5

МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ З ДЕРЖАВНОЮ

ВЕТЕРИНАРНОЮ ІНСПЕКЦІЄЮ N 15-15/220 від 28.09.92

Затверджую

Заступник начальника Головного

управління ветеринарної

медицини з державною

ветеринарною інспекцією

В.А.Матузенко

Прот. НТР 03.07.92 N 1

Інструкція по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу

1. Загальні положення.

1.1. Лейкоз великої рогатої худоби - інфекційна, повільно протікаюча хвороба, яка характеризується ураженням кровотворної системи з проявленням лімфоцитозу у крові, пухлиноподібних утворень в органах і тканинах організму. Хвороба має три послідовні стадії: інкубаційну, коли тварина вже заражена збудником, але антитіла у неї ще не виявляються; продромальну - з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції; повного розвитку - після виявлення гематологічних і клінічних ознак хвороби. Лікування та специфічна профілактика лейкозу не розроблені.

1.2. Збудник лейкозу великої рогатої худоби - онкогенний РНК-вірус, який паразитує у лейкоцитах. Вірус нестійкий до нагрівання, гине при температурі 76 град. C.

1.3. До вірусу лейкозу великої рогатої худоби сприйнятливі: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, кролі, миші незалежно від породи, віку і продуктивності.

1.4. Джерелом збудника хвороби є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях перебігу хвороби.

1.5. Вірус виділяється із організму заражених тварин з кров'ю, молоком, іншими секретами і окскротами, які містять лейкоцити.

1.6. Факторами передачі вірусу можуть бути молоко, кров та інші матеріали, які містять складові частини крові хворих тварин.

1.7. Тварини можуть заражатися при попаданні збудника парентерально, ентерально, внутріутробно.

1.8. Основоюефективногозабезпечення благополуччя тваринництва по лейкозу є:

1.8.1. Своєчасна діагностика хвороби.

1.8.2. Чітке знання епізоотичної ситуації в кожному стаді.

1.8.3. Негайне виведення із стад (ферм) вірусоносіїв і забій тварин з гематологічними та клінічними ознаками лейкозу.

1.8.4. Забезпечення чіткого зоотехнічного обліку і нумерації тварин.

1.8.5. Дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах.

1.8.6. Забезпечення асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерації тварин, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження).

1.9. Проведення ретельної дезинфекції тваринницьких будівель та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.

2. Діагностика лейкозу.

2.1. Відбір, доставку проб у лабораторію, їх дослідження проводять у відповідності з діючими методичними вказівками по діагностиці лейкозу великої рогатої худоби.

2.2. Дослідження на лейкоз проводять серологічним, клінічним, гематологічним, патологоанатомічним і гістологічним методами.

2.3. Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є серологічний - реакція імунодифузії (РІД).

2.4. Гематологічний і клінічний методи досліджень використовуються для визначення стадії повного розвитку хвороби у серопозитивних тварин.

2.5. Патологоанатомічними дослідженнями визначають ступінь ураженості органів злоякісними новоутвореннями, а гістологічними - встановлюють морфологічні форми лейкозу.

2.6. Діагноз на лейкоз вважають встановленим при наявності одного з таких показників:

позитивного результату серологічного дослідження по РІД;

типових патологоанатомічних ознак хвороби;

позитивного результату гістологічного дослідження патологічного матеріалу.

2.7. Тварину вважають хворою при наявності позитивного результату серологічного дослідження по РІД і включають у звіт (ф. 1-вет.)