Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Хімічна промисловість України.docx
Скачиваний:
47
Добавлен:
07.02.2015
Размер:
44.89 Кб
Скачать

Хімічна промисловість України

Хімічна промисловість виробляє продукцію, використовуючи хімічні методи переробки сировини й матеріалів. Важливість комплексу полягає в тому, що він використовує різноманітну сировину, характеризується істотними особливостями технологічних процесів, надзвичайно широким діапазоном застосування в національногосподарському комплексі та побуті його готової продукції і напівфабрикатів.

Почав формуватися хіміко-індустріальний комплекс України в кінці XIX ст. на Донбасі з підприємств, що виробляли соду (1898 р. - Слов'янський содовий завод). Заводи синтетичних матеріалів були побудовані перед Другою світовою війною. У 1932 р. став до ладу Горлівський азотнотуковий завод, у 1937 р. - Дарницький комбінат штучного     шовку,     завод     пластмас    у    Харкові,     у 1938 р. - Дніпродзержинський азотнотуковий комбінат і Красноперекопський бромний заводи. У 50-і роки XX ст. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а також соди, лугів, кислот. Особливо активно комплекс розвивався в 60-80-і роки XX ст. Зараз хіміко-індустріальний комплекс України є одним з найпотужніших в Україні.

Хімічна індустрія виділяється надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійні і кухонні солі, фосфорити, апатити, сірку), паливні мінеральні ресурси (нафту, природний газ, вугілля, сланці), відходи чорної і кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості. Використовуючи сировину з інших галузей, хімічна індустрія комбінується і кооперується з ними. Характерна для неї і концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об'єднання підприємств або збільшенням потужностей технологічних ліній.

Окремі галузі хімічної промисловості мають свої специфічні особливості. Багато з них потребують великої кількості води для здійснення технологічних процесів (на виготовлення 1 т синтетичного волокна витрачається 5 тис. м3 води). Виробництво волокон є і досить трудомістким. Для інших галузей хімічної індустрії потрібна велика кількість палива чи електроенергії. Отже, галузі хімічної промисловості загалом належать до матеріаломістких, що зумовлюється великими затратами сировини на одиницю продукції (на 1 т капролактаму потрібно 8 т сировини). Тому, розвиток і розміщення галузей чи окремих виробництв хімічного комплексу зумовлюються дією різних факторів: сировинного, паливно-енергетичного, водного, працересурсного, споживчого, екологічного та ін.

Сучасний хімічний комплекс України включає підприємства таких галузей: хімічна промисловість (гірничо-хімічна промисловість, основна хімія, промисловість хімічних волокон і ниток, промисловість синтетичних смол і пластмас, лакофарбова промисловість, промисловість синтетичних барвників), хіміко-фармацєвтична промисловість, нафтохімічна промисловість (виробництво продуктів основного органічного синтезу, шинна, гумово-азбестова галузі промисловості).

Основна функція підприємств гірничо-хімічної промисловості — видобуток гірничо-хімічної сировини: сірки, фосфатних і калійних солей, які використовуються для виробництва міндобрив і іншої продукції; кухонної солі, необхідної для виробництва кальцинованої і каустичної соди. Серед основних родовищ гірничо-хімічної сировини слід виділити Роздільське, Яворівське, Немирівське, Язівське родовища сірки, Калуське і Стебниківське родовища калійних солей, Бахмутське, Слов'янське, Артемівське, Роменське, Сиваське, Солотвинське родовища кам'яної солі,Кролевецьке та Ізюмське родовища фосфоритів.

Основна хімія в Україні спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, кислот і солей. Кальциновану та каустичну соду виробляють у Слов'янську та Лисичанську, де є значні поклади кухонної солі, що є сировиною для даного виробництва. В 2004 р. в Україні було вироблені» 210 тис. т. каустичної соди та понад 656 тис. т кальцинованої.

Калійні добрива випускаються в Калуші на концерні "Лукор"; на Стебницькому калійному заводі, виробництво орієнтується на сировину). В 2004 р. було вироблено понад 10 тис. т.

Фосфорні добрива з привізних апатитів виробляють у районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), а також Одесі і Костянтинівці. Незначна частка сировини видобувається на Кролевецькому та Ізюмському родовищах фосфоритів. Орієнтація на споживача є вигідною, оскільки з 1 т фосфоритів виходить 2 т добрив.

Азотно-тукова промисловість використовує коксівний та природний газ для отримання азотних; добрив. Тому найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську, Горлівці, Сєвєродонецьку,а також у районах споживання добрив (Рівне, Черкаси) на газопроводах. Річне виробництво складає 2,4 млн. т.

Виробництво сірчаної кислоти, через її погану транспортабельність, тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сірчаної кислоти, але найбільше її виробляють у Рівному, Новому Роздолі. Костянтинівці, Дніпродзержинську. В 2004 р. було вироблено понад 1,4 млн. т.

Промисловість органічного синтезу дає більшу частку продукції хімічного комплексу. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші й кращої якості від натуральних, хоч мають гірші гігієнічні властивості.

Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Використовує галузь, в основному нафтогазову сировину, значно скоротилося зараз застосування відходів переробки деревини, сільськогосподарської сировини, а також вугілля.

Розміщення підприємств, що виробляють полімери, залежить, передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких підгалузей важливим фактором розміщення є також трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють, переважно, на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто вони поєднуються з випуском інших хімічних продуктів.   Найбільшими   виробниками   смол   та   пластмас   є  Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первомайськ та ін. Штучні (з целюлози) і синтетичні (з синтетичних смол) хімволокна виготовляють підприємства у Чернігові, Києві, Черкасах, Соколі (Львівська область).

Серед виробників, що переробляють полімери, виділяється випуск шин, що налагоджено наДніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гумовоазбестових виробів. В останні роки виробництво шин становить 8 млн. шт. на рік.

Серед інших галузей хімічного комплексу важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса та ін.), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне у Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна (Шосткинське об'єднання "Свема" уСумській області з виробництва кіноплівки та Київська фабрика "Фотон ").

У перспективі розвиток хімічного комплексу в Україні мас здійснюватися на основі реконструкції і технічного переоснащення вже діючих підприємств. Для відновлення екологічно чистого довкілля у промислових вузлах і центрах потрібно здійснювати комплекс природоохоронних заходів, а можливо і перепрофілювання шкідливих виробництв, винесення окремих підприємств за межі міст

Лісова промисловість України

Лісова і деревообробна промисловість об'єднує заготівлю і перероб­ку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, пло­дів, грибів); основні її галузі — лісозаготівельна, деревообробна, целю­лозно-паперова і лісохімічна.

Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисло­вому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задо­вольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важли­вих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировин­ною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу. Потреби галузі покриваються за рахунок власних ресур­сів лише на третину, решта деревини завозиться (переважно з Росії).

Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше — у Карпатах і на Поліссі. Не відповідають потребам і обсяги лісонасаджень; оптималь­ної лісистості (19%) в Україні можна досягти, якщо виростити додат­ково ліси на площі 2,8 млн. га. Це означає, що у найближчі 10 років площі лісів треба щорічно збільшувати на 250 — 280 тис. га (у 6 разів більше, ніж зараз).

Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і пер­винну обробку деревини. Її продукція — ділова деревина, яка викори­стовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 12 — 15 млн. м3. В останні роки зменшилося споживання деревини у промисловості і будівництві, але помітно збільшилося поста­чання деревини для населення. В Україні лісозаготівельна промисловість розвинена в лісових районах — у Карпатах і на Поліссі.

 Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меб­леву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів. Лісо­пильна промисловість постачає пиломатеріали і тяжіє у своєму розмі­щенні до лісозаготівель (Чернівці, Берегомет, Брошнів, Вигода, Рахів, Свалява, Стрий — у Карпатах, Костопіль, Ковель та ін. — на Поліссі).

Фанеру виготовляють з берези, підприємства тяжіють до сировини (Львів, Костопіль, Оржів).

Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промис­ловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ.

Меблева промисловість виробляє майже половину продукції дерево­обробної промисловості. Тяжіє вона до споживача. Центрами виробни­цтва меблів є, практично, всі великі міста держави та ряд середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпропетровську.

Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства — Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Рахівська (Закарпатська область) і Корюківська (Чернігівська область) картонні фабрики, Понінківська паперова фабрика (Хмельницька область), Херсонський та Ізмаїльський целюлозні заводи, Малинська (Житомир­ська область) і Дніпропетровська паперові фабрики та ін.

Підприємства галузі задовольняють потреби України у такій про­дукції тільки наполовину.

Лісохімічна промисловість продукує кормові дріжджі, синтетичні смо­ли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар та ін. Сировиною для неї є відходи від лісозаготівельної І деревообробної промисловості (гіл­ки, живиця, тирса та ін.), тому виробництва зосереджені у лісопромислових районах. Найбільші підприємства розміщені у Карпатах (Вели­кий Бичків, Вигода, Свалява, Перечин), на Поліссі {Славута, Корос­тень, Клевань).

Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв.

1. Основна інформація про хімічну промисловість України

Хімічна промисловість відрізняється від більшості інших галузей можливістю створювати нові матеріали з певними властивостями, що зажадалося в космічній техніці і будівництві, фармацевтичній, харчовій і легкій промисловості України.

Розвиток хімічної промисловості в окремому районі країни зумовлюється трьома основними чинниками – природним, економічним і соціальним. Характер спеціалізації хімічної промисловості і розміщення її підприємств в Україні залежать від наявності сировини, необхідності повної переробки відходів інших галузей господарства, відносно близького розташування споживача продукції хімічних підприємств і наявності кваліфікованої робочої сили.

Сировиною для хімічної промисловості є кам'яне і буре вугілля, нафта, кам'яна і калійна солі, фосфоріти, мів, вапняки, сірка і деякі інші. Крім того, в хімічній промисловості використовуються відходи чорної і кольорової металургії, харчової і лісопереробляючої промисловості.

Окремі види продукції хімічної промисловості України (азотні і калійні добрива, сірка, синтетичні фарбники, кальцинована сода, бром, титанові білила, окремі продукти органічного синтезу) експортуються в інші країни.

Хімічна промисловість складається з декількох галузей: гірська хімія (видобуток сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) і хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).

2. Гірська хімія

Коксохімічне виробництво – одна з найбільш розвинених областей хімічної промисловості, що базується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров'я.

Підприємства гірської хімії розміщуються в районах видобутку корисних копалин, використовуваних як хімічна сировина. Сірку добувають в Новому Роздоле (Львівська область), кам'яну сіль – в Слов'янську, Артемівське (Донецька область), в Солотвіно (Закарпатська область) і в північній рівнинній частині Автономної Республіки Криму, а поклади калійної солі розробляють в Калуше (Івано-Франківська область).

Коксохімічна промисловість – область основної хімії, що вимагає комплексного підходу і що успішно об'єднується з металургійним виробництвом. Наприклад, низькокалорійний доменний газ використовується для обігріву коксових печей, а що утворюється при коксуванні вугілля висококалорійний газ поступає в мартенівські печі для виплавки стали, використовується в прокатному виробництві і при виробленні азотних добрив. Коксохімічне виробництво служить основою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, що переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли і тому подібне З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, фарбники, пластмаси, мінеральні добрива.

3. Основна хімія

До ведучої області основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних і комбінованих гранульованих. Головними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонія) є Придніпров'я (Дніпродзержинськ і Запоріжжя) і Донбас (Алчевськ, Горлівка, Лісичанськ і Сєверодонецьк), розташовані в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, що виробляють добрива (Черкаси, Рівно і Одеса), знаходяться ближчим до споживача і розміщуються в районах видобутку природного газу або поблизу трас газопроводів.

Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив, найбільшими підприємствами по виробництву яких є Калушськоє виробниче об'єднання (Івано-Франківська область) і Стебниковський калійний завод (Львівська область).

Підприємства, що випускають фосфатні добрива, працюють переважно на імпортній сировині (апатіти Кольського півострова та інші) і, рідше, на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами цієї сфери є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод, Сумське виробниче об'єднання "Хімпром" і металургійний завод "Азовсталь", де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).

Ще одним важливим напрямом основній хімії (ведучим в хімічній промисловості України) є виробництво сірчаної кислоти, що застосовується в багатьох галузях господарства (нафтопереробна, харчова, текстильна, виробництво мінеральних добрив і ін.). Виробництва сірчаної кислоти мають значну сировинну базу, що складається з самородної сірки передкарпатських родовищ, відходів коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчистих газів, що утворюються під час виплавки цинку, міді і нікелю.

Із-за високої хімічної активності сірчаної кислоти її досить складно і небезпечно перевозити на далекі відстані, завдяки чому основні виробництва (Костянтинівка, Суми, Рівно, Новий Роздол і Дніпродзержинськ) територіально тяжіють до споживача.

Виробництво соди зазвичай розміщуються поблизу родовищ кухонної солі і розсолу солоних озер, оскільки ця галузь хімічної промисловості орієнтована на велику кількість сировини. Для того, щоб виробити одну тонну соди, необхідно витратити по півтори тонни кухонної солі і вапняку, а також близько 1,7 тонни умовного палива.

Основними підприємствами содової промисловості України є виробниче об'єднання "Хімпром" в Слов'янську (Донецька область), крупний содовий завод "Донсода" в Лисичанське (Луганська область) і підприємство в Красноперекопське (АРКрим), що використовує розсоли озера Сиваш. Кальцинована сода, зокрема, використовується в харчовій промисловості для виробництва скла. Каустична сода, вироблювана в Калуше (Івано-Франківська область), знайшла своє вживання в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів і тому подібне.