5.2. Основні методи навчання на заняттях з основних предметів бойової підготовки"

Найважливішою умовою ефективності функціонування системи бойової підготовки є вміле і грамотне застосування форм і методів навчання різних категорій військовослужбовців, облік особливостей функціонування військових колективів.

Форма навчання - організаційна сторона навчально-виховного процесу. Вона залежить від мети, складу тих, хто навчається, і визначає структуру заняття, місце і тривалість відпрацювання навчальних питань, роль і специфіку діяльності керівника, його помічника і тих, хто навчається, використання елементів навчальної матеріально-технічної бази, навчальної і бойової техніки.

Форми навчання поділяються на загальні і специфічні.

Загальні форми навчання можна класифікувати за такими ознаками:

• за спрямованістю підготовки – на теоретичну і практичну;

• за організацією тих, хто навчається, – на колективну, групову, індивідуальну;

• за місцем проведення – на класну і польову;

• за місцем у службовому процесі – на навчально-планову, службово-планову, позаслужбову.

Форми навчання характерні для теоретичних, практичних і тренувальних занять, бойових стрільб і пусків ракет, навчань, військових ігор, проведених у ході планових занять.

Службово-планові форми навчання реалізуються у парково-господарські (паркові) дні і дні регламентних робіт, під час проведення планових інструктажів з вимог безпеки, спеціальних інструктажів і нарад.

Позаслужбові (позаурочні) – у процесі організації занять у технічних гуртках, на конференціях, різного роду змаганнях, конкурсах тощо.

Основними формами навчання є:

• лекція;

• семінар;

• бесіда (розповідь-бесіда);

• класно-групове заняття;

• самостійна підготовка;

• показове заняття;

• інструктаж (інструктивне заняття);

• тренування;

• штабне тренування;

• командно-штабне тренування;

• тактична летучка;

• групова вправа;

• тактико-стройове заняття;

• тактичне (тактико-спеціальне) заняття;

• інструкторсько-методичне заняття;

• комплексна підготовка;

• комплексне заняття;

• польовий вихід;

• командно-штабне навчання;

• тактичне (тактико-спеціальне) навчання;

• навчально-бойовий пуск;

• контрольне заняття (залікове заняття);

• змагання (конкурс).

Кожна форма проведення занять передбачає один або декілька методів навчання.

Методи навчання - це прийоми і способи, за допомогою яких здійснюється передавання і засвоєння знань, формування навичок і вмінь, виховання високих морально-ділових якостей особового складу, забезпечується злагодження (бойове злагодження) екіпажів, обслуг, підрозділів, військових частин та органів управління (штабів).

У Сухопутних військах Збройних Сил України в різному поєднанні використовуються наступні методи навчання:

• усне викладення навчального матеріалу;

• обговорення матеріалу, який вивчається;

• показ (демонстрація);

• виконання вправ;

• практична робота (на навчальному полі, у парках, на стартових позиціях);

• самостійна підготовка.

Вищевказані методи навчання є загальними. Специфіка діяльності і підготовка військовослужбовців різних категорій і спеціальностей, підрозділів, частин, органів управління (штабів) обумовлюються застосуванням на практиці бойової підготовки і спеціальних методів навчання. Вони взаємопов’язані із загальними методами, які складають основу відповідних методик оволодіння тією або іншою військовою спеціальністю.

Кожній формі, методу навчання і виховання відповідають різні види занять. Вони залежать від предмету навчання, мети, навчальних питань, категорії військовослужбовців, які навчаються, навчально-методичного і матеріального забезпечення.

Крім визначених форм і методів проведення занять, можуть використовуватися й інші методики.

Усне викладання навчального матеріалу дозволяє довести основний зміст вивчає мого матеріалу, а також відомості, які ще не знайшли відображення у підручниках. Різновидами усного викладання є розповідь (пояснення). Воно частіше всього поєднується з показом роботи агрегатів машини та демонстрацією різних наочних посібників.

Розповідь-оповідно-описовий виклад навчального матеріалу, повідомлення фактів, опис подій, явищ та їх аналіз. Вона застосовується при вивченні теоретичних питань. Розповідь розкриває звичайно одне питання і об’єднується з поясненням, демонстрацією зразків техніки, наочних прикладів.

Пояснення - виклад навчального матеріалу з доказом положень і знань керівника. Воно застосовується для розкриття положень Курсів, посібників, настанов і іншого матеріалу і полягає в короткому усному викладі того чи іншого положення керівником або тими, які навчаються, а також в обґрунтуванні і аналізі прийнятих ними рішень і виконаних дій. Велике значення має переконливість пояснення.

Обговорення матеріалу, який вивчається(бесіда) дозволяє обговорення тими, які навчаються, матеріалу з питань, поставлених керівником, з наступним підбиттям підсумків занять. Бесіда застосовується на заняттях для систематизації, поглиблення, закріплення знань і контролю засвоєння і звичайно об’єднується з поясненням і демонстрацією наочних прикладів.

Показ(демонстрація) застосовується для формування в тих, які навчаються, правильних уявлень щодо виконання якого-небудь прийому або дії, а також для зорового сприйняття окремих явищ. Показ звичайно супроводжується коротким поясненням, розповіддю і часто використовується, як допоміжний прийом при інших методах навчання.

Вправа(тренування) — багаторазове повторення тими, які навчаються, прийомів і дій з поступовим ускладненням умов з метою вироблення необхідних навичок. Вправа служить для того, щоб навчити тих, які навчаються, застосовувати знання на практиці, і тому вважається основним методом оволодіння військовою майстерністю.

Різновидом вправ є тренування. На тренуванні створюються більш складні умови, чим при виконанні вправи, щоб удосконалювати вже наявні вміння і виробити навички.

Практична робота полягає у виконанні тими, які навчаються, своїх функціональних обов'язків, при цьому ті, які навчаються, практично застосовують набутті знання, вміння і навички у бойовому використанні штатної техніки. Практична робота служить для подальшого удосконалювання знань, вмінь і навичок, морально-психологічних і бойових якостей тих, які навчаються, в умовах, наближених до бойових. Практична робота потребує від тих, які навчаються, великої самостійності і визначеного рівня підготовки, тому до неї варто приступати лише тоді, коли ті, які навчаються, засвоять мінімум необхідних знань, навичок і вмінь.

Самостійна робота - самостійне вивчення навчального матеріалу застосовується для поглиблення і закріплення знань, вмінь і навичок тих, які навчаються. Для самостійного вивчення матеріалу рекомендуються три основних прийоми: перегляд, читання і читання з конспектуванням. При вивченні обов'язкової літератури застосовується читання з конспектуванням, при вивченні додаткової літератури — читання, а в деяких випадках і перегляд.

Основними методами проведення теоретичних (групових) занять є розповідь та бесіда.

Обидва, ці методи супроводжуються показом. на початку будь якого заняття бесіда дозволяє перевірити підготовку тих, хто навчається, та встановити зв'язок між новими темами та тими що пройдені в ході занять, виявити ступінь засвоєння відомостей, що викладаються, та в кінці заняття узагальнити розглянуті питання.

Розповідь – систематизоване, послідовне викладання навчального матеріалу керівником заняття. Цей метод застосовується, як правило при викладенні нових відомостей.

Якщо керівник вдається до різного роду міркувань, що розкривають принципи та закономірності роботи механізмів, то таку форму називають - Роз'ясненням

Бесіда – цілеспрямований запитально – відповідальний спосіб роз’яснення в навчальному процесі. Застосовується для повторення раніш вивченого матеріалу та закріплення отриманих знань.

Поряд з традиційними методами проведення занять необхідно застосовувати і деякі активні методи навчання. Найбільш прийняті – аналіз конкретної ситуації та інтелектуальна розминка.

Аналіз конкретної ситуації укладається в тому, що керівником заняття створюється конкретна ситуація з практики, а ті хто навчається, їх аналізують та приймають оптимальне рішення.

" Інтелектуальна розминка " йде у швидкому темпі експрес – опитування. Керівник заняття ставить короткі запитання, на які ті, хто навчається, дають короткі відповіді.

Обов'язки командирів з організації і навчання особового складу.

Кожен командир (начальник) зобов'язаний:

• безпосередньо керувати бойовою підготовкою підлеглих;

• планувати і вчасно ставити завдання щодо організації бойової підготовки;

• постійно удосконалювати професійні знання, методичну майстерність і педагогічну культуру підлеглих командирів;

• особисто проводити навчання і заняття із залученням до навчання 100% особового складу;

• організовувати і контролювати підготовку класних фахівців;

• здійснювати контроль і надавати підлеглим необхідну допомогу в ході бойової підготовки, впроваджувати в бойове навчання використання усього нового, передового, що сприяє підвищенню ефективності навчання і виховання підлеглих;

• проводити заходи щодо створення умов навчання, максимально наближених до бойових, удосконалювати навчальну матеріально–технічну базу.

Одним з найважливіших показників боєздатності і бойової готовності підрозділів і частини в цілому є рівень польової виучки і її основи – тактичної підготовки. Вона дозволяє найбільш повно реалізувати принцип “ вчити війська тому, що необхідно на війні ”, забезпечує комплексне навчання військовослужбовців і підрозділів веденню бою.

У ході бойової підготовки особовим складом набуваються різні знання і уміння. Але практичні навички в діях на поле бою, ефективне застосування озброєння та військової техніки, злагодженість механізованих (танкових) підрозділів і взаємодія їх з підрозділами інших військ і спеціальних військ у різних видах бою удосконалюються тільки на тактичних заняттях і навчаннях. У силу цього тактична підготовка, як процес навчання військ прийомам і способам ведення бою, є головним і визначальним предметом у системі бойової підготовки. У залежності від розвитку озброєння і військової техніки, організаційно-штатної структури підрозділів, характеру і способів ведення бою змінюються і ускладнюються завдання, які вирішуються в ході тактичної підготовки.