Змістовий модуль 1. Загальні основи педагогіки

Тема 1.Вступ до курсу педагогіки.Загальна характеристика педагогічної професії. Професійне становлення педагога.

Педагогіка як наука

Сучасна педагогіка – це особлива галузь науки про виховання людини на всіх вікових етапах її розвитку. Педагогіка єдина наука про освіту

Виникнення і становлення педагогіки як науки

Донауковий етап

Педагогіка – це сфера практичної діяльності, мистецтво, ремесло. Потреба готувати дітей до життя, передача досвіду. Виникнення шкіл на Далекому Сході (5 тис. до не.). Спартанська та Афінська системи виховання (6-4 ст. до н.е.), поява університетів (Середньовіччя)

Науковий етап

Педагогіка – сфера наукового знання, наука. Як наука почала становлення у 17 ст. і пов'язана з працями Я.А.Коменського та його наступниками Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо та ін. 19 ст. – наука інтенсивно розвивається. К.Д.Ушинський створює теорію виховання. Сучасна педагогіка – це особлива галузь науки про виховання людини на всіх вікових етапах її розвитку.

Об'єкт педагогіки– сфера дійсності, в якій живе дитина

Предмет педагогіки– педагогічний процес

Релігія

В релігійних книгах сконцентровано уявлення людини про мораль та доброчесність

Педагогічна думка минулого

Класична спадщина великих мислителів

Педагогічна практика

Досвід виховання, навчання, який сформувався раніше і формується зараз у різних країнах

Народна педагогіка – педагогічний досвід, що склався за період існування того чи іншого народу

Експерементальні дослідження

Займаються науково-дослідні інститути, кафедри. Результати друкуються

Джерела педагогічної науки

Рис.1. Педагогіка як наука

Рис.2. Структура педагогіки

1

Рис.3. Структура педагогічної майстерності

Рис.3-а. Педагогічна майстерність

2

Тема 2.Місце педагогіки в системі наук

Рис.1. Педагогіка в системі наук

Рис.2. Структура педагогіки

-1-

Рис.3. Функції педагогіки

Рис.3. Джерела розвитку педагогіки

-2-

1

Тема 3. Розвиток, соціалізація і виховання особистості

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Г.С. Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

Рис. 1. Рушійна сила розвитку особистості

Рис.2. Чинники впливу на розвиток дитини

2

Рис.3. Взаємозв'язок між розвитком, вихованням та навчанням

Рис.3-а. Взаємозв'язок між розвитком, вихованням та навчанням

3

Соціалізація - процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння соціального досвіду, у процесі якого людина перетворює його у власні цінності, вибірково вводить у свою систему поведінки норми та шаблони, узвичаєні в певній групі та суспільстві.

Рис.4. Процес соціалізації особистості

Рис.4-а. Агенти соціалізації особистості

Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях:

у широкому соціальному, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, «робити саму себе»;

у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, інститутів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними рекомендаціями;

у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі), щоб досягти певної мети в учнівському колективі;

у гранично вузькому, коли педагог або батько розв'язують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у хлопчика прагнуть виховати чесність, ввічливість).

Останнім часом поняття ''виховання'' в обмежено вузькому розумінні все більше набуває значення життєтворчості. Життєтворчість передбачає відкритість життя учнів для добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та інше. У цьому контексті ''виховання'' означає спільну діяльність вихователя і вихованця, спрямовану на формування суб'єктивної основи особистості - її свідомості, духовних цінностей, переживань, досвіду. Послідовно розглянемо особливості дії і впливу на розвиток людини кожного з факторів, які тісно переплітаються та взаємодіють.

4

Рис. 5. Структура комплексного підходу до виховання

=1=