План – конспект заняття з трудового навчання

Тема заняття: Оздоблення виробу з аплікацією

Мета заняття: засвоєння учнями знань про види оздоблення виробів з аплікацією, формувати вміння добирати матеріали та інструменти для оздоблення виробу фурнітурою, виконання практичної роботи з фурнітурою;

розвивати творчу уяву, спостереження, творчі здібності, пам'ять та увагу;

виховувати любов до мистецтва, праці.

Обладнання: бісер, блискітки, ґудзики, ножиці, голка, дріт, олівець, клей, голка, нитки;

Дидактичні матеріали: плакат «Схеми кріплення матеріалів (бісер, ґудзики, блискітки) до тканини»

Об’єкт праці: косметичка, пенал.

Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, народознавство.

Тип уроку: комбінований

Структура заняття:

• Організаційна частина ( 2 хв)

• Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5 хв)

• Мотивація навчально-трудової діяльності (5-7 хв)

• Повідомлення теми, мети, завдань уроку (3 хв)

• Вивчення нового матеріалу (20 хв)

• Практична робота (45хв)

• Підсумок уроку (10 хв)

Хід заняття

І. Організаційна частина.

Привітання, перевірка присутніх, визначення чергового, наявність спецодягу.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

1. Як можна оздобити виріб?

2. Чи оздоблювали ви одяг?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

• А чи ви знаєте, що речам можна «дати друге життя»?

• А як саме можна їм надати «друге життя»?

• А з допомогою чого? Яким способом?

• А які б матеріали ви б використали?

• А як б ви добирали прикраси? Чим би керувалися? (модою чи власним почуттям смаку)

А чи знаєте ви, що відомі модельєрі і дизайнери часто запозичують ідеї зі старих речей і удосконалюють їх. Наприклад, беруть колір чи фасон одягу і додають щось нове, цікаве, урізноманітнюють його. На цьому базується вся мода, до старого додається нове і дана річ – уже тренд сезону. Тому можу запевнити вас, що ваша річ, якій ви надасте «друге життя», по-перше, буде оформлена своїми руками, (а як ви знаєте, речі ручної роботи в наш час дуже ціняться); а, по-друге, буде модною і зручною.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.

Тема заняття: Оздоблення виробу з аплікацією

Мета заняття: Засвоєння учнями знань про види оздоблення виробів з аплікацією, формувати вміння добирати матеріали та інструменти, виконання практичної роботи з фурнітурою. Розвивати творчу уяву, спостереження, творчі здібності та увагу. Виховувати любов до мистецтва, праці.

Завдання уроку:

1. Навчитись пришивати ґудзики різними способами.

2. Навчитись пришивати бісер до тканини.

3. Навчитись пришивати паєтки до тканини.

V. Вивчення нового матеріалу.

Для того, щоб оздобити одяг, побутові речі, люди з давніх-давен виконували аплікації.

Аплікація виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали предмети домашнього вжитку, одяг, взуття, упряж й житло візерунками зі шматочків шкіри, хутра. Основним матеріалом для виготовлення аплікації в давнину були шкіра тварин і вовна. Пізніше для оздоблення почали використовувати різні тканини (вовну, шовк, оксамит), хутро, шнури, тасьму, бісер, лелітки (блискучі кружальця). Кравці та ткачі виготовляли смуги тканих, вишитих орнаментів, які нашивали на одяг. Яскравими аплікаціями з оксамиту, сукна та шкіри оздоблювали шатра, господарський інвентар.

На вашу думку які матерали використовують для оздоблення ?

(Для оздоблення аплікації використовують: бісер, блискітки, кольорові стрічки, мереживо, ґудзики)

Матеріали для оздоблення аплікації

Під час вибору способу оздоблення аплікації слід враховувати не тільки загальну композицію виробу, матеріали, з яких його виготовлено, а й те, що сама аплікація вже є оздобленням виробів. Наприклад, постільна білизна з аплікацією не може бути оздоблена бісером, ґудзиками та іншими декоративними матеріалами, окрім вишивки. Оздоблення такими матеріалами недоречне також на дитячому одязі для немовлят, щоб не становити небезпеку для їхнього здоров’я та життя

Оздоблення аплікації ґудзиками

Основною функцією ґудзика є з’єднання (застібання) частин одягу. Найчастіше ґудзик має дископодібну форму і протягується у петлю чи проріз в одязі. Усе частіше ґудзики використовують для оздоблення аплікацій, сумок, предметів інтер’єру, м’яких іграшок тощо

Відповідно до композиції, що оздоблюватиметься, добирають ґудзики за формою та кольором. Часто ґудзики використовують для позначення очей тварин, зображених на аплікації

Ґудзики можуть бути круглими, овальними, а також ромбоподібної, квадратної та трикутної форми. Для дитячого одягу випускають ґудзики у вигляді різних фігурок — ягід, тварин, бантиків, метеликів тощо

Це цікаво

Різновиди ґудзиків за способом кріплення:

— прокольні;

— на ніжці

Вважається, що перші ґудзики з’явилися у Стародавньому Римі. На території України масове виробництво ґудзиків розпочалося наприкінці 11 ст. Поодинокі знахідки ґудзиків трапляються й у давніших культурах. До нас дійшли циліндричні ґудзики, зроблені з кістки мамонта. З трипільської культури відомі кістяні ґудзики з двома отворами для пришивання.

Пізніше форма та матеріали виготовлення ґудзиків значно урізноманітнилися. Їх виготовляли з дорогоцінних металів, дерева, шкіри, кришталю, скла, перлів та перламутру, коштовного й напівкоштовного каміння.Сучасна промисловість випускає ґудзики з різних матеріалів: пластмаси, металу, скла, кістки, порцеляни, шкіри, каменів тощо. Серед них найпопулярнішим матеріалом для виготовлення ґудзиків стала пластмаса.

Оздоблення аплікації блискітками (паєтками)

Блискітки(лелітки) виготовляють із блискучого матеріалу. Вони мають різноманітні форму й забарвлення. Їх використовують як елемент оздоблення виробів, зокрема аплікації

Блискітка (лелітка) — плоска лусочка з блискучого матеріалу з отвором для протягування нитки.

Паєтками (від фр. Paillette - Золотінка , золота піщинка ) - це блискітки у вигляді плоскої лусочки з якого матеріалу, зазвичай з отвором для протягування нитки. Використовується як елемент прикраси одягу , аксесуарів та взуття .

Історія

Паєтки прийшли до нас зі Сходу. В Індії цими декоративними блискітками розшивали сарі , які завдяки цьому переливалися потім всіма кольорами веселки. У Європі паєтки тривалий час використовувалися лише для прикраси вечірніх або сценічних костюмів та аксесуарів до них. Француженки любили прикрашати свої наряди маленькими блискучими кружечками , прикріплюючи їх до одягу.У XX столітті паєтки прийшли в жіночий гардероб разом з хіпі на початку 60- х років. Хіппі переймали стиль Сходу , а паєтки були невід'ємною частиною східної одягу.

Але найбільший бум на блискучу одяг зі стразами і паєтками припав на епоху диско ( 80- ті роки). Сорочки і топи , розшиті паєтками , були неймовірно популярні у модниць того часу.

Паєтки сьогодні: за час свого існування паєтки досить видозмінилися. Сучасні паєтки сьогодні неймовірно різноманітні: вони можуть бути великими і маленькими , плоскими і об'ємними , абсолютно будь-якої форми (від квадратиків до квіточок ) , глянцевими або матовими , різного ступеня прозорості , з різним блиском ( голографічним , металевим ) , а колірна гамма просто вражає різноманітністю .

Паєтками розшивають все: від верхнього одягу до нижньої білизни , від туфельок до чобітків . Паєтками прикрашають також різні аксесуари : сумки , шапки , ремені , гаманці , шпильки і т.д.

Оздоблення бісером.

Бі́сер - дрібні різнобарвні круглі або багатогранні скляні чи металеві зерна з наскрізним каналом. Б. вперше почали використовувати у Стародавньому 0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82"Єгипті. На території України став відомий з часів 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C"КиївськоїHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C"Русі та набув особливого поширення у 18-19 ст. Прикрасами з б. оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на грудях, шиї, руках, виготовляли сумочки, 0%93%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C"гаманці, картини, прикрашали меблі тощо). Носили прикраси з б. по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні вбори та сукні. На 0%91%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Буковині і тепер бісером оздоблюють, гаптують,вишивають 0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3&action=edit&redlink=1"народнийHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3&action=edit&redlink=1" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3&action=edit&redlink=1"одяг.

За формою бісер буває:

• круглий;

• прямокутний;

• краплеподібний;

• зі зміщеним до краю отвором;

• з ритуванням під форму кристала (богемський бісер);

• склярус (у вигляді трубочок довжиною 5-7 мм);

• січка, рубаний склярус (коротші трубочки).

Розмір

Особливість визначення розміру бісеру полягає в тому, що, чим більша цифра калібру, — тим дрібніші намистинки. Така нумерація з'явилася давно. Найдрібніший бісер позначили — 0, але виробництво розвивалося, з'являлися все менші і менші калібри, і до них все приєднували і приєднували нулі. Зрештою, підрахунок став незручним і тому його замінили наступною системою: розмір калібру 00000000 перетворили у 8/0 (вісім нулів).

Хоча система і визнана загальною, краще використовувати бісер потрібного калібру від одного виробника під час однієї роботи, так як бісер різних виробників з однаковим калібром може різнитися.

Історія     Вчені вважають, що перші бусини вигадали первісні люди багато тисячоліть тому. Свої перші прикраси або обереги вони робили із мушлів молюсків, зубів і кісток тварин, переможених на полюванні, різноманітних камінчиків, перлин, кругляшків із глини, насіння рослин – чим не бусинки? Усе це нанизувалося на волосся коня або мамонта, міцні травинки або інші природні волокна. Грубувато, мабуть, виглядало, чи не так?.. Насправді будь-який поважаючий себе «древній дикун» зовсім не бідував ні за якими штучними прикрасами, оскільки тонко відчував оточуючу його природу. Ні сотовий, ні супутниковий зв'язок їм був не потрібний, бо телепатією володіли навіть найвідсталіші представники тогочасся. А соти вони воліли використовувати за прямим призначенням – для одержання меду. Втім, це лише моя антинаукова думка.     Отже, батьківщиною бісеру прийнято вважати Древній Єгипет, де протягом багатьох сторіч із непрозорого скла виготовляли штучні бусинки. По-арабськи вони називалися «бусра» (у множині «бусер»), звідси й з'явилася його нинішня назва.

  На територіях нинішніх України, Росії, Білорусі та декількох сусідніх країн створення й використання великого й дрібного намиста процвітало з найдавніших часів. Майже нічого не дійшло з тих часів до наших днів, і офіційна історія замовчує про цілі століття й тисячоліття давньоруської історії. А тим часом, і нинішнім поколінням є чому повчитися у предків. Насамперед вони вміли відчувати красу й гармонію навколишнього світу, не відокремлювали себе від неї. Мешкаючи серед природи, вони дружили зі звірами й птахами, рослинами й стихіаліями, намагалися перебувати в гармонії з усією розмаїтістю існуючих явищ. Вираження зовнішньої краси сприймалося ними, як відбиття внутрішньої. Вбрання, прикраси, амулети й обереги лише підкреслювали й підсилювали її.     Наші прабатьки в той час віддавали перевагу живим природним матеріалам і, насамперед, перлам. Цей шляхетний матеріал оспіваний і опоетизований народом настільки, що його білизна, матовий, переливчастий блиск залишалися емблемою чистоти й святості навіть через кілька тисячоліть і в їхніх пра-пра-правнуків.     У мене було безліч друзів саме серед давніх русичів! Які чудеса вміли створювати вони, а які пісні співати! На жаль кращі з них або загинули, або були змушені переселитися в інші землі, наприклад, в Індію.     У скіфо-сарматську епоху (2-2,5 тисячі років тому) намиста вже широко використовувалися як народами північних територій, так і племенами Причорномор'я. А в часи Київської Русі вони й зовсім не були рідкістю. Причому слов'янські народи були знайомі зі скляними намистом і бісером не тільки завдяки торгівельним стосункам із країнами Близького Сходу й Візантією. Скляні намиста, персні й браслети всіляких форм із непрозорого, напівпрозорого й прозорого скла різноманітних кольорів (переважно зеленого, жовтого, синього, бузукового й чорного) виготовляли в невеликих місцевих скломайстернях. Велика кількість таких виробів і намиста виготовляли Київ, Новгород, Чернігів, Стара Ладога, Біла Вежа, Тмутаракань...     Виробництво саме бісеру з'явилося разом із Візантійськими мозаїчними майстрами, які прийшли на Русь після прийняття християнства. Але внаслідок багатовікової міжусобиці, а потім навали ханських завойовників, ця справа не утрималася, і широке виробництво скла на Pycі перервалося на багато столітть...

Фізкульт хвилинка