EP_LeSt_04_Rynok&Produkcja_2022

21

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

галузевих, стандартах підприємств) і технічних умовах. Для оцінки якості продукції використовується система показників, які групуються на узагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і додаткові витрати, що пов’язані з поліпшенням якості.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов’язані з розробленням, виробництвом і експлуатацією. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні комплексні показники (наприклад, комплексним показником якості електродвигуна є відношення кількості корисної механічної енергії, що виробляється двигуном за весь термін його служби, до сумарних витрат на виробництво та експлуатацію двигуна).

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами:

показники призначення відображають корисний ефект від використання виробів за призначенням та обумовлюють сферу їх застосування. Для продукції виробничотехнічного призначення основним є показник продуктивності, що показує, який обсяг продукції може бути випущений за допомогою оцінюваної продукції або який обсяг виробничих послуг може бути наданий за визначений проміжок часу.

показники економічності використання сировини, матеріалів, палива, пального та енергії характеризують властивості виробу, що віддзеркалюють його технічну досконалість за рівнем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального, енергії.

показники надійності – безвідмовність, збереженість, ремонтопридатність, довговічність виробу. Залежно від особливостей продукції, що оцінюється, для характеристики надійності можуть використовуватися як усі чотири, так і деякі з зазначених показників. Надійність – це властивість виробу зберігати технічні параметри в заданих межах і фіксованих умовах експлуатації, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспортування. Безвідмовність – властивість об’єкта безперервно зберігати робочий стан протягом деякого часу. Довговічність – це властивість виробу зберігати працездатний стан до руйнації або іншого граничного стану за визначених режимів і умов експлуатації. Ремонтопридатність – властивість виробу пристосовуватися до застережень та виявлення причин виникнення відмов, пошкоджень та відновлення і підтримання в робочому стані шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту. Збереженість – властивість виробу зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності протягом та після зберігання або транспортування.

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

22

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

показники технологічності – характеризують ефективність (економічність) конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці під час виготовлення і ремонту продукції. Саме за допомогою технологічності забезпечуються масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу в процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та експлуатації продукції.

ергономічні показники відбивають взаємодію людини з виробом, дають змогу визначати зручність і безпеку експлуатації виробів. Вони характеризують систему “людина – виріб – середовище використання” і враховують комплекс гігієнічних,

антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, що виявляються при користуванні виробом.

естетичні показники характеризують спроможність продукції задовольняти потребу в красі.

показники стандартизації та уніфікації визначають ступінь використання в продукції стандартизованих складових частин виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації з іншими виробами (конструкційної спорідненості).

патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції та є істотним чинником у визначенні конкурентоспроможності. Основними є такі показниками: патентного захисту, патентної чистоти, територіального поширення.

показники транспортабельності визначають пристосованість продукції до перевезень.

екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, які виникають під час експлуатації або споживання продукції. До екологічних показників належать: наявність шкідливих домішок, можливість викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації чи споживанні продукції.

економічні показники характеризують витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. Основні з них: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність, трудомісткість виробу, експлуатаційні витрати, як в абсолютному виразі, так і на одиницю основного показника призначення виробу.

показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) під час експлуатації або її споживання,

монтажу, обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування і т. д. Конкурентоспроможність товару або послуги означає їхню спроможність

витримувати конкуренцію, тобто бути вигідно реалізованими поряд або замість інших конкуруючих товарів або послуг. Конкурентоспроможність є не що інше, як можливість

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

23

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

успішного продажу товару на даному ринку у визначений момент часу. Ця можливість залежить від багатьох чинників, а саме:

цін і умов платежу;

строків і умов постачання;

організації інформування споживачів;

системи оподаткування;

платоспроможності населення.

Найважливішими факторами конкурентоспроможності продукції є її ціна та якість. Під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних

характеристик товару, які визначають його успіх на ринку, або спроможність саме даного товару бути обміняним на гроші в умовах широкої пропозиції конкуруючих товаріваналогів. За умов високої насиченості і перенасиченості товарного ринку, перевищення пропозиції над попитом, товаровиробники ведуть жорстку боротьбу за прихильність споживача. Безліч товарів одночасно пропонують однакові або різноманітні засоби задоволення однієї і тієї ж потреби покупця на рівних умовах, або варіюючих несуттєво. При наявності вибору споживачі купують найбільш конкурентноспроможний товар, такий, який на одиницю своєї вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високому рівні, ніж товари конкурентів.

Для задоволення конкретної потреби товаровиробник пропонує набір властивостей і параметрів, а споживач обирає товар при наявності збігу його параметрів з умовними характеристиками прогнозованої потреби. Намагаючись одержати товар, що найкраще відповідає його вимогам, споживач надає значення і сумі загальних витрат, пов’язаних з придбанням і використанням товару. Ціна товару є лише обов'язковими початковими витратами, пов'язаними із задоволенням потреби. У процесі використання товару мають місце і додаткові витрати, пов'язані із експлуатацією товару, іноді впродовж тривалого періоду. Загальна сума витрат по придбанню і споживанню товару і є ціною задоволення потреби споживача. Отже, визначити конкурентоспроможність товару можливо із врахуванням таких особливостей:

по-перше, конкурентоспроможність будь-якого товару визначається тільки в результаті його порівняння з іншими товарами і, отже, є відносним показником;

по-друге, показник конкурентоспроможності відбиває відмінність даного товару від аналогічного за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби;

по-третє, для визначення конкурентоспроможності товару його не просто порівнюють

із товарами-конкурентами за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, але й обраховують при цьому сукупні витрати споживача на задоволення конкретної потреби.

Для визначення конкурентоспроможності використовують кілька методик. Розглянемо одну із них, на наш погляд, найбільш вдалу і поширену, за якою розраховують

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

24

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

конкурентоспроможність складнотехнічної продукції – машин, обладнання, побутової техніки тощо.

Розрахунок конкурентоспроможності починають із визначення переліку параметрів для оцінювання, обираючи найважливіші із точки зору споживача. Всі параметри, за якими оцінюється товар, фахівці поділяють на три групи – нормативні, технічні, економічні. Нормативні параметри окреслені діючими в країні нормами, стандартами і законодавством, тому відповідність нормативних параметрів є безумовною.

Отже, спочатку визначають технічні параметри товару, за якими проводиться порівняння із зразком. До технічних параметрів конкурентоспроможності слід віднести такі їх групи як класифікаційні параметри (характеризують властивості товару, які визначають його призначення, сферу використання та умови застосування), функціональні (досконалість, виконання основної функції, універсальність, виконання додаткових функцій), показники надійності, технологічності, довговічності; ергономічні (антропометричні, фізіологічні, психологічні, психофізичні), естетичні (форма, дизайн); екологічні, показники безпеки. Слід зазначити, що крім класифікаційних, всі інші вказані показники є показниками якості товару.

Схема розрахунку конкурентоспроможності подана на рис.4.5.

Визначення переліку оцінюваних параметрів

ВИБІР БАЗОВОГО ЗРАЗКА

Визначення показника		Визначення групового показника
конкурентоспроможності за технічними		конкурентоспроможності за економічними
параметрами		параметрами

Розрахунок рівня інтегрального показника конкурентоспроможності

ВИСНОВОК ПРО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ

Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

25

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Рис.4.5. Схема розрахунку показника конкурентоспроможності товару

§4.4. Стандартизація і сертифікація продукції

Удосконалення системи стандартизації, метрології та сертифікації в Україні актуалізується процесами інтеграції України в Європейський Союз, вступом до Світової організації торгівлі (WTO), співробітництвом з країнами СНД та іншими країнами світу. Водночас необхідно активно розвивати вітчизняне виробництво,, вдосконалювати систему захисту прав споживачів,, сприяти виробництву та споживанню безпечної для життя і здоров`я продукції, забезпечувати екологічну безпеку життєдіяльності українців.

Сьогодні здійснюється стандартизація споживчих товарів, основними напрямами якої є: введення єдиної термінології, уніфікація показників якості, що відображають споживчі властивості товарів, жорсткість вимог нормативної документації до аналогічних виробів, що виробляють підприємства різних галузей народного господарства, комплексний підхід до управління якістю, надійності та безпеки продукції. Стандартизація здійснюється в тісному зв'язку з виробництвом і сферою обігу товарів, що є необхідним елементом цих суспільних процесів.

В Україні концепція стандартизації реалізується на двох рівнях: макрорівні (державному) – стандарти розробляються та впроваджуються національним органом стандартизації; та мікрорівні (підприємство) - стандарти та технічні умови розробляються та приймаються підприємствами.

Державна політика стандартизації спрямована на забезпечення єдиної технічної політики, захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів продукції (процесів, робіт, послуг), економію всіх видів ресурсів; відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності; гармонізацію національних нормативних документів зі світовими аналогами; відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам; сприяння виходу української продукції на світовий ринок.

При цьому національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на основі:

міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них держав - членів відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації, з якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво і проведення робіт у сфері стандартизації; наукових досягнень, знань і практики / 1 /.

Крім того, означеним Законом в національне законодавство України, як держави-

члена Світової організації торгівлі, імплементовані положення Угоди СОТ про технічні

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

26

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

бар’єри в торгівлі, зокрема Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів, та впроваджені міжнародні та європейські принципи стандартизації

Стандартизація - це сукупність дій і заходів, які мають своїм наслідком відсутність відхилень і варіативності у виробах, послугах або процесах; засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки й інформаційних систем, норм безпеки й екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей якості продукції, робіт, процесів і послуг.

Вплив стандартизації на поліпшення якості продукції реалізується, в основному, через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, устаткування, оснастку і готову продукцію, встановлення стандартів технологічних вимог і показників якості, єдиних методів випробувань і засобів контролю.

Стандартний товар виробляється великими партіями ідентичних виробів. Стандартні послуги означають, що кожний споживач або оброблюваний виріб одержить абсолютно і принципово однаковий сервіс. Стандартизації має низку переваг і недоліків. Перевагою стандартизації вважають взаємозамінність частин виробів і ,як наслідок, зменшення вартості виробництва, збільшення продуктивності, спрощення і здешевлення заміни або ремонту у порівнянні з нестандартними, унікальними виробами, скорочення строків і витрат проектування. Водночас скорочується час і витрати на навчання персоналу, упорядковуються виробничі графіки, процеси управління ресурсами виробництва, матеріально - технічне постачання і бухгалтерія.

Стандарт - нормативний документ, розроблений на основі угоди більшості зацікавлених сторін і прийнятий визнаним органом або затверджений підприємством. У ньому для загального і багатократного використання встановлюються правила, загальні принципи, характеристики, вимоги і методи, що стосуються визначених об'єктів стандартизації. Призначення стандарту – це досягнення оптимального рівня упорядкування у певній сфері, галузі, адже забезпечуються єдність і доцільність винаходів, взаємозамінність деталей і вузлів, полегшується вибір оптимального розмірного ряду і добір найкращих зразків, організація спеціалізованого виробництва, зменшуються витрати і скорочуються строки освоєння нових товарів.

Об'єктами стандартизації є продукція, послуги, процеси, що мають перспективу багатократного відтворення і (або) використання.

Сьогодні Україна гармонізує свої стандарти та технічні регламенти відповідно до вимог Європейського Союзу, це складний і тривалий процес, який проводить Департамент Технічного Регулювання Міністерства Економічного Розвитку України. Така гармонізація сприятиме виробництву якісних товарів як для продажу в Україні, так і для продажу в ЄС.

У вересні 2015 року Міжнародною організацією зі стандартизації ISO були прийняті нові версії стандартів ISO 9000:2015 та ISO 9001:2015, що разом формують

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

27

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

узгоджену серію стандартів на системи управління якістю, сприяючи взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

Це п’ята редакція популярного у всьому світі сімейства стандартів серії ISO 9000. Розробником міжнародних стандартів є Міжнародна організація зі стандартизації ISO (International Organization for Standardization), це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів – членів). Міжнародна організація зі стандартизації розташована в Женеві (Швейцарія)

Як і в багатьох інших країнах світу, Національний орган зі стандартизації України приймає означені версії стандартів як ідентичні національні стандарти ДСТУ.

Підприємства, що були сертифіковані за попередньою версією стандарту ДСТУ ISO 9001:2009, можуть зробити перехід на нову версію ДСТУ ISO 9001:2015 та отримати сертифікат згідно з новою версією стандарту під час планового наглядового аудиту чи ресертифікації впродовж 3-х річного перехідного періоду до 15 вересня 2018 року /5 /.

Процеси стандартизації, що відбуваються в Україні, доповнює державна система сертифікації продукції. Система УкрСЕПРО передбачає як обов`язкову, так і добровільну сертифікацію продукції, яку організовує Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики (ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ України), який є Національним органом із сертифікації продукції.

Сертифікація - це процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку( уповноважений) орган документально підтверджує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління зовнішнім середовищем, систем управління охороною праці, персоналу встановленим державою вимогам, діючим в Україні.

Роботи із сертифікації продукції і систем управління у державній системі сертифікації УкрСЕПРО, виконуються у відповідності із вимогами серії стандартів Системи УкрСЕПРО. При цьому розрізняють сертифікацію партії продукції (або одиничного виробу) і сертифікацію продукції, яка випускається серійно.

Сертифікація носить як добровільний, так і обов'язковий характер. Обов`язкова сертифікація пов'язана, як правило, із безпекою, охороною здоров'я і захистом навколишнього середовища. Статус сертифікації залежить від статусу стандартів, на відповідність яким вона проводиться. Найпрестижнішою вважається сертифікація за міжнародними стандартами, оскільки надає підприємствам, які одержали сертифікат, такі переваги:

сертифікат є документом, що свідчить про відповідність виробу вимогам визначених стандартів;

сертифікація дозволяє реалізувати єдиний підхід до оцінки якості різноманітних об'єктів, уможливлює гарантію стабільного виготовлення продукції необхідного рівня якості, оскільки охоплює як організацію виробництва, так і якість продукції;

сертифікована система якості підприємства дозволяє йому розширювати коло надійних партнерів і підвищувати конкурентоспроможність своїх товарів

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

28

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

сертифікація позитивно позначається на репутації підприємства.

Добровільна сертифікація здійснюється за ініціативою підприємств, що ставлять за мету формування іміджу виробника високоякісної продукції та досягнення конкурентної переваги. При цьому виробник визначає перелік показників, за якими незалежні експерти органу з сертифікації та випробувальні лабораторії здійснюють компетентну оцінку відповідності і за умови позитивного результату оформлюють підтверджувальний документ - сертифікат відповідності, який реєструється в Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО.

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.