- •Кочерган м.П.
- •Місце мовознавства в системі наук
- •Методи дослідження мови
- •1.2. Природа, сутність, функції та будова мови Природа і сутність мови
- •Функції мови
- •Мова і суспільство
- •Мова і мислення
- •Мова як знакова система
- •Мова і мовлення
- •Структура мови
- •Синхронія і діахронія
- •1.3. Походження і розвиток мови Проблема походження мови
- •Закономірності розвитку мов
- •Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури
- •Розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи
- •1.4. Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація Загальна характеристика мов світу
- •Порівняльне вивчення мов
- •Генеалогічна класифікація мов
- •Родовідне дерево а. Шлейхера
- •Індоєвропейські мови
- •Індійська група
- •Іранська група
- •Слов'янська група
- •Балтійська група
- •Германська група
- •Романська група
- •Кельтська група
- •Грецька група
- •Албанська група
- •Вірменська група
- •Анатолійська (хето-лувійська) група
- •Тохарська група
- •Семіто-хамітські мови
- •Семітська група
- •Хамітська група
- •Кавказькі мови
- •Фіно-угорські мови
- •Угорська група
- •Фінська група
- •Самодійські мови
- •Тюркські мови
- •Булгарська група
- •Кипчацька група
- •Огузька група
- •Карлуцька група
- •Уйгурська (східна) група
- •Монгольські мови
- •Тунгусо-маньчжурські мови
- •Сибірська група
- •Амурська група
- •Південна група
- •Китайсько-тибетські мови
- •Тан-китайська група
- •Тибето-бірманська група
- •Тайські мови
- •Аустронезійські мови
- •Аустроазіатські мови
- •Австралійські мови
- •Палеоазіатські мови
- •Папуаські мови
- •Африканські мови
- •Дравідські мови
- •Мови далекого сходу
- •Індіанські (америндські) мови
- •2. Фонетика і графіка
- •2.1. Звуки мови, їх вивчення і класифікація Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків
- •Фізичний аспект у характеристиці звуків
- •Фізіологічний аспект у вивченні звуків
- •Класифікація звуків
- •Голосні звуки
- •Приголосні звуки
- •2.2. Фонетичні одиниці та засоби Фонетичне членування мовленнєвого потоку
- •Наголос
- •Інтонація
- •2.3. Фонетичні процеси
- •Позиційні зміни
- •Комбінаторні зміни звуків
- •Орфоепія. Транскрипція і транслітерація
- •Живі та історичні фонетичні процеси. Спонтанні зміни звуків
- •Фонетичні закони
- •2.4. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків Поняття фонеми
- •Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем
- •Фонологічна система
- •2.5. Письмо Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма
- •Етапи і форми розвитку графічного письма
- •Графіка
- •Орфографія. Принципи орфографії
- •3. Лексика і фразеологія
- •3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології
- •Слово як одиниця мови. Слово і лексема
- •Значення слова
- •3.2. Лексико-семантичні категорії Полісемія
- •Омонімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія
- •3.3. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи
- •Словниковий склад мови
- •3.4. Історичні зміни словникового складу мови Причини історичних змін у лексиці
- •Архаїзми
- •Неологізми
- •Запозичення
- •Історична лексикологія та етимологія
- •3.5. Фразеологія Поняття фразеології
- •Класифікація фразеологізмів
- •3.6. Лексикографія Поняття лексикографії
- •Типи словників
- •Одномовні словники
- •Багатомовні словники
- •4. Граматика
- •4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
- •Граматичне значення
- •Граматичні категорії
- •4.2. Морфема і словоформа Поняття морфеми
- •Види морфем
- •Морфеміка
- •Граматична форма слова
- •4.3. Способи вираження граматичних значень
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень
- •Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень
- •4.4. Частини мови Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови
- •4. Граматика
- •4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
- •Граматичне значення
- •Граматичні категорії
- •4.2. Морфема і словоформа Поняття морфеми
- •Види морфем
- •Морфеміка
- •Граматична форма слова
- •4.3. Способи вираження граматичних значень
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень
- •Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень
- •4.4. Частини мови Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови
- •З історії питання про частини мови
- •Частини мови в різних мовах
- •Характеристика основних частин мови
- •4.5. Словосполучення і речення Поняття словосполучення. Типи словосполучень
- •Синтаксичні зв'язки слів
- •Речення та його ознаки
- •Актуальне членування речення
- •5. Мовна типологія
- •5.1. Типологічна класифікація мов Поняття типологічної класифікації мов
- •Ізолятивні (кореневі) мови
- •Аглютинативні мови
- •Інкорпоративні (полісинтетичні) мови
- •Флективні мови
- •Інші спроби типологічної класифікації мов
- •5. Мовна типологія
- •5.1. Типологічна класифікація мов Поняття типологічної класифікації мов
- •Ізолятивні (кореневі) мови
- •Аглютинативні мови
- •Інкорпоративні (полісинтетичні) мови
- •Флективні мови
- •Інші спроби типологічної класифікації мов
Монгольські мови
У сім'ю монгольських мов об'єднані монгольська, бурятська, калмицька, дагурська та інші мови. Монгольські мови сформувалися внаслідок розвитку діалектів колись (до XVII ст.) єдиної монгольської мови. Зараз монгольськими мовами розмовляють майже 6,5 млн. осіб.
Монгольська мова - офіційна мова Монгольської Народної Республіки. Поширена також у Китаї. Кількість мовців становить 5 млн. Писемність - із XIII ст. (старо-монгольське письмо). У 1945 р. введено писемність на основі кирилиці.
Бурятська мова поширена в Бурятії (Росія), на півночі Монголії й на північному заході Китаю. Загальна кількість мовців становить 370 тис. Із кінця XVII ст. буряти користувалися старомонгольською писемністю. У 1931 р. бурятська писемність була переведена на латиницю, а в 1939 р. - на кирилицю.
Калмицька мова локалізована в Калмикії (Росія) і в прилеглих до неї територіях. Розмовляють нею 200 тис. осіб. З 1648 р. калмики користувалися монгольським письмом (цим письмом створена багата література). У 1924 р. введено кириличний алфавіт, у 1931 р. - латиницю, а в 1938 р. - знову кирилицю.
Тунгусо-маньчжурські мови
Тунгусо-маньчжурські мови - сім'я споріднених мов, які функціонують у Сибіру й на Далекому Сході. Кількість тих, хто спілкується цими мовами, становить 4 млн. 700 тис. осіб. Тунгусо-маньчжурську сім'ю утворюють три групи мов: сибірська (північна, евенкійська), амурська (нантська) і південна.
Сибірська група
До цієї групи належать евенкійська та евенкська мови.
Евенкійська (тунгуська) мова поширена в тайговій зоні Сибіру - від Єнісею до острова Сахалін. Розмовляють евенкійською мовою 35 тис. осіб, із них у Китаї та Монголії - 23 тис. Писемність із 1931 р. - на основі латинської графіки, а з 1937 р. - на основі кирилиці.
Евенкська (ламутська) мова поширена на узбережжі Охотського моря, а також у прилеглих районах Магаданської області та Якутії (Росія). Розмовляють нею 7 тис. осіб. Писемність уведена в 1931 р. на основі латинської графіки, в 1936 р. переведена на кирилицю.
Амурська група
До цієї групи належать удегейська, нанайська, ульчська, орочська та орокська мови.
Удегейською мовою спілкується приблизно 500 осіб у Хабаровському і Приморському краях Росії. Використовується лише як розмовно-побутова мова. Писемності не має.
Нанайська мова поширена в Хабаровському й Приморському краях Росії, а також у Китаї. Загальна кількість її носіїв становить 7 тис. Писемність створена в 1931 р. на основі латинської графіки, а в 1963 р. введено кирилицю.
Ульчською мовою розмовляють приблизно 200 осіб (у 1979 р. користувалося цією мовою до 1000 осіб) у Хабаровському краї Росії. Писемності не має.
Орочською мовою користується майже 500 осіб у Хабаровському краї. Писемності не має.
Орокська мова локалізована на острові Сахаяти. Розмовляють нею 100 осіб (у 1979 р. орокську мову знали 450 осіб). Писемності не має.
Південна група
До цієї групи належить маньчжурська мова, яка поширена в Північному Китаї. Кількість мовців встановити важко, бо більшість із 4,5 млн. маньчжурів утратили рідну мову. Пам'ятки маньчжурської писемності відомі а ХУІІ ст. Зараз функціонує як побутова мова.