- •Кочерган м.П.
- •Місце мовознавства в системі наук
- •Методи дослідження мови
- •1.2. Природа, сутність, функції та будова мови Природа і сутність мови
- •Функції мови
- •Мова і суспільство
- •Мова і мислення
- •Мова як знакова система
- •Мова і мовлення
- •Структура мови
- •Синхронія і діахронія
- •1.3. Походження і розвиток мови Проблема походження мови
- •Закономірності розвитку мов
- •Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури
- •Розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи
- •1.4. Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація Загальна характеристика мов світу
- •Порівняльне вивчення мов
- •Генеалогічна класифікація мов
- •Родовідне дерево а. Шлейхера
- •Індоєвропейські мови
- •Індійська група
- •Іранська група
- •Слов'янська група
- •Балтійська група
- •Германська група
- •Романська група
- •Кельтська група
- •Грецька група
- •Албанська група
- •Вірменська група
- •Анатолійська (хето-лувійська) група
- •Тохарська група
- •Семіто-хамітські мови
- •Семітська група
- •Хамітська група
- •Кавказькі мови
- •Фіно-угорські мови
- •Угорська група
- •Фінська група
- •Самодійські мови
- •Тюркські мови
- •Булгарська група
- •Кипчацька група
- •Огузька група
- •Карлуцька група
- •Уйгурська (східна) група
- •Монгольські мови
- •Тунгусо-маньчжурські мови
- •Сибірська група
- •Амурська група
- •Південна група
- •Китайсько-тибетські мови
- •Тан-китайська група
- •Тибето-бірманська група
- •Тайські мови
- •Аустронезійські мови
- •Аустроазіатські мови
- •Австралійські мови
- •Палеоазіатські мови
- •Папуаські мови
- •Африканські мови
- •Дравідські мови
- •Мови далекого сходу
- •Індіанські (америндські) мови
- •2. Фонетика і графіка
- •2.1. Звуки мови, їх вивчення і класифікація Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків
- •Фізичний аспект у характеристиці звуків
- •Фізіологічний аспект у вивченні звуків
- •Класифікація звуків
- •Голосні звуки
- •Приголосні звуки
- •2.2. Фонетичні одиниці та засоби Фонетичне членування мовленнєвого потоку
- •Наголос
- •Інтонація
- •2.3. Фонетичні процеси
- •Позиційні зміни
- •Комбінаторні зміни звуків
- •Орфоепія. Транскрипція і транслітерація
- •Живі та історичні фонетичні процеси. Спонтанні зміни звуків
- •Фонетичні закони
- •2.4. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків Поняття фонеми
- •Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем
- •Фонологічна система
- •2.5. Письмо Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма
- •Етапи і форми розвитку графічного письма
- •Графіка
- •Орфографія. Принципи орфографії
- •3. Лексика і фразеологія
- •3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології
- •Слово як одиниця мови. Слово і лексема
- •Значення слова
- •3.2. Лексико-семантичні категорії Полісемія
- •Омонімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія
- •3.3. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи
- •Словниковий склад мови
- •3.4. Історичні зміни словникового складу мови Причини історичних змін у лексиці
- •Архаїзми
- •Неологізми
- •Запозичення
- •Історична лексикологія та етимологія
- •3.5. Фразеологія Поняття фразеології
- •Класифікація фразеологізмів
- •3.6. Лексикографія Поняття лексикографії
- •Типи словників
- •Одномовні словники
- •Багатомовні словники
- •4. Граматика
- •4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
- •Граматичне значення
- •Граматичні категорії
- •4.2. Морфема і словоформа Поняття морфеми
- •Види морфем
- •Морфеміка
- •Граматична форма слова
- •4.3. Способи вираження граматичних значень
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень
- •Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень
- •4.4. Частини мови Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови
- •4. Граматика
- •4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
- •Граматичне значення
- •Граматичні категорії
- •4.2. Морфема і словоформа Поняття морфеми
- •Види морфем
- •Морфеміка
- •Граматична форма слова
- •4.3. Способи вираження граматичних значень
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень
- •Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень
- •4.4. Частини мови Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови
- •З історії питання про частини мови
- •Частини мови в різних мовах
- •Характеристика основних частин мови
- •4.5. Словосполучення і речення Поняття словосполучення. Типи словосполучень
- •Синтаксичні зв'язки слів
- •Речення та його ознаки
- •Актуальне членування речення
- •5. Мовна типологія
- •5.1. Типологічна класифікація мов Поняття типологічної класифікації мов
- •Ізолятивні (кореневі) мови
- •Аглютинативні мови
- •Інкорпоративні (полісинтетичні) мови
- •Флективні мови
- •Інші спроби типологічної класифікації мов
- •5. Мовна типологія
- •5.1. Типологічна класифікація мов Поняття типологічної класифікації мов
- •Ізолятивні (кореневі) мови
- •Аглютинативні мови
- •Інкорпоративні (полісинтетичні) мови
- •Флективні мови
- •Інші спроби типологічної класифікації мов
З історії питання про частини мови
Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини мови - калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосередньо латинського partes orationis, де partes - "частини", а oratio - "мовлення, висловлювання, речення". Частинами мови спочатку називали ті граматичні явища, які тепер називають членами речення* Лише згодом цей вираз набув сучасного термінологічного значення, хоч ще довго частини мови ототожнювали з членами речення.
Уперше частини мови були виділені давньоіндійськими граматистами Яска і Паніні (V ст. до н.е.), які розрізняли в санскриті такі частини мови, як ім'я, дієслово, прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська теорія не була відомою в Європі. Європейська теорія частин мови йде від Аристотеля (IV ст. до н.е.), який виділив чотири частини мови: ім'я, дієслово, член (артикль) і сполучник. Остаточно вчення про частини мови сформувалося в александрійській школі (II ст. до н.е.). Аристарх Самофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше виділили вісім частин мови: ім'я, дієслово, прислівник, артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполучник. Прикметник був об'єднаний з іменником в одній частині мови, бо в давньогрецькій мові вони мали спільну систему відмінювання. В основу класифікації слів за частинами мови було покладено два принципи: морфологічний ("Ім'я є відмінюваною частиною мови, ...") і семантичний ("що означає тіло або річ"). Ця система частин мови була запозичена римськими вченими, які, правда, внесли до неї незначні зміни: з числа частин мови було усунено артикль, якого немає в латинській мові, а додано вигук.
Пізніше ця класифікація поширилася на всі європейські, а згодом і на інші мови. Так витворилася класифікація частин мови, яку прийнято називати шкільною і яка по суті стала універсальною. Граматичні класи слів різних мов намагаються втиснути в наперед вибрану античну схему, не враховуючи відмінності, які є в різних мовах.
За шкільною класифікацією виділяють десять частин мови, які поділяють на самостійні (ті, що можуть бути членами речення) і службові (ті, що виражають відношення між словами в реченні). До самостійних частин мови належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник. До службових - прийменник, сполучник, частку й артикль.
Осібно виділяють вигуки, які не можуть бути членами речення, але можуть самі утворювати речення.
Широко відомою є класифікація частин мови В.В. Виноградова. На думку цього вченого, частинами мови є тільки повнозначні слова. В його класифікації виділено чотири категорії слів: частини мови, модальні слова, частки мови і вигуки. До частин мови він відносить імена (іменник, прикметник, числівник), займенник, дієслово, прислівник і категорію стану. До часток мови, за Виноградовим, належать власне частки, зв'язки, прийменники і сполучники. Графічно ця класифікація має такий вигляд:
Частини мови в різних мовах
Мовознавці дійшли висновку, що неможливо побудувати однакову для всіх мов систему частин мови, бо в кожній мові є багато своєрідного в членуванні слів на частини мови. По-перше, не в усіх мовах є одні й ті самі частини мови, по-друге, у різних мовах є суттєві відмінності в характерних ознаках однієї й тієї ж частини мови. Звичайна для європейських мов схема частин мови не підходить для багатьох мов Азії, Африки й Америки.
Отже, відмінності в частинах мови різних мов стосуються як самого складу, так і обсягу окремих частин мови. Якщо основні частини мови - ім'я та дієслово - виділяють в усіх мовах світу, що є відображенням універсальності функціонально-семантичних категорій субстанціональності й процесуальності (тобто предмета і дії), то в інших частинах мови є значні розбіжності. Так, у деяких мовах Північної Америки й Африки не розрізняють прислівника і прикметника. У китайській мові виділяють такі частини мови, як ім'я, куди відносять іменник та числівник, предикатив, куди входять дієслова і прикметники, а також прислівник. Прикметники об'єднані з дієсловами в одну частину мови на основі здатності бути присудком без допоміжної зв'язки. Подібне маємо і в бірманській мові. У деяких мовах виокремлюють лише іменник і дієслово, як, наприклад, в індіанській мові йума.
В англійській мові протиставлення прикметника й іменника зведене до мінімуму. У тюркських мовах є проблема тлумачення так званих "зображувальних слів", тобто таких, які імітують звук або є "образними", як окрему частину мови.
Ускладнюють класифікацію слів за частинами мови і явища переходу слів із однієї частини мови в іншу, що свідчить про існування більш-менш стабільних проміжних ланок між частинами мови. У тюркських, монгольських та тунгусо-маньчжурських мовах перехід іменників у прикметники та прислівники і навпаки має масовий характер.