Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
34
Добавлен:
30.05.2014
Размер:
92.16 Кб
Скачать

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 2 від 19.01.94 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи з профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу

І. Загальні положення

1.1. Туберкульоз — інфекційне захворювання тварин, птахів і людини, що характеризується утворенням в різних органах типових безсудинних вузликів (туберкул) з наяв­ністю сирнистого розпаду, в більшості випадків має хро­нічний перебіг.

Збудником туберкульозу у тварин є мікобактерії бичачо­го, людського та пташиного видів.

Хворі на туберкульоз тварини можуть бути джерелом ін­фекції для тварин та людей, а хворі люди — джерелом інфек­ції для тварин.

Крім названих збудників туберкульозу, існує ще 25 видів атипових мікобактерій, широко розповсюджених у навко­лишньому середовищі. При досліджуванні тварин і птахів — носіїв таких мікобактерій — у них можуть бути реакції на туберкулін, проте це не зумовлює захворювання їх на ту­беркульоз. Залежно від епізоотичного стану господарства (приватне господарство, ферма орендаря чи колгоспна то­що), населені пункти та адміністративна територія (села, міста, райони, області) розподіляються на благополучні та неблагополучні.

Неблагополучним вважають господарство (незалежно від форм власності), двір, ферму, бригаду, населений пункт, де виявлено хворих на туберкульоз тварин, а також райони й області за наявності в них таких господарств.

Ступінь неблагополуччя визначають за рівнем розпов­сюдження хвороби серед тварин: обмежений — при виявлен­ні протягом року невеликої кількості (при захворюванні менш як 25% тварин) хворих тварин у стаді (фермі) та знач­ний — при захворюванні понад 25% тварин.

Залежно від встановленого ступеня неблагополуччя ви­значають метод оздоровлення тваринництва від туберкульозу — систематичні алергічні дослідження або повна заміна не­благополучного поголів'я ферм, двору, бригади.

2. Діагностика туберкульозу

2.1. Дослідження тварин на туберкульоз здійснюється ко­місійне лікарями або фельдшерами ветеринарної медицини під контролем лікаря державної ветеринарної медицини від­повідно до чинних настанов по застосуванню туберкулінів для діагностики туберкульозу у тварин.

2.2. Основними методами діагностики туберкульозу є: зажиттєвий — клінічний огляд, одноразова внутрішньошкірна туберкулінова проба, офтальмопроба для коней;

посмертний (післязабійний) — патолого-анатомічне та бактеріологічне дослідження.

2.3. У благополучних господарствах проводять планові од­норазові алергічні дослідження (туберкулінізації) або при епізоотичних (епідемічних) показниках та перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі, як це зазначено у п.2.5.1. цієї інструкції.

2.4. У неблагополучних господарствах проводять одно­разове алергічне дослідження через кожні 45—60 днів. За­лежно від епізоотичної ситуації тварин досліджують двора­зовою внутрішньошкірною, а також очною туберкуліновою пробами.

2.4.1. Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба) застосовують у коней і як допоміжний — у великої рогатої худоби.

2.5. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану в областях, районах, населених пунктах (містах, селах), гос­подарствах (незалежно від форм власності) здійснюють пла­нові діагностичні дослідження на туберкульоз.

2.5.1. Великої рогатої худоби:

в благополучних господарствах неблагополучних районів досліджують на туберкульоз усе поголів'я худоби, починаю­чи з двомісячного віку двічі на рік;

після оздоровлення всіх господарств району перші чотири роки досліджують все поголів'я худоби, починаючи з двомі­сячного віку один раз на рік, а маточне поголів'я (корови, нетелі, бугаї) — двічі на рік (навесні й восени);

при благополуччі області, району протягом чотирьох ро­ків і більше досліджують усе поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку, один раз на рік;

в областях (районах), тваринництво яких благополучне понад 10 років, з дозволу управління державної ветери­нарної медицини Республіки Крим, області. Київського та Севастопольского міських управлінь державної ветери­нарної медицини контроль може здійснюватися на м'ясо-переробних підприємствах за результатами післязабійної експертизи;

в усіх держплемпідприємствах, племфермах, приватних племінних господарствах, незалежно від строків благопо­луччя, досліджують раз на рік маточне поголів'я (корови, бугаї, нетелі) та весь молодняк, починаючи з двомісячного віку.

Підлягає обов'язковому дослідженню поголів'я в каран­тині, яке реалізуватимуть в інші господарства або ж завозять;

в усіх господарствах, що постачають молоко в дитячі та медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку або безпосе­редньо в торговельну мережу, двічі на рік алергічне дослід­жують продуктивне стадо.

2.5.2. Свиней:

у племінних господарствах (фермах, відділках, бригадах) — один раз на рік маточне поголів'я (свиноматки, кнури).

Обов'язково досліджують в карантині поголів'я, яке за­возять або передають в інші господарства.

2.5.3. Птицю:

у племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) — один раз на рік маточне поголів'я у шестимісячному віці.

2.5.4. Коней, кіз, овець, собак та хутрових звірів: залежно від епізоотичного стану.

2.6. Допоміжні методи діагностики: симультанна алергіч­на, внутрішньовенна туберкулінова проби, серологічне (ре­акція зв'язування комплементу) дослідження, дворазова внутрішньошкірна та очна туберкулінові проби, гістологіч­ний метод.

2.7. Головні державні інспектори ветеринарної медицини (районів, міст) забезпечують перевірку епізоотичного стану поголів'я тварин у кожному господарстві (незалежно від форм власності) на туберкульоз відповідно до планів проти­епізоотичних заходів.

2.7.1. У благополучних господарствах (незалежно від форм власності), де вивчається епізоотична ситуація, тва­рин, які реагують на туберкулін, ізолюють, а молоко від них знезаражують, як зазначено у п.б.І.І. цієї інструкції.

2.7.1.1. При виявленні до десяти реагуючих на туберкулін тварин їх усіх піддають діагностичному забою з подальшим патолого-анатомічним та бактеріологічним дослідженням на туберкульоз.

2.7.1.2. Якщо виявлено понад десять реагуючих на тубер­кулін тварин, з діагностичною метою забивають не менше 10 голів з кожного гурту (бригади, ферми), де їх виявлено.

Для відбору тварин на діагностичний забій або визначення причин алергічних реакцій можуть застосовуватись допоміж­ні методи діагностики згідно з пунктом 2.6. цієї інструкції.

2.7.1.3. Діагностичний забій тварин і відбір матеріалу для бактеріологічного та морфологічного дослідження проводять не пізніше п'ятого дня після обліку алергічної реакції.

2.7.1.4. Тварин у господарстві вважають благополучними щодо захворювання на туберкульоз, якщо:

в усіх тварин, котрі досліджувались алергічним, патологоморфологічним та бактеріологічним методами, одержано не­гативні результати;

результати патологоморфологічних досліджень на тубер­кульоз негативні, при бактеріологічних дослідженнях виді­лено культури непатогенних мікобактерій.

2.7.2. Діагноз на туберкульоз вважають встановленим, якщо під час забою хоча б в однієї тварини виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберкульозу або при бактеріо­логічному дослідженні матеріалу, взятого після забою реагу­ючих на туберкулін тварин, виділено збудника туберкульозу.

2.8. Якщо встановлено діагноз на туберкульоз, то усіх ре­агуючих на туберкулін тварин неблагополучного пункту вва­жають хворими і, незалежно від їхнього фізіологічного стану (в тому числі тільности), виробничих або племінних показ­ників, здати на забій.

Тварин, які не реагують на туберкулін і не мають клініч­них ознак хвороби, вважають умовно здоровими.

2.9. Якщо під час планового забою тварин з благополуч­них господарств на конвейєрі м'ясопереробних підприємств у них виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберку­льозу, що зафіксовано фахівцями відділу виробничо-ветери­нарного контролю м'ясокомбінату актом за участю лікарів державної ветеринарної медицини, начальник відділу виробничо-ветеринарного контролю м'ясопереробного підприєм­ства терміново повідомляє про це головному лікарю ветери­нарної медицини району та господарства по системі "Сиг­нал" для вжиття заходів згідно з П.2.2. та 2.8. цієї інструкції.