Инновации / Ответы на тесты

5.18. Основними причинами, які визначають суперечності між критеріями NPV, PI, IRR є:

1. об’єм продажу;

2. масштаб проекту, тобто елементи грошових потоків одного проекту значно (на один чи декілька порядків) відрізняються від елементів іншого проекту;

3. обсяг інвестицій та ставка дисконту;

4. частка ринку.

5.19. Зовнішньоекономічний ризик (можливість введення торговельних обмежень, закриття кордонів та ін.) відноситься до такого виду ризиків:

а) прості;

б) складні;

в) керовані;

г) плановані.

5.20. Критерієм вибору найбільш ефективного варіанта інноваційного проекту, спрямованого на підвищення якості продукції, з ряду альтернативних варіантів є:

а) максимум річного економічного ефекту;

б) мінімальний термін окупності капітальних вкладень;

в) мінімум приведених витрат;

г) мінімум загальних витрат по проекту.

5.21. Критерієм вибору найбільш ефективного варіанта інноваційного проекту, спрямованого на зниження витрат на виробництво продукції, з ряду альтернативних варіантів є:

а) максимум річного економічного ефекту;

б) мінімальний термін окупності капітальних вкладень;

в) мінімум приведених витрат;

г) мінімум загальних витрат по проекту.

5.22. Величина, зворотна нормативному коефіцієнту ефективності капітальних вкладень - це:

1. річний економічний ефект;

2. термін окупності капітальних вкладень;

3. приведені витрати;

4. нормативний термін окупності капітальних вкладень.

5.23. Термін окупності додаткових капітальних вкладень, необхідних для реалізації інноваційних проектів, спрямованих на зниження витрат на виробництво продукції обчислюється за формулою:

1. Тд = (С1 – С2) / (К1 – К2);

2. Тд = (К2 – К1) / (С1 – С2);

3. Тд = (С2 – С1) / (К2 – К1);

4. Тд = (К2 – К1) / (П2 – П1),

де С1, С2 - собівартість одиниці продукції при базовому і новому варіантах;

К1, К2 – питомі капітальні вкладення при базовому і новому варіантах;

П1, П2 – прибуток при базовому і новому варіантах відповідно.

5.24. Термін окупності додаткових капітальних вкладень, спрямованих на підвищення якості продукції обчислюється за формулою:

а) Тд = (С1 – С2) / (К1 – К2);

б) Тд = (К2 – К1) / (С1 – С2);

в) Тд = (С2 – С1) / (К2 – К1);

г) Тд = (К2 – К1) / (П2 – П1),

де С1, С2 - собівартість одиниці продукції при базовому і новому варіантах;

К1, К2 – питомі капітальні вкладення при базовому і новому варіантах;

П1, П2 – прибуток при базовому і новому варіантах відповідно.

5.25. Річний економічний ефект від реалізації інноваційних проектів, спрямованих на зниження витрат на виробництво продукції обчислюється за формулою:

1. Е = ( З1 – З2 )* А2 ;

2. Е = (∆ П + Ен ∆К) *А2;

3. Е = ( З2 – З1 )* А2;

4. Е = (∆ П – Ен ∆К) *А2,

де З1, З2 – приведені витрати на одиницю продукції при базовому і новому варіантах;

А2 - річний обсяг при новому варіанті;

∆ П – різниця прибутку при базовому і новому варіантах;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

∆К – різниця питомих капітальних вкладень при базовому і новому варіантах.

5.26. Критерієм ефективності інноваційного проекту є виконання такої умови:

1. Ер ≥ Ен, або Тр ≤ Тн;

2. Ер ≤ Ен, або Тр ≥ Тн;

3. Ер = Ен, або Тр = Тн;

4. Ер ≥ 0, або Тр ≤ Тн,

де Ер, Ен – розрахунковий та нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень відповідно;

Тр, Тн – розрахунковий та нормативний термін окупності капітальних вкладень відповідно.

5.27. Методика визначення економічної ефективності інноваційних проектів, спрямованих на зниження витрат на виробництво продукції підприємства, передбачає розрахунок таких показників:

1. річний економічний ефект, термін окупності додаткових капітальних вкладень, приріст прибутку, нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

2. річний економічний ефект, термін окупності загальних капітальних вкладень за проектом, термін окупності додаткових капітальних вкладень;

3. приведені витрати, приріст прибутку, термін окупності загальних капітальних вкладень за проектом;

4. мінімум приведених витрат за проектами, річний економічний ефект, термін окупності додаткових капітальних вкладень.

5.28. Методика визначення економічної ефективності інноваційних проектів, спрямованих на підвищення якості продукції підприємства, передбачає розрахунок таких показників:

1. річний економічний ефект, термін окупності додаткових капітальних вкладень, приріст прибутку, нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

2. річний економічний ефект, термін окупності загальних капітальних вкладень за проектом, термін окупності додаткових капітальних вкладень;

3. приведені витрати, приріст прибутку, термін окупності загальних капітальних вкладень за проектом;

4. мінімум приведених витрат за проектами, річний економічний ефект, термін окупності додаткових капітальних вкладень.

5.29. Фактичний рівень затрат и результатів за даними бухгалтерського обліку і звітності стосується:

а) реальної ефективності;

б) розрахункової ефективності;

в) умовної ефективності;

г) економічної ефективності.

5.30. Цей вид ефективності базується на проектних (планових) показниках, отриманих розрахунковим шляхом:

а) реальна ефективність;

б) розрахункова ефективність;

в) умовна ефективність;

г) економічна ефективність.

6.1. Механоозброєність праці (Мо.п) визначається за формулою:

а) Мо.п = См.у. / Чо.р.;

б) Мо.п = См.у. + Чо.р.;

в) Мо.п = См.у. * Чо.р.,

г) Мо.п = См.у. - Чо.р.;

де  См.у. - вартість машин і устаткування; Чо.р. - облікова чисельність робітників

6.2. Технологія, що дає можливість модифікувати продукти, які випускають із її допомогою, постійно удосконалює  їхню здатність задовольняти потреби споживачів, - це:

а) стабільна технологія;

б) плідна технологія;

в) непостійна технологія;

г) мінлива технологія.

6.3. До показника технічного рівня предметів праці відноситься:

а) фондовіддача;

б) механовіддача;

в) матеріаломісткість продукції;

г) ступінь механізації та автоматизації праці.

 6.4. До показника технічного рівня засобів виробництва відноситься:

а) фондовіддача;           

б) енергомісткість продукції;

в) матеріаломісткість продукції;

г) ступінь механізації та автоматизації праці.

6.5. Правильна формула матеріаломісткості (Мм) має вигляд:

а) Мм=M*Q;

б) Мм=M/Q;

в) Мм=Q/M; 

г) Мм=(M*Q)/100.

де М - витрата матеріальних ресурсів на весь обсяг виробленої продукції,

     Q - обсяг продукції:

6.6. Фондоємність розраховується як:

а) відношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до обсягу товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік;

б) відношення обсягу товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік до середньорічної вартості основних фондів підприємства;

в) відношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу;

г) відношення середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу до середньорічної вартості основних фондів підприємства.

6.7. Під технікою розуміють сукупність  таких елементів:

а) інструменти; предмети праці; верстати;                

б) знаряддя праці; предмети праці; машини;

в) знаряддя праці; предмети праці; технологія;      

г) технологія; машини; інструменти.

6.8.  Фондовіддача розраховується як:

а) відношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до обсягу товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік;

б) відношення обсягу товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік до середньорічної вартості основних фондів підприємства;

в) відношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу;

г)  відношення середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу до середньорічної вартості основних фондів підприємства.

6.9. До показника технічного рівня технології відноситься:

а)                  фондовіддача;

б)                  механовіддача;

в)                   матеріаломісткість продукції;

г)                  ступінь механізації та автоматизації праці.

6.10. Коефіцієнт використання матеріалу (нормативний) розраховується як відношення:

а)                 чистої ваги виробу до норми витрати матеріалу на одиницю виробу;

б)                  чистої ваги виробу до фактичної витрати матеріалу на одиницю виробу;

в)                   норми витрати матеріалу на одиницю виробу до чистої ваги виробу;

г)                   фактичної витрати матеріалу на одиницю виробу до чистої ваги виробу.

7.1. Інноваційна стратегія - це:

1. пошук найбільш результативних варіантів введення в дію ресурсів (капіталу, робочої сили) відповідно з головними цілями підприємства і з урахуванням ситуації на ринку, як зараз, так і в майбутньому.

2. розробка обґрунтованих заходів і планів (програм, проектів) досягнення намічених цілей, в яких повинні бути враховані науково-технічний і виробничий потенціали підприємства і його ринково-збутові можливості.

3. визначення цілей інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення та джерел залучення цих коштів.

4. створення умов для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, що сприяють активізації інноваційної діяльності і допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом, а також комерціалізацією результатів наукових досліджень.

7.2. Планування — це:

1. процес реалізації намічених цілей

2. процес визначення цілей, що підприємство передбачає досягти за визначений період;

3. процес визначення засобів, шляхів і умов досягнення поставлених цілей;

4. усі відповіді правильні

7.3. Принципи планування, що являють собою наступність і взаємозв’язок планів різноманітної тривалості, а також вимоги постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і відхилень – це:

1. принцип безперервності

2. принцип комплексності

3. принцип гнучкості

4. принцип домінування стратегічних об’єктів

7.4. Управління цілями означає, що:

1. кожен учасник інноваційного процесу має право на самостійне встановлення цілей

2. кожен учасник інноваційного процесу відповідає за координацію цілей між усіма підрозділами

3. кожен учасник інноваційного процесу у разі необхідності може звернутися до управлінця

4. кожен учасник інноваційного процесу має чіткі цілі своєї діяльності

7.5. Існують такі органічні організаційні структури як:

1. лінійні та дивізіональні;

2. матричні та проектні;

3. дивізіональні та матричні;

4. усі відповіді правильні.

7.6. Функціональна організаційна структура…:

1. передбачає чітку ієрархію структурних ланок, які гарантують виконання окремої функції управління на всіх рівнях

2. сприяє розподілу підприємства на окремі ділянки

3. складається з взаємопідпорядкованих структурних ланок, зв'язок яких з вищими рівнями правління здійснюється безпосередньо через керівника;

4. поєднанням структурування організації за функціями (вертикальне) та проектами (горизонтальне), що забезпечує координацію дій з реалізації кількох інноваційних проектів

7.7. Об’єднання механістичної та органічної організаційних структур на підприємстві сприяє до:

1. інноваційних змін;

2. стабілізації життєвого циклу інновації;

3. більш детального аналізу внутрішнього середовища підприємства;

4. більш швидкому оновленню основного капіталу.

7.8. Планування інновацій буває:

а) продуктово-тематичне;

б) техніко-економічне;

в) календарне;

г) усі відповіді вірні.

7.9. Організаційні структури управління інноваційною діяльністю бувають таких типів:

а) механістичні та органічні;

б) статичні та динамічні;

в) оперативні та стратегічні;

г) лінійні та функціональні.

7.10. Генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, головні цілі і розподіл ресурсів для їхнього досягнення, називається:

а) місією підприємства;

б) стратегією підприємства;

в) стратегічним завданням;

г) цільовою програмою;

7.11. Процес ефективного формального і неформального впливу на людей у зв’язку з реалізацією місії підприємства називається:

а) регулювання;

б) комунікація;

в) мотивація;

г) організація.

7.12. При розробленні інноваційної стратегії підприємства враховуються:

а) ринкова позиція підприємства;

б) науково-технічна політика підприємства;

в) життєвий цикл продукту;

г) усі відповіді правильні.

7.13. Розроблення інноваційної стратегії підприємства починається з:

а) формулювання загальної мети підприємства;

б) розроблення плану інноваційної діяльності підприємства;

в) вибору джерел фінансування інноваційного проекту;

г) оцінювання ринку збуту.

7.14. Які з перелічених чинників не перешкоджають проведенню інноваційної діяльності у великих організаціях:

а) узгодженість роботи всіх підрозділів;

б) складність структури ієрархії;

в) стимулювання інноваційних заходів;

г) опір змінам.

7.15. Розроблення інноваційної стратегії підприємства ґрунтується на:

а) аналізі зовнішнього та внутрішнього середовища;

б) фінансовій стійкості підприємства;

в) аналізі конкурентної позиції підприємства;

г) аналізі фінансового стану конкурентів.

7.16. Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається:

а) кон’юнктурою ринку;

б) місією підприємства;

в) поведінкою підприємств-конкурентів;

г) умовами державного регулювання.

7.17. Ця організаційна структура управління сприяє інноваційній діяльності на підприємстві:

а) лінійно-функціональна;

б) матрична;

в) дивізіональна;

г) лінійна.

7.18. Постійний систематичний пошук можливостей для створення нових товарів називається:

а) генеруванням ідей;

б) проектуванням нового товару;

в) економічним обґрунтуванням створення нового товару;

г) плануванням інноваційної діяльності підприємства.

7.19. Генерування ідей при плануванні інноваційної діяльності — це:

а) систематичний пошук можливостей для створення нової продукції;

б) пошук можливостей удосконалення технологічного процесу для підвищення конкурентного рівня підприємства;

в) систематичний пошук можливостей для підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства;

г) пошук ефективних напрямів інноваційної діяльності підприємства.

7.20. Технології стратегічного планування інноваційних процесів мають послідовність:

1.Вибір стратегії

2. Стратегічний контроль

3.Визначення місії компанії

4.Реалізація стратегії.

5.Стратегічний аналіз.

Варіанти відповідей:

1. 1 – 3 – 2 – 5 – 4;

2. 3 – 5 – 4 – 1 – 2;

3. 3 – 1 – 4 – 5 – 2;

4. 1 – 2 – 5 – 4 – 3.

8.1. До сучасних організаційних форм інноваційного підприємництва відносяться:

а) технопарки, корпорації, концерни, венчурні фірми, технополіси;

б) технопарки, інкубатори, технополіси, венчурні фірми;

в) технопарки, холдинги, технополіси, венчурні фірми;

г) інкубатори, технопарки, технополіси.

8.2.Технопарки бувають:

а) технологічні, промислові, «грюндерські», дослідно-конструкторські;

б)корпоративні, суспільні, університетські, приватні;

в) національні, регіональні, місцеві;

г) всі відповіді вірні.

8.3 Інкубатори бувають:

а) технологічні, промислові, «грюндерські», дослідно-конструкторські;

б)корпоративні, суспільні, університетські, приватні;

в) національні, регіональні, місцеві;

г) всі відповіді вірні.

8.4. Технополіс – це….:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.5. Інжинірингові фірми – це….:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.6. Технопарк – це:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.7. Венчурна фірма – це…:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика, але досить гнучка та ефективна організація, яка створюється з метою апробації, доопрацювання та доведення до промислового виробництва інновацій;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.8. Набір правил та прийомів, необхідних для розробки моделі поведінки підприємства високого технічного та технологічного рівня у постійно змінних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища для досягнення основних цілей його розвитку – це:

а) науково-технічна політика підприємства;

б) інноваційна діяльність підприємства;

в) інноваційна стратегія підприємства;

г) інноваційна програма підприємства.

8.9. Категорії підприємств-учасників, необхідних для існуванні інкубаторів - це:

1. виробники нової продукції

2. інноваційні підприємства, що розробляють нові науково-технічні ідеї

3. представники сфери ділових послуг

4. усі відповіді правильні

8.10. Які із наведених нижче видів не відносяться технопарків:

1. університетські;

2. промислові;

3. грюндерські;

4. технологічні.

8.11. Головним завданням інкубаторів є:

1. розробка інноваційної продукції і технології та вихід їх на ринок;

2. підтримка малого інноваційного підприємництва;

3. створення умов розвитку середнього бізнесу;

4. правильної відповіді не має.

8.12. Зазвичай штат працівників на інкубаторах:

1. до 10 чоловік;

2. від 10 до 25 чоловік;

3. не більше 30 чоловік;

4. не більше 50 чоловік;

8.13. З точки зору дослідників, в Україні доцільніше розміщувати технополіси:

1. в центрі країни;

2. неподалік від джерел сировини;

3. в найбільших розвинених науково-технічних центрах;

4. подалі від густо населених територій.

8.14. Стимулювання розвитку фінансово-промислових груп свідчить про:

1. прогрес сучасного виробництва;

2. високий рівень розвиненості економіки;

3. високий рівень інвестиційної привабливості;

4. високий рівень розвитку інноваційної діяльності.

8.15. Структура, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності малих інноваційних фірм, має назву:

а) науково-промисловий комплекс;

б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк;

г) технополіс.

8.16. Угода між корпораціями в межах стратегічного альянсу про довгостроковий та двосторонній обмін взаємодоповнюючими технологіями, інформацією і «ноу-хау» називається:

а) спільна науково-технічна і виробнича діяльність;

б) консорціум;

в) спільне підприємство;

г) асоціація.

8.17. Венчурні підприємства створюються шляхом:

1. об’єднання капіталів юридичних та фізичних осіб;

2. об’єднання капіталів юридичних осіб та держави;

3. вливання іноземних інвестицій;

4. інвестування власних коштів громадян.

9.1. Зв'язок структури інноваційних витрат та стадії інноваційного циклу:

1. між ними відсутній зв'язок

2. існує залежність;

3. не існує залежності;

4. на структуру витрат впливають інші чинники.

9.2. На етапі дослідження найбільшу питому вагу серед витрат мають…:

1. матеріальні витрати;

2. придбання устаткування;

3. оплата праці і відрахування;

4. інші витрати.

9.3. На етапі проектування найбільшу питому вагу серед витрат мають…:

1. матеріальні витрати;

2. придбання устаткування;

3. оплата праці і відрахування;

4. інші витрати.

9.4. У ринковій економіці доля лізингових операцій від загальної суми позикових коштів складає:

1. 5-10%;

2. 10-15%;

3. 15-20%;

4. 25-30%.

9.5. Амортизаційні відрахування (АВ) обчислюються за формулою:

1. АВ = На*БВ*Т;

2. АВ = На/БВ*Т;

3. АВ = На*БВ;

4. АВ = На/БВ,

де: На – норма амортизаційних відрахувань,

БВ – балансова вартість об’єкта лізингу, Т – строк лізингу.

9.6. Тривалість лізингової угоди зазвичай близька до терміну служби об'єкта операції, така особливість лізингу властива:

1. оперативному лізингу;

2. фінансовому лізингу;

3. поворотному лізингу;

4. банківському лізингу.

9.7. Для інноваційної діяльності зниження витрат грає другорядну роль, оскільки її кінцевий результат – здобуття підвищеного прибутку не за рахунок економії на витратах, а за рахунок новизни. Наведене нижче твердження _____:

1. невірне;

2. правомірне;

3. неправомірне;

4. так, за винятком, коли інновація спрямована на зниження витрат.

9.8. Чинники, від яких залежить термін лізингового договору, – це:

1. строк служби устаткування, що визначається його техніко-економічними характеристиками; вартість устаткування;

2. вартість устаткування;

3. продуктивність праці;

4. поява супутньої техніки.

9.10. Супутні інвестиції – це інвестиції в об’єкти, які:

1. зв’язані територіально і функціонально з прямими об’єктами інвестицій;

2. носять невиробничий характер;

3. безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту;

4. включають в себе модернізацію діючого обладнання.

9.11. Згідно чинного законодавства поняття «інвестиція» визначається як:

1. сукупність грошових коштів підприємства, яка використовується ним для одержання прибутку;

2. грошовий вираз матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

3. сукупність майнових та інтелектуальних цінностей,що використовується об’єктом підприємницької діяльності з метою одержання прибутку;

4. сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкт підприємницької діяльності з метою створення прибутку або досягнення соціального ефекту.

9.12. Інвестиції, які являють собою загальний обсяг засобів, що інвестуються за рахунок всіх джерел у певному періоді називають: