Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступ

Круп’яні культури мають цінні господарські та інші властивості. Наприклад гречку, використовують для пересіву озимини та ранніх ярих зернових у разі їх загибелі, а також як післяжнивні культур.

Гречка цінна круп’яна культура і добрий медонос. З неї виготовляють крупи та борошно, лікарські препарати, відходи використовують у тваринництві. Цінність гречки визначається складом її білкового комплексу. В обрушених плодах гречки міститься 12–18% білка, близько 70% якого легко засвоюється організмом людини. Білок гречки багатий на такі важливі амінокислоти, як лізин, аргінін, триптофан, а також гістидин, необхідні для дитячого організму. Білки гречки цінніші, ніж білки злакових культур. Гречаний крохмаль, вміст якого в зерні становить 70–85%, також легко засвоюється організмом. У вуглеводному комплексі гречки виявлено значну кількість легкозасвоюваних цукрів фруктози, глюкози та ін. В зерні її міститься 2–4% жирів, стійких проти окислення, тому навіть при тривалому зберіганні поживні властивості гречаних круп не знижуються. Крім вищеназваного, гречана крупа містить значну кількість корисних для організму мінеральних солей (фосфору, кальцію, заліза, міді), велику кількість органічних кислот (лимонну, щавлеву, яблучну) і вітаміни В₁, В₂, а також вітамін Р (рутин), що зміцнює кровоносні судини. Завдяки вмісту добре засвоюваних білків і вуглеводів, мінеральних солей та органічних кислот, вітамінів гречку використовують як дієтичний продукт. Особливо корисна вона при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів’ї, розладах нервової системи.

Гречка один з кращих медоносів. За сприятливих умов вона забезпечує збір меду 60–100 кг/га, а іноді й більше. Гречаний мед цінний продукт харчування і добрий лікувальний засіб при захворюваннях легень, печінки, цукровому діабеті, дизентерії й інших хворобах.

Відходи круп’яного виробництва борошняний пил і висівки чудовий корм для свиней, птиці та інших тварин. Високими кормовими якостями відзначається гречана полова. За вмістом білка вона удвічі перевищує полову хлібних злаків, поступаючись лише люцерновій та соєвій. Гречана солома за поживністю майже не поступається вівсяній, її з успіхом згодовують великій рогатій худобі.

Вирощування гречки сприяє підвищенню культури землеробства, зокрема зменшенню забур’яненості полів. Цінною особливістю її є також здатність засвоювати фосфорну кислоту із важкорозчинних сполук, недоступних для більшості польових культур. Післяжнивні рештки гречки значно багатші на фосфор і калій, ніж рештки злакових культур, тому вона є добрим попередником озимих культур, особливо пшениці.

3. 1. Інтенсивна технологія вирощування гречки

Основною вимогою інтенсивної технології вирощування гречки є доброякісне виконання всього комплексу робіт у визначеній послідовності в оптимальні строки. При цьому всі агротехнічні заходи мають бути науково обґрунтованими і найповніше відповідати біологічним особливостям цієї культури.

Нова технологія забезпечує достатній економічний ефект при виконанні ряду вимог, які є невід’ємними складовими високої культури землеробства, а саме: 1 – розміщення посівів після кращих попередників; 2 – обробіток ґрунту і застосування добрив з врахуванням його властивостей, попередника і потреб гречки в поживних речовинах за фазами органогенезу; 3 – застосування ефективних заходів захисту рослин і регуляторів росту; 4 – сівба в оптимальні строки широкорядним способом, який забезпечує найкращі умови розвитку рослин і догляду за посівами; 5-проведення бджолозапилення.

гречка врожай вирощування удобрення

1. Сорти, попередники та місце в сівозміні

В нашій країні районоване 15 сортів гречки, а саме: Аеліта, Аромат, Астра, Більшовик 4, Богатир, Вікторія, Глорія, Київська, Лада, Лілея, Майська, Орлиця, Сумчанка, Чернігівська 17, Шатилівська 5.

З них найбільш поширені Вікторія, Аеліта, Астра, Лада. Нові сорти Лілея та Орлиця, сорт Галлея вважається перспективним для більшості областей.

Низькі врожаї гречки, як правило, одержують там, де її вважають культурою, не вибагливою до ґрунту, попередників. Аби довести хибність такого ставлення, нагадаємо, що коренева система гречки розвинута слабкіше, ніж у багатьох інших культур. Проникнення її в ґрунт значною мірою залежить від його родючості й глибини орного шару. На родючих ґрунтах коріння гречки проникає на глибину 90–120 см, але основна його маса міститься в шарі до 35 см.

На виснажених ґрунтах коріння гречки розвивається дещо слабкіше: проникає па глибину до 40–50 см, а основна маса його розміщується в шарі 14–19 см.

Таким чином, добрий ріст і розвиток кореневої системи гречки може відбуватися тільки на чистих від бур'янів, пухких, родючих ґрунтах.

Після попередників, які залишають ґрунт виснаженим і забур’яненим, урожайність гречки дуже зменшується.

З погляду на це можна вважати, що в бурякосійній зоні республіки кращим попередником гречки є цукрові буряки, під які вносять великі дози добрив і під час догляду за якими проводять кілька міжрядних розпушувань. Так, господарства Заліщицького району Тернопільської області в 1984–1985 рр. висівали гречку на площі 520–660 га після цукрових буряків, під які вносили по 45–50 т/га органічних та по 450–500 кг/га мінеральних добрив. Після такого попередника сходи гречки з'являлися дружно, посіви були чистими від бур'янів, рослини розвивались інтенсивно і забезпечили урожайність 23–25 ц/га. Дані науково-дослідних установ і передовий досвід свідчать, що достатньо високий врожай гречки може бути і після інших удобрених попередників, які також залишають поле чистим від бур'янів. Такими культурами, крім буряків, є озимі зернові, горох, картопля, кукурудза і баштанні.