ЛЕКЦІЯ 15

Тема: Вчитель – класний керівник

План

1. Історія виникнення посади класного керівника.

2. Вчитель – класний керівник, вимоги до його особистості.

3. Завдання і функції класного керівника.

4. Зміст роботи класного керівника.

5. Планування виховної роботи класного керівника.

Рекомендована література

Базова

1. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр «Академія», 2012. – 616 с.

2. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С. Г. Карпенчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Вища шк., 2005. –343 с.

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник для студентів ВНЗ / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання-Прес, 2007. – 447 с.

4. Практикум з педагогіки : навчальний посібник : Видання 2-ге, доповнене і перероблене / За заг. ред. О. А. Дубасенюк, А. В. Іванченка. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. – 482 с.

5. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посібник / М. М. Фіцула. – К. : «Академія», 2009. – 560 с.

Додаткова

1. Галузинський В. М. Педагогіка : теорія та історія : навч. посібник / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.

2. Зайченко І. В. Педагогіка : навч. посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І. В. Зайченко. – [2-ге вид.]. – К. : Освіта України, 2008. – 526 с.

3. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навч. посібник / Н. Є. Мойсеюк. – К. : «КДНК», 2001. – 608 с.

4. Педагогіка : навч. підручник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Вінниця: «Книга-Вега», 2003. – 419 с.

5. Педагогіка : навч. підручник / Уклад. А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 418 с.

6. Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

1. Історія виникнення посади класного керівника.

Кожна історична епоха ставила свої вимоги до освіти й виховання молодого підростаючого покоління та тих людей, які отримали тепер назву «класний керівник».

В епоху античності функціональними обов’язками такої людини було супроводження дитини з дому до школи і з школи додому, а також забезпечення безпеки її життя.

У ХІХ столітті в Російській імперії у чоловічих гімназіях з’явилися класні наглядачі, а в жіночих гімназіях – так звані класні дами і наглядачки, які відповідали за дисципліну, порядок і слухняність учнів у навчальному закладі, потім – класні наставники, які здійснювали нагляд, нерідко політичний за їхньою благонадійністю.

Після жовтневого перевороту 1917 року з школи на певний час зникли педагоги, які б спеціально закріплювалися за групою дітей з метою проведення виховної роботи. Але в умовах голоду й розрухи необхідно було здійснити і значний обсяг організаційної роботи з учнями. Почало виокремлюватися перше коло обов’язків, які потрібно було накладати на певних осіб у педагогічному колективі. Тому невдовзі окремі вчителі почали призначатися керівниками груп, яких стали називати груповодами. Така назва закріпилася укінці 20-х років ХХ століття. Груповоди або класоводи здійснювали переважно контроль за відвідуванням і успішністю учнів. Поступово почала розвиватися позакласна робота з учнями, змінювалися функції вчителів, що закріплювалися за класом.

Достатньо чіткі функції класного керівника стали визначатися у 30-х роках після постанов «Про початкову і середню школу» (1931) та «Про режим у початковій і середній школі» (1934 р. груповоди стали класними керівниками.

Офіційно в школах Української РСР відбулося введення посади класного керівника у вересні 1935 року, що сприяло згуртування учнівських колективів.

Класне керівництво, або, як його колись називали опікунство, є давньою традицією українського шкільництва. Як свідчать дослідження вчених в областях Західної України на одного з педагогів покладалися функції класного керівника. Зміст його діяльності залежав від того, з якою віковою групою він працював. Класний опікун дбав про розвиток учнівського самоврядування, визначав, які засоби необхідно проводити, розподіляв обов’язки між учнями, консультував школярів з питань організації життя поза навчанням. Класні керівники широко залучали батьків до виховної роботи, організації харчування дітей з малозабезпечених сімей.

Досвід шкіл 30-х років переконував в тому, що виховна робота здійснюється в умовах, коли най важливіші питання життя школи не лише вирішується колегіально, а й встановлюється персональна відповідальність за основні її ділянки.

Звідси випливало, що керівництво всім навчально-виховним процесом у групі має здійснювати шкільний працівник, якому надано необхідні повноваження для цього.

Наука і практика послідовно збирала й узагальнювала передовий досвід класного керівництва. Серед відомих дослідників цієї проблеми можна назвати Н. К. Гончарова, І. М. Духового, Л. Е. Раскіна, І. С. Мар’єнко, а пізніше Н. І. Болдирєва, А. С. Макаренка, Г. С. Костюка, С. Х. Чавдарова.

У перші – надзвичайно складні – повоєнні роки, коли більшість шкіл опинилася у скрутному становищі, класні керівники показали високу результативність своєї праці. Це було пов’язано з турботливою увагою, спрямованою на учнів, адже в кожному класі навчалися діти-сироти, батьки яких загинули на фронтах війни. Чимало класних керівників, виконуючи виховні функції, брали на себе батьківські обов’язки, піклуючись не тільки про навчання дітей, а й про стан їхнього здоров’я, побутові умови тощо. З метою встановлення «більшого порядку» й дисципліни серед учнів в обов’язки класних керівників були включені наглядацькі функції. Це не сприяло, звичайно, встановленню дружніх відносин між класними наставниками і їхніми вихованцями. Навпаки, розвивалися авторитарні підходи в педагогіці та караючі методи на практиці.

25 листопада 1960 р. було прийняте Положення про класного керівника восьмирічної школи і середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням, яке діяло до 1 липня 1997 року. Згідно даного положення основний напрямок у діяльності класного керівника зводився до забезпечення «успішності» та «дисципліни». Переважно на це була спрямована і вузівська підготовка педагогів – орієнтація на вчителів-предметників, на освоєння ефективних засобів передачі знань.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті відзначається, що нове століття висуває до освіти нові вимоги.

Головна мета української системи освіти створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися протягом життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Тобто мова йде про необхідність визнання і врахування «людського фактора», розуміння сутності і цінності самої людини. У цьому зв’язку визначаються нові вимоги до класного керівника, його функції, завдання, напрями і зміст діяльності.

Завдання, функції, основні напрями і зміст роботи класного керівника в сучасних умовах визначається Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти і науки України №434 Міністерством освіти і науки України від 06.09.2000 року. У ньому, зокрема, відзначено, що «Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професіонально-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів, їх соціального захисту.

У цьому документі визначені основні права та обов’язки класного керівника. Класний керівник має право на:

– відвідування уроків та позакласних занять у своєму класі;

– внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів;

– внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

– відвідування учнів за їх місцем проживання;

– вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

– вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями;

– захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;

– матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

Класний керівник зобов’язаний:

– вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвиток учнів;

– здійснювати педагогічний контроль за дотримання учнями статуту і правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

– інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

– дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

– пропонувати здоровий спосіб життя;

– постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

– вести документацію класу, пов’язану з виконанням повноважень класного керівника.

У своїй діяльності класний керівник керується Конституцією Украйни, Конвенцією ООН про права дитини, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту».