Тема 5 Бюджет і бюджетна система

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних

розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне

казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при

формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Виділення

коштів на окремі цільові програми дозволяє концентрувати бюджетні ресурси на пріоритетних напрямках державної політики. Таке групування бюджетних видатків чітко відображає роль держави у вирішені найбільш важливих суспільних проблем.

З урахуванням адміністративно-територіального поділу країни видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки державного бюджету і видатки місцевих бюджетів, а у федеративних державах — на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб’єктів федерації і видатки місцевих бюджетів. Безпосередньому

використанню бюджетних коштів передує етап виділення відповідних

ресурсів конкретним одержувачам. Цей процес називають бюджетним фінансуванням, тобто надання грошових засобів юридичним і фізичним особам на здійснення заходів, що передбачені бюджетом.

До принципів бюджетного фінансування відносяться:

• отримання максимального ефекту від використання бюджетних ресурсів (що передбачає нормування відповідних затрат, а також мінімізацію державних витрат відносно отриманого результату);

• цільовий характер використання бюджетних ресурсів (означає, що надання бюджетних коштів здійснюється відповідно до їхнього

цільового призначення згідно затвердженого бюджету);

• поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел;

• надання бюджетних коштів з урахуванням виконання виробничих і інших показників діяльності та з урахуванням фактичного використання раніше наданих ресурсів;

• безповоротність та безвідплатність основної частини

бюджетних асигнувань (це надання коштів без прямого їх відшкодування).

Надання бюджетних коштів здійснюється у наступних формах:

- кошторисне фінансування

- бюджетні інвестиції

- державні трансферти

- бюджетні кредити.

Бюджетний устрій - структура бюджетної системи, принципи її побудови та організація функціонування. Бюджетний устрій ґрунтується на державному устрої та адміністративно-територіальному поділі держави.

Бюджетна система – сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративнотериторіальних устроїв і врегульована нормами права.

Як правило, в унітарних державах існує дворівнева бюджетна система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рівнів — федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації та місцеві бюджети.

Складовими бюджетної системи України є державний та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу місцевими бюджетами визнаються: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети, бюджети місцевого самоврядування, з них

- бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань,

- бюджети територіальних громад селищ,

- бюджети територіальних громад міст (у тому числі районів у містах).

Для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України, що включає 4 рівні (БК, ст.6):

Принципи бюджетної системи України – 10 принципів (див.БК, ст.7): основні з них – принцип єдності та принцип самостійності (автономності).

Процедура, за якою відбувається бюджетний процес, визначається бюджетним регламентом – це документ, у якому встановлюється порядок, строк складання, розгляду та затвердження бюджету, а також організація його виконання. Бюджетний регламент визначає:

– чітке розмежування функцій між органами державної влади та державного управління;

– форми документів, що використовуються у бюджетному процесі;

– особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвердження;

– відповідальність органів влади за порушення бюджетного регламенту.

Бюджетний регламент затверджується Верховною Радою України та є основою для організації бюджетного процесу.

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів.

Учасниками бюджетного процесу в Україні є Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Національний банк, Рахункова палата, розпорядники бюджетних коштів (Розпорядники бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, наданими на відповідні заходи) та інші органи. Вони наділені законодавством відповідними правами й обов’язками, що становлять їх бюджетні повноваження.

Можна виділити наступні стадії бюджетного процесу (БК, ст.19).

(1) складання проектів бюджетів (або бюджетне планування);

(2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

(3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

(4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування (оскільки виконується такий бюджет, який ухвалено), завданнями якого є:

(1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

(2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

(3) збалансування бюджету.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Касове виконання бюджету – зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них – може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на:

- вертикальні — між бюджетами різних рівнів, і

- горизонтальні — між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин:

- регламентовані законодавчими та інструктивними документами;

- договірні — на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

Форми взаємовідносин:

- бюджетне субсидіювання;

- вилучення коштів;

- взаємні розрахунки;

- бюджетні позички.

Трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Існують наступні форми міжбюджетних трансфертів:

дотація вирівнювання (грошові кошти, які передаються вищестоящим бюджетом нижчестоящому на безповоротній основі з метою вирівнювання доходної спроможності бюджету-отримувача);

субвенція (грошові кошти, які передаються вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про їх надання);

кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

інші дотації (дотації – безповоротне виділення коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат)

Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління.

Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах:

відомчій підпорядкованості (означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу правління цим суб’єктом (наприклад КНЕУ ім. В.Гетьмана фінансується з ДБ) і

територіальному розташуванні об’єктів фінансування (означає,

що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт господарювання).

На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

- забезпечення збалансованості кожного бюджету;

- забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;

- забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економічного та соціального розвитку.

Розмежування видатків між бюджетами див. гл. 14 БКУ.

Бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами. У світовій практиці припустимим рівнем бюджетного дефіциту вважається величина, що становить 2—3 % ВВП, 5 % — національного доходу, 10 % — видатків Державного бюджету. Показники дефіциту розраховуються під час складання бюджету, записуються окремим рядком у законі про Державний бюджет України на плановий рік.

Причини виникнення бюджетного дефіциту є різними і можуть мати не тільки негативний, а й позитивний характер. Основними з них є:

- свідоме заплановане ухвалення бюджету з дефіцитом з метою стимулювання сукупного попиту за допомогою вищих поточних державних видатків, а також для фінансування інвестиційних проектів.

- кризові явища в економіці, циклічний спад, коли держава не в змозі зібрати достатньо доходів для фінансування виконання покладених на неї функцій;

- процеси старіння нації, які звужують дохідну базу держави та посилюють тиск на видаткову частину бюджету;

- надзвичайні події (стихійні лиха, техногенні аварії, екологічні катастрофи, війни, тероризм);

- популістські заходи органів законодавчої і / або виконавчої гілки влади, особливо напередодні виборів, які викликають роздування бюджетних видатків і необґрунтоване зменшення ставок податків;

- корупція і / або низький фаховий рівень державного бюрократичного апарату, безвідповідальність, що призводить до завищення обсягів бюджетного фінансування, нераціональної структури видатків бюджету тощо.

Види бюджетного дефіциту:

За строком виникнення

Плановий – затверджений у законі „Про Державний бюджет” обсяг перевищення видатків над доходами.

Звітний – фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету.

Як правило, величина планових та звітних обсягів дефіциту не збігається.

За причинами виникнення

Вимушений – пов’язаний з необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком скорочення обсягів ВВП (за різними причинами) і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни.

Свідомий – виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За місцем виникнення

Зовнішній – різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел.

Внутрішній – характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою прояву

Відкритий – це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Прихований – виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.