7. Охорона людей від захворювання на туберкульоз

7.1. Працівники тваринницької ферми (господарства) по­винні дотримуватись правил особистої гігієни, з якими їх оз­найомлюють керівники ферм (господарств), медичні спеціа­лісти і спеціалісти ветеринарної медицини.

7.2. Керівники сільськогосподарських підприємств та власники худоби:

забезпечують працівників ферми своєчасним (не рідше одного разу в шість місяців) медичним обстеженням на ту­беркульоз та інші хвороби;

не допускають до роботи на фермі хворих осіб і тих, які не пройшли медичного обстеження; видають усім працівникам ферми особисті санітарні книжки;

забезпечують усіх, хто працює на фермах, спеціальним одягом та взуттям, обладнують на фермі душову та кімнату для відпочинку, приміщення для прання спецодягу;

створюють у кожному тваринницькому приміщенні для працівників ферми відповідні побутові умови (наявність умивальника, мила, рушника, аптечки першої допомоги), а також відводять місце для зберігання спецодягу і спецвзуття, душову та кімнату для відпочинку;

контролюють ведення на фермах журналу для пропозицій та вказівок спеціалістів ветеринарної медицини і санепідем­станцій, а також їх виконання;

разом з фахівцями санепідемслужби контролюють охоп­лення щепленнями проти туберкульозу працівників ферм ві­ком до 30 років;

забезпечують достатню кількість дезінфікуючих засобів для знезараження рук, взуття, одягу.

8. Відповідальність за порушення правил карантину тва­рин та інших ветеринарно-санітарних вимог

8.1. Посадові та інші особи за порушення правил каранти­ну тварин та інших санітарно-ветеринарних вимог щодо ту­беркульозу тварин несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Інструкція розроблена авторським колективом: Бусолом О.В., Завгороднім А.І., Кассічем Ю.Я., Кочмарським В.А., Мандигрою М.С., Свиридовим В.Д., Тихоновим П.М. (Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН); Козловим В.С. (Науко­во-дослідний інститут сільськогосподарської мікробіоло­гії УААН); Остапцем М.Г., Собком А.І. (Інститут ветери­нарної медицини УААН); Литвином В.П. (УДАУ м.Київ); Ткаченком О.А. (Дніпропетровський ДАУ); Хоменком В.1., Ярчуком Б.М. (Білоцерківський СП); Буряком Є.І. (Одеський СП); Борзяком А.Т., Достоєвським П.П., Іва­новим В.В., Матузенком В.А. (Головне управління вете­ринарної медицини з держветінспекцією МСГП Украї­ни); Зелінським М.Д., Коротченком М.В., Троценко 3.Р. (Центральна державна лабораторія ветеринарної медици­ни МСГП України) за участю фахівців обласних управ­лінь ветеринарної медицини, державних лабораторій ве­теринарної медицини, підприємств ветеринарної меди­цини.

Інструкція розглянута і схвалена науково-технічною ра­дою Міністерства сільського господарства і продовольства України 27 квітня 1993 року (протокол №1). Інструкція погоджена з міністерствами України: внутрішніх справ, зв'язку, зовнішніх економічних зв'яз­ків, лісового господарства, оборони, охорони здоров'я, охо­рони навколишнього природного середовища, праці, сільсь­кого господарства і продовольства, фінансів, а також Держжитлокомунгоспом, Держкомземом, Держмиткомом, ДКНТ, Держхарчопромом, Укоопспілкою та Федерацією професійних спілок України.