Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_1-16.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
07.02.2015
Размер:
39.75 Кб
Скачать

1. Вакуумне розпилення - процес перетворення потоку розплавленого металу на краплі діаметром 500 мкм і менше шляхом швидкого витягування скрапленого газу під дією вакууму.

2. Отримання рентгенівських променів. Основні конструкційні вузли рентгенівського дифрактометра.

Рентгенівське випромінювання – це електромагнітні хвилі з довжиною хвилі від 80 нм до 10-5 нм і займає спектральну область між гамма і ультрафіолетовим випромінюванням. Розглянемо одержання рентгенівського випромінювання за допомогою рентгенівської трубки. Рентгенівська трубка складається з 3-х основних частин:

1.скляного або металевого балона, з якого викачано повітря до тиску 10-7 мм.рт.ст.; 2.катода, який є джерелом електронів (К); 3.анода (А), котрий часто називають антикатодом. Поверхня анода зрізана під кутом 450 до горизонтальної осі для того, щоб направити рентгенівське випромінювання під кутом до осі трубки.

Анод виготовляється із матеріалу із високою теплопровідністю для відведення теплоти, яка утворюється при співударі електронів з поверхнею анода. Поверхня анода покривається тугоплавким матеріалом з великим порядковим номером атома в таблиці Мендєлєєва. В окремих випадках анод охолоджується водою або маслом. Між анодом і катодом прикладається висока напруга для створення електричного поля, яке надає електрону кінетичної енергії.

3. Методи реєстрація рентгенівських променів

В основу методів реєстрації рентгенівських променів покладена їх здатність спричиняти іонізацію газів, свічення деяких речовин (люмінофорів), фотографічну дію. В зв’язку з цим розрізняють іонізаційний, фотографічний, електрофотографічний та люмінесцентний методи реєстрації. Завдяки найбільшій поширеності нижче будуть розглянуті фотографічний та іонізаційний методи.

Фотографічний метод реєстрації рентгенівський променів широко використовується при досліджені монокристалічних та полікристалічних зразків, зручний в роботі, має велике апаратурне забезпечення у вигляді рентгенівських камер як спеціального, так і загального використання, потребує малої кількості зразка, високочутливий, потребує відносно малої експозиції, і, що особливо важливо, дозволяє одночасно фіксувати всю дифракційну картину. До недоліків методу слід віднести те, що він не дозволяє отримувати кількісну інформацію про профіль дифракційних максимумів і розподіл інтенсивності в них.

Іонізаційний метод. Характеризується високою точністю вимірювання інтенсивності положення та профілю дифракційних максимумів, що забезпечило йому широке використання в рентгеноструктурному аналізі. Оскільки дифракційна картина, як функція кута розсіювання, фіксується на комп’ютері, то є можливість візуально спостерігати за якістю дифрактограми і, при необхідності, змінювати умови експерименту, переписати ту чи іншу ділянку дифрактограми і тому подібне. До недоліків методу слід віднести неодночасність фіксації дифракційної картини зразка та наявність досить складної та дорогої апаратури, що потребує високої кваліфікації обслуговуючого персоналу. Розглянемо загальні принципи методу.

4. Дифракція та інтерференція хвиль. Дифракційні методи – рентгенографія, електронографія, нейтронографія. Хвильова природа електрону. Рівняння де Бройля. Досліди Девісона та Джермера.

Дифракція - явище, що виникає при поширенні хвиль (наприклад, світлових і звукових хвиль). Суть цього явища полягає в тому, що хвиля здатна огинати перешкоди. Це зумовлює те, що хвильовий рух спостерігається в області за перешкодою, куди хвиля не може потрапити прямо. Явище пояснюється інтерференцією хвиль на краях непрозорих об'єктів або неоднорідностях між різними середовищами на шляху поширення хвилі. Прикладом може бути виникнення кольорових світлових смуг в області тіні від краю непрозорого екрана.

Якщо процес поширення світла є хвильовим процесом, то, окрім інтерференції, має бути і дифракція світла. Адже дифракція - це огинання хвилями країв перешкод - властива будь-якому хвильовому руху. Але спостерігати дифракцію світла важко, оскільки хвилі відхиляються від перешкод на помітні кути лише за умови, що розміри перешкод приблизно дорівнюють довжині хвилі, а вона дуже мала.

Інтерференція. У граничному випадку дифракції на екрані з нескінченно-малими отворами (математично описуваними за допомогою дельта-функцій) говорить про інтерференцію, яка спостерігається методом поділу хвильового фронту.

Рентгенографія – дослідження внутрішньої структури об'єктів, які відображаються за допомогою рентгенівських променів. Найчастіше термін використовують у медичному контексті. Методика Rö (рентгенівського) дослідження ґрунтується на утворенні тіньового забарвлення на рентгенівській плівці.

Електронографія – метод вивчення структури речовини, заснований на розсіянні прискорених електронів досліджуваним зразком.

Нейтронографія - структурно-аналітичний метод аналізу речовини на основі розшифрування дифракції теплових нейтронів на атомах зразка.

Хвилі де Бройля - основний компонент корпускулярно-хвильового дуалізму Луї де Бройля, який у середині 20-х років 20-го століття запропонував аксіоматичну квантову теорію, яка лягла в основу хвильвої механіки, зокрема рівняння Шредінгера.

Дослід Девіссона — Джермера — фізичний експеримент з дифракції електронів, проведений Клінтоном Девіссоном та Лестером Джермером у 1927 році, що підтвердив гіпотезу де Бройля, за якою матеріальні частинки окрім корпускулярних мають також і хвильові властивості. Дослід Девіссона — Джермера не лише довів правильність гіпотези де Бройля та наочно продемонстрував корпускулярно-хвильовий дуалізм, але й став одним з ключових елементів експериментальної бази, на якій ґрунтується квантова механіка.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]