3. Профілактика захворювання тварин на туберкульоз

3.1. Керівники господарств, фермери, орендарі та власни­ки худоби зобов'язані:

3.1.1. Забезпечити необхідні умови утримання, годівлі та використання сільськогосподарських тварин за норматива­ми, передбаченими для кожної технологічної та статево-ві­кової групи.

3.1.2. Не допускати введення (завезення) тварин з інших господарств і населених пунктів, а також переміщення їх у межах господарства без дозволу ветеринарних спеціалістів.

Завезених в господарство тварин утримувати протягом 30 діб у профілактичному карантині, під час якого їх дослідити на туберкульоз та інші інфекційні захворювання згідно з ве­теринарно-санітарними вимогами та чинним законодавст­вом з цього питання.

У загальне стадо тварин переводять лише після закін­чення строку карантину та одержання негативних результа­тів досліджень, про що складають відповідний документ (акт). Якщо в період карантинування худоби в групі тварин будуть виявлені реагуючі на туберкулін особини, вся група підлягає поверненню в господарство-постачальник або ж за згодою останнього здається на забій. 3.1.3. Забезпечити згідно з технологічними вимогами: виведення тварин у літні табори, не допускати контактів на випасах і водопоях з худобою, яка належить неблагопо­лучним щодо захворювання на туберкульоз господарствам, та з худобою, яка належить громадянам;

профілактичний ремонт, дезінфекцію та дератизацію тва­ринницьких приміщень і території ферм;

знезараження відвійок, молока, інших продуктів тварин­ного походження, що використовуються для годівлі тварин;

систематичне вивезення з приміщень і території ферм гною та його знезараження; ізольоване вирощування молодняку. 3.1.4. Не допускати завезення на тваринницькі ферми мо­лока, заготовленого у населення, й використання його для годівлі тварин на фермах.

3.1.5. Для обслуговування тварин допускати осіб, котрі пройшли медичне обстеження та за станом здоров'я мають дозвіл працювати на фермі.

3.1.6. На вимогу ветеринарних спеціалістів, які обслугову­ють господарство, населений пункт, пред'являти тварин для огляду та діагностичних досліджень. Для проведення цих за­ходів виділяти допоміжних працівників.

3.1.7. Для міжгосподарського обміну, продажу на племін­ні та виробничі цілі, показу на виставках (виводках) дозво­ляється відбирати велику рогату худобу з господарств, благо­получних щодо захворювання на туберкульоз впродовж не менш як чотирьох років, свиней — не менш як рік.

3.1.8. Не допускати комплектування молочнотоварних ферм телицями, нетелями, коровами, які вирощувались у спецгоспах по виробництву яловичини, а також господарств, де епізоотична обстановка на туберкульоз вивчається.

4. Вжиття оздоровчих протитуберкульозних заходів

4.1. Боротьба з туберкульозом тварин грунтується на од­ночасному виконанні організаційно-господарських та спеці­альних заходів: виявлення хворих на туберкульоз тварин і негайне зда­вання їх на забій;

знищення збудника туберкульозу в навколишньому сере­довищі;

вирощування здорового молодняку для заміни неблагопо­лучного поголів'я;

знешкодження збудника туберкульозу в молоці та гної, одержаних від хворих та підозрілих у захворюванні на тубер­кульоз тварин, а також у тваринницьких приміщеннях та в інших місцях їхнього утримання.

4.2. При встановленні туберкульозу у сільськогосподарсь­ких тварин у господарстві, на фермі, населеному пункті, дво­рі, стаді, за участю епізоотолога держветмережі, спеціалістів господарства та працівників медичної служби району про­водять епізоотичне розслідування, вивчають джерело інфек­ції і опрацьовують заходи по ліквідації інфекційного захво­рювання.

4.2.1. За поданням головного лікаря ветеринарної медици­ни району, міста, району у місті, рішенням органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої вла­ди оголошують ферму, господарство, населений пункт, двір неблагополучними по захворюванню на туберкульоз, вводять в них карантинні обмеження та затверджують комплекс орга­нізаційно-господарських і спеціальних ветеринарно-санітар­них заходів по ліквідації вогнища захворювання із встанов­ленням строків та відповідальних осіб за їх виконання.

4.2.2. Районне підприємство (лікарня) державної ветери­нарної медицини та районна санітарно-епідеміологічна станція забезпечують своєчасну взаємну інформацію про ви­падки захворювання на туберкульоз, а також інформують про це водопровідно-каналізаційні підприємства. 4.3. За умовами карантинних обмежень забороняється: вхід та в'їзд стороннім особам, транспорту в приміщення та на територію ферми;

вивезення (виведення) з неблагополучної ферми (двору) тварин без дозволу головного ветеринарного лікаря госпо­дарства і району;

продаж тварин, кормів, проведення ярмарків, базарів, виставок, екскурсій на неблагополучній території;

використання хворих на туберкульоз тварин для одер­жання від них молока та приплоду для відтворення стада;

продаж населенню для вирощування й відгодівлі тварин з неблагополучних ферм;

спільне випасання, водопій та інші контакти хворих тва­рин з благополучним щодо туберкульозу поголів'ям;

вивезення на молокопереробні підприємства, у роздрібну торгівлю, використання в господарстві на харчові цілі й го­дівлю тварин незнезараженого молока від корів з неблагопо­лучних ферм;

використання для годівлі звірів непровареного м'яса та інших м'ясних продуктів, одержаних при забої хворих на ту­беркульоз тварин;

використання гною, підстилки, залишків кормів від неб­лагополучної на туберкульоз худоби без попереднього знеза­раження їх відповідно до чинних ветеринарно-санітарних вимог.

4.3.1. Хворих на туберкульоз тварин перевозять на м'ясо­комбінат у спеціально обладнаному автомобільному транс­порті під контролем ветеринарного спеціаліста.

4.4. Оздоровлюють неблагополучне на туберкульоз пого­лів'я великої рогатої худоби різними методами, залежно від:

— рівня розповсюдження хвороби серед тварин; — тривалості неблагополуччя тваринницької ферми; — спеціалізації виробництва господарства. 4.4.1. При обмеженому розповсюдженні хвороби (сту­пінь ураження до 25% поголів'я) ферма (стадо) може бути оздоровлена шляхом систематичних алергічних досліджень, вилучення із стада хворих тварин і забою їх на м'ясопереробному підприємстві з дотриманням ветеринарно-санітар­них вимог.

4.4.1.1. Поголів'я великої рогатої худоби з двомісячного віку досліджують одноразово через кожні 45—60 днів внут­рішньошкірною пробою.

4.4.1.2. Тварин, які реагують на туберкулін або мають клі­нічні ознаки захворювання на туберкульоз, негайно вилуча­ють із стада, таврують літерою "Т" на шкірі щоки, ізолюють і не пізніше 15 днів здають на забій, незалежно від їхнього фізіологічного стану та строків тільності.

4.4.1.3. Щоразу після вилучення із стада реагуючих на ту­беркулін тварин у приміщеннях ферм (табору), де вони утри­мувались, проводять ретельне механічне очищення та дезинфекцію.

4.4.1.4. Якщо на фермі (у бригаді) великої рогатої худоби неблагополучного господарства при плановому дослідженні двічі підряд не буде виявлено хворих тварин, цю ферму (бри­гаду) ставлять на шестимісячний профілактичний контроль. За цей час тварин двічі, з інтервалом у три місяці, досліджу­ють на туберкульоз алергічним та клінічним методами. Якщо тварини не реагували на туберкулін і не виявлялось клініч­них ознак захворювання, то після проведення на фермі ком­плексу оздоровчих заходів її вважають оздоровленою від ту­беркульозу.

4.4.1.5. У разі виявлення під час першого чи другого діаг­ностичного контролю реагуючих на туберкулін тварин, їх усіх піддають діагностичному забою.

При відсутності у них туберкульозних уражень і одер­жанні негативних результатів бактеріологічного дослід­ження матеріалу, відібраного у забитих тварин, ферму, бригаду, населений пункт вважають оздоровленими від туберкульозу.

Якщо виявлено патолого-анатомічні зміни або виділено збудника туберкульозу з відібраного матеріалу, всю групу тварин (ферму, бригаду, населений пункт) вважають небла­гополучною і продовжують її оздоровлення, як зазначено в П.4.4.1. цієї інструкції.

4.4.1.6. Під час оздоровлення ферми (бригади, відділка) від туберкульозу всіх тварин господарства виводять у літні табори. На території ферми (бригади, відділка) проводять са­нітарний ремонт тваринницьких приміщень, очищення те­риторії ферми та загонів від гною, залишків кормів і сміття, здійснюють дезинфекцію тваринницьких приміщень. 4.4.1.7. Корів та телиць осіменяють тільки штучно. 4.4.1.8. Телят, які народились від умовно здорових щодо захворювання на туберкульоз корів, вирощують ізольовано, як зазначено в п.6.4.

Телят, одержаних від корів, у яких протягом 90 днів після отелення встановлено захворювання на туберкульоз, здають на забій протягом 15 днів.

4.4.2. При значному розповсюдженні хвороби у неблаго­получному господарстві (ступінь ураження 25% і більше), а також при тривалому (понад три роки) неблагополуччі гос­подарства і значному виявленні тварин, реагуючих на туберкулін, усе поголів'я вважають хворим, припиняють його алергічне дослідження, осіменіння (парування), молоко кип'ятять або переробляють на топлене масло.

Оздоровляють господарство методом повної заміни не­благополучного поголів'я здоровими тваринами, вирощени­ми в благополучних на туберкульоз господарствах.

4.4.2.1. У разі виникнення захворювання худоби на тубер­кульоз в окремих господарствах району (області), де раніше не реєстрували цю худобу, оздоровлення проводять методом повної заміни неблагополучного поголів'я.

4.4.2.2. У тваринницьких приміщеннях після звільнення їх від худоби проводять механічне очищення, санітарний ре­монт, дератизацію та заключну дезінфекцію. На території ферми вживають заходів по знищенню збудника туберкульо­зу в навколишньому середовищі.

4.4.2.3. Тварин, придбаних у благополучних щодо захво­рювання на туберкульоз господарствах для заміни неблаго­получного поголів'я, влітку утримують у спеціально побудо­ваних для них ізольованих літніх таборах, взимку — в примі­щеннях благополучних ферм.

4.4.3. Спеціалізовані господарства та племінні ферми, які вирощують телиць (нетелей), при встановленні захворю­вання великої рогатої худоби на туберкульоз втрачають ста­тус племінних.

4.4.4. Господарства по відгодівлі великої рогатої худоби при виявленні там захворювання на туберкульоз тварин оз­доровлюють методом повної заміни всього поголів'я.

4.5. Якщо у господарстві (фермі, бригаді, відділку, дільни­ці) серед свинопоголів'я виявлено реагуючих на туберкулін, усіх тварин, що дали алергічну реакцію, піддають діагнос­тичному забою.

Незалежно від наявності патологоморфологічних змін відбирають матеріал для бактеріологічних досліджень.

У випадках виявлення збудника бичачого або людсько­го видів у господарстві вводять карантинні обмеження, все поголів'я, незалежно від племінної або виробничої ціннос­ті, здають на забій. На території свиноферми (бригади, від­ділка, дільниці) та в тваринницьких приміщеннях про­водять оздоровчі заходи, викладені в пунктах 4.2.1. та 4.3. цієї інструкції.

4.6. Коней, залежно від епізоотичного стану господарства, досліджують офтальмопробою. Реагуючих тварин здають на забій. Решту тварин досліджують з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночасно негативного результату.

Після проведення заключних оздоровчих заходів всю гру­пу тварин вважають вільною від туберкульозу.

4.7. Кіз і овець досліджують внутрішньошкірною туберку­ліновою пробою. Реагуючих здають на забій. Решту тварин досліджують з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночасно негативної реакції.

Після проведення заключних оздоровчих заходів всю гру­пу тварин вважають вільною від туберкульозу.

4.8. Собак досліджують внутрішньошкірною туберкуліно­вою пробою; реагуючих на туберкулін тварин, у тому числі самок з приплодом, забивають. Шкіру від них використовують без обмежень. У розплідниках тварин неблагополучної групи досліджу­ють з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночас­но негативного результату.

Після проведення заключних заходів всю групу тварин вважають оздоровленою від туберкульозу.

4.9. При встановленні туберкульозу патолого-анатомічним або бактеріологічним методами на фермі хутрових звірів тва­рин клінічно обстежують і хворих (самок разом з приплодом) ізолюють. Під час дозрівання шкіри їм щоденно з кормом згодовують препарат гідрозид ізонікотинової кислоти (туба­зид) в лікувальній дозі. Хворих звірів забивають після дозрі­вання шкіри, яку використовують без обмежень.

Решті тварин неблагополучної ферми до корів додають препарат гідрозид ізонікотинової кислоти в профілактичній дозі.

Звірівницьке господарство (ферму) вважають оздоровле­ним, якщо протягом одного виробничого періоду (від ще­ніння до забою на шкіру) у звірів, що загинули, та забитих в органах не знаходять змін, властивих туберкульозу.

4.10. У птахівницьких господарствах при встановленні ту­беркульозу всю птицю неблагополучного пташника (ферми, господарства, зони, цеху) здають на забій, проводять заключ­ні оздоровчі заходи, після чого формують нове стадо із здо­рових молодок.

Для контролю благополуччя щодо туберкульозу поголів'я цього господарства постійно обстежують внутрішні органи загиблої та забитої птиці. При виявленні патолого-анатомічних змін відбирають матеріал для бактеріологічного дослід­ження.

Яйця від птиці неблагополучного пташника використову­ють для випікання хлібобулочних та кондитерських виробів.