Міністерство освіти і науки україни
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
КАФЕДРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Анотація
на хоровий твір:
«Лісові далі»
(за картиною Шишкіна)
Муз. Л. Дичко
Виконала:
студентка III курсу 1 групи
Бундєва Ніна Сергіївна
Викладач: Сухецька О. В.
Умань – 2014
План розгорнутої анотації
Загальні відомості про хоровий твір
1). Дані про життя композитора, епоху, стиль його творчості.
2). Жанрова приналежність.
3). Зміст твору.
4). Загальний характер твору.
Музично-теоретичний аналіз.
1). Музична форма твору. Які особливості його форми та поетично-образного змісту, а також художній задум примусили композитора зупинися на обраній музичній формі.
2). Ладо-тональний план: основна тональність, відхилення, модуляції.
3). Гармонія.
4. Метроритм.
5. Темп.
6. Особливості фактури викладу.
7. Характеристика основної мелодії як музичної виразності.
ІІІ. Вокально-хоровий аналіз.
1. Тип і вид хору, наявність дивізі та унісонів. Загальний діапазон хору й загальна теситура, прийом звуковедення, дихання.
2. Аналіз і характеристика кожної хорової партії:
Ансамбль частковий
а) діапазон хорової партії, теситура дивізі;
б) особливості ансамблю динаміки, темпу, ритму;
Стрій мелодичний (інтонаційні труднощі)
а) особливості голосоведення і вплив напрямку мелодії на горизонтальний стрій;
б) визначення інтонаційних труднощів і шляхи їх подолання;
в) вплив динаміки, темпу і ритму на горизонтальний стрій.
3. Ансамбль загальний:
а) тип ансамблю;
б) визначення особливостей ансамблів динаміки, темпу, ритму й дикції залежно від теситурних умов.
в) ансамблеве співвідношення звуків у акордах із подвоєннями;
г) необхідність штучного ансамблю в деяких акордах.
4. Стрій гармонічний:
а) визначити вплив теситури, динаміки, темпу і ритму на вертикальний стрій;
б) на основі аналізу мелодичного строю визначити найскладніші гармонічні сполучення чи акорди та вказати спосіб інтонування аби уникнути можливих змін строю.
5. Дикція:
а) вплив на дикцію темпу, штрихів, ритму, теситури, нюансів;
б) аналіз найскладніших поєднань слів і особливості їх вимови у тексті;
в) збіг і розбіжність наголосів у словах із сильною долею у такті.
IV. Виконавський аналіз.
1. Аналіз динаміки і кульмінацій (загальні і часткові).
2. Аналіз фразування: визначення логічних наголосів залежно від змісту літературного тексту, або від логіки побудови музичної думки з урахуванням форми твору.
3. Змістові цезури.
4. Відповідність або розбіжність логічних наголосів і музичних кульмінацій.
5. Диригентські труднощі.
6. Нотний текст з гармонічним і мелодичним аналізом.
V. Використана література.
«Лісові далі»
(за картиною Шишкіна)
Музика Лесі Дичко
Загальні відомості про хоровий твір
ЛЮДМИЛА (ЛЕСЯ) ВАСИЛІВНА ДИЧКО
Біографія
Леся Дичко – видатний сучасний український композитор, педагог, громадський діяч.
1939 – народилась 24 жовтня у м. Києві.
1959 – закінчила Київську школу-десятирічку ім. М. В. Лисенка по класу теорії музики.
1964 – закінчила Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського за класом композиції проф. Д. Данькевича та проф. Б. Лятошинського.
1971 – закінчила аспірантуру під керівництвом проф. Б. Лятошинського та проф. Н. Пейка (Москва, Росія).
З 1965 – студія при Національній заслуженій капелі бандуристів ім. Д. Ревуцького.
1965–1966 – Київський педагогічний інститут (нині Педагогічний університет ім. М. Драгоманова).
1972–1994 – Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) – читала курс історії музики.
З 1994 – Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, викладач композиції та теоретичних дисциплін.
У 2002 році викладала в Тегеранському університеті, а також в 1989 та 2004 роках виступала в Канаді з лекціями і творчими звітами про українську сучасну хорову музику.
2005 – доцент Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського.
2009 – професор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського.
Нагороджена: Грамотою Верховної Ради України (1986); орденом Святої Варвари Великомучениці (2004), орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира ІІІ ступеня (1998), Срібною медаллю АМУ (1999), , Золотою медаллю АМУ (2009), Почесною грамотою Великої Вченої ради НМАУ ім. П.І. Чайковського (1999), Почесними відзнаками Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2004) та «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2005), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007), орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009). Лауреат Муніципальної премії «Київ» ім. А. Веделя (2003).
Член Національної спілки композиторів України, член правління Музфонду України, член Координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки, Секретар правління Національної спілки композиторів України
Твори Л. Дичко широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та у концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великобританії, Німеччині, Данії, Іспанії, Угорщині, Болгарії, Росії, Україні.
Після закінчення Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського Л. Дичко власне творче і наукове життя пов’язує з художніми колективами та мистецькими закладами Києва як член Національної спілки композиторів України (1968), правління Музфонду України (1973), Координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки (1994), Секретар правління НСКУ (1994), член журі хорового конкурсу ім. М. Леонтовича, оргкомітетів фестивалів «Київ-Музік-Фест», «Музичні прем’єри сезону», член почесного комітету хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», член журі Всесвітнього хорового конкурсу сучасної музики в м. Дебрецен (Угорщина) та голова журі хорового Форуму християнської молоді України (Київ, 1999). Була членом Комітету з присудження Державних премій України ім. Т.Г. Шевченка (1993–2002) та членом Колегії Міністерства культури і мистецтв України (1996), плідно співпрацює з Київським патріархатом.
Л. Дичко є автором 3-х балетів, 3-х хорових опер, 3-х симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій, 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень. Широкий діапазон творчих уподобань композитора доповнюють і хорові концерти, що виявляють ще одну грань її таланту – потяг до живопису та скульптури, архітектури та самобутніх культур народів Європи, Азії, Латинської Америки, рідної України.
Улюблений жанр – хорова музика. Л. Дичко продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики. Саме за твори хорового жанру була неодноразово відзначена почесними нагородами та преміями. Хорова творчість композитора має виразний зв’язок з фольклором, обрядовістю та християнськими мотивами. Окреме місце в творчості посідає також дитяча тематика.
Художник яскравого музичного обдарування, Л. Дичко як композитор-мислитель тяжіє до фундаментального філософського узагальнення (Наприклад: опери «Золотослов» та «Різдвяне дійство» (Вертеп), симфонія «Привітання життя» та ін.).
Учениця та послідовниця Б. Лятошинського, Л. Дичко створила свій неповторний стиль. Домінантою її творчості є універсалізм, що синтезує різні аспекти знань про побудову світу, божественно-духовне начало, історичну правду, загальнокультурні процеси суміжних видів мистецтва.
Ім’я композитора Лесі Дичко широко знане в світі, її творчість належить до найкращих надбань сучасної української музики. Усім відомі такі хорові твори a capрella, як Псалом 67 (для жіночого хору), «Місячна фантазія» на вірші П. Мовчана, «Сонячний струм», П'ять прелюдій в стилі «шань-шуй» на вірші японських поетів (для жіночого хору) тощо.
Широко популярною стала одна з оригінальних хорових мініатюр Лесі Дичко «Лісові далі» за одноіменною картиною видатного російського художника-пейзажиста XIX століття, академіка Івана Івановича Шишкіна (див. додаток на стор. № 26).
Варто зазначити, що полотно І. Шишкіна «Лісові далі» написане в 1884 році і відноситься до періоду життя художника, коли його талант розкрився з усією своєю глибиною і потужністю. Перебуваючи у пригніченому стані після недавньої смерті коханої дружини, живописець черпає у природи сили і повністю присвячує себе роботі.
Картина «Лісові далі» оспівує красу природи Уралу. Вона неймовірна за охопленням зображеного простору. Перед глядачем, який неначе стоїть на височині, розстеляється неозора панорама лісів. Ліси тонуть у сизуватому серпанку ранкового туману. А десь біля горизонту видно порослі хвойними лісами невисокі гірські хребти. Вони надають картині величавість, розміреність і широту. У центрі всієї композиції – невелике гірське озеро. Його дзеркальна гладь виблискує, відбиваючи блакитне небо, по якому біжать легкі хмаринки. Ця яскрава пляма на картині ніби підкреслює променистість і принадність земної природи. Завдяки цьому відблиску світла в центрі картини і неспішному чергуванню найтонших нюансів кольору та світла звичайний сюжет перетворюється на чарівну панораму.
Епічний характер полотну додає не тільки сам сюжет, але й окремі виразні деталі. Ось, злегка похитуючись, ніби розмовляючи з навколишнім світом, стоїть самотня сосна. А в безкрайньому просторі неба, серед сріблястих хмар, ширяє самотня пташка. Її стрімкий політ доповнює горду пишність ландшафту. Картина «Лісові далі» при всій дохідливості сюжету відрізняється віртуозною технікою виконання і переконливістю образів. Ця картина – як символ самої Росії, справжній гімн її величної і неповторній красі та силі.
Виклад звукової палітри хорової мініатюри Лесі Дичко «Лісові далі» свідчить про високу художню композиторську майстерність автора у психологічному розкритті художнього образу описаної картини.
За жанром a cappella Лесі Дичко «Лісові далі» є високомистецькою оригінальною хоровою мініатюрою, своєрідною лірико-поетичною піснею.