Официальные инструкции по эпизоотологии (укр) / Ньюкасла хв (iнстр-я)

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи щодо боротьби з ньюкаслською хворобою птиці

І. Загальні відомості

1.1. Ньюкаслська хвороба птиці — особливо небезпечне контагіозне захворювання, що має гострий перебіг і швидке розповсюдження з характерними ураженнями органів ди­хання, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи, викликає масовий падіж птиці. У вакцинованої пти­ці з ослабленим імунітетом перебіг хвороби може бути без чітко виражених клінічних та патолого-анатомічних ознак.

До захворювання сприйнятливі всі свійські й дикі птахи ряду курячих — кури, цесарки, індики, фазани, павичі та ін., а також голуби, горобці, ворони, тетеруки, папуги і шпаки. Прихованим джерелом інфекції можуть бути свійські й дикі качки, гуси та лебеді.

Збудник хвороби — вірус із групи парамікровірусів. Джерелом інфекції є хвора птиця і та, у якої хвороба пере­буває в інкубаційному (прихованому) періоді, що триває від З до 7 діб, а при атиповому перебігу в імунізованої птиці — до 15 діб. Така птиця виділяє вірус у зовнішнє середовище переважно з носовим слизом та послідом. Джерелом збудни­ка ньюкаслської хвороби можуть бути також незнезаражені птахопродукти і сировина, одержана від хворої птиці (яйця, м'ясо, пух, пір'я) та забруднені виділеннями хворих птахів корми, вода, інвентар, одяг і взуття обслуговуючого персона­лу, транспортні засоби тощо, на яких збудник здатний збері­гатися тривалий час.

Механічними переносниками інфекції є коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі й інші.

2. Заходи щодо профілактики хвороби

2.1. Для запобігання виникненню ньюкаслської хвороби керівники птахофабрик, птахорадгоспів, колгоспів та інших господарств, підприємств і установ, які мають птицю, а та­кож громадяни — власники птиці зобов'язані суворо дотри­муватись виконання заходів, передбачених законом України "Про ветеринарну медицину" та Ветеринарно-санітарними правилами для птахівничих господарств (ферм) і вимогами при їх проектуванні.

2.2. Ветеринарні спеціалісти птахівничих та інших госпо­дарств, де вирощують птицю, а також установ державної ве­теринарної мережі зобов'язані:

а) організувати в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, спеціальні ветеринарні заходи (профілактичні щеплення, діагностичні дослідження) та систематичний нагляд за станом птиці;

б) у господарствах, де проводяться профілактичні вакци­нації проти ньюкаслської хвороби, встановити регулярний контроль напруженості імунітету в прищепленої птиці.

2.3. Вакцинацію птиці у птахогосподарствах, фермерсь­ких, підсобних господарствах та в особистому користуван­ні громадян здійснюють згідно з планом протиепізоотич­них заходів управління ветеринарної медицини з держве­тінспекцією регіонів, контролюють проведення імунопро­філактики, при цьому особливу увагу приділяють вибору вакцин, схем і методів прищеплення залежно від епізоо­тичної ситуації.

2.4. Специфічна профілактика ньюкаслської хвороби пти­ці є одним з основних заходів у боротьбі з цією небезпечною інфекцією. Вакцинація сприяє формуванню гуморального й клінічного імунітету, створюючи несприйнятливість пого­лів'я до захворювання.

2.5. Успішна імунопрофілактика можлива тільки при застосуванні активних вакцин, інфекційний титр яких залежить від стабільності біопрепарату, строків та умов зберігання.

Живі ліофілізовані вакцини із строком придатності понад три місяці підлягають титрації на курячих зародках в облветлабораторіях; при цьому титр вакцин необхідно визначати один раз на квартал, а в жарку погоду — щомісяця.

2.6. Серологічний контроль ефективності вакцинопрофілактики при ньюкаслській хворобі здійснює служба імуніте­ту, яка повинна діяти в усіх великих птахогосподарствах. В інших птахогосподарствах та в індивідуальному секторі сероконтроль виконують регіональні державні лабораторії вете­ринарної медицини.

Служба імунітету дає вірогідну інформацію про стан стій­кості птиці проти ньюкаслської хвороби.

3. Заходи щодо ліквідації захворювання

3.1. При виникненні підозри у захворюванні птиці на ньюкаслську хворобу керівник господарства, фермер, орен­дар, ветеринарний спеціаліст птахогосподарства чи власник птиці зобов'язані:

а) негайно сповістити про захворювання або виникнення підозри у захворюванні головного лікаря ветеринарної меди­цини району, міста, району в місті чи спеціаліста ветеринар­ної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт);

б) закрити доступ стороннім особам у господарство (двір), припинити переміщення птиці в господарстві й вивезення з нього птиці, яєць та інших продуктів птахівництва, а також фуражу, інвентаря, обладнання і посліду.

3.2. Спеціалісти ветеринарної медицини господарства, державної ветеринарної медицини вживають негайних захо­дів для уточнення діагнозу, направляючи на дослідження у відповідну лабораторію (в герметичне закритій тарі) свіжі трупи (не менше трьох — п'яти) і сироватку крові (не менше 10 проб) від хворої птиці.

Одночасно в господарстві проводять сероконтроль напру­женості імунітету та дослідження в ККРА не менше 25 проб крові згідно з чинними рекомендаціями.

3.3. Діагноз на ньюкаслську хворобу встановлюють на під­ставі епізоотичних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

3.4. Головний лікар ветеринарної медицини при встанов­ленні ньюкаслської хвороби зобов'язаний:

а) негайно виїхати у неблагополучне господарство, насе­лений пункт для з'ясування джерела інфекції, організації за­ходів щодо ліквідації епізоотичного вогнища та недопу­щення його поширення;

б) призначити лікаря ветеринарної медицини (епізоотолога), який організовує і виконує всі заходи у неблагополуч­ному пункті, вогнищі;

в) у добовий строк подати держадміністрації матеріали про введення карантину у неблагополучному господарстві (населеному пункті), план основних заходів стосовно лікві­дації захворювання, недопущення його поширення і пропо­зиції щодо створення спеціальної комісії по боротьбі із зах­ворюванням;

г) терміново повідомити державну ветеринарну службу сусідніх районів (регіонів) та орган ветеринарної медицини про появу ньюкаслської хвороби, джерело збудника інфек­ції, шляхи занесення та вжиті заходи щодо купірування й ліквідації захворювання.

3.5. Відповідно до закону України "Про ветеринарну ме­дицину" місцева державна адміністрація за поданням голов­ного ветеринарного лікаря району (міста) приймає рішення про введення карантину в неблагополучному щодо ньюкасл­ської хвороби господарстві, населеному пункті.

Рішенням повинні бути визначені межі загрозливої зони з переліком населених пунктів і господарств, які до них на­лежать; одночасно затверджується склад спеціальної комісії та план основних заходів щодо профілактики й ліквідації ньюкаслської хвороби.

3.6. Якщо захворювання виникло в місті, карантинують окремі вулиці, квартали або все місто залежно від ступеня поширення інфекції.

3.7. При виникненні ньюкаслської хвороби на м'ясопереробних підприємствах у них в установленому порядку вводять карантин на строк, необхідний для забою всього сприйнятливого до хвороби поголів'я птиці, яка знаходиться на території підприємства, спеціальної переробки всієї про­дукції птахівництва та проведення санації виробничих при­міщень і території підприємства (механічне очищення, дезинфекція, дезинсекція, дератизація). Забивають птицю й вивозять тушки з дотриманням правил, передбачених у під­пункті "а" п.3.9. цієї інструкції. Служба ветеринарної меди­цини м'ясопереробних підприємств зобов'язана негайно по­відомити про появу ньюкаслської хвороби господарства-пос­тачальники, чия птиця протягом останніх 10 діб надійшла для забою на дане підприємство, та інші господарства-поста­чальники про припинення роботи м'ясопереробного підпри­ємства.

3.8. У карантинованих та загрозливих щодо ньюкаслської хвороби господарствах і населених пунктах забороняється:

а) вигулювання птиці за межами приміщення;

б) відвідування птахогосподарств сторонніми особами;

в) вивезення й реалізація птиці та птахопродуктів у віль­ній торгівлі;

г) інкубація яєць з неблагополучних ферм, відділків і одержання чи завезення птиці для вирощування в неблаго­получному господарстві.

3.9. У неблагополучних стосовно ньюкаслської хвороби господарствах вживають такі заходи щодо ліквідації хвороби:

а) всю клінічне хвору птицю, а також молодняк з небла­гополучних пташників, який не має забійних кондицій, за­бивають безкровним методом і утилізують;

клінічне здорову птицю, що залишилася у неблагополуч­них пташниках, забивають на м'ясо, а в разі неможливості забезпечити забій всього поголів'я його вакцинують (чи ревакцинують) проти ньюкаслської хвороби. В подальшому до зняття карантину всю птицю неблагополучної ферми, відділ­ку господарства здають на забій;

ветеринарно-санітарну оцінку тушок птиці проводять згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продук­тів; тушки проварюють і використовують для харчування в даному господарстві;

при забої великих партій птиці за рішенням головного державного інспектора ветеринарної медицини може допус­катись вивезення тушок на найближчі підприємства району, області для промислової переробки або вивезення після про­варювання тушок для використання в мережі громадського харчування;

забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-сані­тарних правил під контролем спеціалістів ветеринарної ме­дицини з наступною дезинфекцією місць забою, інвентаря та обладнання;

б) пух і пір'я, одержані від клінічне здорової птиці, дезин­фікують у порядку, передбаченому Настановою з дезинфекції сировини тваринного походження і підприємств по її за­готівлі, зберіганню та переробці;

в) яйця, одержані від птиці у період карантину, варять не менше 10 хв. і використовують для харчування в неблагопо­лучному господарстві;

при наявності великої партії яєць допускається після дезінфікування аерозольним методом вивезення їх на підпри­ємства харчової промисловості району, області для приготу­вання хлібобулочних та кондитерських виробів; при цьому вживають заходів, що запобігають розсіюванню збудника хвороби (дезинфекція тари, транспорту, спецодягу та взуття, санобробка персоналу і т.ін.).

г) птицю неблагополучного господарства вакцинують і ревакцинують згідно з показниками сероконтролю.

3.10. При встановленні ньюкаслської хвороби у птиці фермерських, підсобних господарств або тієї, що належить населенню, всю хвору і підозрювану в захворюванні птицю неблагополучних дворів знищують шляхом спалювання; решту птиці в цих дворах, а також птицю сусідніх дворів, що мала контакт із хворою, забивають, тушки проварюють і ви­користовують для харчування в господарствах; в інших ви­падках дії узгоджують з державною інспекцією ветеринарної медицини. Пух, пір'я і внутрішні органи забитої птиці спа­люють.

Решту сприйнятливої до хвороби птиці неблагополучного населеного пункту прищеплюють проти ньюкаслської хворо­би вакцинами, керуючись при цьому настановами щодо їх застосування.

3.11. У неблагополучному і сусідніх з ним пташниках, на вигулах, у підсобних приміщеннях, дворах проводять ретель­не механічне очищення і дезинфекцію відповідно до Інструкції щодо проведення ветеринарної дезинсекції та дерати­зації. Послід і глибоку підстилку піддають бітермічному зне­зараженню на ізольованій ділянці.

Дезинфікують усі транспортні засоби, зайняті на обслуго­вуванні неблагополучного господарства; сміття, а також сі­дала, годівниці із залишками корму і малоцінний дерев'яний інвентар спалюють.

Обладнання та інвентар з металу, нестійкого до їдких лу­гів і хлорного вапна, дезинфікують аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду.

3.12. У господарствах і населених пунктах загрозливої зо­ни керівники господарств разом з представниками відповід­них служб державної ветеринарної медицини вживають за­ходів, які забезпечують охорону господарств, населених пун­ктів від занесення в них збудників ньюкаслської хвороби:

а) організовують карантинні пости на межі з неблагопо­лучними пунктами, щоб не допустити вивезення з них птиці і птахопродуктів, фуражу, обладнання й інвентаря;

б) встановлюють на птахокомбінатах, забійних пунктах, інкубаторно-птахівничих станціях, заготівельних базах, рин­ках, пристанях, залізничних станціях, аеродромах контроль за недопущенням заготівлі, вивезення, продажу птиці та пта­хопродуктів;

в) забезпечують контроль за санітарним станом господар­ств, видаленням посліду, підстилки і їх знезараженням, а та­кож за своєчасним здійсненням прищеплень та інших захо­дів, передбачених цією інструкцією;

г) проводять роз'яснювальну роботу серед населення про заходи запобігання та ліквідації ньюкаслської хвороби.

3.13. У птахівничих господарствах і населених пунктах, розміщених у загрозливій зоні, все сприйнятливе поголів'я

птиці прищеплюють проти ньюкаслської хвороби в строки і за порядком, визначеними в настановах щодо застосування вакцин.

3.14. У великих птахівничих господарствах, які знаходять­ся у загрозливій зоні, з дозволу Головного управління вете­ринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сіль­ського господарства і продовольства України і під контролем головного лікаря ветеринарної медицини району при дотри­манні ветеринарно-санітарних правил дозволяється:

а) вивезення птиці для забою на м'ясопереробних підпри­ємствах;

б) вивезення дезінфікованих харчових яєць у торговель­ну мережу в межах району (регіону); в) інкубація яєць на внутрішньогосподарські цілі; г) вивезення пір'я й пуху на пухопереробні підприємства після дезинфекції за порядком, передбаченим Настановою щодо дезинфекції сировини тваринного походження і підп­риємств по її заготівлі, зберіганню й обробці.

3.15. Перед зняттям карантину головний лікар ветеринар­ної медицини району (міста) зобов'язаний перевірити в гос­подарствах (на підприємствах, у населених пунктах) пра­вильність проведення вказаних у даній інструкції заходів щодо ліквідації ньюкаслської хвороби птиці, після чого скласти відповідний акт і подати органам державної адмініс­трації матеріали про зняття карантину з господарства (підп­риємства), населеного пункту.

3.16. Карантин з неблагополучного господарства (підпри­ємства), населеного пункту знімають через ЗО днів після ос­таннього випадку захворювання птиці на ньюкаслську хво­робу, санації приміщень і території господарства від збудни­ка інфекції, проведення всього комплексу ветеринарно-сані­тарних заходів, передбачених цією інструкцією, і висновків державної ветлабораторії про відсутність циркуляції епізоо­тичного штаму вірусу ньюкаслської хвороби в карантинному осередку.

У випадку, коли в неблагополучному щодо ньюкаслської хвороби пункті поголів'я птиці ліквідовано (забито) повніс­тю, карантин знімають через сім діб після заключної дезин­фекції всіх птахівничих приміщень і допоміжних об'єктів.

Примітка.

Інструкція розроблена авторським колективом: Байдевлятовим Ю.А., Германом В.В. (Інститут ветеринар­ної і клінічної ветеринарної медицини); Макогоном В.Ф. (Кримська науково-дослідна ветеринарна станція); Сікачиною В.1. (Дніпропетровська науково-дослідна ветеринарна станція); Хоменком В.1. (Білоцерківський СП); Борзяком А.Т., Достоєвським П.П., Фільом П.М. (Головне управління ветеринарної медицини з держветінспекцією МСГіП Украї­ни); Наталенком Б.М. (Центральна державна лабораторія ве­теринарної медицини) за участю фахівців обласних управ­лінь ветеринарної медицини, державних лабораторій ветери­нарної медицини, підприємств ветеринарної медицини.

Інструкція розглянута і схвалена науково-технічною ра­дою Міністерства сільського господарства і продовольства України 27 квітня 1993 року (протокол №1).

Інструкція погоджена з міністерствами України: внут­рішніх справ, зв'язку, зовнішніх економічних зв'язків, лісо­вого господарства, оборони, охорони здоров'я, охорони нав­колишнього природного середовища, праці, сільського гос­подарства і продовольства, фінансів, а також Держжитло-комунгоспом, Держкомземом, Держмиткомом, ДКНТ, Держхарчопромом, Укоопспілкою та Федерацією професійних спілок України.