­вують (інколи декілька разів), поки не надійде час реалізації свиней. Така технологія є найбільш поширеною і запроваджена у більшості господарств.

Утримання свиней великими групами - один із суттєвих негативних стрес-факторів. У таких групах агресивність тварин підвищується, порушуються вимоги технології утримання сви­ней. Підпорядковані тварини не можуть повністю задовольняти свої потреби, знаходяться у стані постійного збудження і зане­покоєння. Унаслідок стресу у свиней знижується продуктивність, виникають, різні порушення і.погіршується стан здоров'я.

Споживання корму при індивідуальному утриманні свиней підвищується. У цьому випадку вони досягають живої маси 100 кг у середньому на 15-20 днів раніше, ніж при груповому утриман­ні. При цьому суттєво підвищується збереженість свиней на від­годівлі (до 99%), приріст живої маси (на 9%), скорочуються витрати кормів (на 3%) порівняно з утриманням свиней навіть невеликими групами (по 10 голів). ',

Ще за час підсисного періоду в гнізді поросят формуються від­повідні взаємовідносини, виділяються один-два поросяти, які є ліде­рами під час годівлі та виборі місця відпочинку. Стрес, який винй-. кає після об'єднання декількох гнізд в одну групу, руйнує встанов­лену ієрархію, розладнує рефлекси поведінки. У новій групі заново встановлюється лідерство, виникають бійки, особливо між лідера­ми різних гнізд. Встановлення нової ієрархії у групі з 40 голів закінчується при об'єднанні поросят у 2-місячному віці через 5 днів, у 3-місячному - через 8, у 4-місячному - через 12 днів.

При групуванні кнурнів-кастратів і свинок краще утримува­ти окремо. У цьому випадку боровки досягають кінцевої живої маси на 10 днів раніше, ніж свинки. Вони менше турбуються, ніж у разі спільного утримання, споживають кормів на 10% більше, а отже, і середньодобові прирости у них на 60 г вищі, ніж у свинок. При груповому утриманні суттєвого значення набуває не тіль­ки розмір груп, а й щільність розміщення тварин. З метою еко­номії витрат експлуатаційного ресурсу при будівництві примі­щень часто прагнуть до скорочення норм площі на одну голову. Проте надмірно щільне розміщення свиней призводить до збіль­шення кількості конфліктних ситуацій як у місцях відпочинку, так і біля годівниць. За таких умов знижується енергія росту, багатоплідність, опїр до захворювань. Особливо чутливі до скуп­ченого утримання слабкі і хворі тварини.

• Таким чином, причинами стресових ситуацій може бути утри­мання свиней надто великими групами, велика щільність пого­лів'я, недостатня кубатура приміщень та інші технологічні чин­ники. Великого значення набуває питання комплектування груп. Для свиней характерний високий ступінь стадної організо­ваності. Інстинкт стадності викликає зближення тварин, а анта­гонізм їх відокремлення. Тому для Одержання високих ре­зультатів при груповому утриманні необхідно прагнути до мак­симальної незмінності складу груп.

Групова форма відносин між свиноматкою і поросятами-си-сунами зводиться до таких реакцій: ігрова, комунікаційна, відо­кремлення, наслідування форми поведінки, домінуюча, доторкання до свиноматки тощо. Ігрові реакції (колективні та індивідуаль­ні ігри) спостерігаються з перших днів життя поросят, а їх інте­нсивність підвищується після відокремлення свиноматки:

Відсутність активного моціону та нестача достатньої рухли­ вості свиней сприяють виникненню стресів значної сили. Унас­ лідок гіподинамії, у тварин спостерігаються порушення обмін­

них реакцій, функцій рухливості,.відтворної здатності, випадки ослаблення кістяка. ;

Слід враховувати, що на вигульних майданчиках з твердим покриттям тварини мало рухаються, більше лежать і в холодну і вологу нору року в них можливі простудні захворювання та збільшується кількість маститів. Тому краще застосовувати ак­тивний моціон з наданням прогулянок, а в літній період вико­ристовувати пасовища.

З будівництвом та освоєнням комплексів та ферм промис­лового типу суттєво підвищився рівень механізації трудоміст ких процесів унаслідок використання кормороздавачів, гноє-прибиральних механізмів і різних технічних засобів, вентиля­ційного та опалювального обладнання, різноманітних транспор­тних засобів тощо, що призвело до значного підвищення вироб-нїїно-фоиових шумів. В окремих випадках вони досягають рів­ня 95-100 дБА, у той час як у приміщеннях традиційного типу цей показник не перевищує 30-35 дБА.

При підвищенні рівня шумів у тварин змінюється умовно-•рефлекторна діяльність: спочатку розвивається пригнічення, потім настає деяке збудження і знову новий більш пригнічений стан. Тривале перебування тварин в умовах інтенсивних і силь­них шумів супроводжується значними змінами артеріального тиску і погіршенням властивостей серцевого м'язу. Найгіршим наслідком шуму є порушення сну.

З метою діагностики стресочутливоеті свиней застосовують галатанову.пробу та визначення рівня креатин-фосфокіназу в крові.

Для проведення галатанової проби використовують газ гала-тан. З цією метою поросятам у віці 3-12 тижнів дають наркоз. За допомогою маски вводять суміш, яка складається з кисню (94-98%) і галатану - (2-6%). Тривалість обробки поросят при концентрації галатану - 5-6% - 1 хв., 2-3% - 3^5 хв.

Через декілька хвилин після вдихання' газу в молодняку .настає стресовий стан, про що свідчить напруження м'язів. У стресостійких'поросят м'язове напруження зникає через 7 хз., а в стресочутливих триває до 45 хв., набуває важких форм і може призвести до смерті тварин (до 3%).

Застосування галатану має значні недоліки. Це відносно до­рогий наркотик, використання якого, особливо при порушенні техніки безпеки, може завдати шкоду здоров'ю людей, які пра­цюють з ним. Цей метод не можна використовувати для визна­чення ступеня реактивності свиней за незначними по силі і три­валості дії стресами.

Використання креатин-фосфокіназного тесту дозволяє вста­новити стресочутливість у свиней-, які мають живу масу більше 50 кг, без негативних наслідків. Проте цей метод потребує пода­льшого вивчення.