Контроль якості знезараження

Контроль за ефективністю знезараження гною здійснюють шляхом санітарно-мікробіологічних досліджень: при споровій патогенній мікрофлорі - по мікробах роду Bacillus, при неспоровій -по бактеріях групи кишкової палички, туберкульозі - по стафілококу.

1.10. Дезінфекція аерозолями

Аерозолі з розчинів дезінфікуючих засобів застосовують для профілактичної й вимушеної дезінфекції тваринницьких (птахівницьких) і підсобних приміщень, устаткування й тари, транспортних засобів, інкубаційних і товарних яєць, інкубаторів і інкубаторіїв, забійних пунктів, санітарних боєнь, ветсанцехів і ін. Сутність дезінфекції аерозолями полягає в тому, що водяні розчини хімічних препаратів за допомогою спеціальних генераторів розпорошуються до туманоподібного стану - аерозолю. Аерозоль із дезінфікуючої речовини може бути отриманий і безапаратним способом - шляхом хімічної сублімації. Для одержання дезінфекційних аерозолів застосовують пневматичні (апарат аерозольний пересувний - ААП; агрегат аерозольний причіпний ААП-10; турбулююча аерозольна насадка - ТАН; розпилювач сфокусованих струменів рідини - РССР, АРР; струменний аерозольний генератор - САГ-1 і ін.), дискові (відцентровий аерозольний генератор на підвищеній частоті струму - ВАГ), термомеханічні (генератор аерозольний - ГА-2 чи АГ-УД-2) і інші типи розпилювачів. Стиснене повітря до пневматичних розпилювачів може подавати будь-який компресор продуктивністю не менше ЗО % і тиску 4 атм. Аерозолі можуть бути дисперсні, що утворюються за допомогою механічних аерозольних генераторів із форсунками, конденсаційні -одержувані за допомогою термічних і термомеханічних аерозольних генераторів, нагрівальних приладів, і змішані.

Аерозольні апарати залежно від технічних характеристик поділяють на такі групи:

1. Інгалятори та портативні розпилювачі індивідуального використання.

2. Ручні гідропульти (ГШ-2, КЗ, ГС-2М).

3. Обладнання для обприскування тварин - ДДУ-В (дезінфекційно-душова установка В'язкова).

4. Аерозольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна насадка (ПВАН); турбулююча аерозольна насадка (ТАН); аерозольний генератор дезінфекційної установки АГ-УД-2; струминні аерозольні генератори САГ-1, САГ-10; дисковий аерозольний генератор ДАГ-2; відцентрові аерозольні генератори ВАГ-1; ВАГ-2; електротурбулююча аерозольна насадка (ЕТАН).

5. Спеціальні дезінфекційні машини або установки - дезінфекційна установка Комарова (ДУК), ветеринарні дезінфекційні машини (ВДМ-2, ВДМ-ЕП) та ін.

6. Дезінфекційні камери - парова КДП-3, пароформалінова камера.

Переваги аерозольного методу дезінфекції:

1. можливість дезінфекції у присутності великої кількості тварин;

2. малі витрати праці та препаратів;

3. висока економічна ефективність;

4. аерозолі проникають у глибокі щілини;

6. не спричиняють корозії металів;

7. одночасно знезаражуються підлога, стіни, стеля й повітря;

8. у приміщенні не підвищується вологість.

Правила проведення аерозольної дезінфекції:

• Ретельна підготовка приміщень (ліквідація протягів).

• Максимальне очищення поверхні, що підлягає дезінфекції, із застосуванням детергентів.

• Дотримання температурного режиму повітря та поверхні: мінімальна - 12°С; оптимальна - 18-22; максимальна - 25°С.

• Оптимальна вологість повітря в приміщенні не нижче 50 %.

• Контроль дисперсності аерозолів.

• Розпилення аерозолів необхідно проводити з кількох місць приміщення.

• Підбір дезінфікуючих засобів залежно від чутливості мікроорганізмів.

Розрізняють дрібно- й грубодисперсні аерозолі. Перші мають діаметр часточок менший 100 мкм., їх не видно у звичайному мікроскопі, вони дуже повільно осідають під впливом гравітаційних сил. Другі мають часточки з діаметром понад 10 мкм., їх можна бачити під звичайним мікроскопом, вони відносно швидко осідають на поверхні. У практиці ветеринарної медицини більш доцільно застосовувати дрібнодисперсні аерозолі, оскільки вони здатні тривалий час перебувати у стані рівномірного розподілу у повітрі і затримуватися у дихальних шляхах тварин. Грубодисперсні аерозолі (аеросуспензії або спрямовані аерозолі) нестійкі, швидко осідають. Дисперсність аерозолю можна змінювати під впливом коагуляції, зсідання й випаровування. Часточки аерозолю не можуть знаходитися у повітрі тривалий час. При підвищенні температури в приміщенні аерозоль загусає, при цьому окремі часточки зливаються між собою, тобто відбувається коагуляція аерозолю: вони швидко осідають. Тому аерозольну дезінфекцію проводять у закритих приміщеннях із вимкненою вентиляцією. Розмір аерозольних часточок може змінюватися і при підвищенні вологості повітря у приміщеннях, а також у дихальних шляхах тварин, де вона наближається до 100 %. Дезінфекцію повітря в приміщеннях для тварин і птиці можна проводити хлормісткими препаратами, органічними кислотами, -гліколями, фенольними препаратами, ефірними оліями й димами. Для профілактики респіраторних інфекцій широко використовують аерозолі хлораміну в дозі 25 мг активного хлору на 1 м³. Досить ефективний при профілактичній і поточній дезінфекції повітря приміщень, шкіри та верхніх дихальних шляхів у телят при гострих респіраторних захворюваннях 40 %-й водний розчин молочної або оцтової кислоти в дозі 3 мл на 1 м протягом 40 хв. Для стабілізації аерозолю до 40 %-го розчину молочної кислоти додають 10 % хімічно чистого гліцерину. При масових спалахах респіраторних захворювань у телят і поросят застосовують дезінфекцію аерозолем водно-гліцеринового розчину йоду в дозі 0,5 мл/м³. Його готують так: 300 г кристалічного йоду, 160 г калію йодистого, 20 г молочної кислоти розчиняють у 1 л води, потім додають 100 мл гліцерину. При відсутності спеціального обладнання аерозолі одержують безапаратним методом, з цією метою дезінфекційні препарати змішують з іншими хімічними сполуками, в результаті чого виникає хімічна реакція й виділення у повітря пари цих речовин:

а) суміш хлорного вапна (не менше 25 % активного хлору) / скипидару з розрахунку на 1 м³ приміщення 2 г хлорного вапна і 0,2 г скипидару;

б) пари йоду — в посудину вносять із розрахунку на 1 м³ приміщення 0,2-0,3 г кристалічного йоду, 0,02-0,03 г алюмінієвої пудри і 0,04-0,13 г амонію хлористого. Склянки із- сумішшю підвішують на висоті 1-1,5 м від підлоги або розставляють безпосередньо на підлозі у шаховому порядку. Після цього у кожну склянку за допомогою очної піпетки вносять 5-6 краплин гарячої води. Через кілька секунд починається термічна реакція з виділенням аерозолів йод-алюмінію;

в) аерозоль йоду хлористого одержують зануренням алюмінієвого дроту в йод однохлористий у співвідношенні 1: 10. На 1 м³ приміщення витрачається 0,5 мл йоду однохлористого.

Перекис водню готують із пергідролю (30 %). Для 3 %-го робочого розчину перекису водню додають молочну або оцтову кислоту з розрахунку 0,5 % кислоти до загального об'єму розчину перекису водню. Застосовують для дезінфекції пташників. Витрачають 100-200 мл розчину на 1 м поверхні. Зрошують шляхом дрібно-краплинного розпилу розчину за допомогою аерозольних насадок ПВАН або ТАН та компресора.

Натрію гіпохлорит готують, розчиняючи у воді кальциновану соду та хлорне вапно (з умістом не менш ніж 25 % активного хлору) із розрахунку по 200 г обох препаратів на 1 л води (кальциновану соду попередньо розчиняють у невеликій кількості води, підігрітої до температури 50-80°С). Готовий розчин витримують 24 год. (перші 5 год. розчин 4-5 разів перемішують). Відстояний розчин натрію гіпохлориту містить 5-6 % активного хлору. Розчиняючи його у воді, готують робочий розчин з умістом 1,5-2% активного хлору. В закритій тарі вихідний розчин зберігає свою активність протягом 6 місяців.

Мононатрієва сіль діхлорізоціанурової кислоти - білий порошок, що містить у собі 50 % активного хлору. Робочі розчини з умістом 1,5-2% активного хлору готують шляхом розчинення препарату у воді. Для дезінфекції приміщень у присутності птахів застосовують також високодисперсні аерозолі молочної кислоти, або 20 %-і водні розчини резорцину, триетиленгліколю або хлор-скипидару.

Аерозолі хлор-скипидару для дезінфекції повітря отримують, змішуючи хлорне вапно та скипидар у відношенні 4:1. Внаслідок екзотермічної реакції у повітря приміщенні! надходить хлор та скипидар. Використовують препарати з розрахунку 2 г хлорного вапна та 0,5 мл скипидару на 1 м приміщення. Дезінфекцію повітря приміщення проводять 1 раз на день при ввімкненій вентиляції. Усю дозу препаратів, розрахованих на дане приміщення, поділяють на 5 - 6 тазиків, які рівномірно розподіляють по всій довжині приміщення по середньому проходу.

Тексаніт — рідкий препарат, що складається з натрію гіпохлориту та домішок, в т.ч. антикорозійних. Містить 15-20 % активного хлору. Строк зберігання - до 1 року. В подальшому препарат підтитровують. Глутаровий альдегід. Не токсичний, не має поганого запаху, має добрі миючі властивості. В лабораторних умовах у 0,05 % концентрації знезаражує кишкову паличку. В виробничих умовах добрі результати при багатьох бактерійних та вірусних інфекціях дають 0,2 %-і розчини.

Ніртан — жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді. Малотоксичний для теплокровних, не подразнює шкіру, не проявляє кумулятивних та сенсибілізуючих властивостей, не кородує метали, стійкий при зберіганні. Розчини мають миючі та дезінфікуючі властивості. Застосовується у вигляді 3 %-го розчину. Норма 0,5 л на 1 м². Експозиція 3 години. Для знезараження приміщень (при відсутності тварин) з дезінфікуючих засобів у формі аерозолю застосовують: 37 %-і розчини формальдегіду, 20 %-й розчин параформу з додаванням 1 % їдкого лугу, 24 %-й розчин глутарового альдегіду, 30 %-й розчин алкамону, препарат надоцтової кислоти. Для дезінфекції повітря і поверхонь приміщень (у присутності тварин) у формі аерозолю застосовують молочну кислоту, йодтриетиленгліколь і натрію гіпохлорит.